Справа № 308/11759/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2025 року                                                                м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, матеріали кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071030001326 від 27.06.2024 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2024 року близько 21 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , перебував за адресою Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Капітульна, 8, разом з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де у них виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом таємного викрадення.

Приховуючи власні дії від оточуючих та переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає, за попередньою змовою групою осіб, шляхом пошкодження вікна на вхідних дверях, проникли до приватного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, караність та суспільну небезпечність, з корисливих мотивів, викрали належні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , речі, а саме: картину з зимовим пейзажем, розміром 90x10 см (художника ОСОБА_7 ), картину, на якій зображено натюрморт розміром 75x100 см, телевізор марки «Toshiba», монітор до комп`ютера марки «LG», моделі Flatron E1941S-BN, системний блок марки ВТС, моделі Н505, дві колонки марки «FSD», модель «R 215 Black».

Після чого, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покинули місце події, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд. Таким чином, своїми діями завдали потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 6 336 (шість тисяч триста тридцять шість) гривень.

Одночасно, 24.02.2022 у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діяв на момент вчинення вищевказаних діянь.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням в житло чи інше приміщення, в умовах воєнного стану.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю та щиро розкаявся. Просив врахувати, що викрадене майно потерпілому повернуто, суворо його не карати, дати йому іспитовий строк та зобов`язався не вчиняти таких дій у майбутньому.

Захисник обвинуваченого підтримав доводи свого підзахисного та під час виступу у судових дебатах просив обрати покарання не повязане з реальним його відбуттям із застосуванням ст. 75 КК України.

Адвокат ОСОБА_8 на останнє слово не з`явився. Незважаючи на те, що судом у судовому засіданні роз`яснено обвинуваченому право на захист, передбачене ст. 20 КПК України, останній від отримання права на захист відмовився. Суд переконався у добровільності такого рішення, яке не пов`язане з матеріальним становищем обвинуваченого чи будь-якими іншими обставинам.

Потерпілий ОСОБА_6 не скористався правом на участь у судовому засіданні та в матеріалах справи міститься його заява, згідно якої він просить проводити розгляд справи без його участі, претензій до обвинуваченого не має.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та обвинувачений не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Допитавши обвинуваченого та дослідивши докази, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням в житло чи інше приміщення, в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який є осудним в розумінні ч. 1 ст. 19 КК України, вчинив умисний тяжкий злочин, особу винного, який є молодого віку, має постійне місце проживання, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив новий умисний злочин до погашення судимості після відбуття покарання та є обвинуваченим у вчиненні злочину проти власності у межах іншого кримінального провадження, що свідчить про те, що останній не став на шлях виправлення. Крім цього, суд приймає до уваги ту обставину, що суду не надано відомостей про перебування обвинуваченого на обліку у лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, зважаючи на те що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України в межах санкції вказаної статті у виді позбавлення волі на певний строк.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження нових злочинів. Підстав для застосування до обвинуваченого вимог ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.

Розподіл витрат та доля речових доказів вирішена в рамках іншого кримінального провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання тримання під вартою на досудовому розслідуванні та судовому розгляді, згідно ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, за період з 23 години 15 хвилин 15 жовтня 2024 року по теперішній час.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вручити сторонам кримінального провадження копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1