ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.11 Справа № 29/162/2011
За позовом: Приватного підприємства «Ремікс», м. Луганськ;
до відповідача: Управління економіки та власності
виконавчого комітету Краснодонської
міської ради, м. Краснодон Луганської області;
про стягнення помилково зарахованих грошових
коштів у сумі 78 981 грн. 15 коп.
Суддя Якушенко Р.Є.;
секретар судового засідання: Скрипник М.С.;
в присутності представників
сторін:
від позивача: Матлаєва О.В., директор наказ № 38 від 27.07.2010;
ОСОБА_1, представник за довіреністю б/н
від 14.01.2011;
від відповідача: ОСОБА_2, головний фахівець-юрист юридичного
відділу, довіреність № 1/10 від 04.01.2011.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Обставини справи: 08.11.2011 Приватне підприємство «Ремікс»(далі –ПП «Ремікс», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради (далі –відповідача у справі) з вимогою стягнути з останнього суму боргу із врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за час прострочення зобов’язання із повернення помилково зарахованих платежів станом на 01.11.2011 на загальну суму 78 981 грн. 15 коп., з яких:
- 34 112 грн. 32 коп. –помилково зарахованих платежів по орендній платі;
- 43 404 грн. 84 коп. –інфляційні нарахування за період прострочення виконання зобов’язання з вересня 2009 року по серпень 2011 року;
- 1 463 грн. 99 коп. –3 % річних за період з 23.09.2009 по 31.08.2011.
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги з посиланням на норми Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яку затверджено постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (далі – Інструкція № 22), статті 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»від 16.03.1995 № 227/95 (далі –Указ Президента № 227/95), ч.2 ст. 20, ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України (далі –ГК України), статей 257, ч.1 ст. 598, 599, ч.1 ст. 612, 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зазначив наступне.
Відповідно до постанови Луганського апеляційного господарського суду від 17.06.2010 по справі № 10/37пд(8/155пд) договір оренди комунального майна від 01.12.2005 № 90 нежитлового приміщення № 2 площею 313,6 м2, розташованого за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, буд.6, укладений між сторонами у справі, припинив дію з 04.08.2009, але відповідач продовжував надсилати позивачу рахунки за оренду нежитлового приміщення № 2 по вже припиненому договору протягом вересень 2009 року по серпень 2010 року, які позивач оплачував повністю.
На думку позивача, відповідно до пункту 1.4 глави I Інструкції № 22 позивач є неналежним отримувачем, а перераховані кошти по орендній платі на загальну суму 34 112 грн. 32 коп. помилково зарахованими, тому, відповідно до ст.6 Указу Президента № 227/95, відповідач був зобов’язаний протягом п’яти днів повернути помилково зараховані кошти по орендній платі нежитлового приміщення № 2.
Позивач у судовому засіданні подав уточнену позовну заяву за № 204 від 26.12.2011, якою фактично зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних за час прострочення зобов’язання із повернення помилково зарахованих платежів станом на 01.10.2011 на загальну суму 39 574,06 грн.
Дана заява приймається судом відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) як заява про зменшення позовних вимог.
Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, відповідач у справі, надав відзив на позовну заяву від 17.11.2011, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову за необґрунтованістю.
Відповідач, посилаючись на судові рішення по справах № 8/155пд, № 10/37пд(8/155пд), № 15/47 зазначив, що питання відносно строку дії договору оренди комунального майна № 90 від 01.12.2005 вирішувалося судами з липня 2009 року по серпень 2010 року.
Крім того, відповідач вважає, що під час розгляду справи № 15/47 позивач погодився із зарахуванням сплаченої суми орендної плати в рахунок неустойки.
При з’ясуванні фактичних обставин справи, дослідивши подані сторонами докази, вислухавши представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
01.12.2005 між Управлінням економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради (Орендодавець, позивач у справі) та Приватним підприємством "Ремікс" (Орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди комунального майна № 90 (а.с.7-9).
Згідно пунктів 1.1, 2.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове майно –частину відособлено нерухомої будівлі, яке є власністю територіальної громади м. Краснодону, площею 296,5 м2, розташовано за адресою: місто Краснодон, пл. Леніна, 6 на 1 поверсі. Дане майно Орендодавцем передається Орендарю для розміщення кафе.
Майно належить територіальній громаді м. Краснодона в особі Краснодонської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, від 31.08.2006 виданого виконавчим комітетом Краснодонської міської ради та зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно, вид. Краснодонським МБТІ 31.08.2006, витяг № 11693499.
Орендодавець є балансоутримувачем цього майна.
Орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна (пункту 2.2 договору).
У разі припинення цього договору майно повертається Орендарем Орендодавцю аналогічно у порядку, встановленому для передачі майна Орендареві за цим договором. Майно вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання акту приймання-передачі (пункт 2.4 договору).
Відповідно до пункту 2.5 договору обов’язок щодо складання акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за договором.
Згідно пункту 3.1 договору орендна плата до проведення експертної оцінки встановлюється за згодою сторін у сумі 500 грн. без ПДВ з наступним перерахунком з моменту укладення договору.
Орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 20 числа кожного місяця (пункт 3.3 договору).
У пункті 11.1 договору передбачено, що цей договір укладено строком на 11 місяців, діє з 01.12.2005 по 01.11.2006 включно.
За відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, що були передбачені договором (пункт 11.6 договору).
Орендодавець передав орендоване приміщення Орендареві, що підтверджується актом б/н від 01.12.2005 прийому-передачі комунального майна, яке здається в оренду (а.с.11,12).
Відповідно до умов пункту 11.6 договору оренди по закінченню строку дії договору його строк було неодноразово продовжено і остаточно строк його дії встановлено сторонами до 04.08.2009.
Господарським судом Луганської області раніше розглядався спір між даними сторонами у справі № 8/155пд (та за новим розглядом - №10/37пд(8/155пд)) про внесення змін до договору оренди комунального майна від 01.12.2005 № 90, який укладено між сторонами за позовом, шляхом викладення його пункту 11.1 у наступній редакції: «Договір діє з 01.08.2009 року по 31.12.2010 року включно».
Отже, питання відносно дії договору оренди комунального майна № 90 від 01.12.2005 вирішувалось судами з липня 2009 року по серпень 2010 року.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 17.06.2010, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2010 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач фактично повернув відповідачу нежитлове приміщення № 2 площею 313,6 м2, розташованого за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, буд.6 лише 27.05.2011, про що свідчить акт приймання –передачі, копія якого залучено до матеріалів справи.
Позивачем надані рахунки відповідача на перерахування орендної плати: № 1784 від 30.10.2009 на суму 6 957,97 грн. за серпень, вересень, жовтень 2009 року (а.с.11), № 1977 від 30.11.2009 на суму 2 899,01 грн. за листопад 2009 року (а.с.12), № 2258 від 31.12.2009 на суму 2 601,78 грн. за грудень 2009 року (а.с.13), № 3 від 29.01.2010 на суму 2 623,74 грн. за січень 2010 року (а.с.14), № 183 від 27.02.2010 на суму 2 670,97 грн. за лютий 2010 року (а.с.15), № 370 від 31.03.2010 на суму 2 721,72 грн. за березень 2010 року (а.с.16), № 558 від 30.04.2010 на суму 2 746,21 грн. за квітень 2010 року (а.с.17), № 735 від 31.05.2010 на суму 2 737,97 грн. (а.с.18), № 926 від 30.06.2010 на суму 2 721,54 грн. за червень 2010 року (а.с.19), № 1119 від 30.07.2010 на суму 2 710,66 грн. за липень 2010 року (а.с.20).
Позивач перерахував грошові кошти відповідачу:
№№
п/пДата платежуНомер платіжного документуСума, грн.
квитанціяпл/доручення
12345
115.09.2009009242 206,97
213.10.2009001542 528,86
318.11.20099182 549,10
418.12.2009001992 899,01
519.01.2010372 600,34
12345
618.02.2010N0YIF543372 623,74
718.03.20101672 670,97
816.04.20102332 396,20
919.05.20102982 746,21
1018.06.20103552 737,97
1113.07.20104062 721,54
1217.08.20104502 710,66
1321.08.20104682 720,75
Всього:
34 112,32
Позивач вважає, що оскільки договір оренди комунального майна від 01.12.2005 № 90 припинив дію 04.08.2009, то відповідач є неналежним отримувачем грошових коштів в сумі 34 112,32 грн. перерахованих позивачем у період з вересня 2009 року по серпень 2010 року, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Відповідач проти позову заперечує з підстав зазначених вище та вважає, що оскільки питання відносно дії договору оренди комунального майна від 01.12.2005 № 90 вирішувалося судами з липня 2009 року по серпень 2010 року і позивач користувався орендованим приміщенням, то орендна плата сплачувалася позивачем обґрунтовано.
Оцінивши всі обставини справи, подані сторонами докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивач про стягнення з відповідача суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних за час прострочення зобов’язання із повернення помилково зарахованих платежів станом на 01.10.2011 на загальну суму 39 574,06 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на норми Закону України від 05.04.2001 № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»(далі –Закон № 2346-III), Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яку затверджено постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (далі –Інструкція № 22).
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.
Згідно із пунктом 1.24 статті 1 цього Закону помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
У пункті 1.4 глави I Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті визначено терміни, що вживаються, а саме:
- неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі;
- неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів;
- помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.
Відповідно до пункту 2.35 глави 2 Інструкції № 22 кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
Як свідчать фактичні обставини правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору оренди комунального майна від 01.12.2005 № 90, яким передбачені взаємні обов’язки сторін.
Відповідач на виконання своїх зобов’язань передав позивачу за актом приймання –передачі комунального майна від 01.12.2005 у строкове платне користування нежитлове майно, частину окремо розташованої будівлі готелю «Україна», площею 296,5 м2, що розташоване за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, буд.6 на першому поверсі під розміщення кафе (пункти 2.2, 2.5 договору).
Позивач у свою чергу зобов’язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа кожного місяця (пункту 3.3 договору).
Грошова сума 34 112,32 грн. була перерахована позивачем за користування орендованим майном у період з серпня 2009 року по серпень 2010 року.
За доводами позивача він при перерахуванні вказаної суми орендної плати у платіжних дорученнях посилався на неналежний договір оренди комунального майна № 90 від 01.12.2005 або на рахунки відповідача, оскільки вказаний договір припинив дію 04.08.2009, у зв’язку з чим відповідач є неналежним отримувачем, а перераховані кошти в сумі 34 112,32 грн. –помилково зарахованими.
Проте з такими доводами позивача погодитися не можна.
Обставини даної справи свідчать, що у період з липня 2009 року по серпень 2010 року між сторонами існував спір стосовно внесення змін до договору оренди комунального майна № 90 від 01.12.2005 по строку його дії. Позивач просив викласти пункт 11.1 у наступній редакції: «Договір діє з 01.08.2009 по 31.12.2010 включно».
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.08.2009, залишеним без змін постанова Луганського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 у справі № 8/155пд за позовом ПП «Ремікс»до Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради про внесення змін до договору, пункт 11.1 договору викладено в наступній редакції: «Договір діє з 01.08.2009 по 31.12.2010 включно».
Постановою Вищого господарського суду Луганської області від 17.12.2009 постановою Луганського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 та рішення господарського суду Луганської області від 18.08.2009 у справі № 8/155пд були скасовані і справа направлена на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Під час нового розгляду справи рішенням господарського суду Луганської області від 16.04.2010 у справі № 10/37пд(8/155пд) внесено зміни до договору оренди, викладено пункт 11.1 в наступній редакції: «Договір діє з 01.08.2009 по 31.12.2010 включно».
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 17.06.2010 у справі № 10/37пд(8/155пд), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду Луганської області від 12.08.2010, рішення господарського суду Луганської області від 16.04.2010 –скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Позивач користувався орендованим майном, що є комунальною власністю, протягом часу, коли вирішувався вказаний спір, фактично повернув його відповідачу за актом приймання –передачі 27.05.2011. Спірна грошова сума 34 112,32 грн. була перерахована позивачем платіжними дорученнями, що залучені до матеріалів справи, з призначенням платежу: «плата за оренду" - за користування майном, переданим йому відповідачем на підставі договору оренди комунального майна № 90 від 01.12.2005, а тому доводи позивача про помилкове зарахування грошових коштів є необґрунтованими.
У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач не подав належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог про повернення помилково зарахованих платежів у сумі 34 112,32 грн., а тому необґрунтованим є нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги (предмет і підстави позову) не відповідають правовідносинам сторін за даним позовом, спростовуються фактичними обставинами справи, а тому задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене у задоволенні позову слід відмовити.
Клопотання позивача про повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 394 грн. 07 коп. залишається без задоволення за необґрунтованістю, оскільки позивачем за даним позовом сплачено державне мито на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», стаття 8 якого не передбачає можливості повернення державного мита у випадках зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення –29.12.2011.
Суддя Р.Є. Якушенко