Справа № 522/3974/24

Провадження № 2-з/522/261/25

УХВАЛА

28 квітня 2025 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Юлія Вікторівна, розглянувши заяву, подану представником ОСОБА_1 – адвокатом Соболевою Галиною Вікторівною про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, визнання майна особистою власністю, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільно набутого майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, визнання майна особистою власністю, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільно набутого майна подружжя.

23.04.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Соболевої Г.В. про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, визнання майна особистою власністю, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільно набутого майна подружжя.

У заяві представник ОСОБА_1 просить забезпечити позов ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на:

- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 476557451101;

- легковий автомобіль: універсал-В, HYUNDAI, модель IX35, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , 2013 року випуску;

- легковий автомобіль: загальний легковий універсал, HONDA, модель M-NV, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , рік випуску 2022, реєстраційний номер: НОМЕР_4 .

Заява обґрунтована тим, що підставою первісних позовних вимог є встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, зокрема майна яке було придбано у період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. А саме, квартира, розташована за адресою:  АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 476557451101; легковий автомобіль: універсал-В, HYUNDAI, модель IX35, ідентифікаційний номер:  НОМЕР_1 , реєстраційний номер:  НОМЕР_2 . Дана квартира та автомобіль HYUNDAI, реєстраційний номер:  НОМЕР_2 , оформлені на ім`я первісного відповідача ОСОБА_2 . На даний час вирішується питання щодо належності цієї квартири та цього автомобіля до спільно нажитого майна сторонами у період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Тому до вирішення справи по суті первісний відповідач має можливість переоформити це майно на третіх осіб без згоди первісного позивача до вирішення справи у суді.Автомобіль, який придбано у період зареєстрованого шлюбу: HONDA, модель M-NV, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 , оформлений на ім`я відповідача за первісним позовом. Переоформлення права власності на вказані автомобілі не потребує згоди чоловіка. Відповідача має можливість без згоди чоловіка продати або подарувати вказані автомобілі до вирішення справи у суді щодо поділу спільного майна. У зв`язку з цим у первісного позивача є обґрунтовані побоювання щодо того, що після прийняття судового рішення його виконання буде утруднено чи неможливе через недобросовісні дії первісного відповідача.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заява передана на розгляд судді Чорнусі Ю.В.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали справи у межах вирішення заяви про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.12.2020 за № 756/2609/20 (провадження № 61-11479св20), метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника)».

При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 51-52 рішення «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейский суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (див., серед інших джерел, згадане вище рішення у справі Войтенка ( 980_223 ), п. 53).»

Отже, право на суд включає не тільки можливість особи звернутись до суду за захистом своїх прав, а й можливість у подальшому отримати виконання рішення суду, ухваленого на її користь.

Відповідно до п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже зазначене питання є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення.

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23 зазначив, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір. Серед інших позовних вимог позивач просить суд визнати об`єктом спільної сумісної власності: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортний засіб: легковий універсал-В, HYUNDAI, модель IX35, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , рік випуску 2013, реєстраційний номер: НОМЕР_2 ; транспортний засіб: загальний легковий універсал, HONDA, модель M-NV, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , рік випуску 2022, реєстраційний номер: НОМЕР_4 .

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд не досліджує обґрунтованість позову.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи інформаційної довідки № 366640144 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 476557451101, зареєстровано за ОСОБА_2 .

Тобто відповідач за первісним позовом може вчинити дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, що є предметом спору у справі. Враховуючи наявність спору між сторонами, наявність ризику того, що невжиття заходів забезпечення позову може вплинути на ефективність захисту прав позивач, суд вважає, що існують підстави для вжиття заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання щодо виду заходу забезпечення позову, який просить застосувати позивач, до заявлених позовних вимог, суд керується наступним.

У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) визначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд вважає, що захід забезпечення позову у виді накладення арешту на спірну квартиру є співмірним, оскількивжиття такого заходу забезпечення позову не обмежить права володіння і користування майном та лише тимчасово обмежить права щодо розпорядження майном, в той час як вжиття такого заходу забезпечить можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі задоволення позову.

Щодо вимог про накладення арешту автомобілі слід зазначити наступне.

У постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 755/5333/20 викладено такий правовий висновок: «Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).»

У вказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі.

У матеріалах справи наявні копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів:

- серії НОМЕР_5 , про реєстрацію 29.03.2013 транспортного засобу HYUNDAI, модель IX35, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , рік випуску 2013, реєстраційний номер: НОМЕР_2 ;

- серії НОМЕР_6 , про реєстрацію 27.10.2022 транспортного засобу HONDA, модель M-NV, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , рік випуску 2022, (остання цифра реєстраційного номеру не читабельна).

Заявником не надані суду докази того, що на момент подання заяви про забезпечення позову вказані транспортні засоби зареєстровані за відповідачем і з моменту їх реєстрації у 2013 та 2022 роках не відбулось зміни власника транспортних засобів.

Відсутність зазначених доказів позбавляє суд можливості встановити чи не будуть внаслідок вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби, зазначені у заяві, права осіб, які не є відповідачами у справі. Відповідно, суд позбавлений можливості встановити чи є заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на транспортні засоби, зазначені у заяві, співмірними; чи відповідають вони меті вжиття заходів забезпечення позову та чи не стосуються вони прав інших осіб, які не є відповідачами у справі.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

За таких обставин у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб HYUNDAI, модель IX35, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , рік випуску 2013, реєстраційний номер: НОМЕР_2 , та транспортний засіб HONDA, модель M-NV, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , рік випуску 2022, реєстраційний номер: НОМЕР_4 , слід відмовити.

Дослідивши подані позивачем докази, суд не встановив обставин, за яких є обов`язковим застосування зустрічного забезпечення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 149, 150, 151, 153, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву, подану представником ОСОБА_1 – адвокатом Соболевою Галиною Вікторівною про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, визнання майна особистою власністю, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільно набутого майна подружжя – задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру, розташовану за даресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 476557451101, зареєстровану за ОСОБА_2 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 16474401 від 14.10.2014 18:12:13, ОСОБА_3 , Одеське міське управління юстиції, Одеська обл. - до набрання законної сили рішенням у справі № 522/3974/24.

В задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову – відмовити.

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам для негайного виконання, яких стосуються заходи забезпечення позову, і відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Суддя                                                                Юлія ЧОРНУХА