ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 рокуСправа №160/30871/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді  Тулянцевої І.В.

розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виявилася у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні в період з 29.01.2020 року по 24.03.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 , а саме, невизначенні посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 та доплати за період з 29.01.2020 року по 24.03.2023 року включно, належні з урахуванням проведених раніше виплат суми посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, Законом України від 15.12.2020 року №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України від 02.12.2021 року №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, Законом України від 03.11.2022 року №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення, а саме: надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, премії ОСОБА_1 та доплатити за період з 29.01.2020 року по 24.03.2023 року включно, належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, Законом України від 15.12.2020 року №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України від 02.12.2021 року №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, Законом України від 03.11.2022 року №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 та доплатити за період 29.01.2020 року по 24.03.2023 року включно, виходячи з розміру грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, Законом України від 15.12.2020 року №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України від 02.12.2021 року №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, Законом України від 03.11.2022 року №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, а також інших складових грошового забезпечення, які обчислені виходячи з перерахованого розміру посадового окладу та окладу за військове звання на 2020, 2021, 2022, 2023 роки.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вона з 13.08.2007 року по 24.03.2023 року проходила військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 . 22.07.2024 року представником позивача було направлено Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит щодо грошового забезпечення позивача. 05.09.2024 року Військова частина НОМЕР_1 листом за вих. №6722/ФЕС повідомило про те, що визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року у спірному періоді, не здійснювалося. Позивач зазначає, що не визначення правильного розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови, призвело до не нарахування належним чином грошового забезпечення (як основні так і додаткові види), призвело до отримання нею заробітної плати у значно меньшому розмірі, чим порушені її права, тому звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 28 листопада 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі  отримано представником відповідача– 04.12.2024 року, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.

03 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оскільки військова частина с бюджетною організацією, матеріальні цінності якої перебувають у державній власності, а тому, джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям є Державний бюджет України. Грошове забезпечення, в тому числі основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, премія, вихідна допомога при звільнені, індексація грошових доходів, компенсація за невикористані дні основної та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій, виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Отже нарахування вищевказаних видів грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 29.03.2023 було здійснено у відповідності до пункту 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 103 віл 21.02.2018 року) з розміром розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеній законом на 01.01.2018 року, відповідно телеграми Міністра оборони України від 14.01.2020 №248/291 продовжено дію рішень МОУ по виплаті грошового забезпечення від 05.04.2018 №6021/з, від 18.06.2018 У°2704/3/37, від 23.05.2019 №.1685/3/81, від 27.05.2019 №5763/3/3, від 04.06.2019 №1685/3/84, від 11.10.2019 № 1685/3/144). У зв`язку з вищевикладеним, проведення обчислення, перерахунок та виплату повного грошового забезпечення та всіх проведених виплат (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі вихідної допомоги при звільнені), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2020-2023 років, не здійснюється.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13.08.2007 року проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з Витягом з наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.08.2007 року №180, відповідно до якого молодшого сержанта служби за контрактом ОСОБА_2 , яка згідно телеграми начальника штабу Військової частини НОМЕР_2 від 03.08.07 №1314/61/846-гк, прибула з військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 для проходження військової служби за контрактом, з 13 серпня 2007 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого оператора зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, ВОС-072810. Позивачу встановлено премію, передбачену наказом МОУ від 14.04.07 № 175 у розмірі 230%. Безперервний стаж військової служби складає 04 років 01 місяць.

Відповідно до Витягу з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 06.04.2021 року №83 « 56. Нижчепойменованих осіб офіцерського складу в подальшому ІМЕНУВАТИ: старшого лейтенанта ОСОБА_2 , старшого помічника начальника відділення персоналу штабу НОМЕР_4 окремої механізованої бригади, ОСОБА_3 ».

Згідно із Послужним списком, копія якого наявна в матеріалах справи, ОСОБА_1 проходила службу в військовій частині НОМЕР_1 до 24 березня 2023 року включно.

Матеріалами справи також підтверджено, що на запит адвоката щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 , військовою частиною НОМЕР_1 листом №6722/ФЕС  від 05.09.2024 року було надано відповідь, яким повідомлено про те, що грошове забезпечення, в тому числі основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, премія, вихідна допомога при звільнені, індексація грошових доходів, компенсація за невикористані дні основної та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій, виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Отже нарахування вищевказаних видів грошового забезпечення за період з 01.01.2018 по 24.03.2023 було здійснено у відповідності до пункту 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 103 віл 21.02.2018 року) з розміром розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеній законом на 01.01.2018 року, відповідно телеграми Міністра оборони України від 14.01.2020 №248/291 продовжено дію рішень МОУ по виплаті грошового забезпечення від 05.04.2018 №6021/з, від 18.06.2018 У°2704/3/37, від 23.05.2019 №.1685/3/81, від 27.05.2019 №5763/3/3, від 04.06.2019 №1685/3/84, від 11.10.2019 № 1685/3/144). У зв`язку з вищевикладеним, проведення обчислення, перерахунок та виплату повного грошового забезпечення та всіх проведених виплат (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі вихідної допомоги при звільнені) виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2020-2023 років не здійснюється. Індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась відповідно Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого ПКМУ № 1078 від 17.07.2003 року (зі змінами). Останнє нарахування індексації грошового забезпечення було проведено в листопаді 2015 року (базовий місяць травень 2015 року, нарахована та виплачена індексація в сумі: 0,00 грн., фіксована сума 1358,86 грн. Разом до виплати за листопад 2015 року 1358,86 грн.). З 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відбулося збільшення посадових окладів, індексація грошового забезпечення за цей місяць не провадиться, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації розраховується з квітня 2018 року (місяця, наступного за місяцем, в якому відбувається підвищення посадових окладів). В березні 2018 року на підставі Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 року було підвищено посадовий оклад та проведена індексація грошового забезпечення відповідно до Порядку. Право на проведення індексації грошового забезпечення виникло з грудня 2018 року, яка була нарахована та виплачена ОСОБА_1 по день вибуття з військової частини НОМЕР_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що у період проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , з 13.08.2007 по 24.03. 2023 року, їй проведено нарахування грошового забезпечення, яке здійснювалося, а саме: розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення і одноразові виплати, обраховувались виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не застосування за період з 29.01.2020 року по 24.03.2023 року, при обчисленні грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - «Закон України №2011-XII»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

Так, Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 р. № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Тобто, на момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови №103, а саме:« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому, суд зазначає, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

У той же час, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103.

Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Із наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.

Таким чином, з 29 січня 2020 року, з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Натомість, використання відповідачем для розрахунку позивачу в спірні періоди розміру посадового окладу та окладу за військовим званням такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня відповідного календарного року, суперечить положенням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 в редакції, що діє після набрання законної сили судового рішення по справі №826/6453/18. Такі дії відповідача призвели до отримання позивачем у вказаному періоді в меншому розмірі щомісячного грошового забезпечення, а також інших видів грошового забезпечення.

Водночас, суд зазначає, що Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Суд наголошує, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.

Відтак, на думку суду, зазначення у пункті 4 Постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII.

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не в праві установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому, суд зазначає, що пунктом 8 «Прикінцевих положень» Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закон України № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік на 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

У справі Кечко проти України (заява N 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Верховний Суд в постанові від 25.04.2024 року у справі №240/16735/21 дійшов наступних висновків щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року при розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців:

(1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».

Такий самий підхід Верховний Суд застосував також у постановах від 31 серпня                    2022 року у справі №120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі №120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21.

Більш того, правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від                              02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 відображена також у постанові Верховного Суду від 19   жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21 (яку позивач зазначив як приклад для порівняння у заяві від 16 листопада 2022 року),спір у якій - подібно до цієї справи - стосувався перерахунку і виплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 29 січня 2020 року по 06 листопада 2020 року відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у зв`язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18.  

У справах, про які мовиться вище, правовий висновок Верховного Суду про те, що з 01 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

Враховуючи вимоги позивача, а саме період, за який вона просила перерахувати і доплатити їй грошове забезпечення включаючи, як основні, так і додаткові види, грошову допомогу для оздоровлення (виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704), суд вважає, що правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 25 квітня 2024 у справі №240/16735/21, від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, має бути врахований при застосуванні положень пункту 4 Постанови №704 при вирішенні також і цієї справи.

Отже, з огляду на визначені в частині 3 статті 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, у межах спірних правовідносин при складанні довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії позивача відповідач повинен був керуватися пунктом 4 постанови КМУ №704 в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб:

- станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік»);

- станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік»);

- станом на 01 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270,00 грн. (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік»);

- станом на 01 січня 2022 року встановлений в розмірі 2481,00 грн. (стаття 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік»);

- станом на 01 січня 2023 року встановлений в розмірі 2684,00 грн. (стаття 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік»).

Отже, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 2246-VIII на 01.01.2018 року є - меншим за прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України від 14.11.2019 №294-IX на 01.01.2020, від 15.12.2020 №1082-IX на 01.01.2021, Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX, станом на 01.01.2022 та від 03.11.2022 № 2710-IX, станом на 01.01.2023.

Як було зазначено вище, 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

При поновлені порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд звертає увагу, що у період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року відповідач при обчисленні розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення ОСОБА_1 , згідно із пунктом 4 Постанови №704, мав застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн.

Вказані складові грошового забезпечення у 2020 році мали бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 Постанови №704.

У період з 01.01.2021 по 31.12.2021 відповідач при обчисленні розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення ОСОБА_1 , згідно із пунктом 4 Постанови № 704, мав застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн.

Вказані складові грошового забезпечення у 2021 році мали бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 Постанови №704.

У період з 01.01.2022 по 31.12.2022 відповідач при обчисленні розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення ОСОБА_1 , згідно із пунктом 4 Постанови № 704, мав застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн.

Вказані складові грошового забезпечення у 2022 році мали бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 Постанови №704.

У період з 01.01.2023 по 24.03.2023 відповідач при обчисленні розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення ОСОБА_1 , згідно із пунктом 4 Постанови № 704, мав застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн.

Вказані складові грошового забезпечення у 2023 році мали бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 Постанови №704.

Отже суд зазначає, що посадовий оклад ОСОБА_1 , її оклад за військовим званням як військовослужбовця, з 29 січня 2020 року  і до її звільнення з військової служби мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018  року»). З тих самих мотивів відповідачем неправильно нараховувалась грошова допомога на оздоровлення, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, премія (розмір яких залежав від розміру грошового забезпечення).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 24.03.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року - протиправними, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на те, що відповідачем в ході розгляду справи не було доведено правомірність своєї бездіяльності та прийняття відповідних рішень, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 29.01.2020 року по 24.03.2023 року, обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) основні та додаткові види грошового забезпечення військовослужбовця (посадовий оклад; оклад за військове звання; надбавка за вислугу років; надбавка за особливості проходження служби; надбавка військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень; премії) відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 29.01.2020 року по 24.03.2023 року визначивши розмір посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020р., 01.01.2021р., 01.01.2022р., 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки виходячи з розміру грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020р., 01.01.2021р., 01.01.2022р., 01.01.2023р., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог  статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України  та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст.  295,  297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                             І.В. Тулянцева