ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "18" жовтня 2006 р.                                                                  Справа №  14/209

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді  Марач В.В. за участю  секретаря судового засідання  помічника судді  Катеринчик А.І.

За участю представників сторін:  

від позивача    – представник Киріша Л.Г.;

від відповідача 1 – представник Бердін А.В.

від відповідача 2-  представник Ляшецький О.П.  

від відповідача 3- не з"явився

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рівне справу за позовом   Відкрите акціонерне товариство  “Рівнеазот”       

до відповідача  1-Рівненський районний відділ земельних ресурсів Рівненського обласного управління земельних ресурсів Держкомзему України

до відповідача 2- Державного підприємства  “Центр державного земельного кадастру при

Держкомземі  України”  в особі Рівненської регіональної філії

до відповідача 3 –Рівненська районна державна адміністрація

 про   зобов`язання видати акти на право постійного користування земельними ділянками.

 В засіданні оголошувалася перерва  з 05.10. по 18.10.2006 року.

        СУТЬ СПОРУ:  Позивач звернувся в господарський суд з адміністративним позовом  до Рівненського районного відділу земельних ресурсів Рівненського обласного управління земельних ресурсів Держкомзему України в якому просить зобов`язати останнього видати ВАТ “Рівнеазот”  Державні акти на право постійного користування земельними ділянками:

-          на території Городоцької сільської ради –747,4 га земель для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд, під`їздних шляхів, інженерних мереж, створення санітарно-захисної зони та 115,3 га земель для ведення підсобного сільського господарства;

-          на території Шпанівської сілсьької ради –14,7 га земель, в тому числі: для розміщення і експлуатації  об`єктів профілакторію – 7,8 га; під будівництво ставка для розведення риби –2,5 га, для будівництва і експлуатації під`їздних шляхів та інженерних споруд до свердловини –4,4 га;

-          на території Зорянської сільської ради –8,1  га земель для розміщення  і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд, під`їздних шляхів., інженерних мереж;

-          на території Обарівської сільської ради –0,4 га земель для будівництва і експлуатації під`їздних шляхів;

-          на території Бронниківської сільської ради –18,3 га земель для  експлуатації під`їздних шляхів, створення санітарно-захисної зони, інженерних мереж.

    Свої  вимоги позивач мотивує наступним.

    Протягом 1965-1989 років Ровенському заводу азотних добрив /з 1976 р. Ровенське виробниче об`єднання  “Азот”/ були надані землі в постійне користування для будівнитцва , розміщення  і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд, під`їздних шляхів, інженерних мереж, створення санітарно-захисної зони, створення підсобного сільськогосподарського господарства, згідно розпоряджень ради Міністрів УРСР № 354-р від 07.04.65 р. № 461-р від 07.05.67 р., № 1310-р від 20.12.68 р., № 328-р від 16.04.70 р., № 380-р від 22.05.72 р., № 594-р від 21.07.71 р., № 642-р від 29.08.73 р., № 530-р від 26.07.76 р., № 333-р від 10.05.77 р., № 351-р від 16.06.78 р., № 31-р від 22.01.80 р., № 36-р від 18.01.83 р., № 422-р від 17.07.85 р., а також рішень виконкому Рівненської обласної ради № 1004 від 23.11.65 р., № 553 від 18.10.68 р., № 616-А від 04.11.69 р., № 118 від 16.03.82 р., № 319 від 18.11.86 р., № 13 від 23.01.90 р.

 ВАТ  “Рівнеазот”  є правонаступником Ровенського заводу азотних добрив.

 28.09.2000 року, на підставі вищезазначених розпоряджень Ради Міністрів  УРСР, Рівненською районною радою було видано рішення за № 206 “Про видачу Державних актів на право постійного користування відкритому акціонерному товариству  “Рівнеазот”.

     Рівненська  районна рада, згідно  п.1  рішення № 206 від 28.09.2000 р., вирішила видати ВАТ “Рівнеазот”  Державні акти на право постійного користування землею:

-           на території Городоцької сільської ради – 747,4 га земель для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд, під`їздних шляхів, інженерних мереж, створення санітарно-захисної зони та 115,3 га земель для ведення підсобного сільського господарства;

-          на території Шпанівської сілсьької ради –14,7 га земель, в тому числі: для розміщення і експлуатації  об`єктів профілакторію – 7,8 га; під будівництво ставка для розведення риби –2,5 га, для будівництва і експлуатації під`їздних шляхів та інженерних споруд до свердловини –4,4 га;

-          на території Зорянської сільської ради –8,1  га земель для розміщення  і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд, під`їздних шляхів., інженерних мереж;

-          на території Обарівської сільської ради –0,4 га земель для будівництва і експлуатації під`їздних шляхів;

-          на території Бронниківської сільської ради –18,3 га земель для  експлуатації під`їздних шляхів, створення санітарно-захисної зони, інженерних мереж.

       Однак, в п.2 рішення № 206 від 28.09.2000 р.  Рівненська  райрада ввела обмеження, а саме

     зобов`язала Рівненський районний відділ земельних ресурсів /відповідач про справі/ провести видачу Державних актів на постійне користування земелею ВАТ  “Рівнеазот” тільки після  перереєстрації його в Рівненському районі.

      Оскільки, ВАТ “Рівнеазот”  не здійснило  перереєстрацію в Рівненському  районі, Державні акти про право постійного користування на вищезазначені землі Позивачу не видавалися.

      22.03.2006 року Рівненською районною радою було прийняте рішення за № 424 про скасування п.2 рішення від 28.09.2000 р. № 206  на тій підставі, що пункт 2 зазначеного рішення суперечить ст.5 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”  від 15.05.2003 р. № 755-ІV та обмежує  права юридичної особи.

      Керуючись даним, позивач направив відповідачу лист від 03.04.2006 року  за № 05-06/283 з проханням видати Державні акти на право постійного користування землею.

      Однак, у відповіді від 25.04.06 р. за  № 572 відповідач відмовив у видачі позивачу Державних актів, посилаючись на те, що рішення Рівненської районної ради № 424 від 22.03.2006 року не можливо виконати, оскільки в 2002 році набрав чинності Земельний кодексу України, яким в ст.92 визначено, хто може бути набувачем права постійного користування, а тому ВАТ “Рівнеазот”, як приватне підприємство, не має право мати в постійному користуванні земельні ділянки.

       Відмову відповідача –1 у виданні Державних актів на право постійного користування наданих  Позивачу земельних ділянок вважає безпідставною та такою, що суперечить чинному законодавству.

     Свою позицію позивач обгрунтовує наступним.

     Право на постійне користування земельними ділянками було надано позивачеві до 15.03.1991 року, тобто до проведення земельної реформи, яка  введена. Згідно Постанови Верховної ради Української РСР від 18.12.1990 року. В пункті 5 даної Постанови зазначено, що передачу земель у приватну та  колективну власність, а також надання їх  у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям у ході земельної реформи та закріплення їх прав власності або користування землею здійснювати в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

     Аналогічну норму передбачено і в нині діючому Земельному кодексі України, а саме в пункті 1 розділу X  Перехыдних положень, який визначає, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення /викуп/ земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу /01.01.2002 року/ підлягають виконанняю  відповідно до вимог цього Кодексу.

     Частиною 2 ст.19 Конституції  України передбачено. що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та заканами України.

     Оскільки, право постійного користування, згідно п.1 ст.126 ЗК України, посвідчується державними актами, то відповідач  зобов`язаний видати позивачу Державні акти. Що посвідчують його право на постійне користування земельними ділянками.

     В ст. 92 ЗК України, на яку посилається відповідач при відмові видати Державні акти на постійне користування землею, зазначається, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та  організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства /об`єднання/, установи та  організації.

      Термін “набувати”, згідно великого тлумачного словника сучасної української мови, означає “дати що-небудь…”, “давати можливість мати щось, користуватися чимось”. В рішенні від 22.09.2005 року № 1-17/2005 у справі  за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України /конституційності/ положень ст.92, пункту 6 розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України /справа про постійне користування земельними ділянками/ Конституційний суд тлумачить термін “набувають” як “ставати власником  чого-небудь, здобувати що-небудь”.

      Тобто ст.92 ЗК України не обмежує і не  скасовує право постійного користування земельними ділянками, яке було набуте  до введення в дію Земельного Кодексу України /01.01.2002 р./, а визначає набуття цього права з дати набрання чинності Земельного кодексу.

     Відповідач –1 письмового відзиву на позов суду  не подав, представник його в судовому засіданні  проти вимог ВАТ  “Рівнеазот” заперечив пославшись  на те,  що на даний момент відділ не  підпорядковується Рівненській районній Раді і що до його повноважень та функцій, які закріплені в Положенні про Рівненський районний  відділ земельних ресурсів, затвердженому начальником Рівненського обласного головного управління земельних ресурсів 30.04.2003 року, не належить видання Державних актів на право постійного користування земельнии ділянками.

      Крім того представник відповідача – 1 заявив, що він, як  орган державного контролю за використанням і охороною земель, вважає, що позивач не має права на отримання земельної ділянки в постійне користування так як ст.125 Земельного Кодексу України таке право надає тільки державним та комунальним підприємствам, яким позивач не являється.

     Під час розгляду справи позивач подав заяву про залучення до участі у справі співвідповідачів Центр державного земельного Кадастру при Держкомземі України в особі  Рівненської регіональної філії,  Рівненську  районну державну адміністрацію та зміну предмету адміністративного позову.

     В поданій заяві позивач просить:

1.           Зобов’язати Рівненський районний відділ земельних ресурсів:

1.1 Видати бланки державних актів на право постійного користування ВАТ “Рівнеазот” земельними ділянками:

-          на території Бронниківської сільської ради –16,9 га, з них землі промисловості –16,9 га;

-          на території Городоцької сільської ради –861,1 га, з них: землі промисловості –745,8 га, підсобне господарство –115,3 га, в тому числі сільськогосподарських угідь –83,5 га, ріллі –2,0 га, пасовищ –81,5 га, під господарськими будівлями і дворами – 1,0 га, під господарськими шляхами і прогонами –1,0 га, ліси та інші лісовкриті площі –24,0 га, в тому числі чагарників –24,0 га, відкриті землі без рослинного або з незначним рослинним покривом –0,8 га, в тому числі інші –0,8 га, під водою –5,0 га, під штучними водотоками –1,0 га, під ставками –4,0 га;

-          на території Шпанівської сільської Ради –14,7 га, з них: землі промисловості –0,2 га, для водо забезпечення та очистки стічних вод –3,88 га, для виробництва та розподіл електроенергії –0,3 га, підсобне господарство –2,5 га, з них ставки –2,5 га, оздоровчий табір –7,82 га, зелені насадження загального користування –40,2 га, кемпінги, будинки для відпочинку або проведення відпусток –2,78 га, для водо забезпечення та очистки стічних вод –1,02 га.

1.2           Підписати Акт про передачу довгострокових межових знаків на зберігання  ВАТ “Рівнеазоту”.

1.3           Прийняти участь у складанні державного акту на право постійного користування, а саме надати висновок про наявні обмеження на використання вищезазначних земельних ділянок .

1.4           Розробити технічну документацію зі складання державних актів на право постійного користування ВАТ “Рівнеазот.

1.5           Підписати державні акти на право постійного користування земельними ділянками ВАТ “Рівнеазот”.

2.          Зобов’язати Рівненську районну державну адміністрацію підписати державні акти на право постійного користування вищезазначеними земельними ділянками ВАТ “Рівнеазот”.

3.          Зобов’язати Рівненську регіональну філію Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України:

3.1  Заповнити державні акти на право постійного користування земельними ділянками      ВАТ “Рівнеазот”;

3.2           Зареєструвати державні акти на право постійного користування земельними ділянками ВАТ “Рівнеазот”;

3.3           Видати державні акти на право посійного користування земельними ділянками ВАТ “Рівнеазот”.

      Зміну  предмету позову позивач обгрунтовує наступним.

За ВАТ “Рівнеазот”, згідно довідки від 23.01.2006 р. № 07п/16, на праві постійного користування обліковуються земельні ділянки, які розміщені на території Рівненського району.

Земельні ділянки використовуються підприємством на підставі розпоряджень Ради Міністрів УРСР № 354-р від 07.04.1965 р., № 461-р від 07.05.1967 р., № 1310-р від 20.12.1968 р., № 328-р від 10.04.1970 р., № 380-р від 22.05.1972 р., № 594-р від 21.07.1971 р., № 642-р від 29.08.1973 р., № 530-р  від 26.07.1976 р., № 333-р від 10.05.1977 р., № 351-р від 16.06.1978 р., № 31-р від 22.01.1980 р., № 36-р від 18.01.1983 р., № 422-р від 17.07.1985 р., а також рішень виконкому Рівненської обласної ради № 1004 від 23.11.1965 р., № 553 від 18.10.1968 р., № 616-А від 04.11.1969 р., № 118 від 16.03.1982 р., № 319 від 18.11.1986 р., № 13 від 23.01.1990 р.

На зазначених земельних ділянках розміщені будівлі та  с оруди, під’їзні шляхи, інженерні мережі, що належать до статутного фонду та є власністю позивача.

Право постійного користування земельними ділянками, згідно п. 1 ст. 126 ЗК України від 25.10.2001 р., посвідчується державними актами. Однак. На даний час у позивача є право постійного користування земельними ділянками, проте відсутні документи, які посвідчують дане право, а саме державні акти постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до п. 1 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 р., рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення в дію цього Кодексу (01.01.2002 р.) підлягають виконанню відповідно до вимог (процедури) цього Кодексу.

Земельний кодекс України не визначає порядок видання державних актів на право постійного користування земельними ділянками. Тому у даному випадку слід користуватися Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів право постійного власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (далі –Інструкція). З даної Інструкції слідує, що в процесі видачі державних актів на право постійного користування (як кінцевий результат роботи) приймають участь декілька державних органів.

Процедура видання державних актів на право постійного користування включає в себе декілька етапів, а саме:

 - складання державного акту на право постійного користування, що включає в себе  заповнення бланків державних актів;

 - підписання державних актів на право постійного користування;

 - видання державних актів на право постійного користування;

 - реєстрація державних актів на право постійного користування;

 - зберігання державних актів.

Кожний етап роботи виконує той чи інший (або декілька) державний орган, що приймає участь у видачі державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

Таким чином, Рівненський районний відділ земельних ресурсів зобов’язаний:

  - підписувати Акт про передачу довгострокових межових знаків на зберігання користувачу, згідно п. 1.14 Інструкції;

  - приймати участь у складанні державного акту на право постійного користування, а саме надає висновок про наявні обмеження на використання земельної ділянки, згідно п. 2.2 Інструкції, розробляти технічну документацію із складання державного акту, згідно п. 1.15 Інструкції;

  - зберігати один екземпляр технічної документації із складання державного акту, згідно п. 2.14 Інструкції.

Крім того, згідно п. 11 Положення про Рівненський районний відділ земельних ресурсів, затвердженого 30.04.2003 р., відділ організовує розроблення, видачу і збереження бланків державних актів на право постійного користування земельною ділянкою.

Рівненська регіональна філія Центру земельного кадастру при Держкомземі зобов’язана:

    - заповнювати державні акти на право постійного користування земельними ділянками, згідно п. 2.9 Інструкції;

    -  видавати державні акти на право постійного користування, згідно п. 3.1 Інструкції;

    -  реєструвати державні акти на право постійного користування, згідно п. 3.2 Інструкції.

Державний орган, який прийняв рішення про передачу земельної ділянки у постійне користування зобов’язаний підписувати державний акт на право постійного користування земельними ділянками, згідно п. 2.14 Інструкції.

Вважає, що уданому випадку державний акт на право постійного користування земельною ділянкою має підписати державний орган, який має право  розпоряджатися земельними ділянками, тобто Рівненською районною державною адміністрацією, оскільки рішення щодо видання державних актів на право постійного користування земельними ділянками ВАТ “Рівнеазот” було прийняте Рівненською районною радою 28.09.2000 р. за “ 206.

Відповідно до положень ст. 23 Земельного кодексу України від 13.10.1992 р., який діяв на час прийняття вищезазначеного рішення, повноваження щодо видачі державних актів на право постійного користування земельними ділянками належали сільським, селищним, міським, районним Радам народних депутатів.

Однак, в діючому ЗК України від 25.10.2001 р. відсутні норми, які б прямо відносили повноваження щодо видачі зазначених актів до компетенції чого чи іншого органу. Нормами діючого ЗК України визначені лише повноваження щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, при цьому землями комунальної власності (територіальних громад) розпоряджається відповідні ради, а землями державної власності –органи виконавчої влади. Цілком логічно, що державний акт на право постійного користування землею має підписуватися тим органом, до компетенції якого входить розпорядження відповідними земельними ділянками.

Оскільки, рішення (розпорядження) щодо надання земельних ділянок в постійне користування позивачу було прийнято до введення в дію ЗК України від 25.10.2001 р. та не виконане на час вступу в сули цього кодексу, то відповідно до п. 1 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 р., зазначене рішення підлягає виконанню відповідно до вимог (процедури) цього Кодексу. Тобто, питання щодо визначення органу, уповноваженого на видачу (підписання) акту на право постійного користування земельною ділянкою, має вирішуватися в залежності від  того, до земель якої власності відносяться дані ділянки (державної чи територіальних громад).

Окрім того, згідно змісту державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, форма якого затверджена постановою КМУ від 2.04.2002 р. № 449, він має підписуватися головою відповідної державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування (в залежності до земель якої власності відносяться земельні ділянки).

ВАТ “Рівнеазот”, як уже зазначалося раніше, має земельні ділянки на правах постійного користування, які розташовані на території Рівненського району за межами населених пунктів, тобто ці землі, згідно ст. 84 ЗК України від 25.10.2001 р., перебувають у державній власності. Відповідно до п. 2 ст. 84 цього Кодексу, право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону. Місцева державна адміністрація, згідно ч. 3 ст. 1 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративної одиниці. Таким чином, розпорядником земельних ділянок, які розташовані на території Рівненського району за межами населених пунктів, є Рівненська районна державна адміністрація.

     Ухвалою суду від 22 вересня 2006 року заява позивача була задоволена та залучено до участі у справі в якості відповідача –2 Центр державного Земельного кодексу при Держкомземі України в особі Рівненської регіональної філії та в якості відповідача-3 Рівненську районну державну адміністрацію.

На подану позивачем заяву про зміну предмету адміністративного позову та вимог, заявлених до нього, представник відповідача-1 проти них заперечив, пославшись на те, що вимоги позивача можуть бути задоволені ним тільки після розроблення технічної документації зі складання  державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, здійсненого суб’єктами господарювання, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, і при виготовленні останньою документів, які просить підписати позивач, в тому числі сам Державний акт. Бланк Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою відділ готовий видати організації, яка буде розробляти технічну документацію. Що стосується вимог про зобов’язання відділу розробити вказану технічну документацію, то представник відділу заявив, що дані роботи проводяться на договірній основі, а такий договір між  ним та позивачем відсутній.

Відповідач-2 проти вимог позивача, заявлених до нього, заперечив, пославшись на те, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається тільки після розробки технічної документації по його складенню, яка проводиться на договірній основі між позивачем та суб’єктом господарювання , який має відповідну ліцензію. Рівненська регіональна філія з позивачем в договірних відносинах не перебуває. Що стосується зобов’язання зареєструвати та видати Державний акт на право постійного користування земельними ділянками, то це є прямим обов’язком філії і після розробки технічної документації, виготовлення та оформлення Державних актів, філія здійснить всі дії, які входять в її обов’язки.

Рівненська районна державна адміністрація письмових заперечень на вимоги позивача не подала, представник її  в попередніх судових засіданнях проти них заперечив, пославшись на те, що вони є необгрунтованими, оскільки при відсутності Державних актів, як таких, не можливо їх підписати.

В дане засідання представник відповідача-3 не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника в журналі судового засідання від 06.10.2006 р., в якому оголошено про перерву до 18.10.2006 р.

На основі частини 2 статті 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника цього відповідача.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

При цьому, суд керувався наступним.

28.09.2000 р. на підставі розпоряджень Ради Міністрів УРСР, Рівненською районною радою було видано рішення за № 206 “Про видачу Державних актів на право користування відкритому акціонерному товариству “Рівнеазот”.

Рівненська районна рада, згідно п. 1 рішення № 206 від 28.09.2000 р., вирішила видати ВАТ “Рівнеазот” Державні акти на право постійного користування землею:

-          на території Городоцької сільської ради –747,4 га земель для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд, під’їзних шляхів, інженерних мереж, створення санітарно-захисної зони та  115,3 га земель для відведення підсобного сільського господарства;

-          на території Шпінівської сільської ради –14,7 га, в тому числі: для розміщення і експлуатації профілакторію –7,8 га; під будівництво ставка для розведення риби –2,5 га; для будівництва і експлуатації під’їзних шляхів та інженерних споруд до свердловини –4,4 га;

-          на території Зорянської сільської ради –8,1 га земель для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд, під’їзних шляхів, інженерних мереж;

-          на території Обарівської сільської ради –0,4 га земель для будівництва і експлуатації під’їзних шляхів;

-                    на території Бронниківської сільської ради –18,3 га земель для експлуатації під’їзних шляхів, створення санітарно-захисної зони, інженерних мереж.

В п. 2 рішення № 206 від 28.09.2000 р. Рівненська районна рада ввела обмеження, а саме зобов’язала Рівненський районний відділ земельних ресурсів провести видачу Державних актів на постійне користування землею ВАТ “Рівнеазот” тільки після перереєстрації його в Рівненському районі.

22.03.2006 р. Рівненською районною радою було прийнято рішення за № 424 про скасування п. 2 рішення від 28.09.2000 р. № 206 на тій підставі, що пункт 2 зазначеного рішення суперечить ст. 5 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підпиємців” від 15.05.2003 р. № 755-ІV та обмежує права юридичної особи.

Керуючись даним, позивач направив відповідачу лист від 03.04.2006 р. за № 05-06/283 з проханням видати Державні акти на право постійного користування землею.

У відповіді від 25.04.2006 р. за № 572 відповідач-1 відмовив у видачі позивачу Державних актів, посилаючись на те, що рішення Рівненської районної ради № 424 від 22.03.2006 р. не можливо виконати, оскільки в 2002 році набрав чинності Земельний кодекс України, яким в ст. 92 визначено, хто може бути набувачем права постійного користування, а тому ВАТ “Рівнеазот”, як приватне підприємство, не має права мати в постійному користуванні земельної ділянки.

На час виникнення спірних правовідносин діяла редакція Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року, відповідно до статей 19, 23 якого підставою набуття права постійного користування земельною ділянкою та підставою видачі Державного акта, що  посвідчує право на земельну ділянку, що перебуває за межами населених пунктів, було рішення районних, міських, в адміністративному підпорядкуванні яких є райони, Рад народних депутатів.

Пунктом 1 розділу Х Земельного кодексу України в редакції від 25 жовтня 2001 року, встановлено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Статтею 126 ЗК України встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою –це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом 2 вказаної статті також встановлено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Відкрите акціонерне товариство “Рівнеазот” не є ні державним, ні комунальним підприємством, що підтверджується його установчими документами та Довідкою управління статистики в Рівненській області з ЄДРПОУ № 000377, в яких відмічено, що “Рівнеазот” є відкритим акціонерним товариством і форма власності товариства –приватна.

Отже, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що рішення про видачу товариству “Рівнеазот” Державних актів не виконано на момент введення в дію Земельного Кодексу (в редакції від 25.10.2001 р.), то на підставі п. 1 розділу Х Земельного кодексу України воно підлягає виконанню саме відповідно до вимог цього  Кодексу.

Однак, як встановлено вище, за вимогами ЗК України, недержавні та некомунальні підприємства не можуть набувати права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, а відтак ВАТ “Рівнеазот”, як підприємство приватної форми власності, не може набути такого права.

Твердження позивача про те, що він набув права постійного користування на земельну ділянку, оскільки протягом 1965-1989 років вказані земельні ділянки відповідними органами були надані Рівненському заводу азотних добрив в постійне користування, а ВАТ “Рівнеазот” є правонаступником останнього, не грунтується на законодавстві України, що підтверджується наступним.

Статтею 27 Земельного кодексу України в редакції від 13.02.1992 р., яка діяла на момент створення ВАТ “Рівнеазот” (розпорядження Рівненського міського виконавчого комітету № 1531 від 13.11.1995 р.) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється, зокрема, у разі  припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Статтею 37 Цивільного кодексу України (1963 року) було встановлено, що особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або  приєднання).

Як випливає з Статутів Рівненського державного хімічного підприємства “Азот”, Рівненського орендного підприємства “Азот” вказані підприємства були створені шляхом перетворення однієї особи в іншу з кінцевою реєстрацією ВАТ «Рівнеазот». Таким чином підприємства, яким надавалися земельні ділянки в постійне користування в 1965-1989 роках припинилися, як юридичні особи, і відповідно, на підставі ст. 27 ЗК України, (в редакції від 13.03.92 р.) припинилося їх право користування земельними ділянками. Отже, ВАТ «Рівнеазот»не набув права постійного користування земельними ділянками в порядку правонаступництва.

Статтею 19 цього ж ЗК України було встановлено, що рішення про надання земельних ділянок за межами населених пунктів приймають Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є  район, Ради народних депутатів. Позивач всупереч наведеному не надав суду рішення Рівненської районної Ради про надання йому в постійне користування спірних земельних ділянок. Крім того позивач взагалі не звертався в порядку, передбаченому ст. 19 цього Кодексу до Рівненської районної Ради з заявою про надання йому в користування земельних ділянок.

Рішення Рівненської районної Ради № 206 від 28.09.2000 року, на яке посилається позивач, як на обгрунтування своїх вимог, не є рішенням про надання земельної ділянки у користування, а в ньому вказується про видачу Державних актів на право постійного користування ВАТ «Рівнеазот».

Однак, як уже відмічалося  вище, видачі державних актів має передувати рішення Районної ради  саме  про надання земельних ділянок у постійне користування.

Рішення Районної ради про видачу Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою без прийняття відповідного рішення про надання цієї земельної ділянки не може слугувати підставою набуття права постійного користування земельними ділянками.

Крім того, відповідно до ч.1 розділу Х ЗК України (25.10.2001 р.) рішення про надання в користування земельних ділянок прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення в дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Статтею 116 цього Кодексу встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками із земель державної і комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Пунктом 12 розділу Х ЗК України передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські Ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, з наведеного слідує, що повноваження по розпорядженню землями, на які просить виготовити та підписати відповідні документи позивач, належить до компетенції Рівненської районної державної адміністрації, так як вказані ділянки знаходяться поза межами населених пунктів.

Однак Рівненська районна державна адміністрація будь-яких рішень про надання в постійне користування земельних ділянок ВАТ «Рівнеазот»не приймала.

ВАТ «Рівнеазот»теж, в порядку передбаченому Земельним кодексом України, не зверталося до Рівненської РДА про надання йому в користування земельних ділянок.

Таким чином без набуття права на постійне користування земельними ділянками у порядку, передбаченому Земельним кодексом України  у позивача відсутні правові підстави для оформлення та видачі Державного акта, що має посвідчувати вказне право.

Крім того відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43, зареєстрованого в Мінюсті України 04.06.1999 р. за № 354/3647, складання та видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою передує ряд       процедур.

Так п.1.4 Інструкції встановлено, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міської, селищної, смільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Пунктом 1.12, 1.13, 1.14, відповідно встановлено:

-складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, пвідприємствам, установам, організаціям та об’єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку пректом відведення цієї ділянки.

-складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об’єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією.

-довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додається до технічної документації зі складання відповідного державного акта, другий –передається виконавцю робіт, третій –видається разом з державним актом на землю власнику або користувачу земельної ділянки. Власник або користувач земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків.

Пунктом 1.16 Інструкції передбачено, що розробку технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб’єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів.

Для складання такого звіту замовник (у даному випадку –позивач) має укласти відповідний договір на виготовлення технічного звіту з цією особою та сплатити йому відповідні кошти за виконану роботу.

Договори на виконання вказаних робіт позивач ні з відповідачем –1, ні з відповідачем - 2 не укладав.

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм слідує, що технічний звіт на земельну ділянку є документом, який не може бути виготовлений (розроблений) відповідачем –1, оскільки це не належить до його компетенції, відтак вимога позивача про зобов’язання відповідача –1 розробити технічну документацію зі складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками ВАТ “Рівнеазот” не грунтується на законі і не підлягає задоволенню.

Що стосується інших вимог, заявлених позивачем до відповідачів, то вони теж не можуть бути задоволені так, як відповідно до Інструкції заявлені відповідачем вимоги можуть бути виконані тільки після здійснення відповідних процедур, які передбачені Інструкцією, зокрема після розробки технічної документації зі складання державного акта на првво постійного користування земельною ділянкою, виготовлення та заповнення необхідних документів /Державних актів/ та пред’явлення їх відповідачам для виконання останніми обов’язку, який покладено на них законами України. Однак всупереч наведеному позивач не надав суду доказів про те, що вказана технічна документація розроблена, що складені відповідні документи і що він пред’являв їх відповідачам для підписання, узгодження, заповнення, тощо.

Без розробки технічної документації зі складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, без відсутності проектів самих документів, створених під час розробки та не пред’явлення їх повноважній особі не може виникнути обов’язку у їх підписанні, оформленні, узгодженні, видачі, тощо.

Таким чином вимоги позивача до відповідачів не грунтуються на діючому законодавстві України, не направлені на захист його прав та інтересів, а відтак не підлягають задоволенню.

На основі наведеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-  

                                                            ПОСТАНОВИВ:

Відкритому акціонерному товариству "Рівнеазот" відмовити в задоволенні позову.  

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.   

     Суддя                                                           Марач В.В.

Постанова складена в повному обсязі і  підписана суддею  "25" жовтня 2006 року