ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"19" жовтня 2006 р. | справа № 20-7/136-5/260 |
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський рибоконсервний завод” (99014 м. Севастополь, бухта Камишова)
До: Регіонального відділення Фонду державного майна України в м. Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6)
Про зобов’язання прийняти майно, яке передано за Договором зберігання № 7/06 від 01.06.02, шляхом підписання акту прийому-передачі,
Суддя: І.В. Євдокимов
Представники сторін:
Позивач: не з’явився;
Відповідач: Овєчкіна С.П., довіреність № 16/02-15 від 19.06.2006.
Суть спору:
Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Севастопольський рибоконсервний завод” звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до Регіонального відділення Фонду державного майна України в м. Севастополі про зобов’язання прийняти майно, яке передано за Договором зберігання № 7/06 від 01.06.02, шляхом підписання акту прийому-передачі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він знаходиться в стадії банкрутства, не має можливості утримувати це майно у зв’язку з відсутністю фінансів.
Крім того, позивач посилається на той факт, що строк дії договору зберігання закінчився, згоди на подальшу пролонгацію договору він не надав.
Заявою від 20.07.2006, позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, доповнив свої позовні вимоги та просив суд задовольнити клопотання позивача про залучення у якості 3-тіх осіб на стороні відповідача-Севастопольську міську державну адміністрацію, Севастопольську міську Раду, як органи уповноважені приймати до комунальної власності державне майно, оскільки рішення господарського суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки одної з сторін, а також 3-тіх осіб; зобов'язати регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю прийняти майно за договором зберігання від 01.06.2002 №7/06, шляхом підписання акту прийому-передачі, наданого позивачем; зобов'язати регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю зняти з балансу позивача державне майно-гуртожиток по вулиці Блюхера, 11, яке не увійшло до статутного фонду позивача та передати це державне майно до власності територіальної громади міста Севастополя (до комунальної власності) в особі її органів-3-тіх осіб.
Відповідач у відзиві на позов (вх. № 16689) позовні вимоги не визнав, свої заперечення обґрунтовує тим, що підписання Акту приймання –передачі майна за договором зберігання, державне майно, яке не увійшло до статутного фонду підприємства в процесі приватизації, не може бути підставою для зняття вказаного майна з балансу позивача та не звільняє його від витрат з утримання майна як наймодавця жилих приміщень; регіональним відділенням Фонду державного майна України в м. Севастополі приймались заходи щодо передачі зазначеного державного майна в комунальну власність, однак до теперішнього часу майно не прийняте у комунальну власність; запропонував та надав докази підписання власного варіанту Акту приймання –передачі (а.с. 69-70). Крім того відповідач вказує, що між сторонами укладено договір по утриманню гуртожитку та прибудинкової території № 8/06 від 07.07.2002; підписання Акту приймання –передачі не звільнить позивача від його обов’язку мати це майно на балансі та від обов’язку його утримання до передачі в комунальну власність міста Севастополя.
Повноважний представник позивача на оголошення вступної та резолютивної частини не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
01.06.2002 між відкритим акціонерним товариством "Севастопольський рибоконсервний завод" та регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Севастополю було укладено договір зберігання № 7/06, предметом якого є передача на зберігання державного майна яке розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. Блюхера, 11 та знаходиться на балансі зберігача, але не увійшло до його статутного фонду при приватизації, що складається з будівлі гуртожитку, інженерно - технічного обладнання гуртожитку (а.с. 10-11).
Пунктами 2.2 та 2.4 договору передбачено складання акту прийому - передачі майна від поклажодавця до зберігача і навпаки при закінчення строку дії договору.
Відповідно до пункту 8.1 договору, договір діє з часу підписання до 31.12.2005 (а. с. 10-11).
29.12.2005 (вих. № 2418/01-6) відповідач направив позивачу лист в якому запропонував продовжити строк дії договору зберігання до 31.12.2008 з метою забезпечення зберігання державного майна (а. с. 12).
17.01.2005 позивач надав відповідачу відповідь згідно якої позивач вважає продовження строку дії договору недоцільним, у зв'язку з чим готовий повернути поклажодавцю передане на зберігання майно (а. с. 13).
Належних та допустимих доказів направлення акту прийому - передачі відповідачу в січні 2006 року позивачем не надано.
В процесі розгляду справи позивач направив відповідачу екземпляр підписаного ним акту прийому - передачі зазначеного майна від 30.06.2006 (а. с. 56-57).
13.07.2006 відповідач також направив позивачу свій екземпляр-варіант підписаного акту прийому - передачі майна після закінчення строку дії договору зберігання від 01.06.2002 № 7/06 (а. с. 69-70).
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Гуртожиток, який розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Блюхера, 11, є державним майном, яке не ввійшло до статутного фонду позивача в процесі приватизації.
Будівля гуртожитку знаходилась на балансі позивача до приватизації, та знаходиться на його балансі до наступного часу. Даний факт підтверджується відомістю інвентаризації майна, яке не ввійшло до статутного фонду позивача, затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополя 28.02.2000.
Відповідно вимог пункту 4 спільного Наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України № 908/68 від 19.05.1999 „Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за № 414/3707 господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних фондів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно з п. 1.3 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства.
Пунктом 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі визначені способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, а саме:
- здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про Державну програму приватизації" та інших нормативно-правових актів;
- передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";
- передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності";
- передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 N 1482;
- передача майна господарським товариствам на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договір зберігання) відповідно до вимог законодавства.
При укладенні договору зберігання № 7/06 від 01.06.2002 будівля гуртожитку по вул. Блюхера, 11 в м. Севастополі не передавалась відповідачем на баланс позивача, останньому були передані лише функції по управлінню, утриманню і зберігання зазначеного гуртожитку.
Крім того, відповідач у відзиві на позов не заперечує проти підписання акту повернення, переданого на зберігання позивачеві, гуртожитку по вул. Блюхера, 11 в м. Севастополі.
Проте, відповідач вважає, що підписання акту повернення гуртожитку по вул. Блюхера, 11 в м. Севастополі, не може бути підставою для зняття з балансу позивача вказаного майна та звільнення позивача від витрат по утриманню цього майна, як наймодавця житлових приміщень.
Відповідно до вимог абз. 2 п. 9 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Згідно з п. 1 ст. 2 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” не можуть бути об'єктами передачі з державної у комунальну власність підприємства, що провадять діяльність, передбачену частинами першою, другою та третьою статті 4 Закону України "Про підприємництво"; казенні підприємства.
Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням: Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у абзацах другому, третьому, п'ятому частини першої статті 2 цього Закону; органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону.
06.09.2004 відповідачем прийнято рішення про передачу у комунальну власність міста Севастополя гуртожитків по вул. Блюхера, 11.
Проте, до наступного часу зазначений гуртожиток не прийнятий у комунальну власність.
Згідно з п. 2, 3, 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995 „Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій” передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитки. Відомчий житловий фонд передається у комунальну власність безоплатно. Разом з відомчим житловим фондом передаються відповідним комунальним підприємствам зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо). Передача будинків відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться комісією з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність, яка утворюється Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями або виконкомом відповідної Ради. До складу цієї комісії входять представники відповідних місцевих комунальних підприємств, житлово-експлуатаційної організації, на баланс якої передаються будинки відомчого житлового фонду, регіонального відділення (представництва) Фонду державного майна місцевого фінансового органу, бюро технічної інвентаризації, спеціалізованого проектного інституту, підприємства, установи чи організації, що передає відомчий житловий фонд, та представники інших заінтересованих підприємств, установ і організацій. Комісію очолює заступник голови держадміністрації або заступник голови відповідної ради.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
У позові відмовити повністю.
Суддя І.В. Євдокимов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
24.10.2006
розсилка:
1. ВАТ “Севастопольський рибоконсервний завод” (99014 м. Севастополь, бухта Камишова)
2. Регіональне відділення Фонду державного майна України в м. Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6)
3. Справа
4. наряд