Справа № 22ц-3664/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючої –судді Корніюк А.П.
суддів : П’єнти І.В., Талалай О.І.
з участю секретаря: Лапко Ю.В.
представника ОСОБА_1 ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-3664 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 13 жовтня 2011 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „Надра”, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання кредитного договору недійсним, припинення іпотеки та зобов’язання до вчинення дій.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В липні 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися до суду з зазначеним позовом до ПАТ КБ „Надра” (далі Банк). В обґрунтування своїх вимог вказували, що 10.09.2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №10/09/2008/840-к/145, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 40000 доларів США на строк до 08.09.2023 року зі сплатою 15,99% річних за користування коштами. В забезпечення виконання цього договору між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки належної їй квартири АДРЕСА_1 Крім того, між Банком та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 укладено договір поруки. Позивачі вважають, що зазначений кредитний договір є недійсним, оскільки грошове зобов’язання сторін договору не виражене в грошовій одиниці України –у гривні. Чинним законодавством передбачено, що надання та одержання кредитну в іноземній валюті можливе лише при одержанні відповідної індивідуальної ліцензії, якої у сторін договору не було. Крім того, оскаржуваний кредитний договір є несправедливим та таким, що не відповідає вимогам ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів”. Відповідно, позивачі вважають, що договір іпотеки, укладений в забезпечення виконання кредитного договору, також є недійсним відповідно до вимог ст. 215, ч. 2 ст. 548 ЦК України. Тому, позивачі просили визнати недійсним кредитний договір від 10.09.2008 року, припинити іпотеку нерухомого майна
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Спірідонова Т.В. Справа № 22ц-3664
Доповідач –Корніюк А.П. Категорія № 19,27
та зобов’язати кожну сторону повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання правочину.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 13 жовтня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам. Вважає, що суд не врахував, що оскаржуваний кредитний договір укладений без належних на те правових підстав і в порушення ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. Суд не врахував, що Банк, як суб’єкт підприємницької діяльності, покладає на позичальника - споживача кредитних послуг усі ризики знецінення національної валюти і тому договір є несправедливим, таким, що не відповідає ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів” та ст. 3, ст. 236, ч. 3 ст. 533, ч. 2 ст. 548 ЦК України.
Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала і просить її задовольнити .
ОСОБА_5, представник ПАТ КБ «Надра», треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до суду не з»явилися, хоча про день і час слухання справи повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч.1ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суду першої інстанції.
Статею 1054 ч. 1 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 546 цього Кодексу закріплено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 10.09.2008р. між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір № 10/09/2008/840-К/145, згідно якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 40000 доларів США на споживчі цілі. Сторонами погоджено порядок розрахунків, відповідальність сторін, термін дії договору та інші умови. Також, в забезпечення виконання зобов»язань по вищевказаному кредитному договору 10.09.2008р. між ОСОБА_5 та Банком було укладено договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_5 передала в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1. Також 10.09.2008р. між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_6 і між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_7 в забезпечення виконання умов договору кредиту № 10/09/2008/840-К/145 від 10.09.2008р. укладено договори поруки. Дані обставини підтверджуються дослідженими в суді першої інстанції доказами та матеріалами справи ( а.с. 4-6, 8, 35-38).
Не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо невідповідності договору кредиту № 10/09/2008/840-К/145 від 10.09.2008р. вимогам закону та його вчинення сторонами без відповідного дозволу (ліцензії) у валюті, а саме щодо недійсності правочину з підстав, передбачених ст.ст. 203 ч. 1, 215 ч. 1ЦК України.
Так, у відповідності до положень ст. 192 ЦК України законним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України –гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
В силу ст. 524 цього Кодексу зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Частиною 3 статті 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно до вимог ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.
Відповідно до положень ст.ст. 47, 49 цього Закону на підставі відповідної банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик, операції з валютними цінностями, надання кредитів.
Операції з валютними цінностями банки вправі здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями згідно до пункту 2 статті 5 Декрету.
З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавцем не визначено межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті.
Таким чином, операція з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
На час укладення між сторонами кредитного договору ВАТ КБ «Надра»здійснювало банківську діяльність на підставі банківської ліцензії Національного банку України від 23 серпня 2002 року № 21 і мало письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями. Дані обставини підтверджуються матеріалами справи ( а.с. 23-27).
Отже, банк правомірно видав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті. Цей правочин не суперечить вимогам чинного законодавства, у тому числі положенням Закону України «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ.
Відповідно ч.2ст.548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання ( вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Положеннями ст.598 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом .
Згідно ч.1ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зобов’язання ОСОБА_1 за кредитним договором є дійсними, а тому, враховуючи положення ст.548 ч.2, ст.598, ст.216 ч.1 ЦК України, правомірно залишив без задоволення позовні вимоги щодо припинення договору іпотеки від 10.09.2008р. та щодо зобов’язання кожну сторону повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання правочину.
Інші підстави в межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 13 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча /підпис/ Судді /підписи/
Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду А.П.Корніюк