Головуючий у 1 інстанції /Ленінський суд м.Луганська/-суддя Попова О.М.
Справва2а-484/07
Доповідач -Г.А.Колеснік Категорія 60
донецький апеляційний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
Іменем України
1 квітня 2008р Справа 22-а-2118/08
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого -судді Колеснік Г.А., суддів Шаптала Н.К. , Ляшенко Д.В., , при секретарі -Безрукової В.М..,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату - про стягнення грошового забезпечення ,-
за апеляційною скаргою Луганського обласного військового комісаріату на постанову Ленінського районного суду Луганської області від 20.08.2007року,-
В С Т А Н О В И В:
Постановою Ленінського районного суду Луганської області від 20.08.2007року задоволений позов ОСОБА_1 про стягнення недоотриманого грошового забезпечення у сумі - 5806,74гр, яке він не отримав під час служби з червня 2003 року в повному обсязі , тобто у розмірі менш ніж 50% щомісячного грошового забезпечення.
Суд виходив з того, що позивач дійсно проходив військову службу на посаді помічника районного військового комісара в Ленінському районному військовому комісаріаті м. Луганська. Згідно Указу Президента України № 389 від 5.05.2003 року при вислузі понад 15 років позивач мав право на щомісячну грошову надбавку за безперервну службу у розмірі до 50%. Але йому виплачували вказану надбавку з червня 2003р - у розмірі -15%, з жовтня 2004р по січень 2005р -40% , з лютого по березень 2005р -15% . Згідно довідки Ленінського районного військового комісаріату позивачу недоплатили вказану надбавку у розмірі - 5806,74гр .
Луганський обласний військовий комісаріат подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, просить її скасувати і відмовити у задоволенні позову. Мотивував тим, що розміри вказаної позивачам надбавки за Указом Президента України мають мінімальні і максимальні проценти, встановлена вказана надбавка в розмірі до 50%. Але конкретний розмір надбавки визначається Міністром Оборони України в залежності до розміру асигнувань, які затверджуються Законами про бюджети на відповідні роки. Тим більш, що самим Указом Президента встановлено, що вказані надбавки виплачуються за рахунок коштів , які виділяються на утримання збройних сил . Наказом Міністра оборони від 26.05.2003року № 149 “ Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України” також встановлено, що розмір надбавки встановлюється виходячи з наявного фонду грошового забезпечення. Виділені Міністерству оборони на 2003,2004 роки кошти дозволяли виплачувати надбавку у розмірі , яка застосовувалась і відносно позивача.
У судове засідання апеляційного суду сторони не прибули , про час розгляду справи повідомлені належним чином.
Судова колегія апеляційного суду , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Указом Президента України №389 від 5 .05.2003 року “ Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України” дійсно надано право Міністру оборони України встановлювати за безперервну військову службу в Збройних силах України у відсотках до грошового забезпечення військовослужбовців , які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах :
понад 5 років - до 10%
понад 10 років - до 30%
понад 15 років - до 50%
понад 20 років - до 70%
понад 25 років -до 90%.
Пунктом 2 даного Указу Президента України визначено, що виплату надбавок здійснювати з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
Таким чином, не було у позивача підстав вважати, що йому повинні були нарахувати надбавку у розмірі не менш 50% від грошового забезпечення тільки виходячи зі стажу служби понад 15 років. Розмір надбавки безпосередньо у розмірі 50% позивачу не передбачався діючим законодавством і тому міг сплачуватись тільки на засадах , викладених Указом Президента від 5.05.2003року / який Указом Президента від 18.12.2007року визнаний таким , що втратив чинність/.
Суд першої інстанції , задовольняючи позов, посилався на довідку, яка видана позивачу і якою вказана недоотримана надбавка у розмірі 5806,74гр./арк. справи 7/
Але дана довідка не може бути належним доказом по справі для задоволення позову.
Вказана копія довідки про “ сумму недополученного довольствия “ не містить даних про яке забезпечення вона надає інформацію, В цій довідці не вказано , з яких даних вказані суми належного і суми фактично виплаченого. Довідка взагалі не засвідчена підписом судді, що не відповідає вимогам ч. 4 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України, тому покласти вказану довідку , як письмовий доказ в основу рішення , неможливо.
Таким чином, законних підстав для задоволення позову про стягнення недоплаченої грошової надбавки не було.
Виходячи з наведеного , судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання .
Тому судова колегія вважає, що постанова суду підлягає скасуванню і оскільки обставини справи встановлені повно , то відповідно до ч.4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України можливо ухвалити нову постанову про відмову у позові.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст..198,202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Луганського обласного військового комісаріату - задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Луганська Луганської області від 20 серпня 2007 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Колегія суддів
Г.А.Колеснік Н.К.Шаптала Д.В.Ляшенко