КОПІЯ

Справа №11-511, 2011 року                                          Головуючий в 1-й інстанції Босюк В.А.

Категорія:  ст. 124 КК України                                                                  Доповідач Козачок С.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2011 року Колегія суддів судової палати  з розгляду  кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого –судді Козачка С.В.

суддів Бондар В.В., Зарєчної І.В.

з участю прокурора Войтюка М.П., Сурника Р.П.

захисника ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора , який брав участь  в розгляді справи, захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Шепетівського міськрайонного суду від 29 квітня 2011 року,-

          ВСТАНОВИЛА:

        Цим вироком

                       ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та жительку               АДРЕСА_1, громадянку України, з середньою освітою, заміжню, не працюючу, має на утриманні двох малолітніх дітей, не судиму,

визнано винною за ст. 124 КК України та звільнено від покарання.

                    Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області судові витрати «за дослідження –2»278,64 грн., «за дослідження –5»208, 98 грн.

          Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

          Запобіжний захід  до вступу вироку в законну силу - підписка про невиїзд.

          За змістом вироку суду, 19 серпня 2010 року близько 14 год. між перебуваючими в стані алкогольного сп’яніння ОСОБА_2 та її рідною сестрою ОСОБА_3, в приміщенні кухні належного ОСОБА_4 будинку АДРЕСА_2, на грунті особистих неприязних стосунків, пов’язаних з втручанням ОСОБА_2 в особисте життя ОСОБА_3 виник конфлікт. Під час конфлікту ОСОБА_3, висловлюючись на адресу ОСОБА_2 нецензурними словами, кинула останню на стіл, нанесла удар  кулаком в голову, стала правою рукою душити за шию завертаючи її голову назад, та розмахувати лівою рукою, в якій перебував ніж, висловлюючись  при цьому її  прирізати. Відмахуючись  від ОСОБА_3 руками, побачивши в руках останньої ножа, ОСОБА_2, зловивши своєю правою рукою  ОСОБА_3 за руку в якій перебував ніж, вивернула її, в результаті чого лезо ножа стало направленим в сторону потерпілої, і умисно, перевищуючи межі необхідної оборони, яке виявилось у невідповідності захисту обстановці вчинення посягання, відпихаючи потерпілу від себе, вдарила її в область живота, заподіявши таким чином  тяжке тілесне ушкодження  у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини  з ушкодженням дванадцятипалої кишки, шлунку, портальної вени, печінки, яке небезпечне для життя в момент спричинення і від якого ОСОБА_3 того ж дня о 19 годині 25 хвилин померла в лікарні.

          В поданій апеляції прокурор, який брав участь   в розгляді справи просить вирок суду скасувати. Стверджує, що ОСОБА_2 не перебувала в стані необхідної оборони, а умисно заподіяла ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження від яких та померла.

          За скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України просить обрати ОСОБА_2 покарання  у вигляді 8 років позбавлення волі.

          Цивільний позов прокурора  в інтересах Шепетівської ЦРЛ в сумі 762,77 грн.задоволити.

          Звертає увагу, що ОСОБА_2  під час  досудового і судового слідства давала суперечливі покази щодо обставин спричинення тілесних ушкоджень  ОСОБА_3, що не узгоджуються з сукупністю інших доказів, а тому вирок місцевого суду є незаконним.

          В поданій апеляції захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а провадження  по справі закрити, за відсутності в її діях складу злочину.

          Стверджує, що  відносно потерпілої  ОСОБА_2  діяла в стані необхідної оборони.

          В суді апеляційної інстанції адвокат за узгодженою  із засудженою позицією, просив залишити вирок місцевого суду без зміни, апеляцію прокурора без задоволення.

          Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, про необхідність задоволення прокурорської апеляції та залишення без задоволення апеляції адвоката, доводи засудженої та її захисника проти та про часткове задоволення їх апеляцій, вивчивши матеріали справи та доводи апеляцій, провівши судове слідство колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

          Висновки місцевого суду  про винність ОСОБА_2  у вчиненні злочину  передбаченого ст. 124 КК України, при наведених у вироку обставинах, ґрунтуються на зібраних по справі  і досліджених в судовому засіданні доказах.

          Ці висновки повністю підтвердились під час проведеного колегією суддів судового слідства, в апеляційній інстанції.

          І хоч за твердженнями прокурора ОСОБА_2 має нести відповідальність  за умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень від яких  настала  смерть ОСОБА_3, сукупність доказів  досліджених  в судах першої та апеляційної інстанції  такого не підтверджує.

          Як правильно встановлено місцевим судом подіям, наслідком яких стала смерть ОСОБА_3, передувала сварка, між нею  і її сестрою ОСОБА_2 у помешканні ОСОБА_4

          Під час вказаної сварки, а надалі конфлікту ОСОБА_3 напала на ОСОБА_2, застосувала до неї фізичне насильство, погрожувала ножем.

          Свідки події ОСОБА_4 і ОСОБА_6 вказали, що кухонний ніж у руках ОСОБА_3 дійсно був, оскільки вона  у цей час чистила і готувала до консервації огірки.  Вони також підтвердили, що потерпіла і засуджена сварились і з’ясовували між собою стосунки. При цьому обоє стверджували про відсутність в цей час у  ОСОБА_2, в тому числі обличчі руках будь-яких  тілесних ушкоджень.

          За словами свідків, вони чули, що на кухні помешкання ОСОБА_4 де перебували ОСОБА_3 та ОСОБА_2 велась розмова на підвищених тонах , а потім виник шум від падіння скляного посуду. Коли забігли до кухні, обоє побачили поранену в живіт ОСОБА_3 , якій почали надавати допомогу. ОСОБА_2 в цей час знаходилася  поруч у стані близькому до істерики, із запухлим обличчям.

          Згідно із поясненнями  ОСОБА_2 в ході судового слідства  та під час досудового слідства  у присутності захисника, її сестра                ОСОБА_3 неодноразово засуджувалась за вчинення ряду злочинів, через що  мала тяжкий характер, не рахувалась із думкою рідних та близьких, була вкрай емоційною. За словами ОСОБА_2 сестра її неодноразово била, однак ходу вказаним побоям вона не давала.

          У цій частині її показання підтвердили свідки ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_8, яка є матір’ю обох.

          Згідно цих свідчень, між сестрами ОСОБА_3 та             ОСОБА_2 доволі часто виникали конфлікти, з причин зловживання першою алкогольними напоями.

          У цей час ОСОБА_3 ставала агресивною, кричала на рідних і близьких, були випадки  штовхання і побиття ОСОБА_2

          Про те, що за мить до рокової події ОСОБА_3 напала на ОСОБА_2 свідчать знайдені на її тілі та обличчі тілесні ушкодження.

          Свідки ОСОБА_4,ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7, слідчий Карасюк Р.П., бачили частину їх одразу після вчинення злочину.

          Об’єктивно ця обставина підтвердилась даними висновків двох судово-медичних  експертів за № 671 від 27.08.2011 року (ОСОБА_11)  та № 1771  від 07.09.2011 року ( ОСОБА_13) згідно із якими  у            ОСОБА_2 станом на 21.08.2011 року, були виявлені тілесні ушкодження  у вигляді крововиливів м’яких тканин правої половини лобної ділянки голови, правого передпліччя, саден шкіри правої бокової поверхні шиї, правого ліктьового суглобу, рани м’яких тканин правого променево-зап’ясткового суглобу які утворились по механізму: «удар - стискання; удар- тертя , стискання - тертя , удар по –дотичній; занурення».

          Допитані в судовому засіданні двох судових інстанцій експерти ОСОБА_11 та ОСОБА_13, свої висновки підтвердили.

          Таким чином твердження ОСОБА_2  про те, що зазнавши нападу  з боку ОСОБА_3, вона була змушена захищатись, а захищаючись перевищила межі необхідної оборони –заслуговують на увагу.

          Згідно висновків СМЕ за № 19-206 від 21.09.2010 року смерть ОСОБА_3 настала від заподіяння тяжких тілесних ушкоджень внаслідок проникаючого ножового поранення черевної порожнини, шлунку, із ушкодженням дванадцятипалої кишки, печінки, портальної вени, шоку.    

          За показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_11 в суді апеляційної інстанції, проведені під час досудового слідства відтворення обстановки і обставин  злочину за участю ОСОБА_2 по механізму вказаних нею подій  в обох випадках вірогідні, через що не суперечать її показанням, щодо обставин захисту від нападу ОСОБА_3

          Судово-медичний експерт зазначив, що за розташування ножа в лівій руці ОСОБА_3 лезом над великим пальцем в одному випадку  і лезом внизу мізінцевого пальця  в другому, її поранення при відвороті руки і штовханні ножа чи удару в напрямку живота (за умови розташування раневого каналу зправа-наліво) цілком вірогідне  і показанням ОСОБА_2 при відтворенні обстановки і обставин  події  відповідає.

          Колегія суддів погоджується  із висновками суду в частині оцінки показань ОСОБА_4, оскільки твердження вказаного свідка сумнівні і не підтверджені об’єктивно.

          Висновки судово –дактилоскопічної експертизи ножа, яким було поранена ОСОБА_3 вказують на відсутністю слідів пальців рук ОСОБА_2 на ньому, а тому свідчення ОСОБА_4 про те, що  він бачив ножа в руках ОСОБА_12 слід сприймати критично.

          Що ж до малоінформативної явки з повинною та показань               ОСОБА_2  в якості підозрюваної, то вказані процесуальні документи  відібрані  із порушенням її права на захист і у той час, коли засуджена перебувала  в нетверезому стані, за наявності вад зору, тому це позбавило її законної можливості орієнтуватись  у пред’явленому обвинуваченні та знайомитись із ним.

          Таким чином кваліфікація судом  дій ОСОБА_2  за ст. 124 КК України  відповідає фактичним обставинам справи.

          ОСОБА_2 на момент винесення вироку місцевого суду  не працювала (декретна відпустка) під час розгляду справи в апеляційній інстанції  ІНФОРМАЦІЯ_2 народила другу дитину.

          Застосування до неї санкцій у вигляді виправних, громадських робіт, арешту, обмеження волі законом не передбачено.

          Тому визнання її винною та звільнення від покарання вимогам закону не суперечить.

          Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України №7 від24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання »(із змінами  і доповненнями  від 10.12.2004 року № 18; 12.06.2009 року №8; 6.11.2009 року № 11 ) суд не вправі перейти до більш м’якшого виду покарання, у випадках коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути  до неї застосовані.

          Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України,

УХВАЛИЛА:

          Вирок  Шепетівського міськрайонного суду від 29 квітня 2011 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, апеляції прокурора та захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 –без задоволення.       

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області                                                                       С.В. Козачок