ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/612/25 Справа № 235/1492/23 Суддя у 1-й інстанції - Кузнєцова А. С. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року                                                        м.Кривий Ріг

Справа №  235/1492/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Корчистої О.І.

секретар судового засідання – Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивачі – ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2024 року, яке ухвалено  суддею Кузнєцовою А.С. у місті Покровську Донецької області та повне судове рішення складено 09 серпня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа ПрАТ «УПСК», про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що 27 вересня 2020 року, приблизно о 09 год. 45 хв., ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вулиці Добропільська м. Покровська Донецької області в напрямку м. Родинське, в порушення вимог п.п. 12.4, 12.9б) Правил дорожнього руху України, не переконавшись, що перед зміною напрямку руху це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, проявляючи протиправну недбалість, будучи неуважним, виїхав на зустрічну смугу руху та скоїв зіткнення із зустрічним автомобілем "ВАЗ 21063", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, малолітня пасажирка автомобіля «ВАЗ 21063» ОСОБА_2 , 2010 року народження, отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми тіла: важка закрито-мозкова травма закритий лінійний перелом лобової кістки з переходом на луску скроневої кістки зліва, забій головного мозку з наявністю оболонкової гематоми лобової ділянки ліворуч, забійна рана м`яких тканин лівої надбрівної дуги, закритий перелом правої променевої кістки у нижній третині з помірним зміщенням та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення; пасажир автомобіля «ВАЗ 21063» ОСОБА_5 , отримала тілесні ушкодження у вигляді множиної травми тіла: закритий перелом метаепіфізу лівої променевої кістки, закритий перелом дистального метаепіфізу правої променевої кістки без зміщення, закритий перелом лівого наколінника без зміщення, гематома м`яких тканин в області скроні та вилиці ліворуч, забій та набряк м`яких тканин грудної клітки зліва на рівні 3-5 ребер, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; водій автомобіля «ВАЗ 21063» ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді множиної травми тіла: закритий уламковий перелом правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням уламків, закритий відкрив шиловидного відростка правої ліктьової кістки, забій, гематома правого стегна і колінного суглобу, забій, гематома лівої гомілки, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.10.1 та п.11.3 Правил дорожнього руху знаходяться у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення малолітній ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, а також спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Вказані обставини встановлені вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2023 року по справі № 235/8639/21, що набрав законної сили 22.08.2023 року, та відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

За наслідками розгляду кримінального провадження за фактом ДТП, скоєного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, водія ОСОБА_4 , Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, - визнано винним.

Достовірно знаючи про це судове рішення, ОСОБА_4 , маючи час та можливість його оскаржити, не оскаржив його, а тому погодився з цим рішенням.

Після тривалого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020050410001594 від 27.09.2020 та судового розгляду і набрання законної сили вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, позивачі 02.09.2023 подали письмові заяви до страховика ПрАТ «УПСК», у якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність власник автомобіля «ЗАЗ DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , про страхове відшкодування. Страховик почав страхові відшкодування та сплатив 14.09.2023 за пошкоджений автомобіль "ВАЗ 21063" – 10930,00 гривень, а процес відшкодування завданої матеріальної шкоди, пов`язаного із лікуванням потерпілих триває. Таким чином, страхова компанія виконує свої зобов`язання за договором страхування № АО/4968200 від 18.02.2020 перед потерпілими особами та не відмовляється від здійснення відповідного страхового відшкодування, завданої матеріальної шкоди.

Враховуючи ступінь вини відповідача, характер вчиненого діяння, грубого порушення вимог ПДР України, та заподіяння шкоди у вигляді настання тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, позивачі вважають розумним, виваженим та справедливим визначити суму відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , у розмірі 150 000 гривень, а ОСОБА_3 - у розмірі 50 000 гривень.

Крім цього, позивачами понесено судові витрати на професійну правничу допомогу, згідно із Договором № 87 та № 88 про надання правової допомоги від 06 грудня 2021 року, відповідно до яких загальна вартість послуг адвоката, підготовчих дій та участь у суді, складає 14 000,00 гривень. Згідно, до акту виконаних робіт, від 27.09.2023 року, позивачі сплатили адвокату Майорову С.В. – 14000,00 гривень.

Враховуючи наведене, позивачі просили суд: стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , 150 000,00 гривень моральної шкоди, завданої тяжким ушкодженням здоров`я, внаслідок кримінального правопорушення; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 50 000,00 гривень моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, внаслідок кримінального правопорушення; стягнути з відповідача на користь позивачів судові витрати, які на час подачі позову складають 14000,00 гривень за надання правової допомоги.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , 150 000,00 гривень моральної шкоди, завданої тяжким ушкодженням здоров`я, внаслідок кримінального правопорушення.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 50 000,00 гривень моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, внаслідок кримінального правопорушення.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , витрати на правничу допомогу у сумі 7000,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у сумі 7000,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Сакун В.А., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам у відшкодуванні моральної шкоди за рахунок відповідача, роз`яснивши в мотивувальній частині постанови суду право на отримання відшкодування моральної шкоди в порядку ст.26-1 Закону № 1961- IV.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не визначив ступень втрати працездатності потерпілих та не врахував, що отримані тілесні ушкодження не призвели до стійких порушень здоров`я. Потерпілі інвалідами не визнані та повністю відновили свій стан здоров`я. Розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, не відповідає практиці Дніпровського апеляційного суду.

Відповідно до статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, МТСБУ) відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. На підставі викладеного, страховик відшкодовує моральну шкоду, розмір якої є не більше ніж 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у вчиненні ДТП

З огляду на характер та обсяг страждань (душевних, психічних), яких зазнали позивачі, характер немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення), виходячи з засад розумності та справедливості, відповідач вважає достатнім розміром відшкодування моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. ОСОБА_3 та 10 000,00 грн. ОСОБА_1 , що є в межах страхової суми, а тому це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки вони покриваються страховою компанією, до якої позов не пред`явлено.

Також, суд не вірно визначив розмір стягнення судових витрат та проігнорував відзив відповідача, у якому зазначалось, що розмір гонорару адвоката позивачів є завищеним.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_4  - адвоката Сакуна В.А.,який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Білицьке Донецької області, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 5-6).

Згідно копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 14.05.2010 року виконкомом Білицької міської ради м. Добропілля Донецької області, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Білицьке Донецької області, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , є пенсіонером по інвалідності ІІІ групи, загальне захворювання (а.с. 8-11).

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Красноармійська Донецької області, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) (а.с. 12-13).

Відповідно до копії Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_7 , ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 14).

Згідно копії виписки № 629 із медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на стаціонарному лікуванні КНП «Обласна клінічна травматологічна лікарня» з 27.09.2020 року по 08.10.2020 року, діагноз: поєднана травма: закрита черепно-мозкова травма (від 27.09.2020) забій головного мозку з наявністю оболонкової гематоми лобової ділянки зліва. Лінійний перелом лобової кістки з переходом на луску скроневої кістки зліва. Забій м`яких тканин голови. Під-надкістний перелом правої променевої кістки у н/3 з помірним зміщенням (а.с. 15-16).

Відповідно до копії висновку МРТ головного мозку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , КНП «Обласна клінічна травматологічна лікарня» від 28.09.2020 року, МР-ознак вогнищевого ураження мозку не виявлено. МР-ознаки випоту (кров) у правий синус основної кістки та у лівий верхньощелепний синус, лівостороннього сфеноідиту, двостороннього етмоідиту, правостороннього гаймориту фаза набухання, базилярного кіфозу (а.с. 17).

Згідно копії виписки із амбулаторної карти № 2901, КНП «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добропільської міської ради амбулаторія № 3 від 03.06.2021 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував під наглядом з 28.09.2020 року, травма в ДТП 27.09.2020 року в 09:40, діагноз: закритий перелом дистального метаепіфізу правої променевої кістки, без зміщення. Імобілізація гіпсовою пов`язкою від верхньої треті правого передпліччя до зап`ястних кісток, по 28.03.2021 року, діагноз: післятравматичний остеартроз правого кистьового суглобу (а.с. 18-20).

Відповідно до копії Висновку експерта № 142 Покровського відділення СМЕ від 21.10.2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тяжкі тілесні ушкодження - поєднана травма тіла: важка закрита черепно-мозкова травма - закритий лінійний перелом лобової кістки з переходом на луску скроневої кістки зліва, забій головного мозку з повністю оболонкової гематоми лобової ділянки ліворуч, забійна рана м`яких тканин лівої надбрівної дуги: закритий перелом правої променевої кістки у нижній третині з помірним зміщенням. Зазначені тілесні ушкодження тіла, виходячи з їх морфологічного характеру, утворились за механізмом удару або тиснення (удару-тиснення) від дії тупих твердих предметів, або при зіткненні о такі, якими могли були виступаючі частини салону транспортного засобу при ДТП, можливо в строк 27.09.2020 року, і в своїй сукупності, згідно з пунктами 2.1.2 і 2.1.3 (б) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних удосконалення судово-медичної служби України» та узгоджених з Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою Безпеки України та Міністерством Внутрішніх Справ України, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як забезпечені для життя в момент спричинення (а.с. 21-24).

Згідно до копії Висновку експерта № 143 Покровського відділення СМЕ від 21.10.2021 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження: множинна травма тіла: закритий уламковий перелом правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням уламків, закритий відрив шиловидного відростка правої ліктьової кістки: забій, гематома правого стегна і колінного суглоба; забій, гематома лівої гомілки. Зазначені тілесні ушкодження тіла, виходячи з їх морфологічного характеру, утворились за механізмом удару або тиснення (удару-тиснення) від дії тупих твердих предметів, або при зіткненні о такі, якими могли були виступаючі частини салону транспортного засобу при ДТП, можливо в строк 27.09.2020 року, і в своїй сукупності, з урахуванням відсутності загрозливих (небезпеки) для життя явищ, згідно з пунктами 2.2.1 і 2.2.1 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних удосконалення судово-медичної служби України» та узгоджених з Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою Безпеки України та Міністерством Внутрішніх Справ України, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які вимагають для свого загоєння тривалого часу, стоком понад 3 тижні (більше як 21 день) (а.с. 25-26).

Відповідно до копії вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2023 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає обов`язки, покладені на нього судом (а.с. 27-29).

Згідно копії Полісу № АО/4968200 ПрАТ «УПСК» від 18.02.2020 року «ЗАЗ DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власник автомобіля ОСОБА_4 застрахував свою цивільно-правову відповідальність (а.с. 30).

Відповідно до копії заяви про страхове відшкодування від 02.09.2023 року, ОСОБА_3 було подано до страховика ПрАТ «УПСК» про страхове відшкодування, згідно якого виплачено 10930 гривень (а.с. 31, 32).

Задовольняючи позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався ст. 1167 ЦК України та виходив з того, що ОСОБА_4 , який є винною особою у завданні шкоди здоров?ю позивачів (отримання травм внаслідок дорожньо-транспортної пригоди), а тому останній повинен нести відповідальність за заподіяну моральну шкоду позивачам, розмір якої суд визначив у 150 000,00 грн. для неповнолітньої ОСОБА_2 та у 50 000,00 грн. для ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Тобто, ч.1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме: особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди – і серед інших, – наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Фактично підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода – це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною – є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода – наслідком.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки зaподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, – із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадження, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2023 року, який набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та встановлено, що 27 вересня 2020 року, приблизно о 09 год. 45 хв., ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вулиці Добропільська м. Покровська Донецької області в напрямку м. Родинське, в порушення вимог п.п. 12.4, 12.9б) Правил дорожнього руху України, не переконавшись, що перед зміною напрямку руху це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, проявляючи протиправну недбалість, будучи неуважним, виїхав на зустрічну смугу руху та скоїв зіткнення із зустрічним автомобілем "ВАЗ 21063", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, малолітня пасажирка автомобіля «ВАЗ 21063» ОСОБА_2 , 2010 року народження, отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми тіла: важка закрито-мозкова травма закритий лінійний перелом лобової кістки з переходом на луску скроневої кістки зліва, забій головного мозку з наявністю оболонкової гематоми лобової ділянки ліворуч, забійна рана м`яких тканин лівої надбрівної дуги, закритий перелом правої променевої кістки у нижній третині з помірним зміщенням та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення; пасажир автомобіля «ВАЗ 21063» ОСОБА_5 , отримала тілесні ушкодження у вигляді множина травма тіла: закритий перелом метаепіфізу лівої променевої кістки, закритий перелом дистального метаепіфізу правої променевої кістки без зміщення, закритий перелом лівого наколінника без зміщення, гематома м`яких тканин в області скроні та вилиці ліворуч, забій та набряк м`яких тканин грудної клітки зліва на рівні 3-5 ребер, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; водій автомобіля «ВАЗ 21063» ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді множина травма тіла: закритий уламковий перелом правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням уламків, закритий відкрив шиловидного відростка правої ліктьової кістки, забій, гематома правого стегна і колінного суглобу, забій, гематома лівої гомілки, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.10.1 та п.11.3 Правил дорожнього руху знаходяться у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення малолітній ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, а також спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме відповідач ОСОБА_4 є особою, винною в ушкоджені здоров`я неповнолітньої ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє її мати ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , та має відшкодовувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілої – спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 вказаної Постанови).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вказаний висновок викладений в Постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 638/8636/17-ц.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.

Матеріалами справи підтверджено, що, відповідно до копії Висновку експерта № 142 Покровського відділення СМЕ від 21.10.2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тяжкі тілесні ушкодження - поєднана травма тіла: важка закрита черепно-мозкова травма - закритий лінійний перелом лобової кістки з переходом на луску скроневої кістки зліва, забій головного мозку з повністю оболонкової гематоми лобової ділянки ліворуч, забійна рана м`яких тканин лівої надбрівної дуги: закритий перелом правої променевої кістки у нижній третині з помірним зміщенням. Зазначені тілесні ушкодження тіла, виходячи з їх морфологічного характеру, утворились за механізмом удару або тиснення (удару-тиснення) від дії тупих твердих предметів, або при зіткненні о такі, якими могли були виступаючі частини салону транспортного засобу при ДТП, можливо в строк 27.09.2020 року, і в своїй сукупності, згідно з пунктами 2.1.2 і 2.1.3 (б) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних удосконалення судово-медичної служби України» та узгоджених з Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою Безпеки України та Міністерством Внутрішніх Справ України, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як забезпечені для життя в момент спричинення (а.с. 21-24).

Згідно копії Висновку експерта № 143 Покровського відділення СМЕ від 21.10.2021 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження: множинна травма тіла: закритий уламковий перелом правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням уламків, закритий відрив шиловидного відростка правої ліктьової кістки: забій, гематома правого стегна і колінного суглоба; забій, гематома лівої гомілки. Зазначені тілесні ушкодження тіла, виходячи з їх морфологічного характеру, утворились за механізмом удару або тиснення (удару-тиснення) від дії тупих твердих предметів, або при зіткненні о такі, якими могли були виступаючі частини салону транспортного засобу при ДТП, можливо в строк 27.09.2020 року, і в своїй сукупності, з урахуванням відсутності загрозливих (небезпеки) для життя явищ, згідно з пунктами 2.2.1 і 2.2.1 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних удосконалення судово-медичної служби України» та узгоджених з Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою Безпеки України та Міністерством Внутрішніх Справ України, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які вимагають для свого загоєння тривалого часу, стоком понад 3 тижні (більше як 21 день) (а.с. 25-26).

Враховуючи наведені обставини та беручи до уваги, що, внаслідок протиправної поведінки відповідача ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_3 та неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримали тілесні ушкодження, що призвели до тривалого лікування та відновлення стану здоров?я, внаслідок чого переносили душевні та моральні страждання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідачку обов`язку з відшкодування неповнолітній ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 150 000,00 грн., а ОСОБА_3 у розмірі 50 000,00 грн., який визначено судом з урахуванням принципів розумності і справедливості, і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом було невірно застосовано норми матеріального права, не враховано сталу судову практику щодо застосування норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з чим невірно визначено особу, з якої повинна бути стягнута сума моральної шкоди, оскільки відповідно до вказаного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників, колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на наступні обставини.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чиним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, МТСБУ) відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.

Отже, нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, заподіяною ушкодженням здоров`я під час ДТП, за рахунок страховика у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, що не виключає право на відшкодування моральної шкоди, у розмірі, що не покривається страховою виплатою, за рахунок винної особи, тобто, у даному випадку, за рахунок ОСОБА_4 .

Як встановлено судом, предметом даного спору є стягнення з відповідача ОСОБА_4 моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров?я позивачам, розмір якої не покривається страховою виплатою, а тому доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом приписів Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є помилковими.

Стягуючи із відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , та на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у сумі по 7000,00 гривень, суд першої інстанції керувався положеннями статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3).

Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження розміру витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суду надано: копію Договору про надання правової допомоги від 06 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвоком ОСОБА_7 (а.с. 33-35); копію ордеру серії АН № 1048924 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвоката Майорова С.В. від 27.09.2023 року (а.с. 36); копію Договору про надання правової допомоги від 06 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Майоровим Сергієм Володимировичем (а.с. 37-39); копію ордеру серії АН № 1048925 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_3 адвоката Майорова С.В. від 27.09.2023 року (а.с. 40); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Майорова С.В. № 4733 від 27.07.2016 року (а.с. 41-42); Акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 27.09.2023 року, вартість наданих послуг ОСОБА_3 та ОСОБА_1 становить 14000,00 гривень. (а.с. 43); квитанцію до прибуткового касового ордера № 88 від 17.09.2023 року на суму 14000,00 гривень (а.с. 44).

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, а також зважаючи на задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , та на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у сумі по 7000,00 гривень, адже ці витрати є обгрунтованими та їх стягнення не суперечить принципу розподілу судових витрат, є співмірним складності справи, виконаній адвокатом роботі та пропорційним до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, вирішуючи питання про ухвалення рішення по справі, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна протии України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, - залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 30 квітня 2025 року.

Головуючий:

Судді: