Справа № 214/1307/25

2/214/2293/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

01 травня 2025 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Сіденка С.І.,

за участю секретаря судового засідання – Розстальної К. В.,

представника позивача – адвоката Щербачова А. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1  звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача  ОСОБА_1 та просить суд визнати відповідача такими, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою:  АДРЕСА_1 , у зв`язку з тривалою відсутністю відповідача за місцем реєстрації без поважних причин.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилаються на те, що вона є наймачем квартири, що розташована за адресою  АДРЕСА_1 . За вказаною адресою, крім позивача, зареєстровані її онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , будучи зареєстрованим у вказаній квартирі з 2018 року не проживає за вказаною адресою без поважних причин, не сплачує комунальні платежі, його особистих речей у квартирі немає.

Враховуючи наведене, позивач звернулися до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за вказаною адресою.

Ухвалою від 24.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи, викладенні у позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

       Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання. На адресу суду повернулися конверти із копією ухвали про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви, які направлялися відповідачу з відміткою причин невручення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

У встановлений строк відзив від відповідача не надійшов.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Указане узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 грудня 2018 року в справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року в справі № 906/142/18 (провадження №12-233гс18), а також у постановах Верховного Суду: від 27 лютого 2020 року в справі № 814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року в справі № 826/20408/14 (провадження №К/9901/16143/20), від 10 листопада 2021 року в справі № 756/2137/20 (провадження №61-3782св21) та інших.

В наступне судове засідання не з`явились всі учасники справи, у зв`язку з чим, подальший розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Частиною четвертою статті 223 ЦПК України установлено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення таких причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути в порядку заочного розгляду цивільну справу.

За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи та з`ясувавши фактичні обставини, у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч.1 ст.4 цього кодексу, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правиломстатей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до договору найму житлового приміщення, що належить до комунальної власності м. Кривого Рогу № 515 від 30.12.2024, укладеним між Виконкомом Саксаганської районної у місті ради (наймодавцем) та ОСОБА_1 , остання є наймачем квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

       За адресою вказаного нерухомого майна згідно довідки № 29 від 18.10.2024 Криворізької об`єднаної довідково-інформаційної служби зареєстровані позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до акту від 15.11.2024, затвердженого головою ОСББ «Вечірній 16» Харитонович В. А. в квартирі за адресою  АДРЕСА_1 не проживає з 2018 року, його особисті речі у помешканні відсутні.

Дані обставини також підтвердили допитані у судовомо засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно ізст. 41 Конституції України,кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За змістом ч. 1ст. 16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, особа втрачає право на користування житлом, у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач у квартирі не проживає з 2018 року, витрати на оплату житлово - комунальних послуг не несе.

Суд вважає належним доказом у справі, долучений позивачем до позовної заяви в підтвердження заявлених позовних вимог акт від 15.11.2024. Підстав сумніватися в достовірності цих даних, судом не вбачається. Дані обставини підтверджені показами свідків.

В матеріалах справи відсутні будь - які відомості, які б спростовували факти, викладені в позові.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази, які б свідчили про те, що відповідач відсутній у вказаній вище квартирі з поважних причин.

Суд вважає аргументи позивача обгрунтованими та такими, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі.

Для спростування доводів позову відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, жодних належних і допустимих доказів, визначених законом, суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Абз. 4 п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

На підставі викаденого, керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 81, 89, 223, 258, 259, 263, 265, 280 - 282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задоволити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

       Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду іншими учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Сіденко