ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 рокуСправа №640/21351/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві  про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29.07.2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до  Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлену листом від 19.02.2021 року № 2600-0307-8/28101, щодо переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також щодо проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 із врахуванням заробітної плати за період роботи в зоні відчуження за період 26-27.04.1986 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням заробітної плати за роботу в зоні відчуження за період 26-27.04.1986 року, згідно скоригованої довідки про з/п від 20.11.2020 року № 191, з урахуванням первинних документів (розрахункових листів, відомості нарахування доплати, маршрутного листа тощо), що містяться в пенсійній справі, обчисливши розмір пенсії за ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 12.02.2021 року (дати подачі заяви про переведення на інший вид пенсії).

05.08.2021 року ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва  було відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.01.2025 року відповідно до положень  п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2825-ІХ адміністративна справа №  640/21351/21 надійшла до  Дніпропетровського окружного адміністративного суду.  

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року  адміністративна справа прийнята до провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 17.02.2025 року.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.02.2021р. звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про проведення перерахунку пенсії в зв`язку з переходом на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із врахуванням заробітної плати за період роботи в зоні відчуження за період 26-27.04.1986 року згідно скоригованої довідки про з/п від 20.11.2020 року № 191, з урахуванням первинних документів (розрахункових листів, відомостей нарахування доплати, маршрутного листа тощо), що були надані 24.09.2019 року і містяться в пенсійній справі, обчисливши розмір пенсії за ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Одночасно із заявою серед інших документів позивачем було надано довідку про заробітну плату від 20.11.2020 року № 191, видану Автобусним парком № 8. Листом від 19.02.2021 року № 2600-0307-8/28101 відповідач відмовив у проведенні перерахунку, зазначивши, що  відсутні первинні документи, які підтверджують роботу в зоні відчуження і на підставі яких складена довідка, а також інформація про населені пункти, де проводились роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та довідка форми 122. Вважаючи таке рішення про відмову в перерахунку пенсії у зв`язку з переходом на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправним, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та законних інтересів. 

15.09.2021 року до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов відзив, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що за результатами розгляду заяви від 12.02.2021 року, листом Управління від 19.02.2021 року № 2600-0307-8/28101 було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю первинних документів, які підтверджують роботу в зоні відчуження. Відповідно до матеріалів пенсійної справи позивачу з 04.03.2019 року встановлена друга група інвалідності, захворювання пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС. З 26.04.1986 року по 27.04.1986 року ОСОБА_1 працював в населених пунктах зони відчуження, що підтверджується довідкою від 20.11.2020 року № 191, в якій також зазначена заробітна плата за роботу в зоні відчуження, в тому числі плата за роботу в надурочний час та у вихідні дні. Первинні документи, які підтверджують роботу в зоні відчуження, - це  довідка, інформація про населені пункти, де проводились роботи з ліквідації  наслідків аварії на ЧАЕС, відсутні. Довідка форми 122 відсутня. Враховуючи зазначене, у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону відмовлено у зв`язку з відсутністю первинних документів, які підтверджують роботу у зоні відчуження.

27.09.2021 року до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що з трудової книжки чітко вбачається, що він з 03.03.1982 року по 15.06.1987 року працював водієм у Київському автотранспортному підприємству 09111, яке перейменовано 29.04.1982 року в АТП-33027. Відповідно до довідки № 04 від 17.01.1997 року позивач був відряджений в 30-ти кілометрову зону відчуження м. Чорнобиль у період з 26-27.04.1986 року та 16.04.1987 року. Отже, у вказаний період позивач працював на території зони відчуження та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Дані обставини ніким не заперечуються, не спростовуються і не оспорюються. Тобто, статус  позивача як учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС не є спірним, як не є спірним наявність права на перерахунок пенсії у розмірі фактичних збитків. Відповідач вважає, що такий перерахунок можливий за умови, якщо заробіток підтверджено первинними документами. Щодо посилань відповідача на відсутність інформації про населені пункти, де проводились роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивач зауважив, що необхідну інформацію містить наданий ним маршрутний лист, виданий 13.07.2001 року за № 430,  а також довідки про заробітну плату від 20.11.2020 року № 191 та від 16.09.2019 № 178. Більше того, позивачем надавались розрахункові листи, в тому числі за квітень 1986 року, а також відомості нарахування доплати. З приводу ненадання довідки форми 122, то такі доводи також не відповідають дійсності, оскільки така довідка надавалася відповідачу за № 04 від 17.01.1997 року і знаходиться у пенсійній справі. Посилаючись на неправомірність рішення відповідача, позивач просив позовну заяву задовольнити.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

12.02.2021р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві  із заявою про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 19.02.2021р. № 2600-0307-8/28101 відповідач повідомив позивача, що з 04.03.2019 року позивачу встановлена друга група інвалідності, захворювання пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС. 

Згідно з довідкою від 20.11.2020 року № 191, яка видана Автобусним парком № 8, позивач з 26.04.1986 року по 27.04.1986 року працював в населених пунктах зони відчуження. 

В цій довідці зазначена заробітна плата за роботу в зоні відчуження, в тому числі доплати за роботу в надурочний час та у вихідні дні.

Первинні документи, які підтверджують роботу в зоні відчуження і на підставі яких складена довідка, інформація про населені пункти, де проводились роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відсутні. Довідка форми 122 відсутня. 

Враховуючи зазначене, відповідач повідомив позивача про відмову у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю первинних документів, які підтверджують роботу у зоні відчуження.

Отже спір між сторонами виник з приводу переведення позивача з пенсії за віком на пенсію по інвалідності.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796).

Відповідно до ст. 1 Закону № 796  цей закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Частиною першою статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено загальну формулу обчислення розміру пенсії за віком, в якій враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року (стаття 40 цього Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом.

Питання надання пільг по обчисленню середньомісячного заробітку осіб, на яких розповсюджується дія Закону № 796-XII  врегульоване статтею 57 цього Закону.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пільгами по обчисленню середньомісячного заробітку є обчислення середньомісячного заробітку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частина перша вказаної статті відсилає до загального правила обчислення середньомісячного заробітку, передбаченого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас частиною другою статті 57 цього Закону встановлено, що в разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до частини третьої статті 57 Закону № 796, якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення:

менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців;

не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи;

менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту - Порядок №1210).

У пункті 1 Порядку № 1210 зазначено, що пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1210 заробітна плата для обчислення пенсії враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.

Пунктом 3 Порядку № 1210 передбачено зокрема, що у разі коли особа працювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Відповідно до п. 11 Порядку №1210 розмір пенсії, призначеної відповідно до цього Порядку, не може бути меншим за розміри, визначені частиною третьою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до абзацу 7 підпункту «ґ» пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року No 22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період(періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-XII).

Отже, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Такі документи, як довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, відповідно до статті 15 Закону No 796-XII є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно  запису  трудової книжки позивача  від 17.01.1966р. він  з 03.03.1982 року по 15.06.1987 року працював водієм у Київському автотранспортному підприємству 09111, яке 29.04.1982 року було перейменовано в АТП-33027 (запис № 22-23).

Згідно наданої Відомості про нарахування доплати за роботу в зоні по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  в квітні 1987р. позивачу за 16.04.1987р. була нарахована відповідна доплата.

 Відповідно до довідки № 04 від 17.01.1997 року був відряджений в 30-ти кілометрову зону відчуження м. Чорнобиль у період з 26-27.04.1986 року та 16.04.1987 року.

Також факт перебування позивача в період з 26.04.1986 року по 27.04.1986 року в населених пунктах в зоні відчуження підтверджується довідкою  № 580 від 29.10.1992 року, в якій зазначено, що позивач  працював в цей період в АТП 13027.

Позивач є  учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), що підтверджується відповідним посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серія НОМЕР_1 від 20.12.1990 року, № 194580 від 27.01.1993 року (категорія 2) та серія НОМЕР_2 від 13.06.2019 року. До цього позивачу  були видані посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, 

Експертним висновком № 66 від 23.05.2019 року підтверджено, що захворювання позивача пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 

Також, згідно довідки до акту огляду МСЕК серія АВ № 0995982 від 19.08.2019 року про ступінь втрати працездатності позивачу встановлено другу групу інвалідності, а причиною інвалідності зазначено - захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Маршрутним листом, виданим 13.07.2001 року за № 430 підтверджено місце перебування позивача з 26.04.1986р. по 27.04.1986р., а саме – місто виконання робіт –  м. Чорнобиль.

Отже, позивачем надано відповідачу достатньо доказів на підтвердження його  участі в ліквідації  наслідків аварії на ЧАЕС, які містяться в первинних документах та  які  свідчать на користь позивача, оскільки загалом підтверджується необхідна кількість днів перебування в зоні відчуження у 1986 році.

Відтак, у своєму листі від 19.02.2021р. відповідач протиправно відмовив позивачу у  переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» через відсутність первинних документів та довідки форми № 122, а тому вимоги в частині визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлену листом від 19.02.2021 року № 2600-0307-8/28101, щодо переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  є обґрунтованими та такими, що таким, що підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги щодо проведення перерахунку та виплати позивачу пенсії  із врахуванням заробітної плати в зоні відчуження задоволенню не підлягають, оскільки з оскаржуваного листа від 19.02.2021 року не вбачається, що відповідачем порушено право позивача на таких перерахунок, адже це питання не було предметом розгляду, судячи зі змісту листа, а тому заявлені позивачем вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити наступне.

 Відповідно до ст.15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).

Згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Пенсійний фонд України зобов`язано забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ. 

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 07.07.2015 року у справі № 754/12702/14-а та Верховним Судом у постанові від 25.09.2018 року у справі № 185/3101/17,  статтею 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»  особі надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або спеціальним - Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлену листом від 19.02.2021 року № 2600-0307-8/28101, щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1  ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог  ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.

Відповідно до ч. 1  ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України  належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2  ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1  ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги таким, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судового збору у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в   м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлену листом від 19.02.2021 року № 2600-0307-8/28101, щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У задоволенні іншої частини позовних вимог -   відмовити.    

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                     Н.Є. Сліпець