Справа №  2-846/11  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

09 грудня 2011 року      року                                   Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

                           Головуючого судді :                            Ніколаєвої І.К.

                           при секретарі :                                      Карпенко С.М.         

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лозівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

                                                      В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернувся до суду з позовом до Лозівської сільської ради Петропавлівського району про визнання права власності.

   На підтвердження свого позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла його бабуся, якій на момент смерті належала земельна ділянка (пай № НОМЕР_1). За життя спадкодавець склала заповіт відповідно до якого заповідала все своє майно на користь батька позивача. За життя батько позивача фактично прийняв спадщину, адже був зареєстрований із померлою за однією адресою на день її смерті. Документально отримання спадщини батько позивача на своє ім.»я не оформив та ІНФОРМАЦІЯ_3 року він помер. На момент смерті батька позивача йому належала земельна ділянка (пай № НОМЕР_2) та земельна ділянка, яка йму дісталась в спадок після смерті матері, але свідоцтво на яку він за життя не оформив.     Позивач звернувся до нотаріальної контори для оформлення спадщини після смерті батька, але йому відмовили через відсутність свідоцтва про смерть батька. Позивач зазначає, що за місцем смерті його батька  представниками Петропавлівського РВ УМВС України в Дніпропетровській області було надано направлення для судово-медичного дослідження тіла батька, але позивач батька поховав без проведення експертизи і тому Петропавлівська центральна районна лікарня відмовили йому у видачі довідки про смерть батька. В свою чергу відсутність у позивача такої довідки про смерть батька перешкоджає отриманню ним свідоцтва про смерть батька. Через відсутність встановленого факту смерті батька позивач не може оформити на своє ім»я належних йому земельних ділянок, одна з який йому була надана особиста у власність як бувшому члену колгоспу, а друга отримана ним у спадщину після смерті його матері.

   Позивач в судовому засіданні свої вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному розмірі.

   Представники відповідача до судового не з»явились, надали письмову заяву, якою позовні вимоги визнали у повному розмірі, проти їх задоволення не заперечували.

   Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що  позов підлягає задоволенню.

   Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла бабуся позивача ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим Лозівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області 14.01.2008 року, актовий запис № 01. На момент відкриття спадщини ( момент смерті спадкодавця ) ОСОБА_2 належала на праві приватної власності земельна ділянка (пай № НОМЕР_1), загальним розміром 5,430 Га на території Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. Право власності ОСОБА_2 на таку земельну ділянку (пай) підтверджується державним актом на право приватної власності на землю громадянину України серії I-ДП № 021844, який було виготовлено на ім»я померлої на підставі розпорядження голови Петропавлівської райдержадміністрації № 98-р від 22.03.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за серією Пп №8205  від 25.03.2002 року. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, який було посвідчено 20.02.1987 року секретарем виконкому Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області за реєстровим номером № 5. Відповідно до такого заповіту ОСОБА_2 заповідала все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого в не складалось, і взагалі все, що їй буде належати на день смерті та на що за законом вона буде мати право, на користь батька позивача ОСОБА_3. За життя ОСОБА_3 прийняв спадщину, адже відповідно до довідки сільської ради на момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за місцем проживання разом із нею в одному будинку, відповідно там же проживав, доглядав за спадкодавцем та поховав її за свої кошти та до нотаріальної контори не звертався із заявою щодо відмови від права на спадщину після смерті матері. Отже ОСОБА_3 належним чином спадкував вищенаведену земельну ділянку після смерті ОСОБА_2, хоча й не отримав відповідне свідоцтво про право на спадщину для реєстрації нерухомого майна на своє ім»я. За свідченнями позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 року його батько ОСОБА_3 помер. На час його смерті разом із ним були зареєстровані за місцем проживання та проживали відповідно до довідки сільської ради позивач та його дружина ОСОБА_4. На момент смерті ОСОБА_3 йому належала на праві приватної власності земельна ділянка (пай № НОМЕР_2), загальним розміром 6,230 Га на території Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. Право власності ОСОБА_3 на таку земельну ділянку (пай) підтверджується державним актом на право приватної власності на землю громадянину України серії I-ДП № 021842, який було виготовлено на ім»я померлої на підставі розпорядження голови Петропавлівської райдержадміністрації № 98-р від 22.03.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за серією Пп №8203  від 25.03.2002 року. Також йому належала земельна ділянка, яка йму дісталась в спадок після смерті від ОСОБА_2, але свідоцтво на яку він за життя не оформив. Позивач звернувся до Петропавлівської державної нотаріальної контори щодо спадкування обох земельних ділянок, але нотаріус йому відмовила в усному порядку через відсутність у нього свідоцтва про смерть батька.     Позивач не має змоги отримати свідоцтво про смерть батька через те, що за місцем його смерті представниками Петропавлівського РВ УМВС України в Дніпропетровській області було надано направлення для судово-медичного дослідження тіла батька. Але позивачем не було реалізовано таке направлення, через брак коштів позивач не возив тіло батька до відділення судово – медичної експертизи і батька поховали без проведення патолого - анатомічної експертизи. Пізніше вже коли постало питання щодо спадкування, для чого потрібно було свідоцтво про смерть батька, то позивач  звернувся до Петропавлівської центральної районної лікарні з проханням надати довідку про смерть ОСОБА_3., але йому відмовили у видачі такої довідки через саме відсутність висновку бюро СМЕ щодо підстав смерті батька. В свою чергу відсутність у такої довідки про смерть ОСОБА_3 представники ДРАЦСу відмовляють позивачу у видачі свідоцтва про смерть батька. Факт смерті батька позивач підтвердив фотографіями пам»ятника на його могилі. Також факт його смерті підтверджується направленням до бюро СМЕ для проведення експертизи тіла. Окрім того факт смерті ОСОБА_3 саме ІНФОРМАЦІЯ_3 року підтвердили викликані за клопотанням позивача до судового засідання свідки: ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які за їхніми свідченнями допомагали позивачу в похованні батька, знали його досить довгий час та спілкувались із ним до самої смерті.

    Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

    Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти  спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

    Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.        

    Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

    Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини , вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку, він не заявив відмову від неї.

   Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

    Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а відповідно до ч. 2 право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

    Відповідно до ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

    Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред”явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.     Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

    Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

    Відповідно до ч. 4 ППВСУ «Про практику розгляду судами України справ про спадкування » передбачений ст.549 ЦК ( ст. 1270 ЦК України в новій редакції ) шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений  судом  за  заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує  питання  про  визнання права на спадкове майно,  а не про продовження  пропущеного  строку.

     Отже враховуючи, що факт смерті ОСОБА_3 в судовому порядку було доведено, сторони не заперечують щодо визнання права власності на спадкове майно за позивачем, право позивача на спадкове майно обґрунтовано, суд вважає за доцільне визнати право власності на нерухоме майно за позивачем.

    На підставі викладеного, враховуючи ст. ст.  328, 373, 392, 1223, 1225, 1261, 1266, 1268 ЦК України та керуючись ст. ст. 208, 212-214, 256 ЦПК України, суд –

                                                        В И Р І Ш И В:

   Позов ОСОБА_1 до Лозівської сільської ради Петропавлівського району про визнання права власності задовольнити повністю.

    Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року на території с. Лозове Петропавлівського району Дніпропетровської області ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця

с. Лозове Петропавлівського району Дніпропетровської області.

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на земельну ділянку (пай № НОМЕР_1), загальним розміром 5,430 Га на території Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_2, померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 року на підставі державного акту на право приватної власності на землю громадянину України серії I-ДП № 021844, який було виготовлено на ім»я померлої на підставі розпорядження голови Петропавлівської райдержадміністрації № 98-р від 22.03.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за серією Пп №8205  від 25.03.2002 року.

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на земельну ділянку (пай № НОМЕР_2), загальним розміром 6,230 Га на території Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 року на підставі державного акту на право приватної власності на землю громадянину України серії I-ДП № 021842, який було виготовлено на ім»я померлого на підставі розпорядження голови Петропавлівської райдержадміністрації № 98-р від 22.03.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за серією Пп №8203  від 25.03.2002 року.

   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги,    якщо апеляційну  скаргу не було подано.

   Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області.

   Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів після дня його проголошення.

Суддя    І. К. Ніколаєва