Справа №1-177/2007 p.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2007 року
Сихівський районний суд м. Львова в складі: головуючого Лесного С. Є. при секретарі Макар Ю.М. з участю прокурора Босяка Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, гр-н України, з вищою освітою, військовозобов'язаний, одружений, працює заступником президента ЗАТ „ОД", судимості немає, -
по ст. 364 ч.2 КК України, -
встановив:
Підсудний ОСОБА_1 будучи службовою особою та перебуваючи на посаді директора ДП ВАТ „Львівський автобусний завод" „Автотранспортне підприємство", що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Пересенківка, 8, - та виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, 9 вересня 2002 року умисно, в інтересах третьої особи, всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що все рухоме майно і майнові права очолюваного ним підприємства згідно акту опису від 11 травня 1999 року перебувають в податковій заставі на загальну суму 270425 грн., в порушення вимог ст. 8 п.п.8.6, 8.6.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", без згоди ДПІ у Галицькому районі м. Львова, в погашення заборгованості по контракту № 02/04-02-01 від 02.04.02. перед ВАТ „Львівський автобусний завод" відчужив - передав простий вексель № 3008632124 від 09.07.02. номінальною вартістю 2263178, 12 грн. вказаному товариству, чим використав службове становище всупереч інтересам служби, що спричинило охоронюваним законом державним інтересам тяжкі наслідки на суму 17885, 60 грн.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у зловживанні службовим становищем, що причинило тяжкі наслідки, визнав, щиро розкаявся та дав суду наступні пояснення. Умислу на вчинення інкримінованого злочину не мав. На момент підписання акту прийому-передачі векселів від 09.09.02. він був переконаний в тому, що в очолюваному ним ДП ВАТ „Львівський автобусний завод" „Автотранспортне підприємство" заборгованості по податковій заставі не було. У зв*язку з тим, що з 01.08.02. він працював по сумісництву на посаді заступника президента ЗАТ „ОД", то в ДП ВАТ „Львівський автобусний завод" „Автотранспортне підприємство" рахувався як директор і на роботу фактично не ходив. Приходив в ДП ВАТ „Львівський автобусний завод" „Автотранспортне підприємство" лише коли необхідно було підписати документи. 9 вересня 2002 року він підписав акт прийому-передачі векселів від 09.09.02., який, скоріш за все, готував юридичний відділ ВАТ „ЛАЗ". Зазначив, що в податкові органи з заявою про надання дозволу на відчуження векселя від 09.07.02. не
звертався і такий не отримував. Вважав, що даний вексель не перебуває в податковій заставі, а своєю вартістю в сумі 2263178, 12 грн. покриває всю податкову заставу на суму 17885, 60 грн. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд врахувати, що діяв не у власних інтересах, а намагався розрахуватись з ВАТ „ЛАЗ" за продані автобуси. Стверджує, що на момент відчуження векселя, який перебував в податковій заставі, в його діях були ознаки злочину, однак такі на даний час декриміналізовані рішенням Конституційного суду України від 24.03.04.
Крім визнання своєї вини підсудним, винуватість його у вчиненні інкримінованого злочину повністю та об'єктивно стверджується зібраними в ході судового слідства доказами:
свідок ОСОБА_2 суду показала, що у 2002 році працювала в ВАТ „ЛАЗ" начальником управління відділу кадрів та соціальної сфери та одночасно входила в Правління ВАТ „ЛАЗ", де обіймала посаду секретаря. За час її роботи в ВАТ „ЛАЗ" рішень про передачу векселя з їх ДП „Автотранспортне підприємство" в ВАТ „ЛАЗ" не приймалось.
свідок ОСОБА_3 суду показав, що працював головою Правління ВАТ „ЛАЗ" з квітня 2002 року по 01 вересня 2003 року. Підсудний на той час працював директором ДП ВАТ „ЛАЗ" „Автотранспортне підприємство" . В квітні 2002 року ВАТ „ЛАЗ" продав ДП ВАТ „Львівський автобусний завод" „Автотранспортне підприємство" три автобуси, які в подальшому були продані в РФ. За поставлені автобуси ДП повинно було перерахувати гроші в повному обсязі на рахунки ВАТ „ЛАЗ". Розрахунок підсудний здійснив векселем, однак вказівок ОСОБА_1 про передачу даного векселя ВАТ „ЛАЗ" він не давав.
проголошеними та перевіреними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_4, яка показала, що в ДП ВАТ „Львівський автобусний завод" „Автотранспортне підприємство", директором якого станом на 2002 рік був підсудний, працювала головним бухгалтером. Майно ДП в той час знаходилось в податковій заставі через заборгованість по сплаті в Пенсійний Фонд. Вона готувала усі бухгалтерські документи, а підсудний їх підписував. В податкові органи за наданням дозволу на відчуження векселя вона, як головний бухгалтер, не зверталась, акту прийому-передачі векселя від 09.09.02. не готувала. Яким чином ОСОБА_1 передав ВАТ „ЛАЗ" вексель, їй невідомо.
а.с. 133-136
даними протоколу ставки віч-на-віч між підсудним та свідком ОСОБА_4, яка підтвердила свої показання
а.с. 140-141
даними податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 15.07.05.
а.с. 27
даними витягів РІЦ ЛФ ДП „Держінформюст" МЮУ від 17 листопада та 17 грудня 1999 року, з яких вбачається, що податкова застава в ДП ВАТ „Львівський автобусний завод" „Автотранспортне підприємство" виникла з 02.02.99., куди увійшло все рухоме майно і майнові права згідно опису майна на загальну суму 270425 грн. Запис про реєстрацію застави дійсний до 16.11.04.
а.с. 28, 29
даними акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова „Про результати планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП ВАТ „Львівський автобусний завод" „Автотранспортне підприємство"" за період з 01.01.02. по 01.07.04., яким встановлено порушення податкового зобов'язання по податку на 2003 рік в сумі 1391, 70 грн.
а.с. 13-24
даними постанови Господарського суду Львівської області від 09.11.06., якою встановлено, що ДП ВАТ „Львівський автобусний завод" „Автотранспортне
підприємство" оспорює податкове повідомлення-рішення від 23.01.06., яким до ДП ВАТ „Львівський автобусний завод" „Автотранспортне підприємство" застосовано штраф у розмірі 2263178 грн. Одночасно суд вважає необгрунтованими твердження ДП ВАТ „Львівський автобусний завод" „Автотранспортне підприємство" , що ним не здійснювалася операція, що підлягає письмовому узгодженню з податковим органом. Тому вексель від 09.07.02. на суму 2263178, 12 грн. засвідчував майнове право ДП ВАТ „Львівський автобусний завод" „Автотранспортне підприємство" на зазначену суму коштів і передача його згідно акту прийому-передачі векселів від 09.09.02. на користь ВАТ „ЛАЗ" в погашення заборгованості по договору потребувала погодження з ДПІ у Галицькому районі м. Львова, т.я. активи ДП перебували у податковій заставі.
а.с. 125-126
Покликання підсудного ОСОБА_1 на декриміналізацію його дій у зв*язку з рішенням Конституційного суду України від 24.03.05. не відповідає дійсним обставинам справи, т.я. спростовується постановою Господарського суду Львівської області від 09.11.06.
Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано по ст. 364 ч.2, так як він, будучи службовою особою, вчинив умисне, в інтересах третьої особи, використання службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам (зловживання службовим становищем).
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, вчинення підсудними тяжкого злочину, особу підсудного, який судимості не має, позитивно характеризуються та суд вважає необхідним призначити йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
Враховуючи особу підсудного, який працює, вперше притягається до кримінальної відповідальності; виключно позитивно характеризується, має батьків-пенсіонерів, тяжкість злочину та сприяння його розкриттю, щире каяття; суд приходить до висновку про можливість звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням, так як виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, з покладенням на нього наступних обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання; з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи один раз в місяць.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
засудив:
ОСОБА_1визнати винним по ст. 364 ч.2 КК України та призначити йому покарання п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробовуванням строком на один рік.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:
1. не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
2. повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання;
3. з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи один раз в місяць.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 15