ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "27" грудня 2011 р.                                                                                    Справа № 5023/5584/11  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д.- доповідач

суддів:Акулової Н.В.

Владимиренко С.В.

розглянув

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.10.2011р.

та рішеннягосподарського суду Харківської області від 02.08.11р.

у справі№5023/5584/11 господарського суду Харківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар", м.Харків

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пересічанський МЕЗ", м.Харків

провизнання недійсними договорів  

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явився

від відповідача:ОСОБА_1., довіреність від 28.09.10р.

від скаржника:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім Агродар”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом ( з урахуванням  заяви про зміну позовних вимог) про визнання недійсними угоди № 091009/1А від 09.10.2009р., № КП-121009/1-А від 12.10.2009р., № 161009/1-А від 16.10.2009р., № КП-130510/1-К від 13.05.2010р., № КП-190510/2-К від 19.05.2010р., № КП-240510/2-К від 24.05.2010р., № КП-120710/1-К від 12.07.2010р., № КП-280710/2-К від 28.07.2010р., № 250810/2-К від 25.08.2010р., № 060910/5-К від 06.09.2010р., № 100910/2-К від 10.09.2010р., № 140910/5-К від 14.09.2010р., № 170910/3-К від 17.09.2010р., № 230910/1-К від 23.09.2010р., № 300910/1-К від 30.09.2010р., № 081010/3-К від 08.10.2010р., № 201010/1-К від 20.10.2010р., № 031110/1-К від 03.11.2010р., № 151110/5-К від 15.11.2010р., № 191110/2-К від 19.11.2010р., № 261110/1-К від 26.11.2010р., № 011210/1-К від 01.12.2010р., № 081210/1-К від 08.12.2010р., № 170211/9-К від 17.02.2011р., № 11-2502/14П від 25.02.2011рю, № Ш-250211/01-К від 25.02.2011р., № Ш 060511/1К від 06.05.2011р., укладені між позивачем та відповідачем за весь період господарської діяльності між ними.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.08.2011 р. по справі № 5023/5584/11 (суддя Шатерніков М.І.) в задоволенні позову  відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2011р.у справі №5023/5584/11 ( головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.) апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 02 серпня 2011 року по справі № 5023/5584/11 - без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.08.11р. та Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2011р. у справі №5023/5584/11, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування заявлених вимог , скаржник посилається на те, що договори  укладені між ТОВ "Торговий дім Пересечанський МЕЗ" та ТОВ "Торговий дім "Агродар" не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними (недійсними) .

В призначене судове засідання представники позивача та скаржника не з'явилися. Поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду касаційної скарги сторони були сповіщені належним чином.  

До судового засідання представником відповідача надано клопотання про долучення до матеріалів справи  нових доказів щодо реальності проведення спірних угод, а саме довідку №941/25-021/34758433 від 16.11.11р. З урахуванням приписів ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України дане клопотання судовою колегіє відхилено.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пересічанський МЕЗ" (відповідачем) були укладені наступні господарські угоди:

у 2009 році: № 091009/1А від 09.10.2009р.; № КП-121009/1-А від 12.10.2009р.;  № 161009/1-А від 16.10.2009р.;

у 2010 році: № КП-130510/1-К від 13.05.2010р.; № КП-190510/2-К від 19.05.2010р.; № КП-240510/2-К від 24.05.2010р.; № КП-120710/1-К від 12.07.2010р.; № КП-280710/2-К від 28.07.2010р.; № 250810/2-К від 25.08.2010р.; № 060910/5-К від 06.09.2010р.; № 100910/2-К від 10.09.2010р.; № 140910/5-К від 14.09.2010р.; № 170910/3-К від 17.09.2010р.; № 230910/1-К від 23.09.2010р.; № 300910/1-К від 30.09.2010р.; №  081010/3-К від 08.10.2010р.; № 201010/1-К від 20.10.2010р.; № 031110/1-К від 03.11.2010р.; № 151110/5-К від 15.11.2010р.; № 191110/2-К від 19.11.2010р.; № 261110/1-К від 26.11.2010р.; № 011210/1-К від 01.12.2010р.; № 081210/1-К від 08.12.2010р.;

у 2011 році: № 170211/9-К від 17.02.2011р.; № 11-2502/14П від 25.02.2011р.;  № Ш-250211/01-К від 25.02.2011р.; № Ш 060511/1К від 06.05.2011р.

Відмовляючи у позові , попередні судові інстанції виходили з того, що оскаржувані позивачем договори підписані обома сторонами, мають двосторонній зобов’язувальний характер, їх умови не суперечать вимогам чинного законодавства та цілям господарської діяльності позивача та відповідача, наведені позивачем доводи не є підставою для визнання договорів недійсними в розумінні ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Також, суди дійшли до висновку про відсутність в договорах, укладених між сторонами, ознак нікчемності: порушення публічного порядку, моральних засад суспільства, противність інтересам держави та суспільства, а також ознак порушення ст.203 ЦК України.

Крім того, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний господарський суд встановив,  що ДПІ не доведено порушення прав та/або інтересів спірними правочинами. Також ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не наведено існування жодної з обставин, передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України, що свідчили б про недійсність спірних угод.

Судова  колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій з оглядом на наступне.

За приписами ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Проаналізувавши матеріали та обставини справи, а також факти встановлені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи , судова колегія дійшла до висновку про те, що спірні договори не мають ознак нікчемності , а наведені позивачем доводи щодо  визнання спірних договорів недійсними недоведені ,  необґрунтовані та не є підставами , в розумінні вищенаведених норм права , з якими законодавець пов'язує визнання договорів недійсними.

Крім того , судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині доводів та заперечень  Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова  та також , вважає , що оскаржене рішення суду першої інстанції будь-яким чином не порушує та не обмежує права податкового органу. При цьому , як про це вірно зауважено апеляційним господарським судом , повноваження ДПІ , у разі  виявлення порушень законодавства , визначені положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні", та можуть бути реалізовані податковим органом у встановленому законом порядку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 2 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права  суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає , що прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова залишити без задоволення, Рішення господарського суду Харківської області від 02.08.11р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2011р. у справі №5023/5584/11 –без змін.

Головуючий суддя:             М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко