Судове рішення 757/15873/22-к від 02.05.2025

Судове рішення #1997507310

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 757/15873/22-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2025 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинувачених (in absentia) кримінальне провадження із зміненим обвинуваченням, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.02.2022 за № 62022000000000136 відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Єнакієве, Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше судимого Оболонським районним судом м. Києва вироком від 24.01.2019 року за ч. 1 ст. 111, ч. 5 ст.27, ч. 2 ст. 437 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 408 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Джума, Пастдаргомського району, Самаркандської області Республіки Узбекистан, громадянина України, останнє відоме місце проживання : АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 408 КК України,

встановив :

Історія провадження.

08.11.2022 року за ухвалою Київського апеляційного суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 408 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 408 КК України, 02.12.2022 року надійшло до Подільського районного суду міста Києва та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.03.2023 року у даному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта, і постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 408 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 408 КК України.

Формулювання обвинувачення за результатами зміни обвинувачення у суді, визнаного судом доведеним.

Так, у період з 21.11.2013 року по 20.02.2014 року в місті Києві проходили масові збори, мітинги, вуличні походи і демонстрації громадян, викликані на початковому етапі припиненням Урядом України процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом, і подальшим не підписанням Президентом України ОСОБА_5 зазначеної Угоди у місті Вільнюсі (Литовська Республіка) під час проведення саміту Східного партнерства 28-29.11.2013, а в наступному і протестом проти свавілля правоохоронних органів, беззаконня та корупції в державі.

Зокрема, у січні-лютому 2014 року після прийняття Верховною Радою України низки законів, що обмежували свободу зібрання та вираження поглядів, а також запроваджували кримінальну відповідальність за екстремізм і захоплення адміністративних будівель, протидія акціям протесту набула насильницького характеру. Працівниками правоохоронних органів за участю цивільних осіб, які діяли з дозволу, підтримки чи мовчазної згоди правоохоронних органів («тітушок»), з метою придушення акцій протесту було незаконно застосовано фізичну силу, спеціальні засоби та зброю, що призвело до загибелі людей та спричинення мітингувальникам тілесних ушкоджень.

У зв`язку із такою ситуацією, що виникла в Україні, 21.02.2014 року ОСОБА_5 і лідерами парламентської опозиції за посередництва представників Євросоюзу підписано угоду про врегулювання політичної кризи в Україні.

Після цього, того ж дня, 21.02.2014 року, приблизно о 22 год. 40 хв., ОСОБА_5 , який на той час займав пост Президента України, разом із ОСОБА_9 , у супроводі заступника начальника Управління - начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України (далі - УДО України) ОСОБА_7 , старшого консультанта 1 відділу Служби безпеки Президента України УДО України ОСОБА_10 та інших військовослужбовців УДО України, на гвинтокрилі (гелікоптері) вилетів з території резиденції «Межигір`я» у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області до міста Харкова, де планував взяти участь у з`їзді депутатів всіх рівнів південно-східних регіонів України, який був запланований на 22.02.2014 року у міському Палаці Спорту.

Інші співробітники УДО України, які забезпечували безпеку ОСОБА_5 , виїхали до міста Харкова на службових автомобілях.

Далі, приблизно о 24 год. 00 хв. 21.02.2014 року ОСОБА_5 , у супроводі ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та інших військовослужбовців УДО України, які здійснювали його державну охорону, на гвинтокрилі (гелікоптер) прибули до міста Харкова.

Однак, 22.02.2014 року ОСОБА_5 участь у вказаному з`їзді не прийняв та цього ж дня у період часу з 15 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_9 та у супроводі ОСОБА_10 на гелікоптері здійснив переліт за маршрутом із міста Харкова (аеропорт Основа) до міста Донецька (міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф`єва).

Одночасно з ними, на іншому гелікоптері до м. Донецька вилетіли військовослужбовці УДО України ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Інші військовослужбовці УДО України, у тому числі ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_3 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , вирушили із м. Харкова у напрямку м. Донецька службовими автомобілями.

При цьому під час здійснення цього перельоту ОСОБА_5 стало відомо про прийняття Верховною Радою України постанови від 22.02.2014 № 757-VII про його самоусунення від виконання конституційних повноважень Президента України та призначення позачергових виборів Президента України.

У подальшому, прибувши приблизно о 16 год. 00 хв. 22.02.2014 року у міжнародний аеропорт «Донецьк» імені ОСОБА_26 , ОСОБА_5 вирішив залишити територію України та виїхати до Російської Федерації.

Далі, у період часу приблизно о 16 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. 22.02.2014 року ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_9 та у супроводі ОСОБА_7 і ОСОБА_10 , які здійснювали його охорону, на літаку марки «Фалькон», перебуваючи у міжнародному аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф`єва, за відсутності дозвільних документів на виліт, намагались покинути територію України за маршрутом аеропорт «Донецьк» - аеропорт «Внуково» (Москва), однак їх спроба вильоту та залишення території України була припинена працівниками Державної прикордонної служби України.

Приблизно у цей час та місці, усвідомлюючи неможливість залишення території України шляхом перетину державного кордону у пунктах пропуску, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, вступив у попередню змову із ОСОБА_7 , а також двома особа (матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження) та представниками іноземної держави - Російської Федерації, з метою незаконного переправлення кількох осіб, у тому числі ОСОБА_27 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_30 , ОСОБА_11 , ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 та інших осіб, через державний кордон України на територію Російської Федерації в іншому місці та інший спосіб.

З цією метою, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 спільно з двома особами (матеріали досудового розслідування щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження), за сприяння представників силових відомств Російської Федерації, розробили та узгодили між собою план незаконного переправлення ОСОБА_27 , ОСОБА_9 , військовослужбовців Служби безпеки Президента України УДО України та інших осіб повітряним шляхом через державний кордон України на територію Російської Федерації за допомогою повітряних суден - гвинтокрилів (гелікоптерів) з екіпажем Збройних Сил Російської Федерації.

Далі, приблизно о 20 год. 00 хв. 22.02.2014 року із міста Донецька у напрямку села Урзуф Мангушського району Донецької області, відповідно до злочинного плану, спрямованого на незаконне переправлення кількох осіб через державний кордон України, виїхала автоколона у складі близько 10 автомобілів, у яких перебували ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_27 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та інші особи, які супроводжували ОСОБА_5 і здійснювали його охорону.

Приблизно в цей час, діючи згідно спільного злочинного плану, спрямованого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, представники силових відомств Російської Федерації у ніч з 22.02.2014 року на 23.02.2014 року спрямували три гвинтокрили (гелікоптера) Збройних Сил Російської Федерації з екіпажем до околиці села Урзуф Мангушського району Донецької області.

У свою чергу, Особа (матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме кримінальне провадження), керуючи автоколоною, із врахуванням порад ОСОБА_32 (матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження), діючи з прямим умислом, за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи спільний злочинний план щодо незаконного переправлення групи осіб через державний кордон України, усвідомлюючи незаконність своїх дій, спільно із ОСОБА_7 надавав команди водіям автомобілів автоколони про подальший маршрут руху до місця посадки зазначених літальних апаратів.

При цьому, Особа (матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження), використовуючи абонентський номер, який перебував у користуванні військовослужбовця Управління державної охорони України ОСОБА_33 , 23.02.2014 року у період часу з 00 год. 58 хв. до 01 год. 41 хв. координував свої дії із невстановленими слідством особами з числа представників силових та військових відомств Російської Федерації, які використовували абонентські номери оператора мобільного зв`язку Російської Федерації.

Виконуючи подальші команди Особи, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження та ОСОБА_7 , автоколона із міста Донецька у період часу приблизно з 00 год. 30 хв. до 01 год. 30 хв. 23.02.2014 року прибула до околиці села Урзуф Мангушського району Донецької області, куди також прибули три гвинтокрила (гелікоптери) Збройних Сил Російської Федерації.

Після цього, ОСОБА_7 , будучи начальником Служби безпеки Президента України УДО України, тобто по відношенню до інших військовослужбовців УДО України - начальником, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою із ОСОБА_5 , двома особами (матеріали кримінального провадження відносно яких виділено в окреме провадження), реалізуючи спільний злочинний план по незаконному переправленню громадян України, у тому числі ОСОБА_9 , ОСОБА_27 , ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_30 , ОСОБА_11 , ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 та інших осіб, через державний кордон України, усвідомлюючи незаконність своїх дій, надав вказівку на завантаження речей із автомобілів до зазначених гвинтокрилів (гелікоптерів) Збройних Сил Російської Федерації.

Одразу після цього, ОСОБА_7 продовжуючи реалізовувати спільні злочинні наміри, віддав наказ військовослужбовцям УДО України ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_34 , ОСОБА_11 , ОСОБА_35 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 та іншим військовослужбовцям на посадку до борту зазначених гвинтокрилів (гелікоптерів) Збройних Сил Російської Федерації.

Далі, приблизно о 01 год. 30 хв. 23.02.2014 року, в результаті умисних спільних та узгоджених дій учасників групи, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , двох осіб (матеріали кримінального провадження відносно яких виділено в окреме провадження) та інших осіб, які діяли за попередньою змовою між собою, попри вимоги ст. 9, 10, 12 Закону України «Про державний кордон України», ст. 5, 6, 7, 17 Закону України «Про прикордонний контроль», ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», поза пунктом пропуску через державний кордон для повітряного сполучення, із околиці села Урзуф Мангушського району Донецької області повітряним шляхом незаконно переправлено громадян України, а саме: ОСОБА_27 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_30 , ОСОБА_11 , ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 та інших осіб через державний кордон України за допомогою трьох гвинтокрилів (гелікоптерів) з екіпажем Збройних Сил Російської Федерації в напрямку Російської Федерації до військового аеродрому у місті Єйськ.

У подальшому, 23.02.2014 року, у період часу з 07 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та Особа (матеріали щодо якої виділено в окреме провадження), перебуваючи на території військового аеродрому у місті Єйськ, Російської Федерації, продовжили реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне переправлення кількох осіб через державний кордон України, зокрема вирішили переправити повітряним шляхом з території військового аеродрому у м. Єйськ, Російської Федерації до Автономної Республіки Крим, України громадян України ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_30 , ОСОБА_11 , ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 та інших осіб.

З метою реалізації зазначеного умислу, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та інша особа з числа військовослужбовців УДО (матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження), заручились допомогою представників силових відомств Російської Федерації, за сприяння яких отримали військово-транспортний літак з екіпажем.

Після чого, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_5 та іншою особою з числа військовослужбовців УДО (матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження), діючи з прямим умислом, реалізуючи спільний злочинний план по незаконному переправленню громадян України через державний кордон України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, віддав наказ військовослужбовцям УДО України, які здійснювали охорону Президента України ОСОБА_5 на посадку до борту цього військово-транспортного літака, в якому вже перебував ОСОБА_5 , а також ОСОБА_9 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 та інші особи.

Надалі, 23.02.2014 року, приблизно о 12 год. 00 хв. літак, на якому перебували ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , а також військовослужбовці УДО України, зокрема: ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_42 , ОСОБА_11 , ОСОБА_43 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 та інші особи, вилетів у напрямку Автономної Республіки Крим, Україна. Однак з технічних причин літак здійснив посадку на аеродромі в місті Анапа, Російської Федерації.

У цей же день, 23.02.2014 року, у період часу приблизно з 13 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. ОСОБА_7 , діючи умисно, реалізуючи раніше узгоджений з ОСОБА_5 та іншою особою з числа військовослужбовців УДО (матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження), спільний злочинний план по незаконному переправленню громадян України через державний кордон України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, віддав наказ вищезазначеним військовослужбовцям УДО України пересісти (здійснити посадку) на борт іншого повітряного судна - військово-транспортного літака з екіпажем, наданого представниками силових відомств Російської Федерації.

Після чого, 23.02.2014 року , у період часу приблизно з 14 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. у результаті протиправних, умисних, спільних та узгоджених дій ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , та іншої особи з числа військовослужбовців УДО (матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження) та інших осіб, які діяли за попередньою змовою між собою, попри вимоги ст. 9, 10, 12 Закону України «Про державний кордон України», ст. 5, 6, 7, 17 Закону України «Про прикордонний контроль», ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», поза пунктом пропуску через державний кордон для повітряного сполучення, із аеродрому у місті Анапа, Російської Федерації повітряним шляхом за допомогою військово-транспортного літака незаконно переправлено громадян України, а саме: ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_30 , ОСОБА_11 , ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 та інших осіб через державний кордон України до військового аеродрому «Гвардійське», який розташований на території Автономної Республіки Крим, Україна.

Своїми умисними діями, які виразились у незаконному переправленні кількох осіб через державний кордон України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 332 КК України ( в редакції Закону №3186-VI від 05.04.2011; із змінами внесеними згідно із Законом №1019-VIII від 18.02.2016 року).

Окрім того, у подальшому, 23.02.2014 року, у вечірній час доби ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , Особа, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, та інші військослужбовці УДО України, які здійснювали охорону Президента України ОСОБА_5 , за сприяння керівництва Збройних Сил Російської Федерації розмістилися на території військового санаторію ВМФ РФ «Ялта».

Перебуваючи у вищезазначеному місці, у вечірній час доби 23.02.2014 року ОСОБА_5 вирішив остаточно залишити територію України.

Прийнявши зазначене рішення, ОСОБА_5 , перебуваючи на території однієї з військових частин Чорноморського флоту Російської Федерації у Гагарінському районі міста Севастополя (поблизу бухти Козачої), переслідуючи особисті цілі щодо подальшого забезпечення себе професійною охороною, вирішив підбурити заступника начальника Управління державної охорони України - начальника Служби безпеки Президента України ОСОБА_7 та інших військовослужбовців Управління державної охорони України, які безпосередньо виконували завдання по забезпеченню його особистої безпеки до вчинення дезертирства.

З цією метою ОСОБА_5 , усвідомлюючи те, що військовослужбовці Управління державної охорони України, перебувають на військовій службі та зобов`язані сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, захищати Вітчизну та територіальну цілісність України, використовуючи свій авторитет та наявність зв`язків серед вищого керівництва Російської Федерації, діючи з прямим умислом, розуміючи, що за самовільне залишення місця служби та нез`явлення військовослужбовця до місця несення служби з відрядження, відпустки передбачена кримінальна відповідальність за дезертирство, 23.02.2014 року, у період часу приблизно з 21 год. 25 хв. до 23 год. 59 хв., перебуваючи на території однієї з військових частин Чорноморського флоту Російської Федерації у Гагарінському районі міста Севастополя (поблизу бухти Козачої), особисто та цілеспрямовано запропонував військовослужбовцям вищого офіцерського складу ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_3 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_44 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 та іншим військовослужбовцям Управління державної охорони України, які безпосередньо виконували завдання по забезпеченню його особистої безпеки, ухилитися від подальшого проходження військової служби, шляхом виїзду з ним до Російської Федерації.

При цьому для схилення військовослужбовців Управління державної охорони України, які безпосередньо виконували завдання по забезпеченню його особистої безпеки, до дезертирства, запропонував їм працювати разом з ним у подальшому на території Російської Федерації, та запевнив їх у належному матеріальному забезпеченні та організації перевезення їх сімей.

Підбурюючи військовослужбовців Управління державної охорони України до вчинення дезертирства, ОСОБА_5 усвідомлював, що за вищевказаних обставин така його пропозиція буде мати вирішальний вплив на волю та свідомість військовослужбовців, у тому числі ОСОБА_7 , викличе у них рішучість на вчинення дезертирства, тобто нез`явлення з відрядження, відпустки та самовільного залишення з метою ухилитися від військової служби.

При цьому, ОСОБА_5 , у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», відповідно до якого особа, щодо якої здійснюється державна охорона, має право на тимчасову відмову в письмовій формі від особистої охорони, приймаючи на себе повну відповідальність за можливі негативні наслідки цієї дії, власноручно написав заяву про відмову від державної охорони з 24.02.2014 року, зміст якої довів до військовослужбовців, у тому числі ОСОБА_7 , а тому вони усвідомлювали відсутність у них правових підстав для здійснення подальшої державної охорони ОСОБА_5 та подальшого перебування поряд з ним, а також наявність обов`язку повернення до місця постійного несення служби.

Однак ОСОБА_7 , усвідомлюючи свій обов`язок повернутися до місця постійного несення служби, нести військову службу відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України та маючи реальну можливість це зробити, внаслідок впливу ОСОБА_5 , на ґрунті особистого мотиву, пов`язаного із відданістю ОСОБА_5 , вступив у змову з 15 військовослужбовцями Управління державної охорони України (матеріали щодо яких виділено в окреме провадження), та вирішив спільно з ними вчинити дезертирство та залишити територію України з метою ухилитися від військової служби.

При цьому, з метою надання видимості законності відсутності за місцем служби, ОСОБА_7 , усвідомлюючи неможливість перебування у відпустці під час відрядження, склав рапорт про надання йому щорічної відпустки з 24.02.2014 року.

Таким чином, в результаті наведених активних дій ОСОБА_5 у ОСОБА_7 сформувався злочинний умисел на вчинення дезертирства за попередньою змовою групою осіб, шляхом нез`явлення на службу з відрядження та відпустки і виїзду до Російської Федерації разом із ОСОБА_5 та іншими особами.

У подальшому військовослужбовець вищого офіцерського складу ОСОБА_7 , діючи за підбурюванням ОСОБА_5 , за сприяння невстановлених слідством представників силових відомств Російської Федерації, з метою ухилитися від проходження військової служби, перебуваючи в Гагарінському районі міста Севастополя (поблизу бухти Козачої), у ніч з 23.02.2014 року на 24.02.2014 року за допомогою наданого вказаними представниками Російської Федерації морського судна разом із ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб з 15 військовослужбовцями Управління державної охорони України (матеріали щодо яких виділено в окреме провадження) залишив територію України та до місця несення служби не повернувся.

Внаслідок підбурювання ОСОБА_5 , заступник начальника Управління державної охорони України - начальник Служби безпеки Президента України ОСОБА_7 , який проходив військову службу в Управлінні державної охорони України у виді військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, перебуваючи на території Автономної Республіки Крим та виконуючи військовий обов`язок, усвідомлюючи свій обов`язок повернутися із відрядження, відпустки до місця постійного несення служби, нести військову службу відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України та маючи реальну можливість це зробити, однак не бажаючи цього, попри вимоги ст. 17 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», ст. 11, 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999, ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 1, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999, діючи з прямим умислом, без поважних причин і правових підстав, у період з 08 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. 24.02.2014 року та пізніше (до 07.05.2014 року) не повернувся з відрядження та відпустки до місця служби - Управління державної охорони України (вул. Богомольця, 8, м. Київ) з метою ухилитися від військової служби.

Крім того, внаслідок підбурювання ОСОБА_5 , 15 військовослужбовців Управління державної охорони України (матеріали щодо яких виділено в окреме кримінальне провадження), які проходили військову службу в Управлінні державної охорони України у виді військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, усвідомлюючи свій обов`язок повернутися до місця постійного несення служби, нести військову службу відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України та маючи реальну можливість це зробити, однак не бажаючи цього, перебуваючи на території Автономної республіки Крим та виконуючи військовий обов`язок, в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», ст. 11, 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 1, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , з метою ухилитися від військової служби, без поважних причин і правових підстав, у період часу з 08 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. 24.02.2014 року та пізніше (до цього часу) не повернулись до місця служби - Управління державної охорони України (вул. Богомольця,8, м. Київ) з метою ухилитися від військової служби.

Своїми умисними діями, які виразились у підбурюванні до дезертирства, а саме самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу з відрядження, відпустки, вчинене за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 408 КК України ( в редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001).

Крім того, громадянин України ОСОБА_7 19.08.2011 року підписав контракт про проходження військової служби в Управлінні державної охорони України строком на 5 років, який набрав чинності з 27.11.2011 року.

Відповідно до вказаного контракту ОСОБА_7 добровільно бере на себе зобов`язання проходити військову службу в Управлінні державної охорони України протягом строку дії Контракту на умовах, установлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок проходження військової служби, а також сумлінно виконувати вимоги військових статутів Збройних Сил України, нормативно-правових актів Управління державної охорони України, інших актів законодавства, службові обов`язки, накази командирів і начальників.

Указом Президента України № 247/2012 від 05.04.2012 ОСОБА_7 призначений на посаду заступника начальника Управління державної охорони України - начальника Служби безпеки Президента України, а Указом Президента України № 460/2013 від 24.08.2013 йому достроково присвоєно військове звання генерал-майор.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» (далі - Закон), державна охорона органів державної влади України та посадових осіб - це система організаційно-правових, режимних, оперативно-розшукових, інженерно-технічних та інших заходів, які здійснюються спеціально уповноваженими державними органами з метою забезпечення нормального функціонування органів державної влади України, безпеки посадових осіб та об`єктів, визначених цим Законом.

У свою чергу, ст. 10 Закону встановлено, що державна охорона здійснюється Управлінням державної охорони України.

На військовослужбовців Управління державної охорони України поширюється законодавство України, що встановлює загальний порядок і умови проходження військової служби (ст. 16 Закону).

Статтею 17 Закону встановлено, що військовослужбовці Управління державної охорони України зобов`язані: 1) наполегливо і послідовно втілювати в життя політику держави в сфері оборони і забезпечення національної безпеки України; 2) суворо додержуватися вимог законодавства та військових статутів, кваліфіковано і сумлінно виконувати покладені на них службові обов`язки; 3) підтримувати належний рівень професійних і правових знань, спеціальної, бойової та фізичної підготовки; 4) захищати і поважати конституційні права і свободи людини і громадянина, бути зразком високої культури, скромності та витримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, встановлені загальні обов`язки військовослужбовців, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Відповідно до ст. 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1420-IV від 03.02.2004), командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до наказу начальника УДО України № 245 від 09.06.2012 «Про розподіл повноважень між начальником Управління державної охорони України, першим заступником та заступниками начальника Управління державної охорони України», до службових повноважень заступника начальника Управління - начальника Служби безпеки Президента України УДО України ОСОБА_7 входила організація, контроль та особиста участь у заходах по забезпеченню безпеки Президента України в місцях його постійного та тимчасового перебування, членів його сім`ї, які проживають разом з ним та супроводжують його; спрямування та координація роботи з розробки пропозицій щодо оснащення місць постійного перебування Президента України технічними засобами охорони. Стосовно військовослужбовців УДО України ОСОБА_7 користувався дисциплінарною владою головнокомандувача виду Збройних Сил України.

У свою чергу, розпорядженням начальника Управління державної охорони України №30 від 21.02.2014 року, з метою забезпечення безперервної безпеки Президента України ОСОБА_5 , з 22.02.2014 року до Донецької області відряджено заступника начальника Управління - начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України ОСОБА_7 та інших військовослужбовців УДО України.

Крім того, розпорядженням начальника Управління державної охорони України № 31 від 21.02.2014 року, з метою забезпечення безперервної безпеки Президента України ОСОБА_5 з 23.02.2014 року, до Автономної Республіки Крим відряджено заступника начальника Управління - начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України ОСОБА_7 та інших військовослужбовців УДО України.

Також, розпорядженням начальника Управління державної охорони України № 32 від 21.02.2014 року, з метою забезпечення безперервної безпеки Президента України ОСОБА_5 , з 22.02.2014 року до Харківської області відряджено заступника начальника Управління - начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України ОСОБА_7 та інших військовослужбовців УДО України.

Надалі, Указом Президента України № 180/2014 від 28.02.2014 ОСОБА_7 звільнено з посади заступника начальника Управління - начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України, а наказом начальника Управління державної охорони України № 112-ос від 07.05.2014 року його звільнено з військової служби в запас у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту.

Таким чином, з 27.11.2011 року до 07.05.2014 року ОСОБА_7 проходив військову службу в Управлінні державної охорони України у виді військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, зокрема, у період з 05.04.2012 року по 28.02.2014 року на посаді заступника начальника Управління - начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України, тобто був військовослужбовцем УДО України.

Однак ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем вищого офіцерського складу, в порушення Законів України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», «Про військовий обов`язок і військову службу», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-ХІV від 24.03.1999 року, та іншого законодавства України, яким встановлено порядок проходження військової служби, не бажаючи бути вірним і відданим народу України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, захищати Вітчизну та територіальну цілісність України, вчинив умисні злочини за таких обставин.

Після цього, того ж дня (21.02.2014 року), приблизно о 22 год. 40 хв., ОСОБА_5 , який на той час займав пост Президента України, разом із ОСОБА_9 , у супроводі заступника начальника Управління - начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України (далі - УДО України) ОСОБА_7 , старшого консультанта 1 відділу Служби безпеки Президента України УДО України ОСОБА_10 та інших військовослужбовців УДО України, на гвинтокрилі (гелікоптері) вилетів з території резиденції «Межигір`я» у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області до міста Харкова, де планував взяти участь у з`їзді депутатів всіх рівнів південно-східних регіонів України, який був запланований на 22.02.2014 року у міському Палаці Спорту.

При цьому, під час здійснення перельоту ОСОБА_5 стало відомо про прийняття Верховною Радою України постанови від 22.02.2014 року № 757-VII про його самоусунення від виконання конституційних повноважень Президента України та призначення позачергових виборів Президента України.

Далі, у період часу приблизно о 16 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. 22.02.2014 року ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_9 та у супроводі ОСОБА_7 і ОСОБА_10 , які здійснювали його охорону, на літаку марки «Фалькон», перебуваючи у міжнародному аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф`єва, за відсутності дозвільних документів на виліт, намагались покинути територію України за маршрутом аеропорт «Донецьк» - аеропорт «Внуково» (Москва). Однак їх спроба вильоту та залишення території України була припинена працівниками Державної прикордонної служби України.

Приблизно у цей час та місці, усвідомлюючи неможливість залишення території України шляхом перетину державного кордону у пунктах пропуску, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, вступив у попередню змову із ОСОБА_7 , а також двома особами (матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження) та представниками іноземної держави - Російської Федерації, з метою незаконного переправлення кількох осіб, у тому числі ОСОБА_27 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_30 , ОСОБА_11 , ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 та інших осіб, через державний кордон України на територію Російської Федерації в іншому місці та інший спосіб.

З цією метою, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 спільно з двома особами (матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження), а також за сприяння представників силових відомств Російської Федерації, розробили та узгодили між собою план незаконного переправлення ОСОБА_27 , ОСОБА_9 , військовослужбовців Служби безпеки президента України УДО України та інших осіб повітряним шляхом через державний кордон України на територію Російської Федерації за допомогою повітряних суден - гвинтокрилів (гелікоптерів) з екіпажем Збройних Сил Російської Федерації.

При цьому, Особа, матеріали щодо якого виділені в окреме кримінальне провадження, використовуючи абонентський номер, який перебував у користуванні військовослужбовця УДО України ОСОБА_33 , 23.02.2014 року у період часу з 00 год. 58 хв. до 01 год. 41 хв. координував свої дії із невстановленими слідством особами з числа представників силових та військових відомств Російської Федерації, які використовували абонентські номери оператора мобільного зв`язку Російської Федерації.

Виконуючи подальші команди ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , автоколона із міста Донецька у період часу приблизно з 00 год. 30 хв. до 01 год. 30 хв. 23.02.2014 року прибула до околиці села Урзуф Мангушського району Донецької області, куди також прибули три гвинтокрила (гелікоптери) Збройних Сил Російської Федерації.

Після цього, ОСОБА_7 , будучи начальником Служби безпеки Президента України УДО України, тобто по відношенню до інших військовослужбовців УДО України - начальником, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою із ОСОБА_5 , двома особами (матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження), реалізуючи спільний злочинний план по незаконному переправленню громадян України, у тому числі ОСОБА_9 , ОСОБА_27 , ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_30 , ОСОБА_11 , ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 та інших осіб, через державний кордон України, усвідомлюючи незаконність своїх дій, надав вказівку на завантаження речей із автомобілів до зазначених гвинтокрилів (гелікоптерів) Збройних Сил Російської Федерації.

У подальшому ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати спільні злочинні наміри, віддав наказ військовослужбовцям УДО України ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_34 , ОСОБА_11 , ОСОБА_35 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 на посадку до борту зазначених гвинтокрилів (гелікоптерів) Збройних Сил Російської Федерації.

У подальшому, 23.02.2014 року у період часу з 07 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та Особа, провадження щодо якого виділено в окреме провадження, перебуваючи на території військового аеродрому у місті Єйськ, Російської Федерації, продовжили реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне переправлення кількох осіб через державний кордон України, зокрема вирішили переправити повітряним шляхом з території військового аеродрому у м. Єйськ, Російської Федерації до Автономної Республіки Крим, України громадян України ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_30 , ОСОБА_11 , ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 та інших осіб.

З метою реалізації зазначеного умислу, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та Особа (матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження), заручились допомогою представників силових відомств Російської Федерації, за сприяння яких отримали військово-транспортний літак з екіпажем.

Після чого, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_5 та Особою (матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження), діючи з прямим умислом, реалізуючи спільний злочинний план по незаконному переправленню громадян України через державний кордон України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, віддав наказ військовослужбовцям УДО України, які здійснювали охорону Президента України ОСОБА_5 на посадку до борту повітряного судна -військово-транспортного літака, в якому вже перебували ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 та інші особи.

Надалі, 23.02.2014 року, приблизно о 12 год. 00 хв. військово-транспортний літак, на якому перебували ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , а також військовослужбовці УДО України, зокрема: ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_42 , ОСОБА_11 , ОСОБА_43 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 та інші особи, вилетів у напрямку Автономної Республіки Крим, Україна. Однак, з технічних причин літак здійснив посадку на аеродромі в місті Анапа, Російської Федерації.

У цей же день, 23.02.2014 року , у період часу приблизно з 13 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. ОСОБА_7 , діючи умисно, реалізуючи раніше узгоджений з ОСОБА_5 та Особою (матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження) спільний злочинний план по незаконному переправленню громадян України через державний кордон України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, віддав наказ вищезазначеним військовослужбовцям УДО України пересісти (здійснити посадку) на борт іншого повітряного судна - військово-транспортного літака з екіпажем, наданого представниками силових відомств Російської Федерації.

Після чого, 23.02.2014 року, у період часу приблизно з 14 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. у результаті протиправних, умисних, спільних та узгоджених дій ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , Особи (матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження) та інших осіб, які діяли за попередньою змовою між собою, попри вимоги ст. 9, 10, 12 Закону України «Про державний кордон України», ст. 5, 6, 7, 17 Закону України «Про прикордонний контроль», ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», поза пунктом пропуску через державний кордон для повітряного сполучення, із аеродрому у місті Анапа, Російської Федерації повітряним шляхом за допомогою військово-транспортного літака незаконно переправлено громадян України, а саме: ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_30 , ОСОБА_11 , ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 та інших осіб через державний кордон України до військового аеродрому «Гвардійське», який розташований на території Автономної Республіки Крим, Україна.

Своїми умисними діями, які виразились у незаконному переправленні кількох осіб через державний кордон України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 332 КК України ( в редакції Закону України №3186-VI від 05.04.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом №1019-VIII від 18.02.2016).

Окрім того, у подальшому, 23.02.2014 року у вечірній час доби ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , Особа (матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження) та інші військослужбовці УДО України, які здійснювали охорону Президента України ОСОБА_5 , за сприяння керівництва Збройних Сил Російської Федерації розмістилися на території військового санаторію ВМФ РФ «Ялта».

Перебуваючи у вищезазначеному місці, у вечірній час доби 23.02.2014 року, ОСОБА_5 вирішив остаточно залишити територію України.

З цією метою ОСОБА_5 , усвідомлюючи те, що військовослужбовці Управління державної охорони України, перебувають на військовій службі та зобов`язані сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, захищати Вітчизну та територіальну цілісність України, використовуючи свій авторитет та наявність зв`язків серед вищого керівництва Російської Федерації, діючи з прямим умислом, розуміючи, що за самовільне залишення місця служби та нез`явлення військовослужбовця до місця несення служби з відрядження, відпустки передбачена кримінальна відповідальність за дезертирство, 23.02.2014 року, у період часу приблизно з 21 год. 25 хв. до 23 год. 59 хв., перебуваючи на території однієї з військових частин Чорноморського флоту Російської Федерації у Гагарінському районі міста Севастополя (поблизу бухти Козачої), особисто та цілеспрямовано запропонував військовослужбовцям вищого та старшого офіцерського складу ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_3 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_44 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 та іншим військовослужбовцям Управління державної охорони України, які безпосередньо виконували завдання по забезпеченню його особистої безпеки, ухилитися від подальшого проходження військової служби, шляхом виїзду з ним до Російської Федерації.

Підбурюючи військовослужбовців Управління державної охорони України до вчинення дезертирства, ОСОБА_5 усвідомлював, що за вищевказаних обставин така його пропозиція буде мати вирішальний вплив на волю та свідомість військовослужбовців, у тому числі ОСОБА_7 , викличе у них рішучість на вчинення дезертирства, тобто нез`явлення з відрядження, відпустки та самовільного залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби.

Однак ОСОБА_7 , усвідомлюючи свій обов`язок повернутися до місця постійного несення служби, нести військову службу відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України та маючи реальну можливість це зробити, внаслідок впливу ОСОБА_5 , на ґрунті особистого мотиву, пов`язаного із відданістю ОСОБА_5 , вступив у змову з 15 військовослужбовцями Управління державної охорони України (матеріали щодо яких виділено в окреме кримінальне провадження), вирішив спільно з ними вчинити дезертирство та залишити територію України з метою ухилитися від військової служби.

Таким чином, у результаті наведених активних дій ОСОБА_5 , у ОСОБА_7 сформувався злочинний умисел на вчинення дезертирства за попередньою змовою групою осіб, шляхом нез`явлення на службу з відрядження та відпустки і виїзду до Російської Федерації разом із ОСОБА_5 та іншими особами.

У подальшому військовослужбовець вищого офіцерського складу ОСОБА_7 , за підбурювання ОСОБА_5 , за сприяння не встановлених слідством представників силових відомств Російської Федерації, з метою ухилитися від проходження військової служби, перебуваючи в Гагарінському районі міста Севастополя (поблизу бухти Козачої), у ніч з 23.02.2014 року на 24.02.2014 року за допомогою наданого вказаними представниками Російської Федерації морського судна разом із ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб з 15 військовослужбовцями Управління державної охорони України (матеріали щодо яких виділено в окреме провадження) залишив територію України та до місця несення служби не повернувся.

Своїми умисними діями, які виразились у дезертирстві, а саме у нез`явленні з відрядження, відпустки на службу, з метою ухилитися від військової служби, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 408 КК України ( в редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001).

Застосовані судом правові процедури.

Оскільки судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинувачених (in absentia), останні показань суду не надавали, при цьому заяв та клопотань на адресу суду також від останніх не надходило.

Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Суд вважає, що як стороною обвинувачення, так і в подальшому судом були здійснені всі можливі заходи із забезпечення дотримання прав підозрюваних/обвинувачених під час проведення досудового розслідування та судового провадження.

Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 , ОСОБА_7 до слідчого (прокурора), суду, направлених їм повідомлень з приводу прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що вони мали підстави усвідомлювати, що проти них розпочато кримінальне провадження, вони отримали чи мали б отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мали можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна використала всі можливості для того, щоб обвинувачені мали право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самим захисника; в) бути присутнім в судовому засіданні і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безоплатно.

Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 скористались своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останніх.

З огляду на викладене, суд сприйняв таку позицію обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 як використання свободи від самозвинувачення чи самовикриття (підпункт «g» пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, стаття 63 Конституції України), як однієї із гарантій при притягненні особи до кримінальної відповідальності.

Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисників, які були забезпечені державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.

Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення

Прокурор у судовому засіданні вказав, що подані стороною обвинувачення докази підтверджують протиправність злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_5 та ОСОБА_7 поза розумним сумнівом, кваліфікація кримінального правопорушення є вірною. Просив суд визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 408 КК України, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 10 років, з позбавленням права постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснювати функції представника влади чи місцевого самоврядування, а також обіймати постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконувати такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом на строк 3 роки. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, враховуючи призначене покарання вироком Оболонського районного суду м. Києва від 24.01.2019 року покарання, призначити остаточне покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі строком 15 років з позбавленням права постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснювати функції представника влади чи місцевого самоврядування, а також обіймати постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконувати такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом на строк 3 роки.

Просив визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.332, ч. 2 ст. 408, ч. 1 ст.70 КК України, у виді позбавлення воді на строк 10 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків у Збройних Силах України, Службі безпеці України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних органах або виконувати такі обов`язки за спеціальним повноваженнями на строк 3 роки.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , обґрунтовуючи неможливість ухвалення обвинувального вироку, зазначив що ОСОБА_5 не набув статусу підозрюваного у передбачений КПК України спосіб, а тому виходячи із доктрини «плодів отруєного дерева» всі отримані похідні докази є недопустимими. 24.02.2014 року ОСОБА_5 написав відмову від державної охорони, спеціальним суб`єктом за ст. 408 КК України є військовослужбовці, і сторона обвинувачення не довела суб`єктивну сторону вказаного злочину, а саме умислу, працівники УДО написали рапорт, їхні дії не містили умислу на дезертирство, тому у ОСОБА_5 не було наміру бути посібником чи підбурювачем у вказаному злочині. Також зазначив, що всі копії документів, надані стороною обвинувачення, в порушення у ст. 99 КПК України є недопустимими доказами. Жоден свідок не чув, а також не отримував пропозиції від ОСОБА_5 на дезертирство. Аналіз досліджених судом доказів свідчить про те, що стороною обвинувачення не було доведено належними та допустимими доказами наявність в діях ОСОБА_5 ознак інкримінованих йому злочинів і обвинувачення ґрунтується на припущеннях. Просив виправдати ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 408 КК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , обґрунтовуючи неможливість ухвалення обвинувального вироку, зазначила на відсутність прямих доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 408 КК України. Зазначила також на крайню необхідність у даному випадку, а також на подання ОСОБА_7 заяви про звільнення. Також звернула увагу та просила визнати докази сторони обвинувачення недопустимими. Просила виправдати ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 408 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви суду при їх врахуванні та наданні оцінки.

Суд, заслухавши показання свідків, дослідивши письмові документи, звуко, відеозаписи, оцінивши доводи сторони обвинувачення та захисту, дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 408 КК України, обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 408 КК України доведена належними та допустимими доказами, а саме

- Копія наказу Управління державної охорони України № 245 від 09.06.2012 «Про розподіл повноважень між начальником Управління державної охорони України, першим заступником та заступниками начальника Управління державної охорони України», відповідно до якого до службових повноважень заступника начальника Управління - начальника Служби безпеки Президента України УДО України ОСОБА_7 входила організація, контроль та особиста участь у заходах по забезпеченню безпеки Президента України в місцях його постійного та тимчасового перебування, членів його сім`ї, які проживають разом з ним та супроводжують його; спрямування та координація роботи з розробки пропозицій щодо оснащення місць постійного перебування Президента України технічними засобами охорони. Стосовно військовослужбовців УДО України ОСОБА_7 користувався дисциплінарною владою головнокомандувача виду Збройних Сил України (а.с.36-39, т.7),

- Функціональні обов`язки військовослужбовців Служби безпеки Президента України, затверджені Начальником Управління державної охорони України 04.07.2011, якими визначені права та обов`язки зазначених військовослужбовців ( а.с.116-226, т.16 ),

- Копія контракту про проходження військової служби в Управлінні державної охорони України ОСОБА_7 від 05.09.2011 року, відповідно до якого ОСОБА_7 уклав контракт про проходження військової служби в Управлінні державної охорони України строком на 5 років з 27.11.2011 року по 27.11.2016 року ( а.с.66, т.7),

- Копія рапорту ОСОБА_7 про укладення контракту про проходження військової служби строком на 5 років від 19.08.2011 ( а.с.67, т.7),

- Копія форми № 4 - послужний список ОСОБА_7 , відповідно до якого ОСОБА_7 прийняв військову присягу 13 липня 1993 року ( а.с.60, т.7),

- Розпорядження Управління державної охорони України № 30 від 21.02.2014, відповідно до якого з метою забезпечення безперервної безпеки Президента України ОСОБА_5 , з 22.02.2014 року до Донецької області відряджено заступника начальника Управління - начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України ОСОБА_7 та інших військовослужбовців УДО України ( а.с.14-15, т.7),

- Розпорядження Управління державної охорони України № 31 від 21.02.2014, відповідно до якого з метою забезпечення безперервної безпеки Президента України ОСОБА_5 з 23.02.2014 до Автономної Республіки Крим відряджено заступника начальника Управління - начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України ОСОБА_7 та інших військовослужбовців УДО України ( а.с.16-17, т.7),

- Розпорядження Управління державної охорони України № 32 від 21.02.2014, відповідно до якого з метою забезпечення безперервної безпеки Президента України ОСОБА_5 , з 22.02.2014 до Харківської області відряджено заступника начальника Управління - начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України ОСОБА_7 та інших військовослужбовців УДО України ( а.с.18-19, т.7),

- Витяг з журналу реєстрації відряджень № 2/45-13, відповідно до якого ОСОБА_7 відряджено до Харківської області з 22.02.2014 року, до Донецької області - у період часу з 22.02.2014 року по 24.02.2014 року, до АР Крим - з 23.02.2014 року по 25.02.2014 року (а.с.157-169, т.7),

- Копія журналу № 2/23-13 щодо обліку розпоряджень начальника УДО України з 06.01.2014 року по 30.12.2014 року, у якому містяться записи про реєстрацію розпоряджень Управління державної охорони України № 30 від 21.02.2014, № 31 від 21.02.2014, № 32 від 21.02.2014 щодо відряджень військовослужбовці СБПУ УДО України до Харківської та Донецької областей, а також Автономної Республіки Крим (том 19),

- Копії посвідчень про відрядження за період часу з 21.02.2014 року по 27.02.2014 року до Харківської, Донецької областей та АР Крим начальника відділу СБПУ УДО України ОСОБА_30 ( а.с.12-13, том 4),

- Копія наказу начальника УДО України від 22.06.2000 № 37/ДСК «Про затвердження інструкції «Про службові відрядження в системі Управління державної охорони України в межах України» та інструкція, відповідно до якої: днем виїзду у відрядження вважається день відправлення літака, поїзда, автомашини або іншого транспортного засобу із пункту постійної служби відрядженого військовослужбовця, а днем приїзду - день прибуття зазначеного транспорту у пункт постійної служби; облік осіб, що прибули (вибули) у службове відрядження, ведеться в спеціальних журналах (архівна копія, засвідчена УДО України опечатана у конверті) (том 19),

- Копія висновку службового розслідування, затвердженого 22.05.2014 року за фактом виявлення нестачі озброєння, боєприпасів, засобів хімічного озброєння та спеціальних засобів під час приймання озброєння на склад та під час проведення планової інвентаризації в підрозділах УДО України в період з 28.02.2014 по 14.03.2014, відповідно до якого встановлено втрату озброєння, спеціальних засобів та техніки на суму 165 478, 98 грн, яка знаходилась під відповідальністю заступника начальника УДО України - начальника СБПУ ОСОБА_7 (а.с.41-55, т.7),

- Копія висновку службового розслідування за фактом виявлення відсутності зброї під час проведення інвентаризації від 03.04.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_7 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та наказу начальника Управління державної охорони України від 01.08.2011 № 343/ДСК ( том 19),

- Копія наказу Управління державної охорони України про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_7 від 08.04.2014 № 212 ( а.с.86, том 7)

- Копія висновку службового розслідування від 26.09.2014 року, у ході якого були виявлені порушення вимог нормативно-правових актів у ході звільнення з військової служби військовослужбовців УДО України, які в період 2010-2014 років забезпечували безпеку колишнього Президента України ОСОБА_5 ( а.с.22-29, том 7),

- Копія рапорту ОСОБА_7 про надання відпустки від 20.02.2014 ( а.с.71, том 7),

- Копія наказу Управління державної охорони України про надання відпустки ОСОБА_7 за 2014 рік від 21.02.2014 № 99 ( а.с. 84, том 7),

- Копія наказу від 28.02.2014 № 32-ОС по особовому складу, відповідно до якого ОСОБА_7 зараховано у розпорядження Начальника Управління державної охорони України на підставі Указу в.о. Президента України № 180/2014 від 28.02.2014, яким ОСОБА_7 звільнено з посади заступника начальника Управління - начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України ( том 19),

- Копія витягу із наказу Управління державної охорони України від 21.02.2014 № 99 про надання ОСОБА_7 відпустки з 24.02.2014 (тобто у період перебування у відрядженні) (том 19),

- Копія рапорту ОСОБА_7 від 11.03.2014 про звільнення з військової служби за власним бажанням ( а.с.16, т.16),

- Копія рапорту ОСОБА_45 про відкликання ОСОБА_7 з відпустки від 29.04.2014 ( а.с. 73, том 7),

- Копія наказу Управління державної охорони України про відкликання ОСОБА_7 з відпустки у зв`язку із службовою необхідністю від 29.04.2014 року № 255 (том 19),

- Копія рапорту ОСОБА_46 про розгляд рапорту ОСОБА_7 на засіданні атестаційної комісії від 05.05.2014 ( а.с.72, том 7),

- Копія подання до звільнення з військової служби ОСОБА_7 від 07.05.2014 у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем ( а.с.61-62, том 7),

- Копія наказу начальника Управління державної охорони України № 112-ос від 07.05.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_7 звільнено з військової служби в запас згідно з підпунктом «и» пункту 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту (том 19),

- Копія наказу від 23.02.2014 року № 25-ОС по особовому складу, відповідно до якого були звільнені військовослужбовці СБПУ УДО України, які охороняли колишнього Президента України ОСОБА_5 у період часу з 22.02.2014 року по 23.02.2014 року та виїхали з ним до Російської Федерації 24.02.2014 ( а.с.58-73, т.21),

- Копія журналу № 2/22-13 щодо обліку розпорядчих документів начальника УДО України /накази по особовому складу/ з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, у якому міститься запис про реєстрацію наказу № 25-ОС від 23.02.2014 лише 11.03.2014 року (том 19),

- Відповідь УДО України від 22.02.2022 року № 2/14-280, відповідно до якої дані про ознайомлення з наказом УДО України від 23.02.2014 № 25-ОС колишніх військовослужбовців, звільнених відповідно до пункту 4 цього наказу, а також відомості про ознайомлення ОСОБА_7 з наказом УДО України від 21.02.2014 № 99 (про надання відпустки) в Управлінні відсутні ( а.с.156, том 7),

- Доповідна записка заступника директора Департаменту - начальника СВБ ДОЗО КРЗ УДО України ОСОБА_47 від 19.12.2023, № 2/2-696дск, складена за результатами проведеної перевірки, зі змісту якої вбачається, що відповідно до пункту 4 наказу УДО України від 23.02.2014 N?25-ос «По особовому складу», згідно підпункту «г» пункту 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» (у зв?язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) у запас Служби безпеки України звільнено з військової служби ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_48 , ІНФОРМАЦІЯ_15 та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_16 . Підставами для звільнення з військової служби вищевказаних осіб були їх рапорти від 21.02.2014. Аналогічні обставини звільнення вищевказаних військовослужбовців УДО також підтверджується наказом УДО України від 23.02.2014 № 25-ос «По особовому складу».

У ході зазначеної службової перевірки встановлено факт підготовки наказу УДО України від 23.02.2014 № 25-ос «По особовому складу», а саме пункту 4, без рапортів військовослужбовців УДО України, які були написані ними на території військової частини ЗС РФ у ніч з 23.02.2014 на 24.02.2014, а також встановлення факту реєстрації зазначеного наказу 11.03.2014 та надходження рапортів до кадрового підрозділу УДО України не раніше 25.02.2014. 3 огляду на викладене, внесено зміни до наказу УДО України від 23.02.2014 № 25-ос «По особовому складу», змінивши дату його підписання на 25.02.2014. Крім того, під час перевірки встановлені обставини щодо вчинення військовослужбовцями УДО України, які були звільнені на підставі наказу УДО України від 23.02.2014 № 25-ос «По особовому складу» порушення військової дисципліни, яке має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.408 КК України (в редакції від 02.02.2014) ( а.с.65-86, том 20),

- Лист військової частини НОМЕР_1 № 222/10Д/7797 від 16.11.2023, відповідно до якого вищевказані військовослужбовці СБПУ УДО України документовані паспортами Російської Федерації. Крім того, ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_16 , ОСОБА_24 , ОСОБА_21 імовірно є співробітника Федеральної служби охорони Російської Федерації ( а.с.87-91, том 20),

- Протокол огляду від 10.01.2022 відеозапису «ІНФОРМАЦІЯ_17 » та додаток до нього - диск із відеозаписом ( а.с.7-11, т.4, а.с. 100, т.6),

Дослідженням зазначених документів установлено, що на них міститься інтерв`ю, надане президентом РФ ОСОБА_50 , щодо обставин анексії півострова Крим під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_17 ».

Під час відтворення відеозапису встановлено, що Президент РФ ОСОБА_51 у період часу відеозапису з 0 хвилин 25 секунд по 14 хвилину 15 секунд повідомляє обставини залишення колишнім Президентом України ОСОБА_5 та його охороною території України у ніч з 22.02.2014 року на 23.02.2014 року. Зокрема, ОСОБА_51 повідомляє, що співробітники охорони ОСОБА_27 звернулись за допомогою до силових відомств РФ. До зазначеної операції було залучено чотири силових відомства РФ. Російською Федерацією було надано три гелікоптери з загоном спецназу та узгоджено з охороною ОСОБА_5 координати посадки гелікоптерів та маршрут руху. Гелікоптери перевезли ОСОБА_5 та співробітників його охорони на територію РФ, звідки вони потім вирушили у Крим,

- Копія заяви ОСОБА_5 про відмову від державної охорони, відповідно до змісту якої Президент України відмовляється від державної охорони з 24.02.2014 ( а.с.11, т.5),

- Копія висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 27.01.2017 № 1390?1392/17-32, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_5 на заяві про відмову від державної охорони виконаний рукописним способом, без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів безпосередньо ОСОБА_5 ( а.с.12-19, том 5),

- Копія заяви ОСОБА_7 від 15.05.2018 про участь у судовому засіданні Оболонського районного суду м. Києва у справі 1-КП/756/237/18, у якій зазначене поточне місце проживання ОСОБА_7 - Російська Федерація, м. Москва ( а.с.20, т.5),

- Протокол огляду від 06.10.2021 відеозапису (відеозапис судового засідання Оболонського районного суду м. Києва від 16.07.2018), копія журналу судового засідання від 16.07.2018 у справі № 1-кп/756/237/18, оптичний диск DVD-R із відеозаписом з допитом ОСОБА_7 від 16.07.2018 (а.с.71-125, 225, 226-231, т.5).

Дослідженням зазначених документів установлено, що 16.07.2018 Оболонським районним судом м. Києва було допитано в якості свідка захисту ОСОБА_7 під час судового розгляду у справі № 756/4855/17 (провадження № 1-кп/756/237/18) за обвинуваченням ОСОБА_5 .

Із цих документів (відеозапису, журналу, протоколу) вбачається, що у період часу з 22.02.2014 по 23.02.2014 особовий склад Служби безпеки Президента України УДО України на чолі з ОСОБА_7 перебував у відрядженні у Харківській, Донецькій областях та АРК.

Під час пересування з Донецької області в напрямку Автономної Республіки Крим, ОСОБА_7 прийняв рішення звернутись до свого колеги із Російської Федерації, однак з ним не було зв`язку, тому він набрав черговому ФСО (Федеральна служба охорони Російської Федерації), щоб він надав допомогу для переїзду до Криму. Після цього, він ще раз зв`язався із черговим та той надав йому координати населеного пункту куди потрібно дістатись. Далі ситуацію доповів Президенту України, який узгодив ці дії. Після прибуття до населеного пункту, побачили три гелікоптери. Він ( ОСОБА_7 ) віддав наказ по радіостанції у терміновому порядку пересісти у гелікоптери. Президент України сів у перший гелікоптер, разом із ним був прикріплений офіцер. Він ( ОСОБА_7 ) був у другому гелікоптері. Після доповіді командирів відділів, що весь особовий склад у гелікоптерах, окрім водіїв, він ( ОСОБА_7 ) дав вказівку щодо зльоту гелікоптерів. ОСОБА_7 також повідомив, що він наказав всьому особовому складу сідати у гелікоптери. Потім вони приземлились, оскільки необхідно було здійснити дозаправку гелікоптерів. ОСОБА_52 , ОСОБА_53 та ОСОБА_54 , за супроводження членів екіпажу, розмістились у наданому приміщенні. У цей час особовий склад перебував в іншому приміщенні. Потім їм запропонували пересісти у літаки, на що вони погодились. Через деякий час їх запросили сідати до літаків. Через 5-7 хвилин весь особовий склад також прибув до літаків. Приблизно через півгодини члени екіпажу літака їм повідомили, що необхідно здійснити посадку. Після посадки їм повідомили, що літак несправний, тому їм нададуть інший літак. Потім вони пересіли в інший літак, та вилетіли до Криму. Це було десь в обідній час. Після приземлення в Криму, за сприяння ФСО, їм було надано транспорт на якому вони приїхали на невідому базу відпочинку (санаторій). Це була друга половина дня. Із змісту вищевказаних документів також вбачається, що ОСОБА_7 залишив територію України через політичні уподобання,

- Протокол огляду відеозапису від 07.10.2021 (відеозапис судового засідання Оболонського районного суду м. Києва від 22.06.2018 у справі № 756/4855/17); копія журналу судового засідання від 22.06.2018 у справі № 1-кп/756/237/18, оптичний диск DVD-R із відеозаписом судового засідання у якому провадився допит свідка ОСОБА_10 від 22.06.2018 ( а.с.24-70, 224, 232-235, т.5).

Дослідженням зазначених документів установлено, що 22.06.2018 Оболонським районним судом м. Києва було допитано в якості свідка захисту ОСОБА_10 під час судового розгляду у справі № 756/4855/17 (провадження № 1-кп/756/237/18) за обвинуваченням ОСОБА_5 . Зі змісту документів вбачається, що ОСОБА_10 підтвердив обставини відрядження до Харковської, Донецької областей та АР Крим. Зокрема вбачається, що 22.02.2014 гелікоптерами із м. Харкова прибули до м. Донецька, там перемістились до літаків типу «Фалькон». Через деякий час, після того як не змогли вилетіти літаками, сіли в автомобілі та поїхали до домоволодіння ОСОБА_55 , там чекали на групу з Харкова. Після прибуття співробітників передової групи з Харкова, було прийнято рішення виїжджати в сторону АРК. Далі, в ніч з 22 на 23 лютого вони пересувались гелікоптерами типу МІ-8, а потім - літаками. Прибули в Крим 23 лютого 2014 року. У подальшому, 23 лютого 2014 року з території Криму вирушили до м. Ростов, Російської Федерації. ОСОБА_10 до Російської Федерації у зв`язку зі своїми політичними переконаннями. Здійснював охорону ОСОБА_5 до написання рапорту на звільнення 23.02.2014. Коли залишав територію України - вже написав заяву про звільнення, з наказом про звільнення не ознайомлювався. У подальшому ОСОБА_10 перебував разом із ОСОБА_5 до травня-червня 2014 року в якості помічника,

- Протокол огляду відеозапису від 07.10.2021 (відеозапис судового засідання Оболонського районного суду м. Києва від 04.05.2018 у справі № 756/4855/17), оптичний диск DVD-R із відеозаписом з допитом ОСОБА_3 від 04.05.2018 , копія журналу судового засідання від 04.05.2018 у справі № 1-кп/756/237/18 ( а.с.187-221, 223, 236-240, т.5).

Дослідженням зазначених документів установлено, що 04.05.2018 року Оболонським районним судом м. Києва було допитано в якості свідка захисту ОСОБА_3 під час судового розгляду у справі № 756/4855/17 (провадження № 1-кп/756/237/18) за обвинуваченням ОСОБА_5 .

Зі змісту вищевказаних документів вбачається, що ОСОБА_3 підтвердив обставини відрядження військовослужбовців СБПУ УДО України, в тому числі його до Харківської, Донецької областей та АР Крим. Зокрема щодо обставин незаконного переправлення осіб через державний кордон України, із зазначених документів вбачається, що ближче по опівночі 22.02.2014 року із резиденції у м. Донецьку рухались в сторону м. Запоріжжя. Прибули на поле неподалік населеного пункту. Була надана команда вистроїти автомобілі в один ряд, увімкнути ближнє та дальнє освітлення. Після цього, почули звук гелікоптерів, які здійснювали посадку. Через деякий час побачили три військових гелікоптери типу «МІ-8», модифікації «МІ-8МТ». Після посадки на гелікоптери особового складу, вони злетіли, летіли на низькій висоті, метрів 5-6 без розпізнавальних знаків у темряві. Із основного автомобіля Президент разом із особами, що його супроводжували, перемістився до першого гелікоптера. Далі по радіостанції почув пролунала команда начальника Служби безпеки завантажити підпорядкований підрозділ на борт третього гелікоптера, що і було виконано. На гелікоптерах були розпізнавальні знаки у вигляді червоних зірок, це була Російська Федерація. Переліт тривав недовго, хвилин 20-25. Посадку здійснили на військовому аеродромі, охоронювана особа разом із супроводженням перемістилась у приміщення неподалік. Особовий склад перебував також на території у вагончику. На аеродромі перебували декілька годин. Вже близько 6-7 ранку завантажились із речами на літак АН-26 При посадці на літаки маршрут був невідомий, тільки після приземлення зрозуміло стало, що це АР Крим. Це було вже 23 лютого після 9 ранку.

У подальшому, прибули на територію санаторію, де перебували близько 04 годин, потім Президенту було запропоновано залишити це місце перебування та вирушити в сторону ОСОБА_56 прибули в ОСОБА_57 , де дислокується бригада морської піхоти Російської Федерації. Через деякий час, до них вийшов Президент, вишикував, подякував та показавши рапорт, сказав, що він відмовляється від державної охорони щоб не піддавати нікого небезпеці. Запропонував тим, хто готовий продовжувати рух із ним далі. Підрозділ, очолюваний ОСОБА_3 , у повному складі продовжив рух разом із ОСОБА_5 . Так як розуміли, що будуть рухатись за межі території України, для того щоб дотриматись юридичної процедури та не бути дезертирами, склали табельну зброю, посвідчення та написали там на місці рапорти на звільнення. Потім вирушили на територію іншої військової частини, звідки морським шляхом залишили територію України та вночі 24 лютого 2014 року прибули до Російської Федерації,

-Протокол огляду відеозапису від 07.10.2021 (відеозапис судового засідання Оболонського районного суду м. Києва від 08.06.2018 у справі № 1-кп/756/237/18); оптичний диск DVD-R із відеозаписом з допитом ОСОБА_15 від 08.06.2018, копія журналу судового засідання від 08.06.2018 у справі № 1-кп/756/237/18 ( а.с.126-186,222, 241-245, т.5),

Дослідженням зазначених документів установлено, що 08.06.2018 Оболонським районним судом м. Києва було допитано в якості свідка захисту ОСОБА_15 під час судового розгляду у справі № 756/4855/17 (провадження № 1-кп/756/237/18) за обвинуваченням ОСОБА_5 .

Зі змісту вищевказаних документів вбачається, що ОСОБА_15 підтвердив обставини відрядження військовослужбовців СБПУ УДО України та Президента України у міста Харків, Донецьк та АР Крим у лютому 2014 року. Щодо обставин переправлення через державний кордон в ніч з 22 на 23 лютого, ОСОБА_15 зазначив, що при під`їзді до ОСОБА_58 він побачив блокпост та доповів ОСОБА_7 про неможливість проїзду цією дорогою. Після цього, ОСОБА_53 комусь дзвонив, хвилин через 20-30 ОСОБА_53 дав координати та віддав вказівку вирушати за визначеним маршрутом. Потім прибули у місцевість неподалік Бердянську, там було декілька гелікоптерів, два на землі та один у повітрі. Після посадки третього гелікоптера, ОСОБА_53 вийшов із автомобіля, з гелікоптера йому назустріч вийшов чоловік. Після спілкування ОСОБА_59 з цією особою, по радіостанції пролунав наказ сідати у гелікоптери. Був розподіл між гелікоптерами, після чого вилетіли. Через деякий час приземлились на аеродромі, де це було - не відомо. Після цього, через деякий час пересіли у літаки та вилетіли, однак з технічних причин знову приземлились на якомусь аеродромі. Пересіли в інший аналогічний літак та летіли якийсь час. Скільки летіли - невідомо.

Після приземлення зустріли військовослужбовці Російської Федерації. У подальшому вирушили в сторону 9-ої дачі. Через деякий час, вирушили в сторону Севастополя, по прибуттю заїхали на територію військової частини. На той момент розуміли, що в країні відбувся озброєний переворот. Президент попросив усіх співробітників, які його супроводжували вишикуватись та запропонував тим, хто готовий, продовжувати рух із ним далі. Були співробітники, які відмовились, мотивуючи це тим, що у них родини та вони бажають продовжити службу в Управлінні державної охорони. Для того, щоб не бути військовими злочинцями, написали рапорти на звільнення з Управління державної охорони. Президент написав відмову від державної охорони. Співробітники, які слідували далі з Президентом, залишили зброю.

У подальшому, 24.02.2014 ОСОБА_15 вирушив разом із Президентом до РФ із міста Севастополь морським транспортом. До РФ поїхав з ОСОБА_60 у зв`язку з політичними переконаннями,

- Протокол огляду від 28.01.2022 з додатками - витягом інформації оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» та відомостями оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» на оптичному диску ( а.с. 234-272, том 7),

- Електронні документи, які зберігаються на оптичному диску типу DVD-R марки НР, об`ємом 4.7 GB ( а.с. 233, том 7),

- Доручення слідчого про проведення слідчих (процесуальних) дій (встановлення номеру телефона ОСОБА_7 станом на лютий 2014 року), а.с.142-143, том 7,

- Відповідь на доручення слідчого щодо номерів мобільних телефонів, які перебували у користуванні ОСОБА_7 № 14/3-17767 від 24.09.2021, відповідно до якої ОСОБА_7 користувався, серед інших, номером телефону НОМЕР_2 ( а.с.145, том 7)

- Протокол огляду від 20.06.2022 документів ПрАТ «ВФ Україна» щодо з`єднань абонентських номерів, які перебували у користуванні ОСОБА_5 з додатком - та відомостями оператора мобільного зв`язку на оптичному диску ( а.с.16-41, т.9),

- Електронні документи, які зберігаються на оптичному диску типу DVD-R марки Alerus, об`ємом 4.7 GB ( а.с.15, том 9),

- Постанова від 20.06.2022 про визнання та приєднання документів до кримінального провадження ( а.с.42-45, том 9),

- Постанова прокурора від 21.06.2022 про залучення спеціаліста для проведення аналізу документів ПрАТ «ВФ Україна» щодо з`єднань абонентських номерів, які перебували у користуванні ОСОБА_5 (а.с.46-49, том 9),

- Доручення слідчого від 06.06.2022 до СБУ про проведення слідчих (процесуальних) дій (встановлення номерів мобільних телефонів, якими користувався ОСОБА_5 станом на лютий 2014 року) ( а.с.3-4, том 9),

- Відповідь СБУ на доручення слідчого від 08.06.2022 № 5/6/12-7117 щодо встановлення номерів мобільних телефонів, яким користувався ОСОБА_5 . Відповідно до зазначеної інформації ОСОБА_5 серед іншого користувався номерами телефонів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ( а.с.9, том 9),

- Аналітична довідка спеціаліста від 21.06.22 - проведеного аналізу документів ПрАТ «ВФ Україна» щодо з`єднань абонентських номерів, які перебували у користуванні ОСОБА_5 від 20.06.2022 ( а.с.52-56, том 9).

У ході проведення зазначених процесуальних дій було оглянуто за участю спеціаліста файли з інформацією про вхідні та вихідні з`єднання абонентських номерів ОСОБА_7 « НОМЕР_2 », ОСОБА_10 « НОМЕР_6 », ОСОБА_5 « НОМЕР_3 », « НОМЕР_4 », « НОМЕР_5 ».

Під час дослідження зазначених документів у судовому засіданні, зокрема щодо абонентського номеру НОМЕР_2 , який перебував у володінні ОСОБА_7 , установлено:

22.02.2014 у період часу з 00:02 по 14:56 він перебував в зоні дії базових станції у м. Харкові;

22.02.2014 у період часу з 16:03 по 17:04 він перебував у зоні дії базової станції аеропорту м. Донецька Донецької області (аеропорт);

22.02.2014 о 19:52 у зоні дії базової станції по вул. Багратіонній, 18А, м. Донецька Донецької області (неподалік резиденції ОСОБА_61 );

23.02.2014 у період часу з 04:58 по 08:06 у зоні дії базових станцій на території Російської Федерації (Russia-RUS MTS);

23.02.2014 о 19:21 у зоні дії базової станції по вул. Севастопольській, 12/43, м. Ялта, АР Крим (військовий санаторій ВМФ РФ «Ялта»);

23.02.2014 о 23:29 у зоні дії базової станції Бухти Козача, 1-Б (ПС 16) м. Севастополь.

Під час дослідження зазначених документів у судовому засіданні щодо абонентського номеру НОМЕР_6 , який перебував у володінні ОСОБА_10 установлено:

22.02.2014 у період часу з 00:11 по 14:05 він перебував в зоні дії базових станції у м. Харкові;

22.02.2014 у період часу з 16:38 по 16:59 він перебував у зоні дії базової станції аеропорту м. Донецька Донецької області;

22.02.2014 о 21:53 він перебував у зоні дії базової станції в м. Маріуполь, Донецької області;

22.02.2014 у період часу з 23:36 по 23:46 він перебував у зоні дії базової станції аеропорту Приморського району Запорізької області;

23.02.2014 о 14:28 у зоні дії базової станції ВАТ «Гвардійське» смт. Гвардійське Сімферопольського району АР Крим;

23.02.2014 у період часу з 17:42 по 21:25 у зоні дії базової станції по вул. Севастопольській, 12/43, м. Ялта, АР Крим (військовий санаторій ВМФ РФ «Ялта»); 23.02.2014 у період часу з 23:03 по 23:25 у зоні дії базової станції Бухти Козача, 1-Б (ПС № 16) м. Севастополь.

Під час дослідження зазначених документів у судовому засіданні, зокрема щодо абонентського номеру НОМЕР_3 , який перебував у володінні ОСОБА_5 , установлено:

22.02.2014 у період часу з 00:09 по 14:54 він перебував в зоні дії базових станції у м. Харкові;

22.02.2014 о 16:26 по він перебував у зоні дії базової станції аеропорту м. Донецька Донецької області;

22.02.2014 о 19:31 він перебував у зоні дії базової станції в м. Макіївка, Донецької області.

Під час дослідження вказаних документів у судовому засіданні, зокрема щодо абонентського номеру НОМЕР_4 , який перебував у володінні ОСОБА_5 , установлено:

22.02.2014 у період часу з 00:08 по 14:58 він перебував в зоні дії базових станції у м. Харкові;

22.02.2014 о 16:00 по він перебував у зоні дії базової станції аеропорту м. Донецька Донецької області;

22.02.2014 о 17:19 він перебував у зоні дії базової станції в м. Макіївка, Донецької області по вул. Тайожній, 1, 23.02.2014 у період часу з 07:54 по 11:52 у зоні дії базових станцій на території Російської Федерації (Russia-RUS MTS, Russia-RUS TELE2);

23.02.2014 о 14:59 у зоні дії базової станції Сімферопольській район, Прикордонний учбовий центр, АР Крим;

23.02.2014 у період часу з 20:36 по 21:14 в зоні дії базової станції по вул. Севастопольській, 12/43, м. Ялта, АР Крим (військовий санаторій ВМФ РФ «Ялта»);

23.02.2014 у період часу з 22:19 по 22:48 в зоні дії базової станції м. Севастополь, АР Крим.

Також, під час огляду зазначеної інформації, зокрема щодо абонентського номеру НОМЕР_5 , який перебував у володінні ОСОБА_5 , установлено:

22.02.2014 о 07:44 він перебував в зоні дії базових станції у м. Харкові;

22.02.2014 о 16:18 по він перебував у зоні дії базової станції аеропорту м. Донецька Донецької області;

22.02.2014 о 17:38 він перебував у зоні дії базової станції в м. Макіївка, Донецької області по вул. Тайожній, 1;

23.02.2014 о 01:56 він перебував у зоні дії базової станції в с. Урзуф, Донецької області; 23.02.2014 у період часу з 03:51 по 13:59 у зоні дії базових станцій на території Російської Федерації (Russia-RUS MTS);

23.02.2014 о 14:08 у зоні дії базової станції Сімферопольського району, АР Крим;

23.02.2014 о 20:35 в зоні дії базової станції у м. Ялта, АР Крим;

23.02.2014 у період часу з 23:12 по 23:34 у зоні дії базової станції Бухти Козача, 1-Б (ПС № 16) м. Севастополь;

у період часу з 24.02.2014 о 17:54 до 25.02.2014 о 20:41 у зоні дії базових станцій на території Російської Федерації (Russia-RUS MTS).

- копія постанови від 15.04.2022 про закриття кримінального провадження № 42015000000001067 в частині вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 15, п.12 ч. 2 ст. 115 КК України стосовно ОСОБА_5 ( а.с. 59-90, том 9).

За результатами проведення досудового розслідування не встановлено жодних фактів вчинення в період часу з 21.02.2014 року по 23.02.2014 року діянь, спрямованих на умисне позбавлення життя колишнього Президента України ОСОБА_5 , що свідчить про відсутність події кримінального правопорушення. У зв`язку з чим, кримінальне провадження № 42015000000001067 від 29.05.2015 закрите в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із відсутністю події цього кримінального правопорушення.

Допитані за клопотанням сторони обвинувачення в судових засіданнях свідки показали наступне.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні 17.05.2023 року показав, що він був військовослужбовцем Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України, працював у підрозділі особистої охорони, з обвинуваченими знайомий у зв`язку з виконанням службових обов`язків. Зокрема, ОСОБА_7 був його прямим керівником, а ОСОБА_5 був охоронюваною особою. Станом на 21.02.2014 він займав посаду консультанта-експерта Служби безпеки Президента України УДО України та здійснював безпосередню особисту охорону Президента України ОСОБА_5 21.02.2014 року, близько 20 год. 00 хв., ОСОБА_5 сказав готувати гелікоптери для поїздки до Харківської області. У першому гелікоптері полетіли ОСОБА_5 , ОСОБА_41 , ОСОБА_62 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . У другому гелікоптері полетів він, ОСОБА_7 , ОСОБА_63 , офіціанти, кухар. Переміщались двома гелікоптерами типу «Августа».

Після того, як була команда виїжджати до Харкова, передова група та працівники СБП УДО України виїжджали на Харків окремими автомобілями.

У Харків прибули в ніч з 21 на 22 лютого 2014 року. Зранку наступного дня почали готуватись до відвідування з`їзду, який був запланований десь об 11 год. Однак через інформацію про групу радикально налаштованих осіб участь Президента у з`їзді була скасована. Після цього Президент сказав готувати гелікоптери для польоту та десь в обідню пору цього ж дня, можливо о 14 годині, сіли у гелікоптери.

У першому гелікоптері летіли ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і хтось із персоналу. У другому гелікоптері, окрім нього, полетіли ОСОБА_7 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 і один представник спецназу.

Під час польоту в гелікоптері він був у навушниках, коли командир екіпажу повідомив, що диспетчер сказав повертатись до Харкова. Командир екіпажу озвучив, що у них не вистачить пального до Харкова, тому посадка гелікоптера буде здійснена у м. Донецьку. Гелікоптер приземлився у м. Донецьку десь о 16 год., ще було світло. Там було два літака типу «Фалькон» в готовності до вильоту. Від ОСОБА_7 надійшла команда перевантажити речі до літаків. У перший літак сіли ОСОБА_52 , ОСОБА_66 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , офіціант. У другий літак сів він, ОСОБА_63 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , працівник спецназу. Після того як завантажились у літаки стали чекати на виліт. Однак до літаків підійшли прикордонники, запросили документи на виліт та паспорти. Таких документів у них із собою не було, відтак прикордонники виліт не дозволили. Після чого по радіостанції надійшла команда виходити з літаків та пересідати у кортеж. Тоді під`їхали автомобілі, у поданий автомобіль перемістились ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_54 та ОСОБА_63 , вони поїхали вперед.

Вони з ОСОБА_69 , ОСОБА_70 та іншими залишились перевантажити речі в автомобілі, після чого також поїхали. Пізніше прибули у резиденцію, де перебували до пізнього вечора та орієнтовно о 22 годині виїхали. Всього було понад 20 військовослужбовців СБП УДО України. Їхали невеликими групами по декілька автомобілів. На виїзді із м. Донецька очікували декілька автомобілів ОСОБА_27 , він і вів колону, оскільки знав ту місцевість. Перед виїздом із резиденції ОСОБА_7 дав команду вимкнути та здати всі телефони. ОСОБА_7 їхав у машині із ОСОБА_5 . Зв`язок здійснювався по радіостанції. Вони декілька разів зупинялись, ОСОБА_27 та ОСОБА_10 підходили до автомобіля, де перебував Президент ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , вони щось обговорювали та вирішували.

Після того, ОСОБА_10 зазначив по радіостанції, що далі їхати не можна, бо їх там чекають, тому ми з`їхали з основної дороги. Після чого через деякий час під`їхали до точки у полі та ввімкнули фари, щоб могли приземлитись гелікоптери. Це були військово-транспортні гелікоптери, забарвлені у темно- зелений колір, у салоні не було пасажирських місць, були лавки. Також на гелікоптерах були червоні зірочки, що свідчило про те, що ці гелікоптери не належать до Збройних Сил України.

Із гелікоптера вийшов чоловік у цивільному одязі, він підійшов до ОСОБА_5 , який був у першому автомобілі, з ним спілкувався та повів до першого гелікоптера. У перший гелікоптер разом із ОСОБА_5 сіли ОСОБА_9 , ОСОБА_54 , офіціант. У другий, окрім нього, сіли ОСОБА_27 , його дружина, син і жінка десь 50-60 років, можливо няня або теща, ОСОБА_53 , ОСОБА_63 . Також ОСОБА_7 була надана команда всім іншим сісти у третій гелікоптер. Всі інші, окрім водіїв автомобілів, ОСОБА_71 та ОСОБА_72 сіли у гелікоптери.

Загалом у гелікоптери, окрім нього, з числа військовослужбовців сіли ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_63 , ОСОБА_67 , ОСОБА_64 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_75 . Загалом десь було 19-20 працівників СБП УДО України.

Коли вони вже прилетіли на летовище, то побачили, що особи, які керували гелікоптерами, не належали до представників Збройних Сил України, форма була не українських військовослужбовців. У подальшому вони сіли до військово-транспортного літака типу АН. У літаку вже перебував ОСОБА_5 , Полєжай, військовослужбовці СБП, та невідомі люди зі зброєю. Туди ж на цей літак прибули ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_79 .

Де знаходилось це летовище йому було не відомо. Потім вже в розмові він дізнався, що це м. Єйськ, Російська Федерація. Прикордонного контролю не проходили, документів у них з собою не було. Це було вже 23 лютого 2014 року. Далі вони вилетіли, але довелось здійснити посадку через технічний стан літака. Приземлились в м. Анапа, Краснодарського краю Російської Федерації. Там пересіли на аналогічний літак такого ж типу, вилетіли та приземлились на летовище біля м. Сімферопіль. Це було військове летовище, з військовими та автомобілями Російської Федерації. Під час цього перельоту прикордонний контроль також не проходили. Далі пересіли в автомобілі та переїхали у м. Ялта в санаторій Чорноморського флоту Російської Федерації. Це десь було після 16.00 год. 23.02.2014 року. ОСОБА_5 перебував в одному з приміщень цього санаторію. З ним були ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 . Також туди прибули ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , а також хтось з керівників ЧФ РФ. Там усі перебували десь до 22-23 години.

Далі їм дали команду завантажити всі речі до автомобілів та вони виїхали в невідомому напрямку. Вони прибули на територію військової частини Російської Федерації. Там їм дали команду вишикуватись, після чого до них вийшов Президент України ОСОБА_5 . Він звернувся до усіх та подякував за службу. Запропонував усім хто хоче продовжити із ним роботу, поїхати з ним за кордон, в Росію та продовжувати працювати з ним та його охороняти. Сказав, щоб всі прийняли рішення та дав час. Після чого він сказав, що зараз піде напише відмову від державної охорони. Він разом із ОСОБА_85 зайшли до приміщення, а всі решта залишились на плацу. Всього було десь 19 чоловік, з них 14 військовослужбовців написали заяви про звільнення, а п`ятеро відмовились далі слідувати за ОСОБА_60 .

ОСОБА_63 забрав усі рапорти, відмову Президента України ОСОБА_5 від державної охорони, а також зібрали зброю та речі, і виїхали до «дев`ятої дачі», там зупинились та зустрілись із ОСОБА_86 . Однак в цей час ОСОБА_63 передумав, та сказав, що він із нами не поїде. Залишив усі речі та поїхав у невідомому напрямку.

Свідок ОСОБА_13 також повідомив, що він відмовився поїхати до РФ з ОСОБА_5 , оскільки є військовослужбовцем України та давав присягу, якій вірний, в планах у нього не було залишати військову службу. Крім того, військова служба по контракту передбачає порядок та підстави закінчення контракту, передбачена Положенням про порядок проходження військової служби за контрактом в УДО України. Це положення передбачає випадки, у зв`язку з якими закінчується або розривається контракт. Така підстава, як залишення військової служби за власним бажанням не передбачена. У даному випадку, оскільки не було офіційної процедури звільнення, це могло розглядатись як самовільне залишення військової служби.

Пропозицію ОСОБА_87 залишити військову службу та поїхати з ним до Росії сприймав як таку, що передбачає службу особисто йому, а не народу України.

Також свідок ОСОБА_13 зазначив, що у разі відмови особи, якій надається охорона, від державної охорони, підрозділ охорони далі діє за наказом керівника та повинен прибути до місця служби. Заяву ОСОБА_5 про відмову від державної охорони він бачив особисто, оскільки вони забрали цю заяву і привезли в Управління УДО. Свідок зазначив, що до пропозиції ОСОБА_5 ніхто із військовослужбовців залишати службу в Управлінні державної охорони не збирався.

Крім того, свідок показав, що при переміщенні вони виконували накази керівника ОСОБА_7 . Такі рішення про переміщення та виїзд за кордон ОСОБА_7 не міг приймати самостійно, вони доповідались ОСОБА_88 та узгоджувались із ним. Свідок також додав, що навіть при наявності потенційної загрози життю Президента України і необхідності вживати якісь дії, то керівник служби доповідає про такі дії особі, що охороняється.

Допитаний судом свідок ОСОБА_29 у судовому засіданні 17.05.2023 показав, що у період часу з 21 по 24.02.2014 він був офіцером служби другого відділу Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України, який займався підготовкою і проведенням заходів за участі Президента України.

21 лютого 2014 року вони виїхали у відрядження до Харкова на автомобілі. Туди прибули під ранок наступного дня. Приїхали до державної резиденції, ОСОБА_52 вже був там. Потім Президент записав звернення та через деякий час їм надали команду висуватись в напрямку Донецької області. Це було вже 22 число.

22 лютого десь після обіду приїхали до будівлі з великим парканом, там перебували декілька годин, потім була команда здати всі телефони. До них вийшов ОСОБА_63 і зібрав телефони. Раніше під час заходів такого ніколи не робили.

Потім надійшла команда від ОСОБА_89 , який отримував команди від ОСОБА_59 , оскільки тільки керівник служби може віддавати такі команди, сідати в автомобілі та вирушати далі. Вони виїхали на трасу та їхали у невідомому напрямку. Їхали години півтори, не центральними дорогами, було темно, тому ніяких знаків він не бачив.

Приїхали до місця та зупинились серед поля. Далі ОСОБА_53 по станції дав команду очистити периметр та підсвітити місце ліхтарями та фарами автомобілів. Через деякий час на полі приземлились три гелікоптери. Це були гелікоптери типу Мі-8, але це були не українські вертольоти. Вони відрізнялись від українських забарвленням, а також на них були червоні зірки.

Після того як вертольоти сіли від ОСОБА_59 надійшла команда всьому особовому складу переміститись до вертольотів. По радіостанції у ОСОБА_59 запитали, що відбувається і які подальші будуть дії, від нього була команда сісти до гелікоптерів, пояснення будуть пізніше.

Льотна форма пілотів не відповідала українському зразку та на ній були російські шеврони. З ним до гелікоптеру сілі співробітники групи тактичної підтримки та ОСОБА_67 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 . Всього близько 15 осіб. Усі команди віддавав ОСОБА_53 , іноді передавав їх через ОСОБА_89 . Але всі рішення міг приймати тільки керівник служби ( ОСОБА_53 ) і ніхто окрім нього.

Приземлились на льотному полі, але було темно та розпізнавальних знаків не видно. Через хвилин 10-15 приїхала військова машина «Урал», звідти вийшов офіцер в російській льотній формі, тоді зрозуміли, що перебувають не в Україні. Після чого вони переїхали у невелике приміщення, де їх розмістили та перебували там години три-чотири.

Потім їм дали команду завантажуватись у літак, схожий на наш «АН», із задньою лядою, яка відкривалась. Вони розмістились на лавках всередині літака та їм була команда знаходитись на місці, нікуди не пересуватись. Далі вони злетіли, але переліт був недовгий. Приземлились на аеродромі, також російському, оскільки були російські військові, літаки із прапорами Росії і їм дали команду перевантажити речі у літак такого ж типу.

Коли перевантажували речі, то бачили вже і ОСОБА_59 , і ОСОБА_87 . Після цього знову вилетіли в невідомому напрямку. ОСОБА_92 десь години півтори, приземлись в якомусь аеропорту. Там також були військові та машини військового призначення. Коли виїхали звідти, і їхали в невідомому напрямку, то вже зрозуміли, що вони в Україні, оскільки бачили відповідні позначки. Як з`ясувалось це був Крим.

Під вечір 23 лютого приїхали на базу відпочинку, яка належала російським військовим, там розмістились по команді ОСОБА_59 та стали заряджати радіостанції. Потім поступила команда від ОСОБА_59 терміново збиратись та виїжджати. У кого станції вже були заряджені, то вони почули. Куди саме вирушати - вони не знали.

Їхали десь півтори-дві години та прибули на територію російської військової частини біля міста Севастополь. Коли він приїхав, більшість співробітників їхнього підрозділу вже були на місці. Але деякі залишились на базі, оскільки не почули команду по радіостанції і ніхто не сказав їм, що треба виїжджати. Коли він підійшов до співробітників, які були на території військової частини, вони йому повідомили, що Президент України буде писати відмову від державної охорони і він всім запропонував написати рапорти на звільнення та їхати працювати разом із ним.

Свідок також повідомив, що вони як військовослужбовці, підписують контракт, в якому розписано порядок його розірвання. Відповідно до цього порядку написати рапорт та звільнитись не можливо. Також не можливо звільнитись будучи у відрядженні.

Він відмовився писати рапорт, сказав, що нікуди не поїде. Ті співробітники, хто поїхав з ОСОБА_5 , до цього моменту не висловлювали бажання звільнитись зі служби.

Свідок ОСОБА_29 додав, що усі рішення про переміщення приймав керівник підрозділу ОСОБА_7 . Подальший напрямок руху після Харкова їм був невідомий.

Під час посадки в гелікоптери, на околиці села Урзуф також не знав куди далі прямують, але бачив, що гелікоптери були російські. Свідок також показав, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 добровільно сідали у гелікоптери Російської Федерації, жодного примусу до них застосовано не було.

Свідок ОСОБА_43 , допитаний судом 24.05.2023 року показав, що станом на лютий 2014 року працював в Управлінні державної охорони України, а саме у Службі безпеки Президента України, у четвертому відділі - відділі оперативно-технічних оглядів. До його функціональних обов`язків входило догляд відвідувачів, які зустрічались з охоронюваною особою, огляд речей, які заносились до приміщень, де перебувала охоронювана особа, контроль за технічними системами охорони, контроль при виконанні всіх робіт, які проводились у виділених приміщеннях, де мала перебувати охоронювана особа.

Служба безпеки Президента України охороняла ОСОБА_5 , який був Президентом на той час.

21 лютого 2014 року йому від керівника ОСОБА_93 надійшла по телефону інформація, що потрібно вирушати у відрядження. Виїхали в цей день з резиденції ОСОБА_94 близько 23 години. Наступного дня, під ранок, прибули в Харків, у резиденцію Харківської ОДА, де уже перебував ОСОБА_52 . У подальшому надійшла команда перевантажити речі в інший автомобіль та через деякий час вони вирушили в сторону Харківського аеропорту. На території аеропорту вже знаходились гелікоптери, якими користувався Президент України. У перший гелікоптер сів ОСОБА_52 , ОСОБА_54 . У другий гелікоптер окрім нього сів ще ОСОБА_53 , ОСОБА_95 , ОСОБА_63 , обслуговуючий персонал.

Через деякий час вони приземлились в аеропорту м. Донецьк. Під час розвантаження гелікоптерів від речей, він бачив ОСОБА_5 разом із Полєжай, яка його супроводжувала.

На пероні аеропорту вже стояло два літаки типу «Фалькон». Вони завантажили туди речі і сіли в літак, чекали подальших команд. Через деякий час надійшла команда вивантажити речі та погрузити їх в машину.

Після обіду 22 лютого 2014 року вони вирушили із аеропорту м. Донецьк, приїхали до резиденції. Потім надійшла вказівка від ОСОБА_89 зібрати у всіх телефони та віддати їх.

Після цього вони вирушили у невідомому напрямку, рухались за автомобілем, що рухався попереду.

По дорозі він бачив вказівник з написом «Урзуф». Потім вони заїхали в населений пункт, швидко його проїхали. На виїзді з населеного пункту було поле, на якому були автомобілі, а також він побачив гелікоптери. Надійшла вказівка від керівництва всім погружатись у гелікоптери. У гелікоптері було орієнтовно 15 людей, поруч із ним був ОСОБА_73 , інших точно не пам`ятає.

ОСОБА_92 низько над морем, приблизно годину, після чого здійснили посадку на місцевості. Вони вийшли на аеродромі та перемістились у вагончик. Там також були ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_73 .

Як він зрозумів потім, вони перебували на території військового аеродрому в м. Єйск Російської Федерації.

Зранку 23 лютого 2014 року надійшла вказівка завантажуватись у літак, який стояв неподалік. З ним до літака також сіли ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_91 , ОСОБА_102 . Всього було людей 15-20. Частину із них він не знає, вони були не співробітниками служби. У салоні він бачив тодішнього Міністра внутрішніх справ ОСОБА_103 .

Через деякий час вони злетіли, однак невдовзі приземлились через технічну несправність та сіли в інший літак. Це було в місті Анапа, РФ. Пересіли усі, хто летів із м. Єйська. Бачив як ОСОБА_5 виходив із літака та потім зайшов. Потім вони вилетіли та приземлились на території АР Крим, на території військового аеродрому «Гвардійське». Із літака вийшов ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_5 та Полєжай. Вони сіли у мікроавтобус та поїхали. Крім того, периметр аеродрому охороняли озброєні військові.

У подальшому, вони приїхали на територію пансіонату Російської Федерації. Там розселились та стали відпочивати. Коли він прокинувся, то з`ясувалось, що всі колеги поїхали у терміновому порядку з пансіонату.

Потім вони зв`язались з керівництвом УДО та поїхали до Департаменту УДО, який був у АРК.

Також зазначив, що за час всіх переміщень жодного прикордонного контролю не проходив.

Крім того повідомив, що при проходженні військової служби за контрактом відсутня підстава звільнення за власним бажанням. Тому звільнитись із військової служби, просто написавши заяву, не можливо, так як передбачений порядок та процедура звільнення.

Допитаний судом 06.06.2023 року свідок ОСОБА_42 суду показав, що станом на лютий 2014 року займав посаду начальника 2 відділення Служби безпеки Президента України УДО України. До його обов`язків входило приймати участь у забезпеченні охорони щодо охоронюваної особи, членів сім`ї та осіб, які його супроводжували. Охоронюваною особою був на той час Президент України ОСОБА_5 .

21 лютого 2014 року вирушили у відрядження до м. Харків. 22 лютого зранку прибули до м. Харкова до державної резиденції. Там уже знаходився Президент України, також ОСОБА_53 , ОСОБА_95 , ОСОБА_63 , ОСОБА_67 . Після 12 години орієнтовно надійшла вказівка вирушати до аеропорту м. Харкова. Вони вирушили у складі 10 автомобілів до аеропорту м.Харкова.

Президент України та частина охорони (всього 4 автомобілі) заїхали на територію летовища, автомобіль в якому він перебував не заїжджав на територію. Після того, як Президент України полетів, їм надійшла вказівка від ОСОБА_7 , щоб вони прямували до м.Донецька.

У місто Донецьк вони прибули ввечері 22.02.2014, приїхали до резиденції біля Ботанічного саду. Там вони очікували біля воріт, на територію резиденції він не заходив. Десь через дві години за вказівкою ОСОБА_7 вони вимкнули та здали всі телефони. У нього було два мобільних телефони, які він здав. Раніше телефони таким чином вони не здавали. Ця ситуація викликала у них занепокоєння, оскільки вони залишились без зв`язку.

Надалі, вони по команді ОСОБА_7 у складі коротких груп автомобілів, а саме по три-чотири автомобілі, рушили у невідомому напрямку із збереженням визначеної дистанції між автомобілями. З ним в автомобілі були ОСОБА_68 , ОСОБА_100 , ОСОБА_90 та ОСОБА_102 . Конкретного маршруту руху у них не було, вони їхали за автомобілем, який був перед ними, часто зупинялись, змінювали маршрут, їхали околицями та розвертались. Через декілька годин вони приїхали до поля, на якому вже були три військові гелікоптери. Вони приїхали останніми, інші машини були вишикувані вздовж бортів.

Свідок зазначив, що він особисто запитав по радіостанції, що робити далі. На що вони отримали наказ ОСОБА_7 всім завантажуватись до гелікоптера. Даний наказ уточнювався двічі чи тричі, сказали завантажуватись усім, окрім водіїв. Усі завантажились в гелікоптери з речами. В гелікоптері поруч з ним був ОСОБА_104 , також інші військовослужбовці УДО, прізвищ яких не пам`ятає, але всього не менше 15 осіб.

Летіли на низький висоті над Азовським морем приблизно 40 хвилин. Приземлились на недобудованому аеродромі. Це відбувалось вночі з 22 на 23 лютого.

Коли вони приземлись та вийшли з гелікоптера, то пішли до вагончика, де були інші їхні співробітники. Під час перельотів будь-якого прикордонного контролю вони не проходили. Крім того, у вагончику на стіні він побачив інформаційну дошку зі службовими документами, підписаними командиром військової частини м. Єйськ Російської Федерації.

Зранку 23.02.2014, десь о 8-9 годині надійшов наказ завантажувати речі до літака. Після того, як вони завантажились до літака, побачив ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_29 , ОСОБА_28 , ОСОБА_31 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_3 .

Вилетіли вони у невідомому напрямку. Після вильоту, десь через годину приземлились через несправність на території іншого військового аеродрому в Російській Федерації та сіли в інший літак. Всі ті, хто був у м. Єйську також пересіли до літака, також він побачив ОСОБА_9 та ОСОБА_105 .

Далі летіли приблизно годину. Приземлились на військовому аеродромі ЧФ РФ у АРК. ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_106 та інші вийшли з літака, сіли в автомобіль та поїхали. На посадковій смузі, біля літака стояли військові машини та військовослужбовці РФ. Після того як перевантажили речі та сіли у кузов цього автомобіля, вирушили у невідомому напрямку.

Приїхали на територію військового санаторію Чорноморського флоту Російської Федерації, там були символи та написи РФ. Розташовувався санаторій десь біля ОСОБА_107 . Туди прибули після обіду 23.02.2014, поки розмістились вже потемніло.

Розмістились в номерах для відпочинку та зарядки станцій. Телефони їм ще не повернули. Пізніше свідок дізнався, що всі співробітники поїхали кудись за наказом. Вони з ОСОБА_108 зв`язались із Управлінням УДО в АРК і поїхали туди.

Також свідок зазначив, що до цього часу ніхто із перерахованих ним співробітників СБПУ УДО не висловлював бажання звільнитись із військової служби. Свідок підтвердив, що їх завжди, окрім цього разу, попереджали про те, що відрядження планується за кордон. Крім того додав, що при закордонному відрядженні зовсім інша процедура та перелік необхідних для оформлення документів.

Також свідок ОСОБА_42 повідомив, що при проходженні військової служби за контрактом відсутня підстава звільнення за власним бажанням. Тому не можливо звільнитись із військової служби просто написавши заяву, так як передбачений порядок та процедура звільнення.

Крім того, свідок показав, що реальна загроза життю Президента України та осіб які його супроводжували була відсутня. Ніякої інформації про загрозу життю їм не надходило, озброєних людей він не бачив. Свідок також додав, що при переміщенні вони виконували накази керівника ОСОБА_7 . Не виконати наказ керівника вони не мали права, оскільки наказ керівника є обов`язковим до виконання. За невиконання наказу передбачена кримінальна відповідальність.

Допитаний у судових засіданнях 12.07.2023 та 21.07.2023 свідок ОСОБА_28 повідомив, що станом на 21.02.2014 року займав посаду головного фахівця 2 відділу Служби безпеки Президента України УДО України. Керівником Служби безпеки Президента України був ОСОБА_109 , охоронюваною особою був на той час Президент України ОСОБА_5 .

21 лютого, приблизно після обіду, надійшла команда від старшого зміни ОСОБА_30 про те, що вони будуть виїжджати у відрядження у Харківську область. Години через півтори-дві він прибув на територію їхньої військової частини, отримав зброю - пістолет, зібрав речі і на транспортному засобі «Toyota Camry» він, ОСОБА_91 , ОСОБА_102 і водій ОСОБА_110 вже під вечір вирушили в сторону м. Харкова.

22.02.2014 року зранку вони прибули у відрядження з м. Києва до м. Харків до офіційної резиденції, яка перебувала за містом. Після прибуття до резиденції він побачив співробітників їхньої служби, серед яких пам`ятає ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 .

Виходячи із інформації, яку їм повідомляв керівник ОСОБА_115 , охоронювана особа - ОСОБА_5 також перебував у резиденції. Кобзар також був на території резиденції. Там вони перебували декілька годин, точно не пам`ятає. Після чого вони приїхали до аеропорту м.Харкова. Потім надійшла вказівка сідати в автомобіль та вирушати в сторону м. Донецьк. Вони виїхали автомобілем, з ним були ОСОБА_91 , ОСОБА_100 , ОСОБА_102 , ОСОБА_68 . Вказівка надійшла від ОСОБА_116 . У свою чергу, ОСОБА_117 транслював вказівки ОСОБА_63 , який отримував їх від ОСОБА_59 .

Десь під вечір, вони приїхали в м. Донецьк до резиденції біля Ботанічного саду. Вони заїхали на територію резиденції, до них підійшов ОСОБА_63 , сказав усім вимкнути і здати мобільні телефони. Після чого, вони здали телефони і виїхали за територію резиденції, біля якої перебували якийсь час.

Далі 22.02.2014 року ОСОБА_91 надав команду, що вони виїжджають, у якому напрямку він сам не знав. Всі команди надавались по радіозв`язку. Коли вони виїхали, вже було темно, їхали декілька годин в невідомому напрямку.

Приїхали вони в невідомий населений пункт, проїхали його та виїхали на край села. Там уже були автомобілі, а також гелікоптери.

Всі хто був у машинах перегрузили речі на перший і другий гелікоптер, після чого свою роботу виконали. Однак по радіозв`язку їм поступила команда від ОСОБА_59 , щоб усі сідали в гелікоптери та летіли з ними. Після чого ОСОБА_91 перепитав чи їм сідати також на борт, на що повторилась команда, щоб усі сідали на борт. У гелікоптери вони сідали буквально за декілька хвилин, там уже були ОСОБА_91 , ОСОБА_100 , ОСОБА_68 , ОСОБА_97 , ОСОБА_96 , ОСОБА_104 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 . В гелікоптері були десь 10-15 осіб, всіх не пам`ятає.

Це був військовий гелікоптер Мі-8, їх зустріла особа у військовій формі, схожій на форму Російської Федерації. Політ тривав години півтори, точно не пам`ятає. Вони приземлились на військовий аеродром, там була військова техніка та люди у військовій формі зі знаками РФ.

Після цього вони забрали речі із гелікоптера та перемістились до вагончика. Там були деякий час. На території аеродрому з ним були ОСОБА_91 , ОСОБА_100 , ОСОБА_68 , ОСОБА_97 , ОСОБА_96 , ОСОБА_104 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_67 , ОСОБА_95 .

Далі їм надійшла команда сідати на літак, куди вони погрузили речі та сіли самі. У літаку були також ОСОБА_53 , ОСОБА_52 , ОСОБА_66 , ОСОБА_82 .

23.02.2014 вони вилетіли в невідомому напрямку. Через деякий час здійснили посадку, сіли на інший літак такого ж зразка всім тим складом, кого раніше перерахував, та знову вилетіли у невідомому напрямку.

Далі вони приземлились в Автономній Республіці Крим на території військового аеродрому Чорноморського Флоту Російської Федерації. Це було 23.02.2014 в обідній час. Після приземлення, охоронювана особа - ОСОБА_52 , а також особи, які його супроводжували ( ОСОБА_66 , ОСОБА_82 ) і інші особи ОСОБА_120 , ОСОБА_67 , ОСОБА_53 вийшли з літака, сіли в автомобілі та поїхали. Після цього ОСОБА_87 він більше не бачив.

Він і ще декілька співробітників залишись на аеродромі вивантажувати речі. Після того, як вони їх завантажили в автомобіль, виїхали та приїхали на територію бази відпочинку Російської Федерації. По прибуттю їх розмітили по номерам, відпочивали біля трьох годин. Охоронювана особа ОСОБА_5 також знаходився там, про що їм передали по радіостанції.

У подальшому, 23.02.2014 року у темний час доби надійшла команда по радіостанції від ОСОБА_7 всім грузитись в автомобілі. Після чого він, ОСОБА_100 , ОСОБА_102 і ще два співробітники, прізвищ не пам`ятає, погрузились із речами в автомобіль, та вирушили.

Десь приблизно через годину вони прибули на територію військової бази Російської Федерації. Коли вони вийшли із машини, їх зустрів ОСОБА_53 і ОСОБА_63 . Кобзар, від імені ОСОБА_87 запропонував, що хто хоче залишитись працювати та поїхати разом із ними, писати рапорт на звільнення. Рубан і ще декілька людей погодились і пішли разом з ОСОБА_63 . Він і ОСОБА_100 залишились. ОСОБА_53 ще раз запропонував поїхати з ними, на що вони відповіли, що залишаються. Після чого ОСОБА_53 подякував за службу і більше після цього вони його не бачили.

Як їм потім стало відомо, що коли всі прибули на територію бази, їх вишикували та особисто ОСОБА_5 запропонував усім поїхати із ним.

Від пропозиції відмовились він, ОСОБА_100 , ОСОБА_68 , ОСОБА_91 , ОСОБА_95 , ОСОБА_67 .

Він особисто сприймав цю пропозицію як самовільне залишення військової служби, оскільки вони військовослужбовці, не можна було написати заяву і просто піти, тим паче перетинати державний кордон і їхати. Є держава, є військова присяга і умови контракту, які вони повинні виконувати.

Жодних пунктів прикордонного кордону за весь час вони не проходили.

До цього часу ніхто із перехованих ним співробітників не висловлював бажання звільнитись із військової служби».

Допитаний у судовому засіданні 01.08.2023 року свідок ОСОБА_121 показав, що станом на лютий 2014 року займав посаду начальника першого відділу Служби безпеки Президента України УДО України. Цей відділ займався забезпеченням безпеки Президента України. Із числа співробітників очолюваного ним відділу за Президентом були закріплені ОСОБА_54 , ОСОБА_95 . Також на посаду ад`ютанта стажувався ОСОБА_67 .

Службу безпеки Президента України на той момент очолював ОСОБА_7 . Згідно займаної посади свідок підпорядковувався ОСОБА_122 та ОСОБА_123 . Охоронюваною особою був на той час Президент України ОСОБА_5 . Майже весь час з охоронюваною особою ( ОСОБА_60 ) знаходились ОСОБА_95 , ОСОБА_54 та ОСОБА_53 .

21 лютого 2014 року ОСОБА_52 залишив територію ОСОБА_94 разом із ОСОБА_124 , ОСОБА_85 та ОСОБА_69 повітряним шляхом на гелікоптері. Вказівка вирушати у відрядження йому надійшла від ОСОБА_59 по радіостанції.

У відрядження до м. Харкова вирушили у темну пору доби 21.02.2014 року. Виїхало близько 15 автомобілів. 22 лютого зранку прибули до м. Харкова до державної резиденції. З ним до Харкова також прибули ОСОБА_125 , ОСОБА_119 , ОСОБА_126 , ОСОБА_118 та інші співробітники з числа осіб особистої охорони та групи тактичної підтримки. Там уже знаходився Президент України, а також ОСОБА_53 , ОСОБА_95 , ОСОБА_54 . Скільки перебували на території резиденції точно не пригадує.

Потім 22.02.2014 року вирушили до аеропорту м. Харкова. Президент України та частина охорони заїхали на територію летовища. Після того як Президент України полетів, вирушили до м. Донецька.

У місто Донецьк вони прибули ввечері 22.02.2014 року, приїхали до маєтку на окружній дорозі, заїхали на територію. Там були ОСОБА_53 , ОСОБА_95 , ОСОБА_54 . За наявною інформацією охоронювана особа також була на території маєтку. На територію маєтку заїхало декілька автомобілів, інші машина залишились за територією.

Потім надійшла вказівка від ОСОБА_7 здати всі телефони. У нього було декілька телефонів (чотири), він здав не всі, два телефони у нього залишились. На той час точно користувався номером НОМЕР_7 , інші не пригадує.

Далі була команда сформувати колону та рухатись у напрямку Маріуполя. Потім в процесі руху була команда про переорієнтир у напрямку ОСОБА_127 та ОСОБА_58 . Він їхав в першому автомобілі, хто їхав з ним у машині не пам`ятає. Напрямок руху передавали по радіостанції, зокрема в сторону Маріуполя, потім ОСОБА_128 та ОСОБА_58 . Були також різні команди, такі як зупинитись, рухатись. Команди віддавав ОСОБА_53 та ОСОБА_54 . На під`їзді до населених пунктів він уточнював напрямки, ОСОБА_53 повідомляв куди їхати далі. Протягом всього маршруту виконував команди ОСОБА_59 .

Під час руху колони по радіостанції ОСОБА_54 запитав хто не здав та у кого залишився телефон. Так як у свідка були нездані телефони, під час руху колони на ходу він передавав через вікно ОСОБА_129 один свій телефон. Для чого саме він не знає, скоріше за все щоб з кимось зв`язатись.

Рухались колоною, але вона була розтягнута з відривом 500-1000 метрів. Він чув по радіостанції, що під час руху до колони приєднались один чи декілька автомобілів. Хто там був йому не відомо. На якомусь етапі була команда повернути ліворуч. Там був населений пункт. Коли він заїжджав до цього населеного пункту вказівника не бачив, але коли виїжджав то бачив вказівник «Урзуф». Прибули вони на узбережжя Азовського моря. Там була ділянка розміром з футбольне поле десь, яка межувала із морем.

Коли він під`їжджав, то по радіозв`язку була команда вистроїти автомобілі та підсвітити поле. Коли приїхав на місце, то бачив що підлетіло три гелікоптери типу МІ-8 та приземлились на узбережжі. Далі надійшла команда ОСОБА_7 по радіостанції особовому складу завантажитись на гелікоптери.

Після відльоту гелікоптерів залишився тільки він та особовий склад, який був за кермом автомобілів. Всього було десь 15 - 17 автомобілів. ОСОБА_5 точно полетів на гелікоптері. Також на гелікоптерах з числа осіб особового складу полетіло приблизно 20 осіб, можливо більше. Це були особи з особистої охорони, групи тактичної підтримки та передової групи. Він бачив, що у гелікоптери сіли ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_95 , ОСОБА_67 , ОСОБА_91 , ОСОБА_100 , ОСОБА_119 , ОСОБА_118 , ОСОБА_76 , ОСОБА_102 .

Далі ОСОБА_7 дав йому вказівку по радіостанції перегрупуватись та зранку наступного дня виїхати в Крим. Вони повернулись до м. Донецька, там переночували та зранку виїхали до Криму. Наступного дня прибули у м. Симферопіль і чекали зв`язку. Там йому повідомили, щоб вони рухались в сторону м. Ялта, там є підрозділ УДО у Місхорі. Коли прибули туди, то зустріли ОСОБА_112 та ОСОБА_111 , які розказали, що відбулось.

Допитаний 09.08.2023 року свідок ОСОБА_11 надав за змістом аналогічні відомості показаннями свідка ОСОБА_130 , додатково зазначивши, що станом на 21.02.2014 року він обіймав посаду начальника відділення Служби безпеки Президента України УДО України. На той момент проходив стажування на прикріпленого до Президента України, ад`ютанта. Це та людина із особистої охорони, яка знаходиться постійно з Президентом України. Службу Безпеки Президента України УДО України на той час очолював ОСОБА_7 . На займаній посаді підпорядковувався ОСОБА_7 , його заступникам та начальнику відділу. Охоронюваною особою на той час був ОСОБА_5 .

У ніч з 22.02.2014 на 23.02.2014 під час переправлення гелікоптерами на територію Російської Федерації він сів у третій гелікоптер.

Разом з ним на борт цього гелікоптеру сіла вся охорона, а саме: ОСОБА_68 , ОСОБА_100 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_104 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_119 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_118 , ОСОБА_135 та інші. Керували гелікоптерами пілоти в тактичній військовій формі. У них були шоломи на голові, прилади нічного бачення, це були російські пілоти. Вони вилетіли у невідомому напрямку. Через ілюмінатори побачили, що летіли над морем. Через годину десь вони приземлились на якомусь аеродромі. Там були військові Російської Федерації. Після чого уся охорона перемістилась у вагончики. Де в цей час був ОСОБА_5 не відомо.

У цьому вагончику перебували до ранку. Зранку 23 лютого пересіли у літак, який перебував на території аеропорту. Там уже знаходився ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_54 , ОСОБА_63 . Також було 10 осіб у тактичній військовій формі без розпізнавальних знаків. Також були ОСОБА_82 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , Полєжай, та вся охорона.

Після вильоту літака, через годину-півтори приземлились по технічним причинам та чекали на заміну літака. Коли вони виходили з літака, то побачили, що по території аеродрому їздив транспорт з написами « ОСОБА_136 ». Там перебували десь півтори години. Прилетів такий же літак, Ан-26, його поставили поряд, всі перезавантажились і полетіли далі у невідомому напрямку. Через деякий час літак здійснив посадку на території Автономної Республіки Крим.

Приземлились на аеродром військової частини Російської Федерації. Коли вони сіли в Криму, до літака зайшов військовий, офіцер із шевронами Російської Федерації. Він підійшов до ОСОБА_7 , представився, доповів йому, що буде супроводжувати їх. Після чого вони вийшли із літака та погрузились в автомобілі.

Через декілька годин приїхали в м. Ялта до пансіонату відпочинку з належністю Російській Федерації, тому що на виїзді там були написи з прапорами РФ. Заїхали на територію, ОСОБА_5 розселили у будинку в глибині пансіонату. Ввечері 23.02.2014 року надійшла вказівка від керівництва терміново збиратись та вирушати. Вони зібрались, вийшов ОСОБА_5 , сіли у автомобілі та вирушили у напрямку Севастополя. Кінцевий пункт був невідомий. Не доїхавши до ОСОБА_137 , звернули вліво, у район ОСОБА_138 і їх там зустріли російські військові та заїхали на територію військової частини Російської Федерації.

Далі вони знаходились на плацу, очікували подальших вказівок. До них підійшов ОСОБА_7 і сказав вишикуватись, оскільки до них хоче звернутись ОСОБА_5 .

Це було приблизно о 23 годині. Вони вишикувались і до них вийшов ОСОБА_5 . Він звернувсь до всіх зі словами вдячності, а також з пропозицією рушити за ним далі. Сказав, що зараз напише відмову від державної охорони. Крім того, ОСОБА_5 зазначив, що у всіх хто поїде з ним далі все буде добре, зокрема зазначив, що буде матеріальне забезпечення, а також буде надана допомога із вивезенням сімей, кому це буде потрібно. Після цього ОСОБА_5 пішов у приміщення писати відмову від державної охорони.

Під час звернення Президента України на плацу перебували ОСОБА_53 , ОСОБА_95 , ОСОБА_63 , ОСОБА_100 , ОСОБА_90 , ОСОБА_104 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_119 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_118 , ОСОБА_135 та інші. На пропозицію ОСОБА_5 погодились усі, хто перебував на плацу, окрім нього, ОСОБА_112 , ОСОБА_139 , ОСОБА_100 , ОСОБА_89 .

Свідок ОСОБА_11 зазначив, що не поїхав, бо давав присягу на вірність Україні й у нього не було бажання їхати нікуди.

У той же час, ті хто погодився на пропозицію ОСОБА_5 стали писати заяви про звільнення з УДО. Ті співробітники СБП УДО, хто поїхав з ОСОБА_5 , до цього моменту не висловлювали бажання звільнитись зі служби.

Свідок також додав, що під час всього пересування вони не проходили жодного прикордонного контролю.

Свідок ОСОБА_140 , допитаний 16.08.2023 року, показав суду, що є військовослужбовцем Управління державної охорони України. Станом на лютий 2014 року обіймав посаду головного інспектора з особливих доручень інспекції Управління державної охорони України. У коло службових обов`язків на цій посаді входило визначення основних напрямів та планування діяльності Управління, вдосконалення управлінської та службової діяльності, виявлення та аналіз проблем у діяльності підрозділів УДО, координація роботи підрозділів, впровадження організаційних заходів, підготовка інформаційних, аналітичних, довідкових матеріалів з питань виконання актів законодавства, участь у проведенні службових розслідувань та перевірках, відповідно до розпорядження начальника Управління.

У 2014 році в Управлінні проводили службове розслідування за фактом звільнення колишніх військовослужбовців УДО України, які здійснювали охорону колишнього Президента України. Відповідно до Наказу УДО України № 469 від 01.08.2014 він був призначений головою комісії з проведення службового розслідування за фактом порушення вимог Інструкції про порядок застосування Положення про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями УДО України, а саме порушення порядку звільнення військовослужбовців. Службове розслідування проводилось на підставі рапорту т.в.о. Директора Департаменту по роботі з особовим складом полковника ОСОБА_141 . У рапорті він зазначив, що приймаючи посаду, він виявив порушення при звільненні деяких військовослужбовців УДО України, а саме 14 військовослужбовців Служби безпеки Президента України були звільнені з порушенням процедури звільнення.

Відповідно до Положення про проходження військової служби (Інструкції) контракт припиняється/розривається, а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом звільняються відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Там є певні підстави, відповідно до яких можна звільнити військовослужбовця. А в частині процедури звільнення - є певна процедура, а саме з військовослужбовцем перед звільненням проводиться особиста бесіда, зміст якої вноситься в лист проведення бесід. Особистої бесіди із зазначеними 14 військовослужбовцями ніхто не проводив. Також після прийняття начальником рішення про звільнення, кадровий підрозділ надає військовослужбовцям лист-розрахунок, який є підставою для розрахунку з відповідними підрозділами Управління. Військовослужбовець, який здає посаду, повинен здати визначеним у листі-розрахунку посадовим особам усе майно, отримане для виконання своїх службових обов`язків, зброю, матеріальні цінності, що не було зроблено, оскільки військовослужбовці не з`явились особисто.

Також службовим розслідуванням було встановлено, що вказані військовослужбовці медичний огляд не проходили, а також не писали рапорти про відмову від проходження військово-лікарської комісії в госпіталі Служби безпеки України.

За результатами службового розслідування встановлено причини та умови, що сприяли порушенню вимог Інструкції про порядок застосування Положення про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями УДО України в ході звільнення з військової служби.

Комісія запропонувала визнати п. 4 наказу № 25-ОС від 23.02.2014, якими були звільнені військовослужбовці УДО України таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, підготувати проєкт наказу про скасування окремих пунктів наказу № 25-ОС в частині звільнення вказаних військовослужбовців УДО України. На підставі ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України направити висновок та матеріали службового розслідування до Військової прокуратури Київського гарнізону Центрального регіону України для прийняття рішення відповідно до чинного законодавства.

Службове розслідування проводилось стосовно колишніх військовослужбовців, серед яких ОСОБА_119 , ОСОБА_63 , ОСОБА_54 , ОСОБА_118 , ОСОБА_96 , ОСОБА_133 , ОСОБА_102 , ОСОБА_131 , ОСОБА_142 , ОСОБА_134 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , АДРЕСА_2 .

Відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» існують визначені підстави для звільнення/припинення служби військовослужбовцями. Такої підстави для звільнення, як «небажання служити» або «за власним бажанням» немає.

Свідок ОСОБА_146 у судовому засіданні 04.09.2023 року показав суду, що станом на 22.02.2014 року був начальником відділу Прикордонної служби «Донецький аеропорт». У той день був на службі, виконував свої посадові обов`язки. Десь біля 15 год. 00 хв. або 16 год. 00 хв. отримав інформацію від чергового відділу прикордонної служби про те, що готуються два літаки в сторону "Внуково", це аеропорт у Москві, Російська Федерація. Черговий повідомив, що дані транспортні засоби прикордонний контроль не проходили та інформації про завчасний виліт не було. Тому вони одразу направили групу, прикордонний наряд, який здійснював перевірку транспортних засобів. Старшим наряду був ОСОБА_147 . Під час прибуття на місце він піднявся на трап, спілкувався з екіпажем, але зрозуміти один одного не змогли, бо вони були іноземцями. Прикордонний контроль екіпаж не проходив. Хвилин через 20 після прибуття ОСОБА_148 прибув на місце і знаходився поруч, на відстані метрів 200-300 від літаків, тобто все бачив на власні очі. В одному літаку вже були завантажені речі. З цього літака, який був завантажений, спустився ОСОБА_147 і ще чоловік. Вони спілкувались протягом декількох хвилин. Потім спустились ще деякі громадяни, вони були озброєні, спустився ОСОБА_5 та жінка. Коли всі вийшли, то один з охоронців сказав вони уїжджають. Вони сіли в автомобіль та поїхали. ОСОБА_149 було два, тип транспортного засобу був «Фалькон». У громадян, які перетинають державний кордон мають мати документи, які посвідчують особу та дають право на перетин державного кордону».

Свідок ОСОБА_150 у судовому засіданні 04.09.2023 року показав, що 22.02.2014 року він відпочивав на квартирі після служби. Не пам`ятає, в якій годині йому зателефонував начальник - полковник ОСОБА_151 та повідомив про нестандартну ситуацію, яка склалась в аеропорту "Донецьк" та необхідність термінового прибуття на роботу. Він прибув в аеропорт, отримав спецзасоби та зброю та висунувся безпосередньо на перон аеропорту. В подальшому від полковника ОСОБА_152 отримав завдання щодо перевірки судна, яке знаходилось на пероні, так зване чартерне судно, яке відрізнялось від лінійних розміром. Такими суднами літали представники державних установ та заможні особи. Після того як отримав завдання щодо перевірки даного судна, яких було два, поставив завдання військовослужбовцю «зарежимити» його. На інше судно піднявся він. Судна були в робочому стані та, так звані, «каблуки», які знаходяться під колесами вже були зняті. Тобто 2-3 хвилини і судна мали йти на зліт. Він дав команду капітану судна відкрити трап. Він безпосередньо піднявся на судно. Там знаходилось три члени екіпажу: одна жінка і два чоловіка. Також попередньо він побачив три пасажири, можливо чотири. Була одна жінка і два чоловіка. Він попросив документи, на що вони пред`явили один закордонний паспорт і один дипломатичний паспорт. На третю особу чи на третю та четверту осіб документів не було. Тому в нього були підозри про не проходження прикордонного контролю даними особами. Там був розкладний столик, на якому була велика купа речей, заввишки десь два метра. В подальшому він документи повернув та заборонив висуватись у вказаному напрямку. Вони прямували з Донецька до "Внуково". В подальшому він вийшов з судна на дистанцію 8-10 метрів. Біля судна були три, мабуть чотири охоронця. І на другому судні теж було 4 або 5 охоронців, як йому здалось. Через хвилину або дві до нього підійшов чоловік в костюмі, в якого з собою був пістолет. У нього було з собою посвідчення, але прізвище він не пам`ятає. Він сказав йому "Нам нужно улететь, назовите свою сумму". Він відійшов від нього на безпечну дистанцію, десь близько двох метрів та відповів, що даному судну рух заборонено. Цей чоловік піднявся на судно та через декілька хвилин під`їхало три автомобілі, а саме таких марок: "Mercedes", "Volkswagen" та ще один "Mercedes". По трапу спустились охоронець, жінка, ще чоловік та колишній Президент України ОСОБА_52 . Вони сіли в машину та на великій швидкості відбули у невідомому напрямку. Для того, щоб перетнути державний кордон потрібні паспортні документи. Всі громадяни України проходять прикордонний контроль, митний контроль та інші види контролю. Дані особи (пасажири) прикордонний контроль не проходили.

Свідок ОСОБА_153 у судовому засіданні 11.10.2023 року суду показав, що станом на лютий 2014 року займав посаду Директора Департаменту по роботі з особовим складом Управління державної охорони. Безпосереднім начальником був генерал-полковник ОСОБА_154 . В коло його обов`язків входило підбір кадрів, їх навчання, розподіл, кадрова політика УДО. Щодо звільнення співробітників, то він контролював правильність оформлення документів. Підстави звільнення, передбачені Інструкцією про порядок проходження служби, серед яких за станом здоров`я, за віком, систематичне невиконання умов контракту, за службовою невідповідністю. Це основні статті. Статті за власним бажанням або у зв`язку з небажанням служити не було, на той момент точно.

Щодо обставин звільнення ОСОБА_7 зі служби, свідок повідомив, що коли це все почалось, то ОСОБА_7 разом із Президентом виїхав у м. Харків, потім - м. Донецьк, а потім вони опинились в Криму. Із підрозділу УДО в Криму їм повідомили, що ОСОБА_52 і 14 або 15 осіб, в тому числі ОСОБА_7 , поїхали в Росію. Потім з`явився рапорт ОСОБА_7 на звільнення, який йому віддав начальник Управління ОСОБА_155 . Наскільки він пам`ятає, там навіть був підпис ОСОБА_87 . В рапорті було зазначено прохання звільнення за власним бажанням, щось таке та ОСОБА_52 написав «не заперечую». Він пояснив начальнику Управління, що підстав для звільнення немає, військовослужбовець повинен з`явитись у кадри, як мінімум пройти медкомісію, отримати обхідний лист, розрахуватись, а потім вже, після цього всього дивимось по якій статті можна звільнити. Цього не було зроблено.

Щодо звільнення ОСОБА_7 з посади начальника Служби безпеки Президента, то з цієї посади, та всіх генеральських посад, а також переміщення, призначення, здійснюється через Указ Президента. Тоді ОСОБА_7 був звільнений з посади керівника служби, тільки з посади, але при цьому залишався військовослужбовцем. Потім начебто була команда відправити його у відпустку. Потім стало питання про відкликання його з відпустки. Цим питанням займався і він сам, дзвонив йому, і внутрішня безпека, і колеги з Криму. Однак зв`язку з ним не було.

Перед звільненням потрібно підписати обхідний лист та пройти практично всі служби, а саме: штаб, служба тилу, здати зброю та матеріальні цінності, архів, секретна частина, фінансова служба, кадри. В кадри приносять вже повністю заповнені документи, здають посвідчення і тоді є підстави включити його в наказ. Всі перераховані служби не були пройдені ОСОБА_7 . Потім був наказ звільнити ОСОБА_7 зі служби на підставі систематичного невиконання умов контракту, яке полягало у відсутності тривалий час на службі, не виходу на зв`язок, не прибуття до частини. Нез`явлення військовослужбовця з відпустки, наскільки він знає, якщо це більше трьох діб, то це дезертирство.

Свідок ОСОБА_156 у судовому засіданні 11.10.2023 року показав, у лютому 2014 року працював на посаді начальника Донецького прикордонного загону у Державній прикордонній службі України. 22 лютого 2014 року він перебував у загоні, який знаходився у м. Маріуполь, в подальшому приїхав в аеропорт м. Донецька. На пероні стояло два літака в очікуванні пасажирів, до яких в подальшому під`їхало два автомобілі, з яких вийшли люди та зайшли до літаків. Було терміново направлено прикордонний наряд, який очолив ОСОБА_147 для перевірки. З`ясувалось, що на борту знаходиться невідома кількість осіб, перевірити все йому не вдалося, за оформлення йому запропонували кошти, щоб літак вилетів в м. Москва без прикордонного контролю. Після цього терміново вислали ще наряд для блокування транспортних засобів для перешкоди вильоту. Він та ОСОБА_157 підійшли ближче до літаків. Після блокування літаків прикордонними нарядами, через близько 15 хв., двері літака відчинились, вийшов співробітник Державної служби охорони і повідомив, що на борту знаходиться Президент України ОСОБА_5 , вони уїжджають. Потім він повернувся на літак та вийшов у супроводі Президента, жінки, інших співробітників УДО. Вони сіли в автомобіль та виїхали за межі аеропорту. В планах у цих літаків у диспетчера стояв виліт до м. Москва. У подальшому рейс був відмінений, пасажири поїхали.

Таким чином, із показань свідків ОСОБА_158 , ОСОБА_159 та ОСОБА_160 стало достовірно відомо, що 22.02.2014 року обвинувачений ОСОБА_5 разом із охороною перебував на території аеропорту м. Донецька та мав намір вилетіти до м. Москва Російської Федерації (аеропорт Внуково). Однак після невдалої спроби вилетіти літаком з України до Російської Федерації, залишив територію аеропорту, поїхавши у невідомому напрямку.

Допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_42 , ОСОБА_28 , ОСОБА_43 , ОСОБА_161 , ОСОБА_29 показали, що перебували на службі в Управлінні державної охорони України, а саме у Службі безпеки Президента України, та у період часу з 21.02.2014 року по 23.02.2014 року виконували обов`язки із забезпечення безпеки колишнього Президента України ОСОБА_5 .

З показань допитаних судом свідків стало відомо, що переправленням осіб через державний кордон України у зазначений період часу займались ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , а також інші особи, матеріали досудового розслідування щодо яких виділені в окреме провадження.

Таким чином, більшість наказів щодо переміщення особового складу, посадки в автомобілі, гелікоптери та літаки віддавав ОСОБА_7 особисто або через підлеглих осіб. Крім того, свідки повідомили, що такого роду рішення про переправлення осіб на територію іншої держави ОСОБА_7 самостійно прийняти не міг, таке рішення обов`язково узгоджувалось останнім із ОСОБА_5 .

Крім того, свідок ОСОБА_13 повідомив, що під час переїзду з м. Донецька до с. Урзуф 22.02.2014 року ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перебували в одному автомобілі, до якого під час зупинок підходили інші співробітники УДО України, зокрема ОСОБА_10 . Таким чином, ОСОБА_5 був не просто обізнаний про наміри та плани щодо напрямку руху, та подальшого переправлення осіб через державний кордон України, а й безперечно приймав участь у цьому.

Вищевказані свідки зазначили, що під час переміщення з території України в ніч з 22.02.2014 року на 23.02.2014 року до Російської Федерації, а також у подальшому 23.02.2014 року з території Російської Федерації на територію Автономної Республіки Крим, Україна жодного разу прикордонного контролю не проходили.

Також свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_42 , ОСОБА_28 , ОСОБА_43 , ОСОБА_161 , ОСОБА_29 показали, що не володіли інформацією про напрям руху. Протягом усього переміщення в зазначений період часу їм не повідомляли про пункти призначення та маршрут пересування.

Таким чином, показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_30 , ОСОБА_28 , ОСОБА_31 , ОСОБА_33 , ОСОБА_29 повністю підтверджують викладену стороною обвинувачення версію подій кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, а саме незаконне переправлення кількох осіб через державний кордон України, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також доводять винуватість кожного з обвинувачених у вчиненні інкримінованого злочину.

Щодо показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_11 про обставин вчинення дезертирства та підбурювання до нього.

Свідки показали, що 23.02.2014 року, перебуваючи на території однієї з військових частин Чорноморського флоту Російської Федерації поблизу ОСОБА_162 особисто запропонував військовослужбовцям УДО України, які здійснювали його охорону, залишити службу в Україні та виїхати з ним до Російської Федерації. Для того щоб схилити їх до прийняття такого рішення, ОСОБА_5 запропонував їм працювати разом з ним у подальшому на території Російської Федерації, та запевнив їх у належному матеріальному забезпеченні та організації перевезення їх сімей.

Таким чином, дії ОСОБА_5 за своїм характером були усвідомленими та об`єктивно спрямованими на виникнення умислу у військовослужбовців СБПУ УДО України залишити військову службу, не з`явитись із відрядження та відпустки з метою ухилитись від військової служби.

Окрім того , з дослідженої судом копії рапорту ОСОБА_7 від 11.03.2014 року про звільнення з військової служби за власним бажанням вбачається, що вказана підстава звільнення не передбачена умовами контракту.

Також досліджена судом копія заяви ОСОБА_5 про відмову від державної охорони, відповідно до змісту якої Президент України відмовляється від державної охорони з 24.02.2014 року та копія висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 27.01.2017 № 1390?1392/17-32, підтверджують відсутність будь-яких правових підстав для продовження здійснення охорони ОСОБА_5 військовослужбовцями УДО України, зокрема ОСОБА_7 , що залишення ним території України 24.02.2014 разом із ОСОБА_5 в напрямку Російської Федерації, та подальше неповернення із відрядження та відпустки було умисним та спрямованим на вчинення дезертирства, а не на виконання службового обов`язку.

Дослідженими судом протоколами оглядів відеозаписів судових засідань встановлено, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 незаконно переправили декількох осіб через державний кордон України, а саме в ніч з 22.02.2014 року на 23.02.2014 року з території України на територію Російської Федерації, та у подальшому - 23.02.2014 року з території Російської Федерації на територію України, АР Крим, а також обставини підбурювання до дезертирства ОСОБА_5 військовослужбовців СБПУ УДО України, зокрема ОСОБА_7 .

За клопотанням сторони захисту (захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 ) судом допитано ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 .

Свідок ОСОБА_166 у судовому засіданні 14.11.2024 року показав, що в Управлінні державної охорони України працював з кінця червня 2001 року по листопад 2019 року. Станом на січень - березень 2014 року служив у Службі виїзної охорони УДО України, займав посаду заступника начальника служби. У зазначений період обов`язки щодо забезпечення безпеки колишнього Президента України ОСОБА_5 не виконував. ОСОБА_5 охороняв у період часу з листопада 2001 року по 2004 рік, а також у період часу з 2006 року по 2008 рік. Обставини підбурювання до дезертирства та переправлення осіб через державний кордон України свідку не відомо, оскільки він проходив службу в іншому підрозділі. З ОСОБА_7 був знайомий особисто у зв`язку зі службою. У період часу з січня по березень 2014 року служили у різних підрозділах.

Свідок також повідомив, що у період часу з квітня-травня 2014 року по липень-червень 2019 року займав посаду Директора Департаменту по роботі з особовим складом УДО України.

Щодо обставин залишення місця служби 15 працівниками УДО України спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 дізнався, коли був Директором Департаменту по роботі з особовим складом. Посаду приймав комісійно, звернувся до керівника Управління, для того щоб він дав вказівку створити комісію.

Під час цього вивчення матеріалів ним були встановлені порушення при звільненні військовослужбовців, які здійснювали охорону колишнього Президента, а саме порушення контракту та нормативних документів. Вони були звільнені без здачі матеріальної бази, проходження військово-лікарської комісії, без належним чином оформлених рапортів, без особистої присутності. За наявною інформацією вони були у Російській Федерації. За цим фактом проводилось службове розслідування щодо незаконного звільнення цих військовослужбовців.

Підставою їх звільнення були штатні зміни, це позитивна стаття з подальшими виплатами. Вони були виведені поза штат та їх посада скорочена. А у рапортах вони зазначали підстави «за власним бажанням», «за небажанням служити», тобто такі, що взагалі не відповідають вимогам.

За результатами проведення службового розслідування підтвердились обставини незаконного звільнення. Їх звільнили «попереднім» числом із усіма можливими порушеннями. Серед тих військовослужбовців, які звільнились були: ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_109 , інших не пригадує.

Також свідок зазначив, що військовослужбовець не може звільнитись, перебуваючи у відрядженні та відпустці.

Свідок ОСОБА_169 у судовому засіданні 14.11.2024 року показав, що працює в Управлінні державної охорони України на посаді головного інспектора з персоналу другого відділу служби кадрового забезпечення. З ОСОБА_7 особисто не знайомий і не зустрічався. Станом на січень-лютий 2014 року працював там же в Управлінні державної охорони Україні на посаді головного фахівця другого відділу служби кадрового забезпечення Департаменту роботи з особовим складом.

Інформацією щодо обставин залишення території України військовослужбовцями УДО, в тому числі ОСОБА_7 , не володіє. Через деякий час після подій дізнався, що ОСОБА_7 та працівники УДО втекли з території України. Деталей щодо підготовки наказу про звільнення цих військовослужбовців не пам`ятає, щоденно протягом тривалого часу готує велику кількість наказів.

Свідок ОСОБА_170 у судовому засіданні 11.12.2024 року суду показав, що працював у службі безпеки Президента України з квітня 2013 року по лютий 2014 року. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 знав по службі. Обставини підбурювання до дезертирства та переправлення осіб через державний кордон України йому не відомі, при цих подіях присутній не був. Про те, що ОСОБА_5 та частина військовослужбовців УДО залишила територію України дізнався вже постфактум. Коли прибули з Харкова до Донецьку, перебували біля приватного домоволодіння. Потім виїхали в сторону Криму. Під час руху надійшла команда повернутися до м. Донецька та забрати автомобіль з аеропорту. Коли вони приїхали в Донецьк та забрали автомобіль, то знову виїхали в сторону Криму. Біля 2-3 ночі надійшла команда повернутись в Донецьк, що і зробили. Там переночували в готелі «Ліверпуль». Наступного дня виїхали в Крим. Коли прибули до Криму ОСОБА_5 більше не бачили, на території військової частини РФ поблизу ОСОБА_171 не перебували.

Зі змісту показань свідків ОСОБА_172 , ОСОБА_164 , не вбачається, що надані ними покази підтверджують або спростовують обставини інкримінованих кримінальних правопорушень та участь обвинувачених у їх вчиненні.

Показання свідка ОСОБА_163 підтвердили порушення процедури звільнення військовослужбовців УДО України, які здійснювали охорону колишнього Президента України ОСОБА_5 та виїхали 24.02.2014 року разом із ним до РФ.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність в діях обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 складу інкримінованих їм злочинів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Безпосереднім об`єктом злочину за статтею 332 КК України, на які були спрямовані дії обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів. Предметом посягання є державний кордон України.

Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є суб`єктами злочину, передбаченого ст. 332 КК України.

Об`єктивна сторона злочину характеризується діями, які полягають в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України; керівництві такими діями; сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод. Злочин є закінченим у момент, коли виконано відповідні дії: організовано переправлення осіб через державний кордон України; здійснено керівництво таким переправленням; надано необхідні поради, вказівки чи засоби для незаконного перетинання державного кордону України іншими особами або усунуто перешкоди для цього, незалежно від того, чи перебувають фактично певні особи за межами України.

Суб`єктивна сторона дій обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 характеризується прямим умислом, оскільки обвинувачені, заздалегідь домовившись між собою та за сприянням представників іноземної держави РФ, а також інших осіб, усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх дій як переправлення кількох осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску, про що серед іншого свідчать дії обвинувачених як визначення маршрутів пересування до місця незаконного перетину територією України з дотриманням правил конспірації, пошук засобів переправлення та співучасників, визначення кола осіб, яких переміщували, віддання військовослужбовцям та іншим особам наказів, вказівок на переміщення та посадку на борти повітряних суден, розстановка (розміщення) учасників по повітряних суднах, розподіл їх обов`язків, безпосереднє переправлення поза пунктами пропуску через державний кордон України повітряним простором, тобто активна діяльність по переправленню до та під час його вчинення.

Відповідно до Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ 27 січня 1995 р. № 57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється тільки в пунктах пропуску через державний кордон, які встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, дії обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 332 КК України як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинені щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.27, ч. 2 ст. 408 КК України, обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 408 КК України, суд зазначає наступне.

Об`єктом цього злочину є встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, відповідно до якого кожний військовослужбовець зобов`язаний нести військову службу упродовж встановленого законом строку, завжди бути готовим до захисту держави і виконувати свій військовий обов`язок

ОСОБА_7 станом на 23.04.2024 року проходив військову службу за контрактом в Управлінні державної охорони України, у зв`язку з чим є суб`єктом злочину, передбаченого ч.2 ст. 408 КК України.

З об`єктивної сторони злочин полягає у самовільному залишенні військової частини або місця служби з метою повністю ухилитися від проходження військової служби або у нез`явленні з тією ж метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. Військовослужбовець, який вчиняє дезертирство, протизаконно припиняє виконувати свій конституційний обов`язок (статті 17, 65 Конституції України) щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

З об`єктивної сторони дії ОСОБА_7 характеризуються як нез`явлення з відрядження, відпустки на службу з метою ухилитися від військової служби, за попередньою змовою з іншими військовослужбовцями УДО України.

ОСОБА_7 , діючи за підбурюванням ОСОБА_5 , з метою ухилитися від проходження військової служби, перебуваючи в Гагарінському районі міста Севастополя (поблизу бухти Козачої), у ніч з 23.02.2014 на 24.02.2014 за допомогою наданого представниками Російської Федерації морського судна разом із ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб з 15 військовослужбовцями Управління державної охорони України (матеріали щодо яких виділені в окреме провадження), залишив територію України та до місця несення служби не повернувся.

Таким чином, в діях ОСОБА_7 є об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 408 КК України - нез`явлення з відрядження, відпустки на службу, за попередньою змовою групою осіб, а також суб`єктивна сторона цього злочину - прямий умисел та спеціальна мета ухилитися від військової служби.

У свою чергу ОСОБА_5 усвідомлюючи те, що військовослужбовці Управління державної охорони України, перебувають на військовій службі та зобов`язані сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, захищати Вітчизну та територіальну цілісність України, діючи з прямим умислом, розуміючи, що за самовільне залишення місця служби та нез`явлення військовослужбовця до місця несення служби з відрядження, відпустки передбачена кримінальна відповідальність за дезертирство, запропонував ОСОБА_7 та іншим військовослужбовцям Управління державної охорони України ухилитися від подальшого проходження військової служби, шляхом виїзду з ним до Російської Федерації.

При цьому, ОСОБА_5 для схилення військовослужбовців Управління державної охорони України, в тому числі ОСОБА_7 до дезертирства, запропонував їм працювати разом з ним у подальшому на території Російської Федерації, та запевнив їх у належному матеріальному забезпеченні та організації перевезення їх сімей.

Також ОСОБА_5 , власноручно написав заяву про відмову від державної охорони з 24.02.2014, зміст якої довів до військовослужбовців УДО, у тому числі ОСОБА_7 .

Так, згідно ч. 4 ст. 27 КК України підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення.

Верховний Суд в постанові від 16.02.2022 у справі № 161/5626/20 зазначає про те, у разі кваліфікації дій особи як підбурювання на вчинення злочину суди мають на підставі дослідження всієї сукупності доказів та оцінки всіх доречних фактичних обставин кримінального провадження зробити належним чином мотивований висновок щодо того, чи були дії обвинуваченого за своїм характером об`єктивно спрямовані саме на збудження в іншої особи бажання або на зміцнення рішучості й наміру вчинити злочин. З суб`єктивної сторони підбурювач має усвідомлювати, що саме його дії мають схилити до вчинення злочину особу, яка до цього або не мала наміру його вчинити, або окрім висловлення наміру не мала рішучості такий намір реалізувати.

Зазначене узгоджується з позицією, наведеною в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 січня 2021 року (справа № 138/3717/16-к, касаційне провадження № 51-3194км19).

З об`єктивної сторони підбурювання ОСОБА_5 військовослужбовців УДО, в тому числі ОСОБА_7 , до вчинення дезертирства групою осіб, виразилось у словесній (вербальній) формі пропозиції, обіцянок, запевненнях подальшої спільної співпраці на території Російської Федерації, їх матеріальному забезпеченні, перевезення членів сімей, написання заяви про відмову від державної охорони, надання засобів та усунення перешкод до вчинення дезертирства за сприяння представників ЗС РФ.

Такими активними діями ОСОБА_5 схилив ОСОБА_7 та інших військовослужбовців УДО до вчинення дезертирства групою осіб, викликавши у них бажання й рішучість ухилитися від виконання обов`язків військової служби.

Таким чином, дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані стороною обвинувачення як підбурювання до дезертирства, тобто самовільного залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою з відрядження, відпустки, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Щодо доводів сторони захисту про визнання усіх доказів сторони обвинувачення, які долучені в копіях до матеріалів судової справи недопустимими доказами, оскільки такі документи є копіями, а не оригіналами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Під час судового розгляду сторона захисту неодноразово заявляла клопотання про визнання доказів недопустимими через те, що вони є копіями, а не оригіналами.

Так, матеріали кримінального провадження №62022000000000136 були виділені з інших кримінальних проваджень (№42017000000002661, № 42013110000001029) та ряд документів були надані у належним чином завірених копіях.

Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.

Копії документів, які виділені з іншого кримінального провадження, є належними та допустимими доказами, оскільки за правилами частини 4 статті 99 КПК вказані копії вилучені та виготовлені у процесуальний спосіб, а відтак є оригіналами документів у даному кримінальному провадженні (правова позиція викладена в постанові ККС ВС від 14.12.2022 у справі № 214/3642/16).

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством .

Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

При цьому, клопотань про надання оригіналів документів стороною захисту заявлено не було.

Тому посилання захисника на недопустимість доказів не заслуговують на увагу, оскільки як вже зазначалося вище, вони вилучені та виготовлені у процесуальний спосіб. Підстав стверджувати, що вказані документи, одержані в цьому кримінальному провадженні з порушенням правил КПК, у суду відсутні.

Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про визнання доказів недопустимими, посилаючись на «доктрину плодів отруєного дерева», у зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_5 не набув статусу підозрюваного, а відповідно і обвинуваченого, суд відхиляє.

Відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree), якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах «Гефген проти Німеччини», пункти 5052 рішення у справі «Шабельник проти України (№2)», пункт 66 рішення у справі «Яременко проти України (№2)»). Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом (постанова Великої Палати Верховного суду від 13.11.2019 року).

Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Згідно ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Відповідно до ч.1 ст. 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

Усі процесуальні рішення про притягнення до кримінальної відповідальності в зазначеному кримінальному провадженні, у тому числі повідомлення про підозру та про зміну раніше повідомлено підозри ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , оформлені належним чином у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, зокрема ст. 42, 276-279, 297-5 КПК України.

Крім того, сторона захисту, посилаючись на порушення засади безпосередності дослідження показань, клопотала визнати наступні докази недопустимими:

- протокол огляду відеозапису від 06.10.2021, оптичний диск DVD-R із відеозаписом допиту ОСОБА_7 від 16.07.2018, копія журналу судового засідання від 16.07.2018 у справі № 1-кп/756/237/18;

- протокол огляду відеозапису від 07.10.2021, копія журналу судового засідання від 22.06.2018 у справі № 1-кп/756/237/18, оптичний диск DVD-R із відеозаписом допиту свідка ОСОБА_10 від 22.06.2018;

- протокол огляду відеозапису від 07.10.2021, оптичний диск DVD-R із відеозаписом з допитом ОСОБА_3 від 04.05.2018, копія журналу судового засідання від 04.05.2018 у справі № 1-кп/756/237/18;

- протокол огляду відеозапису від 07.10.2021; оптичний диск DVD-R із відеозаписом допиту ОСОБА_15 від 08.06.2018; копія журналу судового засідання від 08.06.2018 у справі № 1-кп/756/237/18.

Дані доводи є безпідставними, виходячи із наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 23 КПК України встановлено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Разом із тим ч. 2 ст. 84 КПК України передбачено, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, серед іншого, матеріали відеозапису та інші носії інформації; протоколи процесуальних дій та додатки до них.

Статтею 103 КПК України передбачено, що процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватись: у протоколі; на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; у журналі судового засідання.

На думку суду заслуговують на увагу доводи сторони обвинувачення, в яких вони вказували, що вищевказані протоколи допитів слід оцінювати як окреме джерело доказів - документ, а не як показання свідка.

Також під час дослідження протоколу огляду від 10.01.2022 відеозапису «ІНФОРМАЦІЯ_17 » та додаток до нього - диску із відеозаписом, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання про визнання доказу недопустимим у зв`язку з тим, що зазначений відеозапис не відкривався стороні захисту.

Так, відповідно до протоколу огляду від 10.01.2022 року слідчим оглянуто сторінку із відеозаписом «ІНФОРМАЦІЯ_17 » в мережі Інтернет. В подальшому, вказаний відеозапис збережено на диск, який є невід`ємною частиною протоколу огляду.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого або сприяти пом`якшенню покарання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, зазначені положення закону органом досудового розслідування дотримано в повному обсязі і захисник ОСОБА_6 отримав доступ до матеріалів кримінального провадження та ознайомився із ними у повному обсязі, будь-яких заяв, зауважень та клопотань ним не заявлено.

Разом із цим, ураховуючи, що в судовому засіданні під час дослідження протоколу огляду від 10.01.2022 року виникли технічні ускладнення, пов`язані з відкриттям додатку до протоколу - диску із відеозаписом, стороною обвинувачення долучено другий примірник диску із наглядового провадження.

Доводи захисника про те, що відеозапис є недопустимим доказом через технічні ускладнення, пов`язані із відкриттям первинного носія інформації, та надання прокурором для дослідження іншого примірника, не заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 99 КПК України, сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.

Відповідно до ст. 7 цього Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали.

Аналогічна позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 554/5090/16-к, де суд зазначив, що електронні документи, якими у даному випадку є файли аудіо- та відеозаписів, мають відмінності від паперових документів. Зокрема, електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія інформації, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях.

Таких чином, твердження захисту про недопустимість протоколу огляду від 10.01.2022 року та додатку до нього є безпідставними та необґрунтованими.

Оцінюючи досліджені в ході судового розгляду докази з точки зору їх допустимості, належності, достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про те, що вина ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, за зазначених вище обставин доведена поза розумним сумнівом.

Згідно зі ст. 91, 92 КПК України за результатами судового розгляду стороною обвинувачення підтверджено доказами подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини), винуватість обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення.

Ці докази є належними, достовірними та допустимими, доводять кожний факт, пов`язаний із злочином та вказаний в обвинувальному акті так, що не існує підстави для сумнівів, існування неспростованих презумпції щодо події злочинів та винних у їх вчиненні осіб. Вони також є достатньо вагомими, чіткими і узгодженими між собою для встановлення факту доведеності вини обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів.

За результатами судового розгляду «поза розумним сумнівом» доведено та підтверджено дослідженими судом доказами кожен елемент складу інкримінованих ОСОБА_5 та ОСОБА_7 злочинів, який визначає їх кваліфікацію за кримінальним законом.

За наслідками судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , заздалегідь, домовилися про спільне вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, усвідомлювали протиправний характер своїх дій та бажали настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді незаконного переправлення кількох осіб через державний кордон України. Для досягнення такого результату ОСОБА_5 та ОСОБА_7 самостійно залучили інших співучасників, в тому числі з числа військовослужбовців УДО, з якими вчинили й інші пов`язані злочини, а саме ОСОБА_5 - підбурювання до дезертирства (ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 408 КК України) ОСОБА_7 - дезертирство (ч. 2 ст. 408 КК України).

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст.408 КК України, обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 408 КК України, поза розумним сумнівом.

Згідно з ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, а також особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей немає.

Судом встановлено, що вироком Оболонського районного суду м. Києва від 24.01.2019 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 111, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 КК України, ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком 13 років. Час відбування покарання рахувати з часу затримання.

Таким чином, після постановлення вказаного вироку, обвинувачений ОСОБА_5 визнається винуватим у вчиненні інших кримінальних правопорушень, вчинених ним до постановлення попереднього вироку, тому призначати покарання необхідно з урахуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України.

Враховуючи викладене, суд призначає покарання у виді позбавлення волі і не знаходить підстав для застосування положень ст. 69, 75 КК України.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей немає.

Початок строку відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня затримання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази, процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 408 КК України та призначити йому покарання

за ч. 2 ст. 332 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з позбавленням права постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснювати функції представника влади чи місцевого самоврядування, а також обіймати постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконувати такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом на строк 3 роки,

за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 408 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком 10 (десять) років з позбавленням права постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснювати функції представника влади чи місцевого самоврядування, а також обіймати постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконувати такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом на строк 3 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком та покарання, призначеного вироком Оболонського районного суду м. Києва від 24.01.2019 року, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком 15 (п`ятнадцять) років з позбавленням права постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснювати функції представника влади чи місцевого самоврядування, а також обіймати постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконувати такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом на строк 3 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту його затримання після набрання вироком законної сили.

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 408 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 332 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків у Збройних Силах України, Службі безпеці України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних органах або виконувати такі обов`язки за спеціальним повноваженнями на строк 3 роки,

ч. 2 ст. 408 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком 10 (десять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків у Збройних Силах України, Службі безпеці України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних органах або виконувати такі обов`язки за спеціальним повноваженнями на строк 3 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту його затримання після набрання вироком законної сили.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Суддя: ОСОБА_1

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 1-кс-20012/22

Номер: 1-кс-20012/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 11.08.2022
Дата етапу: 11.08.2022

Судове провадження 1-і/758/22/22

Номер: 1-і/758/22/22
Опис:
Тип справи: на заяву, клопотання у кримінальних справах
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 06.12.2022
Дата етапу: 06.12.2022

Судове провадження 1-кп-1594/23

Номер: 1-кп-1594/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 30.06.2022
Дата етапу: 30.07.2022

Судове провадження 1-кп/758/222/23

Номер: 1-кп/758/222/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 16.03.2023

Судове провадження 1-кп/758/222/23

Номер: 1-кп/758/222/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 27.03.2023

Судове провадження 1-кп/758/222/23

Номер: 1-кп/758/222/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 26.04.2023

Судове провадження 1-кп/758/222/23

Номер: 1-кп/758/222/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 10.05.2023

Судове провадження 1-кп/758/222/23

Номер: 1-кп/758/222/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 17.05.2023

Судове провадження 1-кп/758/222/23

Номер: 1-кп/758/222/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 02.08.2023

Судове провадження 1-кп/758/222/23

Номер: 1-кп/758/222/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 25.07.2023

Судове провадження 1-кп/758/222/23

Номер: 1-кп/758/222/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 12.07.2023

Судове провадження 1-кп/758/222/23

Номер: 1-кп/758/222/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 09.08.2023

Судове провадження 1-кп/758/222/23

Номер: 1-кп/758/222/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 16.08.2023

Судове провадження 1-кп/758/222/23

Номер: 1-кп/758/222/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 16.08.2023

Судове провадження 1-кс-24043/22

Номер: 1-кс-24043/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 21.09.2022
Дата етапу: 21.09.2022

Судове провадження 1-кс-25041/22

Номер: 1-кс-25041/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 03.10.2022
Дата етапу: 04.10.2022

Судове провадження 1-кс-25042/22

Номер: 1-кс-25042/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 03.10.2022
Дата етапу: 04.10.2022

Судове провадження 1-кс-24045/22

Номер: 1-кс-24045/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 21.09.2022
Дата етапу: 21.09.2022

Судове провадження 1-кс-24046/22

Номер: 1-кс-24046/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 21.09.2022
Дата етапу: 21.09.2022

Судове провадження 1-кс-24047/22

Номер: 1-кс-24047/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 21.09.2022
Дата етапу: 21.09.2022

Судове провадження 1-кс-24054/22

Номер: 1-кс-24054/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 21.09.2022
Дата етапу: 21.09.2022

Судове провадження 1-кс-24059/22

Номер: 1-кс-24059/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 21.09.2022
Дата етапу: 21.09.2022

Судове провадження 1-кс-24057/22

Номер: 1-кс-24057/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 21.09.2022
Дата етапу: 21.09.2022

Судове провадження 1-кс-24050/22

Номер: 1-кс-24050/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 21.09.2022
Дата етапу: 21.09.2022

Судове провадження 1-кс-29043/22

Номер: 1-кс-29043/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Повернуто: рішення набрало законної сили
Департамент справи:
Дата реєстрації: 14.11.2022
Дата етапу: 14.11.2022

Судове провадження 1-кс-28991/22

Номер: 1-кс-28991/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
Департамент справи:
Дата реєстрації: 14.11.2022
Дата етапу: 18.11.2022

Судове провадження 1-кс-29141/22

Номер: 1-кс-29141/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
Департамент справи:
Дата реєстрації: 15.11.2022
Дата етапу: 16.11.2022

Судове провадження 1-кс-29145/22

Номер: 1-кс-29145/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
Департамент справи:
Дата реєстрації: 15.11.2022
Дата етапу: 16.11.2022

Судове провадження 1-кс-28322/22

Номер: 1-кс-28322/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 08.11.2022
Дата етапу: 10.11.2022

Судове провадження 1-кс-28400/22

Номер: 1-кс-28400/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 08.11.2022
Дата етапу: 10.11.2022

Судове провадження 1-кс-28401/22

Номер: 1-кс-28401/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 08.11.2022
Дата етапу: 10.11.2022

Судове провадження 1-кс-28394/22

Номер: 1-кс-28394/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 08.11.2022
Дата етапу: 10.11.2022

Судове провадження 1-кс-25602/22

Номер: 1-кс-25602/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
Департамент справи:
Дата реєстрації: 06.10.2022
Дата етапу: 06.10.2022

Судове провадження 1-кс-25597/22

Номер: 1-кс-25597/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
Департамент справи:
Дата реєстрації: 06.10.2022
Дата етапу: 06.10.2022

Судове провадження 1-кс-28780/22

Номер: 1-кс-28780/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
Департамент справи:
Дата реєстрації: 11.11.2022
Дата етапу: 16.11.2022

Судове провадження 1-кс-28813/22

Номер: 1-кс-28813/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
Департамент справи:
Дата реєстрації: 11.11.2022
Дата етапу: 16.11.2022

Судове провадження 1-кс-28815/22

Номер: 1-кс-28815/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
Департамент справи:
Дата реєстрації: 11.11.2022
Дата етапу: 16.11.2022

Судове провадження 1-кс-28825/22

Номер: 1-кс-28825/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
Департамент справи:
Дата реєстрації: 11.11.2022
Дата етапу: 16.11.2022

Судове провадження 1-кс-28842/22

Номер: 1-кс-28842/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
Департамент справи:
Дата реєстрації: 11.11.2022
Дата етапу: 16.11.2022

Судове провадження 1-кс-25062/22

Номер: 1-кс-25062/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 03.10.2022
Дата етапу: 04.10.2022

Судове провадження 1-кс-25064/22

Номер: 1-кс-25064/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 03.10.2022
Дата етапу: 04.10.2022

Судове провадження 1-кс-25057/22

Номер: 1-кс-25057/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 03.10.2022
Дата етапу: 04.10.2022

Судове провадження 1-кс-25059/22

Номер: 1-кс-25059/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 03.10.2022
Дата етапу: 04.10.2022

Судове провадження 1-кс-25065/22

Номер: 1-кс-25065/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Повернуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 03.10.2022
Дата етапу: 04.10.2022

Судове провадження 1-кс-26407/22

Номер: 1-кс-26407/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
Департамент справи:
Дата реєстрації: 20.10.2022
Дата етапу: 24.10.2022

Судове провадження 1-кп-1594/23

Номер: 1-кп-1594/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 30.06.2022
Дата етапу: 30.07.2022

Судове провадження 1-кс-28396/22

Номер: 1-кс-28396/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 08.11.2022
Дата етапу: 10.11.2022

Судове провадження 1-кс-28402/22

Номер: 1-кс-28402/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 08.11.2022
Дата етапу: 10.11.2022

Судове провадження 1-кс-32506/22

Номер: 1-кс-32506/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 14.12.2022
Дата етапу: 16.12.2022

Судове провадження 1-кс-32518/22

Номер: 1-кс-32518/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 14.12.2022
Дата етапу: 16.12.2022

Судове провадження 1-кс-32520/22

Номер: 1-кс-32520/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 14.12.2022
Дата етапу: 16.12.2022

Судове провадження 1-кс-32471/22

Номер: 1-кс-32471/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 14.12.2022
Дата етапу: 16.12.2022

Судове провадження 1-кс-29257/22

Номер: 1-кс-29257/22
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
Департамент справи:
Дата реєстрації: 16.11.2022
Дата етапу: 22.11.2022

Судове провадження 1-кп-1594/23

Номер: 1-кп-1594/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 30.06.2022
Дата етапу: 30.07.2022

Судове провадження 1-кп-1594/23

Номер: 1-кп-1594/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 30.06.2022
Дата етапу: 30.07.2022

Судове провадження 1-кп/758/222/23

Номер: 1-кп/758/222/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 06.09.2023

Судове провадження 1-кп/758/222/23

Номер: 1-кп/758/222/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 06.09.2023

Судове провадження 1-кп/758/222/23

Номер: 1-кп/758/222/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 06.09.2023

Судове провадження 1-кп/758/222/23

Номер: 1-кп/758/222/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 18.09.2023

Судове провадження 1-кп/758/222/23

Номер: 1-кп/758/222/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 22.09.2023

Судове провадження 1-кп/758/222/23

Номер: 1-кп/758/222/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 04.10.2023

Судове провадження 1-кп/758/222/23

Номер: 1-кп/758/222/23
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 22.11.2023

Судове провадження 1-кп/758/411/24

Номер: 1-кп/758/411/24
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 13.12.2023

Судове провадження 1-кс-939/24

Номер: 1-кс-939/24
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 11.01.2024
Дата етапу: 11.01.2024

Судове провадження 1-кс-1441/24

Номер: 1-кс-1441/24
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 15.01.2024
Дата етапу: 17.01.2024

Судове провадження 1-кс-3145/24

Номер: 1-кс-3145/24
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 25.01.2024
Дата етапу: 25.01.2024

Судове провадження 1-кс-3743/24

Номер: 1-кс-3743/24
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 30.01.2024
Дата етапу: 30.01.2024

Судове провадження 1-кс-3745/24

Номер: 1-кс-3745/24
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 30.01.2024
Дата етапу: 30.01.2024

Судове провадження 1-кс-3746/24

Номер: 1-кс-3746/24
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 30.01.2024
Дата етапу: 30.01.2024

Судове провадження 1-кс-3749/24

Номер: 1-кс-3749/24
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 30.01.2024
Дата етапу: 30.01.2024

Судове провадження 1-кс-3781/24

Номер: 1-кс-3781/24
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 30.01.2024
Дата етапу: 30.01.2024

Судове провадження 1-кс-4393/24

Номер: 1-кс-4393/24
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.02.2024
Дата етапу: 02.02.2024

Судове провадження 1-кп-1306/24

Номер: 1-кп-1306/24
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 30.06.2022
Дата етапу: 30.07.2022

Судове провадження 1-кп/758/387/25

Номер: 1-кп/758/387/25
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 16.12.2024

Судове провадження 1-кп-1118/25

Номер: 1-кп-1118/25
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 30.06.2022
Дата етапу: 30.07.2022

Судове провадження 1-кп/758/387/25

Номер: 1-кп/758/387/25
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи: розглянуто з постановленням вироку за результатами спеціального судового провадження
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 28.04.2025

Судове провадження 1-кп/758/387/25

Номер: 1-кп/758/387/25
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Подано апеляційну скаргу
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 27.05.2025

Судове провадження 1-кп/758/387/25

Номер: 1-кп/758/387/25
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 757/15873/22-к
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Суддя: Казмиренко Л.В.
Результати справи:
Етап діла: Направлено до апеляційного суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 02.12.2022
Дата етапу: 12.06.2025

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація