Справа № 22ц-3933/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Шершуна В.В.
суддів : Корніюк А.П., П’єнти І.В.
при секретарі: Лапко Ю.В.
з участю: апелянтів ОСОБА_1., ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3, представника ПАТ КБ «Данаель»Кривого В.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-3933 за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 14 листопада 2011 року за позовом публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Даніель” до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Даніель” про визнання договорів поруки припиненими.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В червні 2011 року ПАТ „Комерційний банк „Даніель” (далі Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 15.06.2007 року між Банком та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №105/5-КА, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 10590 доларів США строком до 14.06.2012 року зі сплатою 12,99% річних за користування коштами. В забезпечення виконання вказаного кредитного договору 15.06.2007р. між Банком та кожним з відповідачів було укладено договори поруки –з ОСОБА_1 №141, ОСОБА_2 - №142, ОСОБА_5 - №143. Позичальник ОСОБА_6 зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконував та допустив заборгованість, яка станом на 08.06.2011 року складає 5364,47 доларів США, що становить 54882 грн. 37 коп., з яких : 42773 грн. 60 коп. загальна заборгованість за кредитом, 4614 грн. 03 коп. заборгованість по відсотках за користування коштами, 7494 грн. 74 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та відсотках. Тому Банк і просив суд задовольнити позов та стягнути зазначену заборгованість за кредитним договором з відповідачів в солідарному порядку.
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Навроцький В.А. Справа № 22ц-3933
Доповідач –Корніюк А.П. Категорія № 27
В липні 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 звернулися до суду з зустрічними позовами до ПАТ „Комерційний банк „Даніель” про визнання договорів поруки припиненими. Вказували, що Банк без їх згоди та не повідомивши їх, відповідно до вимог чинного законодавства України, в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку за кредитним договором №105/5-КА від15.06.2007 р., чим збільшив обсяг їх відповідальності. Тому, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України просили їх позови задовольнити та визнати договори поруки припиненими.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14 листопада 2011 року позов ПАТ „Комерційний банк „Даніель” задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь ПАТ „Комерційний банк „Даніель” в солідарному порядку 54882 грн. 37 коп. заборгованості за кредитним договором, 548 грн. 82 коп. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, а всього 55551 грн. 19 коп. Позови ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вважають рішення суду незаконним, просять його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Банку в задоволенні вимог та задовольнити їх зустрічний позов. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 1 ст. 533, ч. 1 ст. 559 , ст. 604 ЦК України. Зазначають, що суд не дав належної оцінки договорам поруки, а саме: укладаючи з Банком договори №141 та №142 вони брали на себе певні зобов’язання, які зазначені в цих договорах і погоджувалися на вказані умови, однак 25.07.2008 року укладаючи додаткову угоду №1 між Банком та позичальником ОСОБА_6, сторони збільшили відсоткову ставку за користування кредитними коштами з 12,99 % до 15,99% і тим самим збільшили обсяг відповідальності ОСОБА_1 і ОСОБА_2, як поручителів. Тобто, змінили істотні умови договорів поруки без їх згоди, що є підставою для визнання договорів поруки припиненими на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.
В судовому засіданні апелянти та їх представник апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні просив відхилити апеляційну скаргу та рішення суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_5 до суду не з»явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про день і час слухання справи повідомлена належним чином.
Заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із слідуючих підстав.
Згідно ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в солідарному порядку заборгованність за кредитним договором, виходив з факту невиконання боржником ОСОБА_6 і поручителями ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зобов’язань за кредитним договором № 105/5 –КА від 15.06.2007р. Однак, при визначенні обсягу відповідальності поручителів суд не взяв до уваги, що боржник з кожним поручителем окремо за договорами поруки повинні нести солідарну відповідальність, а не поручителі, як солідарні боржники між собою, хоча в даному випадку позивач просив стягнути борг саме з поручителів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, як солідарних боржників.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 15.06.2007р. між ТзОВ «Комерційний банк «Даніель», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Даніель»та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 105/5 –КА про надання останньому кредиту в розмірі 10590 доларів США терміном погашення до 14.06.2012р. зі сплатою 12,99% річних за користування кредитними коштами. Також 15.06.2007р. між ТзОВ «Комерційний банк «Даніель», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Даніель»та ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договори поруки відповідно за № 141, 142, 143, згідно п. 2.1. яких поручителі зобов»язуються відповідати перед Банком за виконання Боржником в повному обсязі зобов»язань, що випливають з Кредитного договору, включаючи повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків та інших платежів, передбачених Кредитним договором. Дані обставини підтверджуються матеріалами справи. ( а.с. 5–6, 8-10).
За рішенням Полонського районного суду від 31.05.2010 року позов ВАТ «Комерційний банк «Даніель»до ОСОБА_6 було задоволено та стягнуто з відповідача на користь ВАТ «Комерційний банк «Даніель»62718,58 грн. боргу та судові витрати. Як вбачається із матеріалів справи, в результаті проведених виконавчих дій на виконання вищевказаного судового рішення було частково погашено борг. Дані обставини підтверджуються матеріалами справи ( а.с. 12-14).
Згідно ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Умовами п.2.2. укладених договорів поруки визначено, що у разі порушення Боржником зобов»язання , передбаченого Кредитним договором, Боржник та Поручитель несуть перед Банком солідарну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 555 ЦК України, в разі пред’явлення позову до поручителя – він зобов’язаний подати клопотання про залучення боржника до участі в справі.
Незважаючи на цю вимогу закону, судом не вирішувалося питання щодо залучення до участі у справі ОСОБА_6, у зв'язку з чим суд належним чином не визначив обсяг відповідальності поручителів.
Пунктом 2.4. договорів поруки №№ 141, 142, 143 від 15.06.2007р. визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов’язань за кредитним договором (в тому числі неповернення кредиту та/або несплата відсотків за користування кредитом за поточний місяць), банк повідомляє про це поручителя письмово протягом трьох робочих днів з дня виникнення заборгованості по відсотках, комісії та (або) кредиту.
Відповідно до п. 2.5 вищевказаних договорів поручителі зобов’язані сплатити банку не пізніше трьох робочих днів з моменту одержання відповідного повідомлення банку борг. При цьому остаточна сума заборгованості за кредитом визначається на момент сплати грошових коштів в рахунок погашення боргових зобов’язань за кредитним договором. В свою чергу поручитель зобов’язаний негайно повідомити боржника про одержання вимоги кредитора щодо необхідності сплати заборгованості за кредитним договором (п. 2.6 договорів).
На думку колегії суддів, лише після виконання зазначених вище умов договору банк вправі пред’являти вимоги до поручителів про стягнення з кожного окремо в повному обсязі боргових зобов’язань боржника.
Як встановлено, судом першої інстанції не було з’ясовано, чи повідомлялися банком поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов’язань за кредитним договором та про наявність заборгованості за кредитним договором № 105/5 –КА від 15.06.2007р. відповідно до умов укладеного договору.
Разом з тим, оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що після укладення Додаткової угоди до кредитного договору № 105/5 –КА від 15.06.2007р. між ОСОБА_6 та позивачем щодо зміни відсоткової ставки припинилося первісне зобов’язання, а тому і припинилася порука є безпідставними. Адже, згідно ч.1ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено, що єдиною підставою зустрічних позовів апелянтів є факт зміни банком умов договорів поруки без згоди поручителів, що призвело до збільшення обсягу відповідальності останніх.
Статтею 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що пунктом 1.1. договорів поруки від 15 червня 2007року визначено обсяг відповідальності поручителів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за кредитним договором N 105/5-КА від 15.06.2007р. в обсязі 10590 доларів США, сплаті відсотків річних за зазначеним договором в розмірі 12,99 та кінцевим терміном повернення кредиту до 14 червня 2012року, передбачено сплату штрафів, пені у розмірах та випадках, сплати неустойки, відшкодування збитків і інших платежів, передбачених кредитним договором та можливими додатковими угодами до кредитного договору, як його невід»ємної частини.
Зазначена умова договорів поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Встановлено, що відповідно до п.5.4. кредитного договору №105/5 від 15.06.2007р., що укладений між ТзОВ «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_6 банк має право на зміну процентної ставки за користування кредитом у відповідності зі зміною економічних умов і вартості ресурсів на ринку позичкового капіталу.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою. А тому, на думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно відмовлено в задоволенні зустрічних позовів апелянтів. Також, в порушення вимог ч.1ст.60 ЦПК України апелянтами як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції не доведено, що саме збільшився їх обсяг відповідальності, адже апелянтами та їх представником визнано, що вимоги банку в грошовому виразі нараховані з врахуванням вимог п.1.1 договорів поруки.
Інших підстав для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 14 листопада 2011 року в частині стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»54882,37грн. заборгованості за кредитним договором та судових витрат скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
В решті рішення Хмельницького міськрайонного суду від 14 листопада 2011 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий /підпис/ Судді /підпис/
Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду А.П.Корніюк