Справа № 527/1307/25

провадження № 3/527/733/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року м. Глобине

Суддя Глобинського районного суду Полтавської області Фіцай О.Л., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка 23 03 квітня 2025 року від Відділу поліції № 1 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, пенсіонер, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 (інші відомості щодо особи не відомі), - за  ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И ЛА:

ОСОБА_2 19 квітня 2025 року о 20 год 00 хв за адресою АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, умисно дав ляпаса останній, чим завдав шкоду психічному та фізичному здоров`ю потерпілої. Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні   ОСОБА_2 вину визнав.

Потерпіла ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, надіслала заяву про розгляд справи у її відсутності, в заяві зазначила, що шкода психологічному та фізичному здоров`ю не завдана.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.

Під час розгляду справи судом досліджено такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №398134 від 19.04.2025; рапорт від 19.04.2025; терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №525513 від 19.04.2025; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19 квітня 2025 року; письмове пояснення ОСОБА_2 від 19 квітня 2025 року; форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 19 квітня 2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП складом адміністративного правопорушення є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, обов`язковою ознакою, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, є наслідки – шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - вчинення домашнього насильства психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURK v. GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення даної категорії, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011[2] зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відтак, на всі стадії оскарження у судах постанов у справах даної категорії на позивачів (осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності) поширюються всі гарантії статті 6 ЄКПЛ, в т. ч. кожен, кого обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У статті 1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що   ОСОБА_2 дійсно вчинив правопорушення, яке йому інкримінується. Адже, з пояснень потерпілої, які вона надала, вбачається, що між нею та ОСОБА_2 відбулась сварка на побутовому ґрунті. Інших переконливих доказів на підтвердження того, що було вчинено саме домашнє насильство психологічного характеру стосовно потерпілої, яким безпосередньо завдано шкоду фізичному або психічному здоров`ю потерпілій, суду не надано.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (справа №545/ 744/19), факт сварок і непорозумінь між подружжям на побутовому ґрунті, свідчить про наявність конфлікту між колишнім подружжям та не підтверджує факт вчинення особою саме домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Суду не надано жодних належних та допустимих доказів, що ОСОБА_2 було вчинено саме домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини.

Аналіз викладеного дає підставу суду зробити висновок, що дії ОСОБА_2 не можуть вважатися психологічним насильством в розумінні Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству».

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджені належними та допустимими доказами у справі, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, що полягає у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч. 1 ст. 173-2, ст. ст. 245, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно  ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя                                                О.Л. Фіцай