Справа № 291/464/25

Провадження №1-кп/291/95/25

ВИРОК

іменем України

30 квітня 2025 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12025065480000122 від 07.04.2025 по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , уродженця м. Ямпіль Ямпільського району Вінницької області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України - не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,

в с т а н о в и в:

05.04.2025 близько 15:30 год вітчим ОСОБА_2 та його малолітній пасинок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували в середині коридору свого будинку, що розташований в АДРЕСА_2 , де між ними виникла словесна суперечка.

В цей же день, час та в цьому ж місці у ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник умисел направлений на спричинення фізичного болю малолітньому ОСОБА_3 .

Реалізуючи свій умисел, направлений на спричинення фізичного болю, ОСОБА_2 , в цей же день, час та у вказаному місці, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно небезпечних наслідків, підбіг до малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де лівою долонею руки наніс останньому один удар в область правої щоки, чим завдав фізичний біль та не спричинено тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України, а саме - умисне завдання ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

До обвинувального акту прокурором долучено клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України.

Обвинувачений   ОСОБА_2 надав письмову заяву, складену в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Крім того, в своїй заяві   ОСОБА_2 вказав, що його згода на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі є добровільною та висловленою без будь-якого примусу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акту додано письмову заяву ОСОБА_4 (мама), яка є законним представником малолітнього потерпілого ОСОБА_3 , складену в присутності захисника потерпілого, в якій вона зазначила про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, та висловила згоду з розглядом обвинувального акта щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 126 КК України у спрощеному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 , обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву обвинуваченого, складену в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання прокурора, заяви законного представника малолітнього потерпілого, яка складена в присутності захисника, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, визначеному ст.ст. 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до частини 4ст. 107 КПК України в разі, якщо судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 126 КК України.

Вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, а саме - умисне завдання ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, є доведеною поза розумним сумнівом.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що згідно ст. 66 КК України пом`якшують його покарання, а саме - щире каяття, обставини, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, а саме – вчинення кримінального проступку щодо малолітньої дитини та щодо особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Крім цього, у рішенні «Ізмайлов проти росії» Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Також, суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, особливості й обставини його вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його відношення до вчиненого; особу обвинуваченого, який раніше в силу ст. 89 КК України - не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, перебуває на профілактичному обліку.

Так, санкцією ч. 1 ст. 126 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських роботами на строк до двохсот годин, або виправних роботами на строк до одного року.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 53, ч. 1 ст. 57 КК України, з урахуванням того, що ОСОБА_2 не працює, не має джерела доходу, не може бути призначене покарання у виді виправних робіт або штрафу, передбачених санкцією ч. 1 ст. 126 КК України.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 56 КК України громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.

Враховуючи наведені обставини, з урахуванням особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст.126 КК України у виді громадських робіт на строк 100 годин.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 36 КВК України контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.

Судове рішення приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили або звернення його до виконання.

Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не становитиме надмірний тягар для особи.

Питання щодо речового доказу суд вирішує, відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Запобіжний захід відсутній.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376, 381, 382 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 126 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.

Речовий доказ: оптичний диск з відеозаписом допиту малолітнього потерпілого ОСОБА_3 від 10.04.2025 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Ружинський районний суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

На підставі ч. 1ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області ОСОБА_1