копія
Справа № 11- 684, 2011 року Головуюча в 1-й інстанції
Герасимчук Н.П.
Категорія: ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 350 КК України Доповідач Цугель І.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 вересня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого-судді Цугеля І.М.,
суддів Латюка П.Я., Кулеші Л.М.,
з участю прокурора Романова А.І.,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок та постанову Білогірського районного суду від 30 червня 2011 року, -
В с т а н о в и л а :
Цим вироком
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Курчатов Курської області Російської Федерації, проживаючого по АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, раніше не судимого, -
виправдано за ч. 2 ст. 350 КК України.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовано.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Цією постановою закрито кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 296 КК України.
За вироком та постановою суду ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що 26 лютого 2011 року о 03 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в приміщенні бару «Мрія»смт. Ямпіль Білогірського району Хмельницької області, виражаючи явну неповагу до суспільства, він грубо порушив громадський порядок, проявив особливу зухвалість. Діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, наніс бармену ОСОБА_4 удар кулаком правої руки в ліву сторону обличчя, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України, вчинено за наступних обставин.
26 лютого 2011 року близько 3 години ОСОБА_3 зайшов в бар «Мрія», що знаходиться по вул. Леніна смт. Ямпіль Білогірського району Хмельницької області. В приміщенні бару відвідувачів не було, а бармен ОСОБА_4 перетирав стакани. ОСОБА_3 замовив пляшку пива та попросив дати її в борг, оскільки в банкоматі закінчилися гроші.
ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_3, що в борг не дає. Тоді ОСОБА_3 попросив увімкнути голосніше звук телевізора, оскільки йому не було чути музику. ОСОБА_4 відмовив йому в даному проханні та наказав ОСОБА_3 покинути приміщення бару. Коли ОСОБА_4 знаходився за стійкою бару і перетирав стакани, ОСОБА_3 перебував за цією ж стійкою з іншої сторони. Коли ОСОБА_4 повернувся за пачкою стаканів, ОСОБА_3, не повідомляючи ОСОБА_4 про причину, наніс йому удар кулаком в ліву сторону обличчя, після чого покинув приміщення бару.
В апеляції прокурор просить вирок та постанову суду скасувати і постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 350, ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити покарання:
- за ч. 2 ст. 350 КК України –3 роки обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 296 КК України –1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді 3 років 6 місяців обмеження волі.
Прокурор вважає, що потерпілий ОСОБА_4, перебуваючи на робочому місці, де йому заподіяно тілесні ушкодження, являвся службовою особою, оскільки виконував організаційно-розпорядчі функції, визначені посадовою інструкцією, що необґрунтовано відхилено судом. Окрім того, злочинними діями ОСОБА_3 здійснено посягання на суспільні відносини –громадський порядок і на особисту недоторканість ОСОБА_4, тому судом безпідставно прийнято рішення про виправдання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 350 КК України та закриття кримінальної справи за ч. 1 ст. 296 КК України.
В запереченні на апеляцію прокурора захисник ОСОБА_2 в інтересах виправданого ОСОБА_3 просить залишити її без задоволення, а вирок та постанову суду - без зміни.
Стверджує, що постанова суду про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_3 відповідає чинному КПК України і винесена відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року „Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”. Суд закрив кримінальну справу в зв’язку із примиренням ОСОБА_4 та ОСОБА_3, дійовим каяттям останнього, котрий ще на досудовому слідстві відшкодував заподіяну потерпілому матеріальну та моральну шкоду.
Нанесення ОСОБА_3 одного удару потерпілому викликане не хуліганським мотивом, а раптово виниклою неприязню між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тому дії ОСОБА_3 не охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 296 КК України.
Виправдовуючи ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 350 КК України, суд правомірно вказав, що ОСОБА_4 не є службовою особою по відношенню до ОСОБА_3 в розумінні диспозиції ст.ст. 350, 364 КК України, оскільки ОСОБА_3 не є підлеглим ОСОБА_4, не входить у число працюючих на зміні в кафе-барі „Мрія” смт. Ямпіль, відтак на нього не поширюються організаційно-розпорядчі обов’язки, якими наділений бармен по відношенню до офіціантів, поварів, прибиральниць, тощо.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2, які проти її задоволення, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.
З показань ОСОБА_3 вбачається, що вину у вчиненні хуліганства він визнав повністю та показав, що в ніч з 25 на 26 лютого 2011 року відпочивав у барі „Шанс” смт. Ямпіль Білогірського району. Після того, як він покинув приміщення бару і прийшов додому, захотів випити чаю. Проте його житловий будинок було відключено від електроенергії та газу, тому він вирішив піти в бар „Мрія”, який знаходиться неподалік від його житлового будинку. Близько 3 години він прийшов в бар „Мрія”, де вже не було відвідувачів. В приміщенні було прибрано. Його хороший знайомий бармен ОСОБА_4 за стійкою бару перетирав стакани. Він зробив замовлення, проте ОСОБА_4 наказав йому спочатку розрахуватися, а також відмовився ввімкнути голосніше музику та в грубій формі наказав ОСОБА_3 йти додому. ОСОБА_3 не стримався та вдарив його в обличчя. Щиро розкаявся у вчиненому, з ОСОБА_4 примирився, просив кримінальну справу закрити за його каяттям та примиренням з потерпілим.
Потерпілий ОСОБА_4 показав суду, що 26 лютого 2011 року біля 3 години клієнти бару розійшлися, а він та працівник бару закінчували роботу. Коли він перетирав стакани, в бар зайшов його знайомий ОСОБА_3 та попросив пляшку пива. Оскільки від нього було чути запах алкоголю, ОСОБА_4 попросив ОСОБА_3 розрахуватись за пиво, проте грошей у останнього не було. ОСОБА_3 попросив ОСОБА_4 увімкнути голосніше звук телевізора, на що він відмовив та сказав ОСОБА_3 йти додому. Вони з ОСОБА_3 перебували по різні сторони стійки бару та розмовляли. Коли ОСОБА_4 повернувся за пачкою стаканів і не чекав від ОСОБА_3 ніяких дій, той несподівано наніс йому удар кулаком в ліву сторону обличчя, від якого ОСОБА_4 впав. З обличчя у нього йшла кров, тому працівник бару ОСОБА_5 викликала працівників міліції.
На даний час ОСОБА_4 з ОСОБА_3 примирився, просив кримінальну справу стосовно останнього закрити.
Вищевказані обставини підтвердила свідок ОСОБА_5, яка показала, що коли ОСОБА_4 відмовив ОСОБА_3 ввімкнути голосніше музику та наказав останньому іти додому, той, стоячи біля стійки бару, несподівано перехилився через неї та безпричинно, не пояснюючи мотивів, наніс ОСОБА_4 удар кулаком в обличчя, а сам вийшов з приміщення бару. З обличчя потерпілого йшла кров, вони припинили роботу, змушені були закритися і викликати міліцію.
Аналізуючи докази по справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що органами досудового слідства дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 350 КК України кваліфіковано невірно. Оскільки дана норма закону передбачає відповідальність за умисне нанесення побоїв, заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов’язок, у зв’язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких. Потерпілими від злочини можуть бути вказані особи.
Доводи апеляції прокурора відносно того, що потерпілий на момент вчинення злочину являвся службовою особою, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_4 не виконував громадський обов’язок, і як вбачається з посадової інструкції бармена, він не був наділений організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими повноваженнями стосовно ОСОБА_6.
Колегія суддів погоджується з рішенням місцевого суду щодо виправдання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 350 КК України за відсутністю в його діях складу злочину, оскільки його вина доведена лише у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. Він грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яке виразилося у нанесенні ОСОБА_4 тілесного ушкодження.
На законних підставах закриваючи провадження по справі про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 296 КК України, суд правильно врахував, що він вчинив злочин невеликої тяжкості, в скоєному щиро розкаявся, активно сприяв у розкритті даного злочину, із потерпілим примирився, відшкодував заподіяну шкоду, характеризується виключно позитивно.
У зв’язку із наведеним, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
У х в а л и л а :
Вирок та постанову Білогірського районного суду від 30 червня 2011 року стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя Апеляційного суду
Хмельницької області Цугель І.М.