ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.11                                                                                 Справа №  30/5009/7730/11

Суддя    Кагітіна  Л.П.

за позовом: Бердянського міжрайонного прокурора (71100, м. Бердянськ, вул. Дюміна, 61) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах –Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/9)

до відповідача-1: Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (71112, м. Бердянськ Запорізької області, пл. І-ої Бердянської ради, буд. 2)

до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Котляревського, буд. 12/24)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”(01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство “Бердянське бюро технічної інвентаризації”(71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Мазіна, буд. 21)

про визнання недійсними пунктів 5.4, 5.5, 5.6 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 49 від 03.02.2005 р.,

                                                                                                             Суддя   Кагітіна Л.П.  

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 485 від 01.12.2011р.

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2: ОСОБА_2 довіреність № 02/1047 від 26.07.2011р., ОСОБА_3., довіреність № 02/1679 від 15.11.2011р.

від третьої особи на стороні позивача: не з’явився

від третьої особи на стороні відповідача: не з’явився

від прокуратури: Марков І.О., посвідчення № 80 від 11.08.2010р.

          Бердянський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах –Фонду державного майна України до відповідача-1- Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, до відповідача-2  -Приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунального підприємства “Бердянське бюро технічної інвентаризації” про визнання недійсними пункти 5.4, 5.5, 5.6 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 49 від 03.02.2005 р. "Про оформлення права власності за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт" (балансоутримувач –Санаторій "Бердянськ") на будівлю по бул. Тінистому, 10, що складається з основної будівлі "А", сходів "А", замощення І, паркану № 1; на комплекс будівель та споруд за адресою: бул. Тінистому, 7, що складається з основних будівель "А, Б", прибудов "а, а1, а2, б, б1",  ганку до «б1, хвірток № 1, № 3, № 5, № 6, парканів № 2, № 7, замощення І, ІІ; на будівлю по вул. Котляревського, 14а, що складається з основної будівлі "А", прибудов "а, а1, двох ганків до "А", замощення І, ІІ".

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на приписи ст.ст. 121, 124, 125 Конституції України, ст.ст. 66, 67, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру". Вказує, що п. 5.4,5.5.,5.6. рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 49 від 03.02.2005 р. суперечить вимогам законодавства України, оскільки на виконання Постанови Ради міністрів УРСР від 23.04.1960р. № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства  охорони здоров'я УРСР»усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з п.2 вказаної постанови майно передавалося профспілковим органам у відання. На підставі ст. 86 ЦК Української РСР це передбачало право останньої лише на володіння і користування цим державним майном. Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської ради профспілок стала Рада Федерації професійних спілок України. Постановою Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР»від 29.11.1990р. № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна. Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України»від 10.09.1991 №1540-ХП встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю. Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994р. № 3943-ХП «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України останнє є загальнодержавною власністю. Пунктом 3 зазначеної постанови також передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів). Згідно зі ст.1 Тимчасового Положення «Про Фонд державного майна України»затвердженого, постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р. Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.На підставі вищевикладеного прокурор вважає, що, оскільки власником спірного майна на момент прийняття виконавчим комітетом Бердянської міської ради оспорюваних пунктів рішення № 49 від 03.02.2005 р. була держава в особі Фонду державного майна України, а отже  на підставі ч. 1 ст. 393 ЦК України, цей пункт рішення просить визнати недійсним.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.12.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/7730/11, розгляд справи призначено на 22.12.2011р.

За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені прокурором у позовній заяві, та надав усні пояснення.

Присутній у судовому засіданні прокурор підтримав доводи позовної заяви, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач 1 –Виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області -  письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.

Представник відповідача 2 - Приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечив. Вказує, що спірне рішення «Про оформлення права власності»прийняте на підставі «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом Мінюсту України від 07.02.2002р. № 7/5 та на підставі наданих документів про створення Закритого акціонерного товариства «Приазовкурорт»та про передачу майна у власність відповідачу-2 одним з його засновників-Закритим акціонерним товариством «Укрпрофоздоровниця». Цим рішенням Бердянське комунальне підприємство з технічної інвентаризації було зобов'язане провести реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, зазначене в спірному рішенні за відповідачем -2. Спірне нерухоме майно набуте відповідачем- 2 на підставі правочину, а не на підставі спірного рішення. Спірне нерухоме майно отримане відповідачем -2 в процесі створення в якості наповнення статутного фонду від засновника - ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»- і відповідно до ст. 12 ЗУ «Про господарські товариства»є власністю відповідача -2. В акті приймання-передачі майна від ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»до відповідача -2 наявне спірне нерухоме майно. В свою чергу, ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»створене за участю Федерації незалежних профспілок України та отримало, в тому числі, спірне нерухоме майно в процесі створення також в якості наповнення статутного фонду. Федерація незалежних профспілок України в, свою чергу отримала це майно на підставі Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990р. Згідно з цим договором за Федерацією незалежних профспілок України на праві власності закріплялось майно, в тому числі й спірне. Відповідно до презумпції правомірності правочину, встановленого в ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він (правочин) не визнаний судом недійсним. Враховуючи вищевикладене, відповідач -2 вважає висновок позивача про неправомірність набуття права власності на спірне нерухоме майно відповідачем -2 суперечить нормам чинного законодавства і є таким, що зроблений з порушенням ст. 204 ЦК України та п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Представники третіх осіб - Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” та Комунального підприємства “Бердянське бюро технічної інвентаризації” письмових пояснень на позовну заяву не надали. Процесуальним правом на участь представників в судовому засіданні не скористалися. Про час та місце слухання справи треті особи були повідомлені належним чином.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі,  вважаються  повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Згідно з наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення кореспонденції, ухвалу господарського суду від 02.12.2011 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 22.12.2011 р. було отримано особисто відповідачем-1 09.12.2011р., третьою особою –Приватним акціонерним товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” 13.12.2011р. та Комунальним підприємством “Бердянське бюро технічної інвентаризації” 09.12.2011р. Отже, про розгляд справи господарським судом відповідач -1 та треті особи були повідомлені належним чином.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.12.2011р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

           03.02.2005 р. Виконавчим комітетом Бердянської міської ради  прийнято рішення № 49 "Про оформлення права власності", відповідно до пунктів 5.4, 5.5, 5.6 якого вирішено оформити право власності за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт" (балансоутримувач –Санаторій "Бердянськ") на будівлю по бул. Тінистому, 10, що складається з основної будівлі "А", сходів "А", замощення І, паркану № 1; на комплекс будівель та споруд за адресою: бул. Тінистому, 7, що складається з основних будівель "А, Б", прибудов "а, а1, а2, б, б1", ганку до «б1», хвірток № 1, № 3, № 5, № 6, парканів № 2, № 7, замощення І, ІІ; на будівлю по вул. Котляревського, 14а, що складається з основної будівлі "А", прибудов "а, а1, двох ганків до "А", замощення І, ІІ".

На підставі пунктів 5.4, 5.5, 5.6 рішення Закрите акціонерне товариство  "Приазовкурорт" отримано свідоцтва про право власності від 09.02.2005р.

          Позовні вимоги про визнання недійсним пунктів 5.4, 5.5, 5.6 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 49 від 03.02.2005 р. "Про оформлення права власності за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт" (балансоутримувач –Санаторій "Бердянськ") на будівлю по бул. Тінистому, 10, що складається з основної будівлі "А", сходів "А", замощення І, паркану № 1; на комплекс будівель та споруд за адресою: бул. Тінистому, 7, що складається з основних будівель "А, Б", прибудов "а, а1, а2, б, б1", ганку до «б1», хвірток № 1, № 3, № 5, № 6, парканів № 2, № 7, замощення І, ІІ; на будівлю по вул. Котляревського, 14а, що складається з основної будівлі "А", прибудов "а, а1, двох ганків до "А", замощення І, ІІ", є предметом судового розгляду  у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 п. 2 Роз’яснення  Президії Вищого Арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” № 02-5/35 від 26.01.2000р. підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –в даному випадку інтересів держави.

Акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні  правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не  мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт –це прийнятий уповноваженим  державним чи іншим  органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони  породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є  невідповідність його  вимогам  чинного  законодавства  та/або  визначеній  законом компетенції  органу,  який  видав  цей  акт.  Обов'язковою умовою визнання акта  недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства   чи   організації  -  позивача  у  справі.  Якщо  за результатами   розгляду   справи   факту   такого   порушення   не встановлено,  у  господарського  суду  немає  правових підстав для задоволення позову.

Приписами ст. 13 Конституції України встановлено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України”.  

Згідно ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи   місцевого  самоврядування    в    межах повноважень,  визначених  законом,  приймають  рішення,   які    є обов'язковими до виконання на відповідній території.

           Органи місцевого самоврядування у своїй діяльності керуються нормами Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, який визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, встановлює перелік повноважень органів місцевого самоврядування та перелік питань, вирішення яких віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування, та види рішень, які приймаються органами місцевого самоврядування за результатами розгляду певних питань віднесених до їх компетенції.

За приписами ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

         Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх
створення) рад згідно із ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»є
їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними
і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень
органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

         Відповідно до ст. 52 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Статтями 25, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать зокрема: здійснення   контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства,  використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування  землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом; підготовка висновків щодо надання або вилучення  в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження  проектів землеустрою.

            Згідно статті 23 ГК України – органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб’єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб’єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

Враховуючи вищезазначене чинне законодавство України, органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що рішення Виконавчого комітету Бердянської Запорізької міської ради від 03.02.2005р. № 49 "Про оформлення права власності" в частині п. 5.4, 5.5, 5.6 про оформлення право власності на об’єкти нерухомості за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт" (балансоутримувач –Санаторій "Бердянськ"), а саме на будівлю по бул. Тінистому, 10, що складається з основної будівлі "А", сходів "А", замощення І, паркану № 1; на комплекс будівель та споруд за адресою: бул. Тінистому, 7, що складається з основних будівель "А, Б", прибудов "а, а1, а2, б, б1", ганку дор «б1»,хвірток № 1, № 3, № 5, № 6, парканів № 2, № 7, замощення І, ІІ; на будівлю по вул. Котляревського, 14а, що складається з основної будівлі "А", прибудов "а, а1, двох ганків до "А", замощення І, ІІ",  прийнято у межах компетенції та був дотриманий порядок прийняття даного рішення, який встановлений нормами Конституції України, Законом України "Про місцеве самоврядування".

Порушень норм чинного законодавства, а саме визначеної законом компетенції  з боку Виконавчого комітету Бердянської міської ради  щодо прийняття оспорюваного рішення, не вбачається, з чим погодився  в судовому засіданні  також  представник від прокуратури.

Стосовно того, що на думку заявника позовних вимог,  рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 49 від 03.02.2005 р. прийнято с порушенням норм ст. 57 Закону України "Про власність" (який діяв на момент прийняття спірного пункту рішення"), ч. 1 ст. 16, ч. 2 ст. 21, 328, ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України,  на які посилається заявник позовних вимог, суд вважає зазначити наступне.

Так, згідно  ст. 57 Закону України «Про власність»(який діяв на момент прийняття спірного пункту рішення), якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування - п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 статті 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується.

Отже, виходячи з зазначених норм, заявник позовних вимог вважає, що в даному випадку порушено право власника, тобто стверджує, що спірне майно, за адресою бул. Тінистий, 7, бул. Тінистому, 10 та по вул. Котляревського, 14а в м. Бердянську Запорізької області, є власністю держави.

Проте, неоспорюваних належним доказів, підтверджуючих цей факт ані прокурором, ані позивачем суду не надано.

Відповідач - 2 стверджує про те, що об’єкти нерухомості, які знаходяться за адресою:

бул.Тінистому, 7, бул.Тінистому, 10 та по вул. Котляревського, 14а в м. Бердянську Запорізької області належить саме йому.

           Виходячи із змісту  позовної заяви, у даному випадку не заявлена вимога про визнання права власності на спірні об'єкти, а саме на будівлю по бул. Тінистому, 10, що складається з основної будівлі "А", сходів "А", замощення І, паркану № 1; на комплекс будівель та споруд за адресою: бул. Тінистому, 7, що складається з основних будівель "А, Б", прибудов "а, а1, а2, б, б1",ганку до «б1», хвірток № 1, № 3, № 5, № 6, парканів № 2, № 7, замощення І, ІІ; на будівлю по вул. Котляревського, 14а, що складається з основної будівлі "А", прибудов "а, а1, двох ганків до "А", замощення І, ІІ".

За поясненнями прокурору такі вимоги не заявлялися ані в даному позові ані в окремому провадженні.

На думку господарського суду, в даному провадженні не вбачається можливості у відповідності до приписів ст.83 Господарського процесуального кодексу України  вийти за межі позовних вимог,  оскільки за поясненнями представника прокуратури  майно вже знаходиться у законному володінні у інших третіх осіб, які  прокурором не були визначені та не  залучені до даної справи. До того ж,  відповідне клопотання заінтересованої сторони, як це передбачено вимоги  вищезазначеної норми, до господарського суду не надходило.

          Отже, аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку, що пункти 5.4, 5.5, 5.6 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 49 від 03.02.2005 р. "Про оформлення права власності за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт" (балансоутримувач –Санаторій "Бердянськ") на будівлю по бул. Тінистому, 10, що складається з основної будівлі "А", сходів "А", замощення І, паркану № 1; на комплекс будівель та споруд за адресою: бул. Тінистому, 7, що складається з основних будівель "А, Б", прибудов "а, а1, а2, б, б1", ганку до «б1», хвірток № 1, № 3, № 5, № 6, парканів № 2, № 7, замощення І, ІІ; на будівлю по вул. Котляревського, 14а, що складається з основної будівлі "А", прибудов "а, а1, двох ганків до "А", замощення І, ІІ", прийняті з необхідним обсягом повноважень та при цьому не вбачається з боку відповідача-1 порушень законів, на які  посилається заявник позовних вимог.

Посилання представника прокуратури  в судовому засіданні на те, що оспорюване рішення  Виконавчого комітету  Бердянської міської ради є незаконним,  оскільки вже існують інші рішення цього ж органу щодо спірних об»єктів, на підставі яких оформлені інші свідоцтва  на право власності, не приймається до уваги, так як тільки наявність законних наступних рішень  не свідчать про незаконність  попередніх  рішень.   

          Приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, прокурором та позивачем не доведено в чому відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, не обґрунтовано необхідність їх захисту.

Проте,  у разі  доведення в установленому порядку права власності на спірні об'єкти за державою, зацікавлена сторона не позбавлена права на звернення з відповідним  позовом, або з заявою про перегляд судового рішення  за нововиявленими обставинами.

           За таких обставин, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

 Згідно зі ст. 49  ГПК України судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

                                                            ВИРІШИВ:

           У задоволенні позовних вимоги Бердянського міжрайонного прокурора, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах –Фонду державного майна України до відповідача-1  - Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, до відповідача-2  -  Приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунального підприємства “Бердянське бюро технічної інвентаризації” про визнання недійсним пунктів 5.4, 5.5, 5.6 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 49 від 03.02.2005 р.,  відмовити у повному обсязі.

       Суддя                                                                                        Л.П. Кагітіна

Повне рішення  складено та підписано 27.12.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

27.12.2011