ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" грудня 2011 р.Справа № 6/17-2789-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.
(Склад судової колегії змінено розпорядженнями в.о. голови суду Бандури Л.І. за № 678 від 14.11.11 р.)
при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 020/7-8 від 06.01.11 р.
від відповідача:
- ОСОБА_2, довіреність б/н від 27.07.11 р.;
- ОСОБА_3, довіреність б/н від 01.11.11 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства „Одеський морський торгівельний порт”
на рішення господарського суду Одеської області від 27 вересня 2011 року
у справі № 6/17-2789-2011
за позовом державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”
до товариства з обмеженою відповідальністю „Металзюкрайн Корп Лтд”
про стягнення 2549085,04 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
15.07.11 р. державне підприємство „Одеський морський торговельний порт” (далі за текстом –ДП „Одеський МТП”, порт) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Металзюкрайн Корп Лтд” (далі за текстом –ТОВ „МКЛ”, товариство) про стягнення 2549085,04 грн. компенсації (з урахуванням податку на додану вартість) за невиконання відповідачем в період з 01.01.10 р. по 31.12.10 р. умов укладеного сторонами договору про надання послуг № КД-4282 від 08.09.03 р. в частині забезпечення належного об’єму робіт та послуг у відношенні фактичного вантажопотоку.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.09.11 р. (суддя Демешин О.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі з огляду на те, що відповідачем належним чином доведено неможливість виконання своїх зобов’язань умовами договору № КД-4282 від 08.09.03 р. в повному обсязі через спричинене обставинами непереборної сили порушення зобов’язань з боку своїх контрагентів. Крім того, заявлена до стягнення сума компенсації в розмірі 15% від вартості комплексу навантажно-розвантажувальних робіт, які не здійснило ТОВ „МКЛ”, на думку суду, є за своєю правовою природою штрафною санкцією, яка не віднесена до об’єктів оподаткування податком на додану вартсість (далі за текстом - ПДВ), тому наданий позивачем розрахунок є безпідставним та необґрунтованим.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДП „Одеський МТП” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обгрунтування своєї скарги апелянт зазначає, що вказане рішення є необґрунтованим, а висновки, викладені у ньому, не відповідають обставинам справи.
Зокрема, ДП „Одеський МТП” наголошує, що господарським судом 1 інстанції не досліджено умови укладеного сторонами договору, оскільки ними не передбачено обов’язок відповідача стосовно перевантаження саме зернових вантажів, тобто обмежень щодо конкретних видів вантажу, які повинні були пройти перевантаження у ДП „Одеський МТП”, вказаний договір не містить, а тому посилання відповідача на форс-мажорні обставини у вигляді встановлення квот на окремі види сільськогосподарської продукції та, у зв’язку із цим, невиконання контрагентами ТОВ „МКЛ” своїх зобов’язань, як на підставу неможливості виконання останнім умов договору, є безпідставним, тим більше, що відповідач, в порушення приписів ч. 2 ст. 226 ГК України, не повідомив позивача про це заздалегідь.
Апелянт також посилається на норми ГК України, а саме ч. 2 ст. 218, відповідно до якої порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язань товарів або відсутність у боржника необхідних коштів, тобто ті обставини, на які посилається відповідач, не вважаються обставинами непереборної сили.
Крім того, скаржник вважає, що наданий відповідачем висновок Одеської регіональної торгово-промислової палати (далі за текстом –Одеської регіональної ТПП) не є належним доказом у справі, оскільки регіональні ТПП не наділені повноваженнями щодо засвідчення наявності дії обставин непереборної сили, а відповідне клопотання ДП „Одеський МТП” про витребування статуту Одеської регіональної ТПП, як доказу наявності таких повноважень, хоча і було задоволено судом, однак не виконано.
Що стосується нарахування на суму компенсації збитків порту ПДВ, апелянт зазначає, що, відповідно до роз’яснень Державної податкової адміністрації в Одеській області, кошти, отримані як сума штрафу або пені за затримку оплати або постачання товарів, послуг тощо, необхідно розцінювати як компенсацію вартості товарів або послуг, яка включається до бази оподаткування ПДВ.
Окрім цього, ДП „Одеський МТП” вважає, що суд при прийнятті рішення по справі повинен був врахувати те, що порт віднесений до підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.
ТОВ „МКЛ”, в свою чергу, надало відзив на апеляційну скаргу, в якій просило залишити апеляційну скаргу ДП „Одеський МТП” без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 27.09.11 р. –без змін, як таке, що відповідає вимогам чинного законодавства та всім обставинам справи.
Відповідач звертає увагу судової колегії на те, що в період виконання умов договору № КД-4282 від 08.09.03 р. Кабінетом Міністрів України видано постанову № 938 „Про встановлення обсягів квот на окремі види сільськогосподарської продукції” від 04.10.10 р., що призвело до вимушеної відмови контрагентів від надання експортних вантажів зерна на обробку в Одеському порту, а тому є форс-мажорною обставиною, яка звільняє ТОВ „МКЛ” від відповідальності за порушення умов вказаного договору в частині виконання затвердженого планом об’єму робіт з відвантаження та обробки зернових культур. Вказане також підтверджується і довідкою Одеської регіональної ТПП № ВЭД-56 від 15.03.11 р., тим більше, що підтвердження обставин непереборної сили саме таким документом сторони узгодили у п. 6.2 договору про надання послуг.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм процесуального та матеріального права, судова колегія приходить до наступного.
08.09.03 р. між ДП „Одеський МТП” та ТОВ „МКЛ” укладено договір про надання послуг № КД-4282 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов’язання по виконанню для відповідача робіт та послуг по забезпеченню виконання ТОВ „МКЛ” комплексу робіт та послуг, пов’язаних із перевалкою вантажів (навантажно-розвантажувальних робіт), а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити вказані роботи.
Згідно з п. 2.4 Договору, ТОВ „МКЛ” надає порту інформацію щодо перероблених вантажів з метою складення портом звітності для Мінтрансу та Держкомстату.
Пунктом 2.6 Договору в редакції додаткової угоди № 8 від 01.01.09 р. сторони узгодили, що ТОВ „МКЛ” гарантує залучення до перевалки через навантажно-розвантажувльний комплекс № 2 ванатжопотоку об’ємом не менше 1560000 тонн на рік, із врахуванням тонн, оброблених в контейнерах.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.01.10 р. по 31.12.10 р. відповідачем було перевантажено 1153844,56 тонн вантажів, з яких перевалка вантажів з зерновою продукцією складає 396 895,22 тонн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), що підписані представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками, тобто, в порушення умов Договору, відповідачем не було залучено до перевалки 406155,44 тонни вантажу.
Згідно із п. 5.5 Договору, в разі невиконання товариством вимог пункту 2.6 Договору, товариство компенсує порту втрати в розмірі 15% від вартості комплексу навантажно-розвантажувальних робіт відносно недостатнього об’єму вантажу, виходячи з середньодоходної ставки за відпрацьований рік, при чому вказана ставка розраховується як відношення прибутку, отриманого від навантажно-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період.
15.02.11 р. ДП „Одеський МТП” звернулось до відповідача з претензією № 020/1-108 з вимогою сплатити 5004972,25 грн. компенсації за невиконання обумовленого Договором об’єму навантажно-розвантажувальних робіт з урахуванням ПДВ, однак ТОВ „МКЛ” претензію визнало частково, сплативши позивачу лише 2455887,21 грн. компенсації за невиконання об’єму робіт в частині перевалки 239155,44 тонн вантажу без урахування ПДВ, оскільки решта 167000 тонн непоставленого вантажу приходиться на сільськогосподарську продукцію, а невиконання зобов’язань за Договором в цій частині обумовлено введенням в жовтні 2010 року квотування експорту зернових, що призвело до скасування наданих його контрагентами раніше номінацій на відвантаження та обробку зерна, що, на думку товариства є форс-мажорними обставинами, які звільняють його від відповідальності за порушення зобов’язань за Договором.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, при чому кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, а порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Пунктом 6.1 Договору сторони встановили, що сторона Договору звільняється від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов’язань, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення Договору в результаті подій надзвичайного характеру, які зобов’язана сторона не могла ані передбачити, ані попередити розумними засобами –на період дії таких обставин. До обставин непереборної сили при цьому сторони віднесли події, на які сторона не може вплинути та за винесення яких не несе відповідальності, а саме: землетруси, пожежі, повені, страйки, військові дії, постанови влади тощо).
Як зазначалось вище, укладеним сторонами Договором передбачалось виконання відповідачем певного об’єму навантажно-розвантажувальних робіт, а саме в розмірі не менше 1560000 тонн на рік, без розмежування видів вантажу на зернові чи незернові.
Листом № 03-665 від 26.10.09 р. ТОВ „МКЛ” надало ДП „Одеський МТП” запланований прогноз по вантажепереробці на 2010 рік з розбивкою по місяцям, з якого вбачається, що товариством було заплановано до переробки такі види вантажів, як зерно експортне (400000 тонн), металопрокат (1220000 тонн) та інші генеральні вантажі (130000 тонн) (т.1 а.с.99,100).
Як вбачається з доданих відповідачем до матеріалів справи актів приймання передачі робіт відповідачем було надано послуг щодо перевалки вантажів з зерновою продукцією у розмірі 396 895,22 тонн., що співпадає з запланованими 400 000 тоннами зернових згідно з вищезазначеним листом ТОВ „МКЛ”.
Отже, проаналізувавши матеріали справи та норми діючого законодавства щодо спрних правовідносин, судова колегія зазначає, що ані умовами Договору, ані прогнозом переробки вантажів на 2010 рік, не встановлено обов’язку товариства на забезпечення встановленого Договором об’єму перевалки вантажів саме за рахунок зернових культур, тим більше, що зазначені у прогнозі об’єми вантажів перевалки зернових фактично були фактично виконані ТОВ „МКЛ” на 396 895,22 тонн, тому посилання відповідача на заплановані 563 895,22 тонни зернових згідно заявок контрагентів, та віднесення відповідачем незабезпечених 167000 тонн вантажу саме до поставок зернових культур не передбачені умовами договору, належним чином не підтверджені та необґрунтовані.
Крім того, договором про надання послуг від 08.09.2003р. не передбачено гарантований об’єм тих чи інших конкретних видів вантажів, які зобов’язується забезпечити для перевалки через порт відповідач, тобто ТОВ „МКЛ” мало право залучати для перевалки окрім зернових інші вантажі, що забезпечило б виконання умов договору.
Таким чином, посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, як то прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення про квотування експорту зерна та, у зв’язку із цим, неможливість виконання контрагентами ТОВ „МКЛ” своїх зобов’язань з перевалки заявлених об’ємів зернових культур, від чого залежить виконання товариством умов Договору, судовою колегією не приймаються, з огляду на те, що за вказаних обставин останнє повинно було забезпечити обумовлений сторонами об’єм навантажно-розвантажувальних робіт за рахунок інших видів вантажів, тим більше, що відсутність такої можливості відповідачем належним чином не доведена.
Що стосується тверджень апелянта про відсутність у Одеської регіональної ТПП відповідних повноважень на засвідчення обставин непереборної сили Договором в період з 04.10.10 р. по 31.03.11 р. із посиланням на ст. 11 Закону України „Про торгово-промислові палати в Україні”, судова колегія зазначає, що вказаний Закон не містить вичерпного переліку повноважень регіональних ТПП, оскільки, відповідно до ст. 11 Закону, ТПП мають право виконувати інші, крім визначених цією статтею, повноваження, що не суперечать законодавству України, які закріплюються в їх статутах і реалізуються у порядку, передбаченому законодавством України. Крім того, п. 6.2 Договору сторони самі узгодили, що обставини непереборної сили повинні бути підтверджені регіональною ТПП за місцем їх виникнення.
Разом з тим, зазначена довідка Одеської регіональної ТПП стосується засвідчення обставин непереборної сили, які стосуються правовідносин між ТОВ „МКЛ” та його контрагентами, які мали намір здійснити експортні операції з зерновими вантажами, однак жодним чином не засвідчує неможливість відповідача в цілому забезпечити необхідні об’єми робіт за Договором, а тому не може бути підставою для звільнення ТОВ „МКЛ” від відповідальності за невиконання умов Договору.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем не було забезпечено об’єм робіт з перевалки 406 155,44 тонн вантажу, однак, було частково сплачено суму компенсації за невиконання вказаного об’єму робіт, а саме, згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок, ТОВ „МКЛ” сплатило 2 455 887,21 грн. без урахування ПДВ, що, відповідно до встановленої сторонами в п. 5.5 Договору формули розрахунку розміру компенсації, дорівнює 239 155,44 тоннам вантажу.
З урахуванням вищезазначених обставин, судова колегія вважає, що сума компенсації за залишок незабезпеченого об’єму вантажу в розмірі 167 000 тонн відповідно до п.5.5 договору розраховується наступним чином:
167 000 тонн х 68,46 ставка (графа4 розрахунку позову)х компенсація втрати згідно п.5.5. договору в розмірі 15% складає 1 714 923,00 грн. без ПДВ.
Довід апелянта про необхідність нарахування ПДВ (20%) за весь об’єм невиконаного зобов’язання (406155,44 тонни), від якого відповідач відмовляється з огляду на те, що штрафні санкції, а саме компенсація втрат в розмірі 15% від вартості комплексу навантажно-розвантажувальних робіт, спростовується, оскільки не є поставкою виконаних послуг, а тому не є об’єктом оподаткування ПДВ.
Також, стосовно нарахування позивачем ПДВ на суму компенсації, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг)), при чому до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Сума компенсації, передбачена розділом 5 договору «Відповідальність сторін»п. 5.5 Договору, за своєю правовою природою є штрафною санкцією, оскільки в розумінні ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, а, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що, відповідно до листа Державної податкової адміністрації України № 9049/7/16-1277 від 25.07.01 р. „Щодо обкладення податком на додану вартість отриманої неустойки”, кошти, отримані платником внаслідок задоволення претензій у порядку, передбаченому законодавством, як сума штрафів та/або неустойки чи пені, не можна розцінювати, як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), а тому вони не можуть збільшувати базу для оподаткування податком на додану вартість та по них не може бути виписана податкова накладна. У той же час, якщо застосування штрафних санкцій договором не передбачено, то будь-які надходження коштів за поставлені товари (виконані роботи, надані послуги) необхідно розцінювати як компенсацію вартості цих товарів (робіт, послуг), яка збільшує базу оподаткування податком на додану вартість.
За таких обставин, нарахування позивачем ПДВ на суму компенсації за невиконання об’єму навантажно-розвантажувальних робіт, передбаченої сторонами у п. 5.5 Договору, є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга ДП „Одеський МТП” –частковому задоволенню в розмірі компенсації вартості 167000 тонн незабезпеченого вантажу на суму 1 714 923 грн..
Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються, при частковому задоволенні позову, - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу державного підприємства „Одеський морський торгівельний порт” задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 27.09.11 р. по справі № 6/17-2789-2011 скасувати частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Металзюкрайн Корп Лтд” (65026, м. Одеса, Митна пл., 1, р/р 26008506170000 у філіалі ПУМБ м. Одеси, код ОКПО 19349403) на користь державного підприємства „Одеський морський торгівельний порт” (65026, м. Одеса, Митна пл., 1, р/р 26008660532590 у АКБ „Укрсоцбанк” м. Одеси, код ОКПО 01125666) 1 714 923 (один мільйон сімсот чотирнадцять тисяч дев’ятсот двадцять три) грн. 00 коп. компенсації, 17 149 (сімнадцять тисяч сто сорок дев’ять) грн. 23 коп. державного мита, 8 575 (вісім тисяч п’ятсот сімдесят п’ять) грн. 13 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги, 158 (сто п’ятдесят вісім) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржено в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 29.12.2011р..
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя О.О. Журавльов
Суддя М.В. Михайлов