ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а ї н и

30 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/23220/24

 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

 головуючого - судді  Семененка Я.В. (доповідач),

 суддів:  Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,     

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу  Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року (суддя Кучма К.С.) в адміністративній справі №160/23220/24 за позовом ОСОБА_1 до  Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

                                                                 В С Т А Н О В И В:

           Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови йому в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ФД12134 від 19.01.2024 року, виданої станом на 01.01.2023 року відповідно до вимог ст.ст.43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII та положень постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";      

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області з 01.02.2021 року перерахувати та виплачувати йому пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ФД112134 від 19.01.2024 року, виданої станом на 01.01.2023 року, відповідно до вимог ст.ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2 000 грн. відповідно до вимог постанови КМУ від 14.07.2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням суми індексації пенсії, передбаченої відповідно до вимог постанови КМУ від 16.02.2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2023 року по день проведення перерахунку.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що останній перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області  та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

ІНФОРМАЦІЯ_2 було підготовлено довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року для проведення перерахунку основного розміру пенсії. Проте, на своє звернення щодо перерахунку пенсії, він отримав відповідь, у якій відповідач повідомив його про відсутність підстав для перерахунку пенсії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 позов задоволено частково, а саме:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № ФД112134 від 19.01.2024 року, що надана ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ФД112134 від 19.01.2024 року, що надана ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням відомостей про розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, без обмеження максимальним розміром з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2 000 грн., передбаченої постановою КМУ від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, та індексації передбаченої постановою КМУ від 16.02.2022 року №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”, із урахуванням раніше виплачених сум.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції зазначив, що відповідач безпідставно не здійснив перерахунок пенсії позивача на підставі довідки про розмір грошового забезпечення. Також суд дійшов висновку про те, що у випадку перерахунку пенсії позивач має право на доплату до пенсії, передбачену постановою КМУ №713, а також індексацію пенсії у відповідності до постанови КМУ №118.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.  Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що у позивача відсутнє право перерахунок пенсії, оскільки таке право може виникнути лише на підставі відповідного рішення Уряду, яким було б збільшено грошове забезпечення військовослужбовців, чого у спірному випадку місця не мало. Крім цього, заявлені вимоги щодо доплати до пенсії на підставі постанови КМУ №713 та індексації пенсії на підставі постанови КМУ №118 відповідач вважає передчасними, оскільки у спірному випадку ще не було здійснено перерахунку пенсії.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 позивачу було виготовлено довідку про розмір грошового забезпечення № ФД112134 від 19.01.2024   року, за нормами чинними станом на 01.01.2023 року, за посадою командир корабля авіаполку.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення  № ФД112134 від 19.01.2024 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , без обмеження її граничним розміром та виплатити заборгованість.

Листом "Про надання інформації" від 11.04.2024 року Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача, що оскільки повідомлення від Мінсоцполітики про підстави для перерахунку пенсій за даними грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року до Пенсійного фонду України не надходило, для проведення перерахунків пенсій підстави відсутні.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частин четвертої  статті 63 Закону №2262-ХІІ  усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим   Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Алгоритм дій щодо проведення перерахунку пенсій, встановлений      постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року      № 393”, яка набрала чинності 20.02.2008, та якою затверджено Порядок № 45.

Згідно приписів наведеного Порядку, на підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком. Головні управління Пенсійного фонду України здійснюють перерахунок пенсії на підставі довідок, що надійшли від уповноважених органів, в яких визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку. Форма довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, в тому числі складові грошового забезпечення, визначаються у додатку 2 Порядку № 45.

Встановлені у цій справі обставини справи свідчать про те, що спірні правовідносини між сторонами в межах цієї справи виникли з приводу не вчинення пенсійним органом дій щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Суд зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до     Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок №3-1.

Відповідно до пункту 23 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому      статтею 63 Закону №2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Згідно з пунктом 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі      статтею 63 Закону №2262-ХІІ      уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Таким чином підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.

Отже, зважаючи на те, що в оновленій довідці про грошове забезпечення для перерахунку пенсії визначено грошове забезпечення станом на 01.01.2023, яке збільшилося за рахунок збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як розрахункової величини для визначення грошового забезпечення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, після одержання вищевказаної довідки про розмір грошового забезпечення, було зобов`язане перерахувати пенсію позивачу.

Щодо права позивача на перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі  Закону № 2262-XII, десятьма  прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію  Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень  статті 2 Закону № 3668-VI  максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до  Митного кодексу України,  законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів»,  Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас  Законом №3668-VI  внесено зміни у  статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції  Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною)не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016  визнано такими, що не відповідають  Конституції України  (є неконституційними), положення частини сьомої  статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного  Рішення  положення частини сьомої  статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають  статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43  Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої  статті 17 Конституції України  щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене  Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою  статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі  Закону №2262-XII, десятьма  прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію  Законом №3668-VI, яким внесено зміни у  статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції  Закону №3668-VI.

Суд першої інстанції вірно врахував, що положення частини сьомої  статті 43 Закону № 2262-XII  та положення частини першої  статті 2 Закону № 3668-VІ  (у частині поширення її дії на  Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до  Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає  статті 17 Конституції України  положення частини сьомої  статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення  статті 2 Закону № 3668-VI  (у частині поширення її дії на  Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої  статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між  Законом № 2262-XII  з урахуванням  Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016  та  Законом №3668-VI  - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Разом з тим, питання розв`язання наявної колізії в частині застосування до спірних правовідносин (предметом яких є  правомірність обмеження максимального розміру пенсії, призначеної на підставі    Закону № 2262-XII), норм матеріального права, а саме Закону № 2262-XII    з урахуванням    Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Закону № 3668-VI, було предметом дослідження Верховним Судом, висновки якого викладені в постанові  №400/2085/19 від 16 грудня 2021 року.

В даному судовому рішенні Суд зазначив таке.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості   закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями   статті 6 КАС України   встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі   Конституції України   гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей   1,   8,   92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин” щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у цій справі застосуванню підлягають норми  Закону №2262-XII  з урахуванням  Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене  Законом №2262-ХІІ, є протиправним.

Щодо рішення суду першої інстанції про виплату позивачу пенсії з урахуванням щомісячної доплати у розмірі  2000 грн., відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021 р. №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" та індексації пенсії на підставі положень постанови КМУ №118.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач має право на доплату, передбачену постановою КМУ №713 та індексацію на підставі положень постанови КМУ №118, у випадку здійснення перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення (станом на 01.01.2023), яке збільшилося через зростання прожиткового мінімуму.

Питання щодо наявності підстав для виплати доплати, передбаченої постановою КМУ №713, а також здійснення індексації пенсії на підставі положень постанови КМУ №118, після здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення суду та на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, яке збільшилося через зростання прожиткового мінімуму, було предметом дослідження Верховним Судом у зразковій справі №400/6254/24.

Узагальнюючи висновки Верховного Суду у цій справі зводяться до того, що пенсіонер не має право на доплату, передбачену постановою КМУ №713 та індексацію пенсії на підставі положень постанови КМУ №118, у випадку здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення суду та на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, яке збільшилося через зростання прожиткового мінімуму.

Застосовуючи вказані правові висновки Верховного Суду до спірних відносин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність у позивача права на щомісячну доплату у розмірі 2000,0грн., передбаченої постановою КМУ №713 та індексацію пенсії, передбачену постановами КМУ №118, після перерахунку його пенсії у зв`язку із збільшенням розміру грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2023.

З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити часткового, скасувавши рішення суду першої інстанції, в частині задоволених вимог щодо виплати доплати, передбаченої постановою КМУ №713 та індексації пенсії на підставі положень постанови КМУ №118, та ухваливши нову постанову про відмову в задоволенні позову в цій частині заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-                                                        

                                                           У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/23220/24, в частині задоволених позовних вимог щодо виплати щомісячної доплати у розмірі  2000 грн., відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021 р. №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" та індексації пенсії у відповідності до постанов КМУ від 16.02.2022 року №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”  – скасувати та в цій частині заявлених вимог ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/23220/24 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

          Повний текст постанови складено 30.04.2025

Головуючий - суддя                                                                      Я.В. Семененко

                               суддя                                                                      Н.А. Бишевська

                               суддя                                                                      І.Ю. Добродняк