ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2011 року справа № 5020-1707/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»
(вул. 4-а Бастіонна, 32, м. Севастополь, 99007)
до Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»
(вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040)
про стягнення заборгованості в розмірі 130860,30 грн.,
за участю представників:
позивача –ОСОБА_1, довіреність № 05/66 від 13.01.2011;
відповідача –ОСОБА_2, довіреність № 6430/0/2-4 від 14.04.2011;
СУТЬ СПОРУ:
Державне підприємство Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»звернулось до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»про стягнення заборгованості за передачу (транзит) електричної енергії в розмірі 130860,30 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на статті 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 144, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані тим, що відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов’язання щодо оплати послуг з передачі електричної енергії мережами Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж» в травні 2011 року.
Ухвалою від 31.10.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити з тих підстав, що 26.01.2010 між позивачем та відповідачем був укладений договір №1494-23/10 на передачу електричної енергії, відповідно до пункту 2.5 якого сторони домовились, що факт передачі електричної енергії мережами позивача підтверджується шляхом підписання акту звірення обсягу передачі, проте, акт звірення щодо обсягу переданої електричної енергії у травні 2011 року був підписаний з протоколом розбіжностей, оскільки позивачем в обсяг передачі були включені точки обліку, які не увійшли до договору №1494-23/10 від 26.01.2010. Зазначені протоколи розбіжностей були надіслані позивачу, але на час розгляду справи відповідачем не повернути. За даними Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»об’єм переданої електричної енергії в травні 2011 року склав 12207526 кВтч (на суму 772150,43 грн.), а не 14276398 кВтч (на суму 903010,73 грн.), як стверджує позивач. Оплату за передану електричну енергію в травні 2011 року у визнаному об’ємі 12207526 кВтч в розмірі 772150,43 грн. відповідач перерахував на рахунок позивача у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 22.12.2011 заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01.09.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011 у справі № 2а-1966/11/2770 за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання дій незаконними та зобов’язання винити певні дії.
В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача зазначив, що Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №1935 від 23.12.2010, яка була предметом розгляду справи № 2а-1966/11/2770, затверджений Перелік місцевих (локальних) електричних мереж, що ухвалюють межи території здійснення діяльності по передаванню електричної енергії місцевим (локальним) електричним мережам Державним підприємством Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»по спірним трансформаторним підстанціям.
Представник позивача заперечував проти зупинення провадження у справі.
Вислухавши представників сторін, дослідивши надані матеріали, суд вважає за необхідним відмовити у задоволенні заявленого клопотання, враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Зупинення провадження у справі –тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Тобто, за змістом вищевказаної статті причиною зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Враховуючи, що постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01.09.2011 набрала законної сили 14.11.2011, підстави для зупинення провадження у справі із зазначених підстав відсутні.
В подальшому, в судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом міста Севастополя справи № 5020-1815/2011 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»до Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»про внесення змін до договору про передачу електричної енергії №1494-23/10 від 26.01.2010 в частині включення до зазначеного договору спірних точок обліку.
Представник позивача вважає заявлене клопотання необґрунтованим, просить у його задоволенні відмовити.
Розглянувши зазначене клопотання, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки предметом цього спору є стягнення заборгованості за передачу (транзит) електричної енергії, переданої мережами позивача споживачам Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»у травні 2011 року.
Крім того, в ході судового засідання, яке відбулося 22.12.2011, представником відповідача заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони Російської Федерації в особі 1997 Відділення морської інженерної служби.
Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання.
Відповідно до частини першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Враховуючи, що представник відповідача не надав належного обґрунтування яким чином рішення з цього спору може вплинути на права або обов’язки Міністерства оборони Російської Федерації в особі 1997 Відділення морської інженерної служби та чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи, суд вважає заявлене клопотання таким, що не підлягає задоволенню.
В ході судового розгляду представником позивача було заявлено клопотання про витребування у відповідача документів (квитанції, бухгалтерські виписки) про сплату послуг з постачання електроенергії споживачами, що живляться від мереж, які підключені до трансформаторних підстанцій, перелік яких міститься у клопотанні.
Але суд відмовив у задоволенні цього клопотання, враховуючи, що позивачем не зазначені обставини, які можуть підтвердити ці докази, а матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін.
Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Судом в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва в судовому засіданні з 01.12.2011 до 06.12.2011 та з 06.12.2011 до 22.12.2011.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»є ліцензіатом у сфері електроенергетики, здійснює господарську діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами згідно з ліцензією АВ №399871, яка видана на підставі рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ України) №1390 від 18.12.2008.
Постановою НКРЕ України №1935 від 23.12.2010 переоформлено ліцензію АВ №399871 на право провадження діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану Державному підприємству Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж», у зв’язку із зміною місця провадження ліцензованої діяльності, затверджено територію здійснення ліцензованої діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами згідно з Переліком місцевих (локальних) електричних мереж, які визначають межі території провадження діяльності з передачі електричної енергії Державним підприємством Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж» (арк. с. 126-151).
Зазначені у Переліку місцевих (локальних) електричних мереж (станом на 23.12.2010) трансформаторні пункти, підстанції та кабельні лінії дають право Державному підприємству Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»здійснювати передачу електроенергії через закріплені за ним електромережі, і підставу на отримання за це коштів (оплат), що закладені як до тарифу на передачу електроенергії, так і до тарифу на постачання електроенергії.
З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2010 між Міністерством оборони Російської Федерації (далі –Замовник) та Державним підприємством Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»(далі –Виконавець) укладений договір №6/1/-08, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого Замовник зобов’язується передати Виконавцю, а Виконавець зобов’язується прийняти у господарське ведення електроустановки (трансформаторні пункти і підстанції, кабельні лінії, повітряні лінії) 1997 ВМІС, склад та перелік яких визначений у Додатку №1 (Акт приймання-передачі майна 1997 ВМІС ЧФ МО РФ у господарське відення ГП МО України «102 ПЕМ»).
Зазначений перелік електроустановок за актом приймання-передачі від 18.02.2010 був переданий Замовником Виконавцю (арк. с. 163).
Отже, збільшення території здійснення ліцензованої діяльності було здійснено само на ті електроустановки, які перейшли у господарське ведення позивача.
26.01.2010 між Державним підприємством Міністерства оборони України „102 Підприємство електричних мереж” та Публічним акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго” укладений договір №1494-23/10 на передачу електричної енергії, відповідно до пункту 1.1 якого його предметом є надання Позивачем послуг щодо передачі необхідних обсягів електричної енергії та потужності, що належить Відповідачу, електричними мережами Позивача та порядок оплати за надані послуги (арк. с 41-46).
Пунктом 2.1. договору №1494-23/10 від 26.01.2010 встановлено, що об’єм переданої Державним підприємством Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»електроенергії визначається як сума корисного відпуску електроенергії в електричні мережі споживачів Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»(Додаток 1) і корисного відпуску електроенергії безпосередньо в електричні мережі Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»(Додаток 2). Об’єми корисного відпуску електроенергії визначаються згідно фактичних показників з врахуванням коефіцієнтів трансформації, вказаних в Додатках 1 та 2 до даного договору.
Сторони спільно забезпечують фіксацію показань приборів обліку по переліку згідно додатків №1 та №2 відповідно до графіку зняття показань облікових приборів. Спільне зняття показань оформлюється шляхом заповнення та підписання представниками сторін акту спільного зняття показань за зразком № 9 (пункт 2.4 договору).
Згідно з пунктом 2.5. договору №1494-23/10 від 26.01.2010 факт передачі електроенергії електричними мережами Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»для Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»підтверджується сторонами шляхом підписання акту звірки об’ємів передачі електричної енергії мережами Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»для Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»(Додаток 6). У випадку виникнення розбіжностей по об’єму переданої електроенергії сторона по договору протягом 5-ти робочих днів після отримання акту звірки об’ємів передачі електричної енергії направляє разом з актом протокол розбіжностей та документи, що підтверджують їх обґрунтованість.
На час розгляду цієї справи сторонами не внесено відповідних змін до договору №1494-23/10 відносно включення електроустановок, які перешли у господарське ведення позивача за договором №6/1/-08 від 18.02.2010 та розширення території здійснення ліцензованої діяльності з передачі електричної енергії відповідно до постанови НКРЕ України №1935 від 23.12.2010.
31.05.2011 між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки об’ємів передачі електроенергії, відповідно до якого загальний об’єм електроенергії, переданий мережами Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»для Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго», складає 14276398 кВтч (арк. с. 14).
Відповідач підписав зазначений акт звірки із запереченнями по переданим об’ємам, які виникли у зв’язку із включенням позивачем до об’ємів передачі точок, перелік яких відсутній у договорі на передачу електричної енергії №1494-23/10 від 26.01.2010.
Факт передачі електроенергії через електромережі, які закріплені за Державним підприємством Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»підтверджується актом спільного зняття показань за травень 2011 року, який підписаний сторонами без зауважень, в якому відображені точки обліку електроенергії та переданий через них об’єм електроенергії у травні 2011 року (арк. с. 102-105).
На оплату наданих послуг по передачі електроенергії у травні 2011 року позивач направив відповідачу рахунок №4415 від 31.05.2011 на суму 903010,73 грн. (арк. с. 15), який відповідач оплатив частково у сумі 772150,43 грн., що підтверджується банківськими виписками (арк. с. 17-21).
09.09.2011 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за передачу електроенергії, зокрема, за травень 2011 року в розмірі 130860,30 грн. (арк. с. 16).
Вимога залишена відповідачем без задоволення, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Відносини сторін у цієї справі регулюються Законом України «Про електроенергетику»від 16.10.1997 № 575/97-ВР (з наступними змінами і доповненнями), Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475) та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (з наступними змінами і доповненнями), постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 15 від 13.06.1996 «Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами», постановою НКРЕ від 01.08.2001 №801 «Про затвердження Процедури встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом».
Крім того, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, що регулюють загальні питання виконання господарських договорів.
Частинами першою –третьою статті 13 Закону України «Про електроенергетику»встановлено, що діяльність з виробництва, передачі та постачання електричної енергії в Україні здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії.
Ліцензія на здійснення діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії видається Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі –НКРЕ).
Ліцензія видається окремо на кожний вид діяльності відповідно до інструкції, умов і правил здійснення окремих видів діяльності, що затверджуються НКРЕ.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електроенергетику»основними завданнями НКРЕ, є, у тому числі, видача суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на виробництво, передачу та постачання електричної енергії.
Умови та Правила здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами»№15 від 13.06.1996 (в редакції чинної на період спірних правовідносин) (далі –Постанова).
Зазначеною Постановою визначено, що ліцензіатом є суб'єкт підприємницької діяльності, зареєстрований у встановленому порядку, який отримав ліцензію на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та зобов'язаний дотримуватися ліцензійних умов і виконувати рішення НКРЕ.
Згідно з пунктом 2.2 Постанови ліцензіат має право здійснювати ліцензовану діяльність лише на території здійснення ліцензованої діяльності. Унесення змін до ліцензії стосовно території здійснення ліцензованої діяльності за заявою ліцензіата, погодженою з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, здійснюється НКРЕ в установленому порядку.
Територія здійснення ліцензованої діяльності це територія адміністративно-територіальної одиниці, де розташовані місцеві (локальні) електричні мережі, що перебувають у власності ліцензіата, яку ліцензіат погоджує з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, указується ліцензіатом в описі за формою, наведеною в додатку до Умов та Правил, і затверджується НКРЕ в установленому порядку. Якщо на території адміністративно-територіальної одиниці розташовані електричні мережі інших ліцензіатів, то територія здійснення ліцензованої діяльності кожного з цих ліцензіатів визначається відповідно до території розташування об'єктів електроенергетики, що перебувають у власності ліцензіата (пункт 1.4 Постанови).
Відповідно до пункту 3.7.2 Постанови ліцензіат має право одержувати від енергопостачальників, електроенергію яких він передає місцевими (локальними) електромережами на відповідному класі напруги, плату за тарифами на передачу електроенергії. Відносини між ліцензіатами регулюються договорами. Порядок розрахунку обсягів передачі електроенергії та тарифи на передачу визначаються нормативно-правовими актами НКРЕ.
Згідно з пунктом 3.7.1 Постанови тарифи на передачу підлягають регулюванню і затверджуються НКРЕ.
Постановою НКРЕ України № 878 від 19.05.2011 затверджено Державному підприємству Міністерства оборони України "102 Підприємство електричних мереж" тариф на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами для 2 класу напруги на рівні 50,10 грн./МВт·год. (без ПДВ).
Відповідно до пункту 1.4 постанови НКРЕ № 801 від 01.08.2001 “Про затвердження Процедури встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом” ліцензіат зобов’язаний використовувати кошти, отримані внаслідок здійснення ліцензованої діяльності, виключно на витрати, передбачені встановленою структурою тарифу.
Структура тарифу встановлена додатком № 13 до Процедури встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом. Згідно цього додатку до переліку складових частин витрат з ліцензованого виду діяльності, що включаються в розрахунок тарифу на постачання електричної енергії, входять операційні витрати, до складу яких входять також і витрати на використання електричних мереж інших ліцензіатів.
Таким чином, до складу тарифу на постачання електричної енергії повинен входити витрати на передачу (транзит) електричної енергії.
Факт включення до складу тарифу на постачання електричної енергії витрат на передачу (транзит) електричної енергії мережами позивача відповідачем не спростовується.
Згідно з пунктом 5.15 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 (в редакції постанови НКРЕ № 910 від 17.10.2005) відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, який електропередавальна організація зобов'язана укласти з відповідним власником технологічних електричних мереж.
Договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами (абзац 17 пункту 1.2 Правил).
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з частиною другою статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що актом сумісного зняття показань за травень 2011 року, який підписаний сторонами без зауважень, підтверджується факт передачі позивачем електричної енергії мережами, на які Державному підприємству Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»розширено межу території провадження діяльності з передачі електричної енергії Постановою НКРЕ України №1935 від 23.12.2010, та факт прийняття відповідачем зазначених послуг по передачі електроенергії.
Отже, з огляду на приписи пункту 5.15 Правил, частини першої статті 181 Господарського кодексу України, зазначене свідчить про те, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання позивачем відповідачу послуг по передачі електроенергії у травні 2011 року, які оформлені шляхом підписання двосторонніх документів та обміну листами (спрощений спосіб).
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог пункту 2.7 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 13.06.1996 №15/1, ліцензіат повинен закуповувати електроенергію на Оптовому ринку електричної енергії України відповідно до умов його діяльності та здійснювати належне проведення розрахунків з оптовим постачальником електричної енергії, а також із суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює передачу належної ліцензіату електричної енергії, якщо електрична енергія поставляється мережами, які не є його власністю.
Твердження відповідача, що електроустановки, які перейшли у господарське ведення позивача за договором № 6/1/-08 від 18.02.2010 та на які постановою НКРЕ України №1935 від 23.12.2010 було розширено територію здійснення ліцензованої діяльності з передачі електричної енергії, не включені у договір №1494-23/10 від 26.01.2010, а тому в цієї частині не підлягає відшкодуванню, судом до уваги не приймається, оскільки факт надання послуг з передачі електричної енергії позивачем зазначеними мережами підтверджується матеріалами справи.
Крім того, слід зазначити, що позивач просить стягнути заборгованість за передачу (транзит) електричної енергії за договором, укладеним у спрощений спосіб, а не за договором №1494-23/10 на передачу електричної енергії від 26.01.2010.
На підставі викладеного, у зв’язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»заборгованості за передачу (транзит) електричної енергії в розмірі 130860,30 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 43, 49, 82–85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»(вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040, код ЄДРПОУ 05471081, р/р 26038333335510 в ПІБ у м.Севастополі, МФО 324515) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж» (вул. 4-а Бастіонна, 32, м. Севастополь, 99007, код ЄДРПОУ 24964620, р/р 26000060125021 в СФ «Приватбанк» в м. Севастополі, МФО 324935) заборгованість за передачу (транзит) електричної енергії в розмірі 130860,30 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1308,61 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.О.Єфременко
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 27.12.2011