ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
|
"26" жовтня 2006 р. |
справа № 20-11/183 |
За позовом Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговый комплекс “Приветливый”
про стягнення заборгованості та штрафних санкції
Суддя Дмитрієв В.Є.
Представники сторін:
від позивача - не з`явився
від відповідача - Березовський С. В., довіреність № 96 від 28.04.06
Рибалко Л.І., паспорт серії АР № 094255
СУТЬ СПОРУ:
Суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговый комплекс “Приветливый” про стягнення заборгованості та штрафних санкції.
Представник позивача в останнє судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце проведення судового засідання був попереджений своєчасно та належним чином.
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 1737,58 грн., транспортні витрати в розмірі 1279,95 грн., оплату юридичних послуг в розмірі 2200,0 грн., моральну шкоду в розмірі 3690,0 грн., інфляційне відшкодування в розмірі 667,93 грн., 3% річних в розмірі 156,0 грн. та неотримані доходи в розмірі 462,31 грн. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем рішення господарського суду м. Севастополя по справі № 20-3/194.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог, заперечення обґрунтовані тим, що усі заявлені вимоги вже розглядалися в господарському суді м. Севастополя.
Відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача були роз'яснені його права і обов'язки.
В судовому розгляду оголошувалися перерви.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд, встановив:
30.05.00 між Суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством “Торгово -промисловий комплекс “Пріветлівий” (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговый комплекс “Приветливый”) було укладено договір № НОМЕР_1.
Закритим акціонерним товариством “Торгово -промисловий комплекс “Пріветлівий” зобов`язання за договором виконані не були, у зв`язку з чим, Суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 була змушена звернутися до господарського суду м. Севастополя із позовом про стягнення заборгованості в розмірі 1468,58 грн.
Господарським судом м. Севастополя було по справі № 20-3/194 постановлено рішення від 10.07.03 (л. с. 37-38), яким позовні вимоги Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі в розмірі 1468,58 грн.
Судом апеляційної та касаційної інстанції рішення по справі № 20-3/194 від 10.07.03 було залишено без змін (л. с. 79 -82, справа № 20-3/194).
24.11.03 по справі № 20-3/194 було видано наказ.
10.12.06 на адресу суду надійшло клопотання від представника Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Севастополі про заміну сторони на стадії виконавчого провадження на правонаступника.
Ухвалою суду від 18.01.05 по справі № 20-3/194 суд в задоволенні заяви Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Севастополі про заміну Закритого акціонерного товариства “Торгово -промисловий комплекс “Пріветлівий” на правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговый комплекс “Приветливый” відмовив.
13.06.05 на адресу суду надійшло аналогічне клопотання від Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. Однак ухвалою від 26.07.05 суд в задоволенні клопотання про заміну сторони на стадії виконавчого провадження на правонаступника відмовив.
31.01.05 старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Севастополі Фрідман В.А. постановою закінчив виконавче провадження на підставі вищезазначених ухвал господарського суду.
Тому позивач звернувся з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговый комплекс “Приветливый” заборгованості в розмірі 1737,58 грн. Ухвалою суду від 26.10.06 провадження по справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 1737,58 грн. припинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Додатково позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, які нараховані за заборгованість в розмірі 1737,58 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
На час розгляду справи в суді доказів сплати заборгованості за рішенням суду в матеріали справи не надано
Відповідно до розрахунків позивача інфляційне відшкодування в розмірі 667,93 грн. та 3 % річних в розмірі 156,1 грн. за період з 10.07.03 по 07.07.06. виходячи з суми, в розмірі якої було задоволено позов. Однак, суд, перевіривши розрахунок, вважає, що штрафні санкції необхідно нараховувати на основну заборгованість в розмірі 1253,3 грн., підстав для нарахування штрафних санкцій на суму судових витрат немає.
Таким чином, за розрахунками суду підлягає стягнення 3% річних в розмірі 112,6 грн., інфляційне відшкодування в розмірі 481,76 грн.
Також позивачем заявлена вимога про відшкодування не одержаних доходів в розмірі 266,21 грн. Позовні вимоги в цієї частині позивач обґрунтовує тим, що у випадку своєчасного погашення заборгованості відповідачем позивач міг би отримати доход, одержавши відсоток за депозитними вкладами.
Суд, розглянувши вимогу позивача в частині відшкодування не одержаних доходів, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що позивач не довів того, що доходи реально могли б бути отримані, не надав доказів укладення депозитного договору з банком та не довів наявності причинно -наслідкового зв`язку між діями відповідача та неотриманням вказаних доходів.
Позивачем заявлена позовна вимога про відшкодування збитків в розмірі 1279,95 грн., які понесені Суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 на оплату транспортних витрат до місць судових засідань, витрат на оплату проживання в готелі та витрати на відрядження.
Позивач просить стягнути відшкодування витрат понесених у зв`язку необхідністю участі в судових засіданнях по справі № 20-4/060 в господарському суді м. Севастополя 19.06.03 в розмірі 181,6 грн., 25.06.03 в розмірі 270,11 грн. та в судовому засіданні Севастопольського апеляційного господарському суді 03.09.03 в розмірі 351,16 грн.
Суд, розглянувши позовні вимоги в цієї частині, вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 351,16 грн. у зв`язку з наступним.
Відповідно до п.1ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлені випадки, відповідно до яких встановлена спеціальна позовна давність, однак стягнення витрат цією статтею не передбачено, до даною вимоги застосовується загальна позовна давність.
Відповідно до п.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
В процесі судового розгляду представник відповідача заявив клопотання про застосування строку позовної давності, таким чином, строк позовної давності стягнення витрат за участь в судових засіданнях 19.06.03 та 25.06.03 на час подання позову до суду сплив, тому суд в задовленні позову в цієї частині позовних вимог відмовляє.
Відповідно до п. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Так, спір по вищевказаній справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов'язків за договором, що підтверджується рішенням по вищевказаній справі, явка представника позивача в судове засідання булла визнана судом обовязковою, що підтверджується матеріалами справи, отже збиткі, які зазнав позивач внаслідок судового розгляду по справі, в розмірі 351,16 грн. підлягають стягненню.
Також позивачем заявлена вимога про стягнення збитків в розмірі 280,62 грн. при участі у виконавчому провадженні та збиткі в розмірі 32,86 грн. при ксерокопіюванні.
Ухвалою суду від 26.10.06 провадження по справі в частині стягнення збитків в розмірі 208,62 грн. та 32,86 грн. припинено на підставі п. 3 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.
Додатково позивачем заявлені вимоги про відшкодування збитків в розмірі 37,2 грн. за участь в судовому засіданні 13.07.04 в господарському суді Луганської області та 36,4 грн. -за участь в судовому засіданні 21.02.05 в господарському суді Луганської області.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.06.04 явка уповноважених представників сторін в судове засідання 13.07.04 була визнана обов`язковою. Витрати за участь в судовому засіданні від 13.07.04 в розмірі 37,2 грн. суд вважає такими, що підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що ухвалою господарського суду Луганської області від 13.07.04 позов Закритого акціонерного товариства “Торгово -промисловий комплекс “Пріветлівий” було залишено без розгляду у зв`язку з ненаданням Закритим акціонерним товариством “Торгово -промисловий комплекс “Пріветлівий” витребуваних судом документів, тобто спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому витрати позивача в розмірі 37,2 суд покладає на відповідача.
В задоволенні позовних вимог, щодо витрати в розмірі 36,40 грн. за участь в судовому засіданні 21.02.05 суд відмовляє у зв`язку з тим, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позивачем належних доказів витрат та підтверджуючих їх документів, а також доказів обов'язковості явки в судове засідання на вказану дату, які підтверджують позовні вимоги в цієї частині суду не надано.
Позивач заявив вимогу про відшкодування витрат на оплату юридичних послуг в розмірі 2200,0 грн.
Суд, розглянувши позовні вимоги в цієї частині, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.
Витрати позивача, пов'язані з отримання юридичних послуг не можна розцінювати, як збитки в розумінні ст. ст. 611, 623 Цивільного кодексу України, у зв'язку з тим, що в даній справі об'єктом правопорушення не є зобов'язальні правовідносини, а витрати не мають обов'язкового характеру (позадоговірні зобов'язання) і не знаходяться в причинному зв'язку зі збитками за основним позовом.
Така сама позиція стосовно стягнення з відповідача на користь позивача витрат на юридичну допомогу викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.05.2004 у справі № 229/8-03.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно сумі задоволених вимог.
Керуючись статтями 49, 78, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговый комплекс “Приветливый” (99029 м. Севастополь, пр-т Ген. Острякова, 60; р/р 26008254306001 в УБ “Приватбанк” м. Севастополь, МФО 324935, код ЄДРПОУ) на користь Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (93400 Луганська область, м. Северодонецьк, вул. АДРЕСА_1; код ЄДРПОУНОМЕР_2; р/р НОМЕР_3 в Сєвєродонецькій філії АКБ “Надра”; МФО 304397)1000,72 грн., з яких 3 % річних в розмірі 112,6 грн., інфляційне відшкодування в розмірі 481,76 грн., збитки в розмірі 406,36 грн. а також витрати по сплаті державного мита в сумі - 10,00 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 11,58 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
2. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Копії рішення направити сторонам.
Суддя В.Є. Дмитрієв
РОЗСИЛКА:
Суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 - 93400 Луганська область, м. Северодонецьк, вул. АДРЕСА_2
Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговый комплекс “Приветливый” - 99029 м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 60.