Справа №: 2-а-1148/11

                                             П О С Т А Н О В А

                                                Іменем України

07 листопада 2011 року                                                                       м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд

                                                                                     Львівської області

у складі: головуючої судді  Карнасевич Г.І.

при секретарі  Луцану І.О.

   розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в місті Самборі справу за адміністративним позовом     ОСОБА_1   до військової частини  А 3817 про стягнення недоплаченого грошового забезпечення,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка  ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Свої  позовні вимоги обґрунтовує тим,  що на даний час проходить  дійсну військову службу  у лавах  Збройних  Сил України. За період недоплаченого грошового забезпечення  з 01.01.2005 року  по 31.03.2007 року проходив військову службу  у військовій частині  А 3817, що знаходиться в м. Самборі Львівської області по  вул. С.Стрільців, 6.

За вказаний період заборгованість по виплаті їй  грошового забезпечення, згідно поданого нею розрахунку становить 78457 грн. 40 коп.

Про своє порушене право дізналася у серпні 2011 року, у зв’язку з чим  звернулася до  командування  військової частини  з проханням  здійснити  перерахунок  її грошового забезпечення у відповідності  з діючим законодавством України  та виплатити недоотримані кошти. Однак у цьому їй було відмовлено.

Такі дії відповідача  вважає неправомірними, оскільки їй  незаконно  не виплачено  згадане грошове забезпечення, яке він повинна отримати.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, просила його задовольнити.

Представник відповідача  військової частини  А 3817  у судовому засіданні позов визнав, не заперечив проти його задоволення. Пояснив, що  грошові виплати військовослужбовцям не проводились у повному обсязі   у зв’язку з відсутністю  коштів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що позивачка проходить військову службу  у військовій частині А 3817, що  підтверджується наявною в матеріалах справи копією  послужного списку.

За період з 01.01.2005 року  по 31.03.2007 року відповідачем недоплачено грошового забезпечення на суму 78457 грн. 40 коп.

Згідно  ч. 2 ст. 17 ОСОБА_2 України держава забезпечує соціальний і правових захист громадян України, що знаходяться  на військовій службі в Збройних  Силах України  та інших  військових формувань, а також членів їх сімей.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»від 25.03.1992 року, № 2232-ХП військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до  ст. 9  Закону України  «Про соціальний і правовий захист  військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011 –12 встановлено, що держава гарантує  військовослужбовцям достатнє  матеріальне, грошове  та інші види забезпечення, до  якого входять  посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні  додаткові види грошового забезпечення,  одноразові додаткові  види грошового забезпечення.

Розмір грошового забезпечення  та порядок виплат  встановлюється Кабінетом Міністрів України та Міністром оборони України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 року № 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців»затверджена схема  посадових окладів  за  основними типовими  посадами та надано право Міністру оборони України  установлювати  посадові оклади  за іншими посадами  військовослужбовців  відповідно до розмірів,  затверджених зазначеною постановою.

Згідно Рішення  Конституційного Суду України  від  01.12.2004  року  № 20-рп/2004 правова  позиція  Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців полягає в тому, що комплекс організаційно  - правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення їх соціального захисту та їхніх сімей, зумовлений  не  втратою  працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 ОСОБА_2 України), а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні  блага  для   забезпечення  собі  і своїй  сім'ї  рівня  життя, вищого за прожитковий мінімум. Здійснення таких заходів не залежить від розміру їх доходів чи наявності фінансування із бюджету, а має безумовний характер.

Відповідно до п.1.11 наказу Міністра оборони України від 05.03.2001р. №75 визначено, що грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене у меншому, ніж належало, розмірі виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки , що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Згідно ст. 22 ОСОБА_2 України  конституційні права  і свободи громадян  гарантуються і не можуть бути  скасовані. При прийнятті  нових законів або внесенні  змін до чинних  законів  не допускається  звуження  змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_2 України в України  визнається і діє принцип  верховенства права. ОСОБА_2 України  має найвищу юридичну силу. Закони та інші  нормативно –правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй.  ОСОБА_2 України  є нормами прямої дії.

У відповідності до Закону України  «Про компенсацію  громадянам втрати  частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року  недоотримане грошове забезпечення  підлягає індексації  і повинно бути перераховане.

Згідно представлених позивачкою  розрахунків їй не доплачено грошове забезпечення у розмірі 78457 грн. 40 коп., про що сторонами було визнано у судовому засіданні.

Беручи до уваги, що  відповідачем грошове забезпечення позивачу  виплачувалось у неповному обсязі,  позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного керуючись ст. 9, 17, 86, 104, 105 158, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з військової частини  А 3817, що знаходиться в м. Самборі Львівської області, по вул. С.Стрільців, 6,  на користь  ОСОБА_1  недоотримане грошове забезпечення у розмірі 78457 (сімдесят вісім тисяч чотириста п’ятдесят сім) грн. 40 коп. шляхом виплати коштів по КЕКВ 1112, ст. 0108  кошторису військової частини А 3817.

Стягнути з військової частини  А 3817  3 (три) гривні 40 коп. судового збору в дохід держави.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду  через місцевий суд  протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя