справа № 1806/2-3758/11

РІШЕННЯ

іменем України

08 листопада 2011 року Ковпаківський районний суд м. Сум в особі судді Фоменко І.М., при секретарі Щербань Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом Вільної профспілки ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об»єднання ім. М.В. Фрунзе»про визнання  незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду та позовні вимоги підтримав у судовому засіданні представник профспілки та позивач і мотивують тим, що ОСОБА_1 працював слюсарем-сантехніком 6-го розряду цеха № 55 ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе». З 25.03.2011 року його згідно наказу № 2397/ВК по ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» було звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв»язку  зі змінами в організації виробництва та праці.

Вважають звільнення ОСОБА_1 незаконним, оскільки не відповідає вимогам чинного трудового законодавства, відповідачем порушено порядок при звільненні, а саме, що він має переважне право на залишенні на роботі при вивільненні працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва та праці, оскільки при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації, його безперервний стаж роботи на даному підприємстві становить більше 6 років, він є висококваліфікованим спеціалістом має 6-й розряд, характеризується високою продуктивністю праці за весь час роботи до дисциплінарної відповідальності не притягувався, бонусів не позбавлявся, крім того запиту до Вільної профспілки про надання згоди на звільнення не надходило. Вивільнення працівника проведено без працевлаштування його на інше робоче місце, як того вимагає ст. 49-2 КЗпП України.

Незаконне звільнення завдало ОСОБА_1 значних моральних страждань, він змушений був змінити свій звичайний уклад життя, звертатися до профспілки та суду за захистом своїх порушених прав, витрачати додаткові зусилля на пошук нової роботи, оцінює моральні страждання в розмірі 1000 грн.

22.04.2011 р. Вільна профспілка ВАТ «Сумське НВО ім.. ОСОБА_2», що діє в інтересах члена ОСОБА_1 звернулася в Ковпаківський райсуду м. Суми з позовом до відповідача про поновлення працівника на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Ухвалою від 05.08.2011 р. Ковпаківський райсуд м. Суми залишив зазначену вище позовну заяву без розгляду. Скільки працівник звернувся із заявою про залишення позову без розгляду помилково, і на сьогодні він бажає поновитися на роботі, Вільною профспілкою було подано апеляційну скаргу на зазначену вище ухвалу суду, Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 01.09.2011 р. відмовлено в задоволенні апеляційної скарги.

Вважають, що строк звернення до суду із позовом про поновлення на роботі пропущено з поважних причин, та у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 КЗпП України, суд може поновити ці строки.

Просять суд поновити строк звернення до суду, визнати незаконним та скасувати наказ ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» від 25.03.2011 р. № 2397/ВК про звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, поновити ОСОБА_1  на роботі слюсарем-сантехніком 6-го розряду у ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе», стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з наступними відрахуваннями всіх необхідних платежів та податків при видачі грошової суми та стягнути з відповідача 1000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Відповідач в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився та суду пояснив, що позивач був звільнений законно, із додержанням вимог чинного законодавства України. Наказом по ВАТ № 429 від 20.12.2010 р. у зв»язку із змінами у організації виробництва і праці ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»проводилася оптимізація виробництва та скорочення виробничих затрат, здійснювався перегляд штатних розкладів структурних підрозділів останнього та на виконання цього наказу був виданий наказ з 01.03.2011 р. чисельність працівників цеху № 55 була скорочена. Згідно до затвердженого 01.03.2011 р. нового штатного розкладу слюсарів-сантехніків залишилося 19 працівників, згідно штатного розкладу затвердженого 01.06.2010 р., який діяв раніше, слюсарів-сантехніків 3-6 розрядів було 24 особи.  Оскільки у відповідача були відсутні вакантні посади, які б зміг обіймати ОСОБА_1, тому не міг перевести його на іншу роботу на тому ж підприємстві у зв»язку з відсутністю такої можливості.

Відповідач звертався до виборного органу профспілкової організації, членом якої є позивач, про надання згоди на звільнення ОСОБА_1, яке було отримано 28.02.2011 р., але в установлені законодавством порядку і строки відповідач відповідь не отримав, отже, вважається, що виборний орган профспілкової організації надав згоду на звільнення позивача. Вважає, що позивачем порушений строк звернення до суду, копію наказу про звільнення та трудову книжку позивач отримав в день звільнення 25.03.2011 р., тобто передбачений законодавством місячний строк сплинув.

Відповідачем при видані наказу про звільнення було дотримано усіх вимог законодавства України про працю, тому вимоги позивача є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16 червня 2004 року до березня 2011 року працював слюсарем-сантехніком шостого розряду цеху № 55 ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.5).

20 грудня 2010 року ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе»видало наказ № 429, яким було запроваджено скорочення невиробничих витрат та оптимізація виробництва, та зобов'язано директорів по функціональним напрямкам діяльності та директорів виробництв переглянути штатні розписи (а.с.14).

На виконання названого наказу 01 березня 2011 року виданий наказ № 73 про встановлення кількості робітників теплосилового цеху № 55 з 01.03.2011 р. по професіям та розрядам слюсаря-сантехніка 6 розряду в кількості 6 одиниць (а.с. 28).

25 січня 2011 року ОСОБА_1 було попереджено про звільнення з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 19)

25 лютого 2011 року адміністрація підприємства звернулася до голови вільної профспілки працівників ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1  (а.с. 7,20).

Наказом № 2397/ВК від 25 березня 2011 року ОСОБА_1 звільнений з займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України за згодою вільної професійної спілки працівників ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»у зв»язку з змінами у організації виробництва та праці, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку згідно ст. 44 КЗпП України (а.с. 18).

Відповідач мав право на скорочення невиробничих витрат та оптимізацію виробництва, і у зв»язку з  цим  скорочення,  зміну  штату  працівників.  При  скороченні  штату,  чисельності працівників, відповідач не мав можливості запропонувати ОСОБА_1 іншу роботу, а тому змушений був його звільнити. Позивач порівняно з іншими слюсарями-сантехніками шостого розряду цеху № 55 мав не тривалий стаж роботи на підприємстві - 6 років, та відповідачем не вирішувалося питання про переведення ОСОБА_1, як більш кваліфікованого працівника з його згоди на іншу посаду, зі звільненням з цих посад менш кваліфікованого працівника (слюсарів-сантехніків третього-п»ятого розрядів), така перестановка віднесена виключно до повноважень відповідача.

Відповідно до ч.3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власнику або уповноваженому ним органу, внесення змін в штатний розпис на свій розсуд є беззаперечним правом власника. Зазначене право включає в себе право зменшити чисельність працівників певної спеціальності та кваліфікації, чисельність одних посад зменшити, здійснити звільнення працівників, одночасно прийняти рішення про прийняття на роботу працівників іншої спеціальності та кваліфікації, збільшити чисельність інших посад.

Між сторонами склалися трудові правовідносини, які регулюються КЗпП України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем було дотримано вимоги закону щодо порядку звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Так, ч. 1 ст. 42 КЗпП зазначає, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. І лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації працівників застосовуються положення ч. 2 ст. 42 КЗпП.

За змістом ч.1 ст. 42 КЗпП України, до кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, входять всі працівники, які займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу, тобто 8 слюсарів-сантехніків за штатним розписом цеху № 55 шостого розряду ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» . Саме серед цих осіб, а не загалом по всьому підприємству, ОСОБА_1 виявився таким працівником, який підпадає під звільнення.

Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Перед звільненням позивача, подання до вільної профспілкової організації про отримання згоди на звільнення позивача відповідачем направлялось, але відповіді про надання згоди або відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 профспілка не надала.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п»ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

З матеріалів справи вбачається, що адміністрація підприємства 25 лютого 2011 року звернулася до голови вільної профспілки працівників ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1, подання було отримано 28.02.2011 р. (а.с.20),  але відповіді не отримали.

Таким чином, відповідно до вищезазначеної норми ст.43 КЗпП України, на профспілковий орган покладається обов'язок надати у письмовій формі обгрунтовану відповідь про прийняте рішення у встановлений строк, що не було зроблено.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення –в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до суду з заявою про поновлення на роботів квітні 2011 р., але ухвалою Ковпаківського райсуду м. Суми від 05.08.2011 р. позов залишений без розгляду, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 01.09.2001 р. (а.с.8)

З урахуванням викладеного суд вважає необхідним пропуск строку позивачем був пропущений з поважних причин.

Перевіривши надані докази та оцінивши їх в сукупності, судом не встановлено таких порушень закону відповідачем під час звільнення позивача, які б були підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 40, 42, 43, 49-2, 233, 235 КЗпП України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог Вільної профспілки ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об»єднання ім. М.В. Фрунзе»про визнання  незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Сум.

Суддя:                                                      І.М. Фоменко

08.11.2011