У Х В А Л А
Іменем України
19.12.2011 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів КУШТАНА Б.П., ЧУЖІ Ю.Г.
при секретарі МОЛНАР Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про зобов’язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «дитині війни», за апеляційною скаргою Управління ПФУ в м. Ужгороді на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 18 серпня 2009 р., -
в с т а н о в и л а :
Пенсіонерка ОСОБА_2, 1931 р.н., звернулася у березні 2009 р. до суду із зазначеним адміністративним позовом до Управління ПФУ в м. Ужгороді. Мотивувала тим, що вона має статус «дитини війни» відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон № 2195-IV, тут і далі норми законодавства в редакції, чинній на час відповідних процесуальних дій і строків), а ст. 6 Закону № 2195-IV передбачено, що цій категорії громадян пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Зупинення дії цієї норми Закону у певні періоди часу незаконне, оскільки суперечить положенням ст. 22 Конституції України, що підтверджується рішеннями Конституційного Суду України. Неправомірно бездіючи, відповідач зазначену державну соціальну допомогу не нараховував і не виплачував, за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р. така недоплата становить 2733,30 грн. Строк на звернення до суду за захистом порушених неконституційними актами прав позивачка пропустила з поважних причин, дізнавшись про ці факти із засобів масової інформації. Просила визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду, поновити його, зобов’язати відповідача нарахувати їй як «дитині війни» щомісячну державну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2006-2007 рр. у сумі 2733,30 грн.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 18.08.2009 р. позов задоволено частково: зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. включно. У решті позову – відмовлено.
Відповідач порушує в апеляції питання про скасування постанови та повну відмову в позові внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального права. Вважає, що діяв правомірно, а позовні вимоги – необґрунтовані.
Позивачка постанову не оскаржує.
Заслухавши доповідь судді, відповідно до Закону України від 02.12.2010 р. № 2748-VI «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами» розглянувши справу за правилами адміністративного судочинства у порядку письмового провадження (ст. 197 КАС України), обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Установлено, що пенсіонерка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянкою України, їй станом на 02.09.1945 р. було менше 18 років, на неї поширюються гарантії соціального захисту, встановлені Законом № 2195-IV. У редакції, що була чинною станом на 01.01.2006 р., Закон № 2195-IV передбачав, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком (ст. 6).
У подальшому Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 77 п. 17), Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (ст. 71 п. 12, ст. 111), дія ст. 6 Закону № 2195-IV зупинялася, її редакція змінювалася, а у 2006 р. ці пільги для дітей війни фактично не було запроваджено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007, що має преюдиціальне значення у даних правовідносинах, зупинення дії ст. 6 Закону № 2195-IV на 2007 р. визнано неконституційним.
Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» установлено, що призначення, перерахунок, виплату пенсій з урахуванням також положень ст. 28 ч. 1, інші соціальні виплати (доплати, надбавки, підвищення тощо), фінансування цих виплат, покладено на Пенсійний фонд України, його підрозділи, одним з джерел формування бюджету ПФУ є кошти Держбюджету України (зокрема, ст.ст. 5, 6, Розділи VI, VIII, ст.ст. 71, 72 Закону). Такий спосіб фінансування узгоджується з вимогами ст. 7 Закону № 2195-IV. Розміри прожиткового мінімуму на 2007 р. встановлено бюджетним Законом на 2007 рік (ст. 62) з урахуванням положень Закону України «Про прожитковий мінімум» (зокрема, ст.ст. 1, 2). Відповідач неправомірно бездіяв, спірні соціальні виплати не нараховував і не виплачував.
Відповідач просив застосувати передбачений ст. 99 ч. 2 КАС України однорічний строк звернення до адміністративного суду за захистом, посилаючись на оприлюднення відповідних нормативних актів. Проте, ці доводи не можна визнати переконливими. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідальна перед людиною (ст. 3 Конституції України). Держава, її органи, посадові особи повинні діяти добросовісно, забезпечити громадянину можливість реалізації його прав і виконання обов’язків шляхом, зокрема, ясного, стабільного і несуперечливого врегулювання відповідних правовідносин, належного організаційного і матеріально-фінансового забезпечення відповідної діяльності. Врегулювання спірних відносин цим вимогам не відповідає, а доводи позивачки – людини похилого віку щодо обізнаності із ситуацією, що склалася, лише після поширення засобами масової інформації відомостей про неконституційність законів, порушення установлених ними прав позивачки, заслуговують на увагу і відповідачем не спростовані. У порядку ст. 11 ч. 2, ст. 162 ч. 2 КАС України суд вийшов за межі позовних вимог шляхом зобов’язання відповідача провести відповідні виплати.
З огляду на викладене та з урахуванням положень ст.ст. 46, 58, 152 Конституції України, суд дійшов вірного висновку щодо права позивачки на здійснення та виплату перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом № 2195-IV, за період з 09.07 по 31.12.2007 р. включно
Таким чином, суд першої інстанції вирішив справу з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Висновки суду враховують пріоритет закону по відношенню до підзаконних нормативних актів, час дії відповідних актів законодавства, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд дав вірну оцінку і відповідно до вимог ст.ст. 8, 9, 159, 161 КАС України ухвалив законну і обґрунтовану постанову, яку доводи апеляції не спростовують. Посилання апелянта на неналежну врегульованість даного питання, відсутність коштів і т.ін. – необґрунтовані та не можуть бути підставою для відмови позивачці в захисті її прав, визначених Законами України.
Відтак, на підставі ст. 200 КАС України апеляцію слід відхилити, постанову суду – залишити без змін.
Керуючись ст. 5 ч. 2, ст. 198 ч. 1 п. 1, ст. 200 КАС України, Законом України від 02.12.2010 р. № 2748-VI «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області відхилити, постанову Ужгородського міськрайонного суду від 18 серпня 2009 р. – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але протягом двадцяти днів після набрання законної сили може бути оскар жена до Вищого адміністративного суду України.
Судді