Справа №  1-170/11  

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

08 серпня 2011 року       Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області  в складі:

                                                  головуючої судді             Ніколаєвої І.К.

                                                  при секретарі                    Карпенко С.М.

                                                  за участю прокурора        Каракай В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.  Петропавлівка справу  по обвинуваченню

                                                                ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 , українка, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, одружена,  має на утриманні трьох малолітніх дітей, не військовозобов’язана, раніше не судима:

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135, ст 166  КК України

                                                          ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, являючись матір'ю своєї малолітньої дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4. Згідно ст. 150 Сімейного кодексу України  на ОСОБА_1 покладено обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, злісно ухиляється від виконання встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, а також будучи зобов'язаною піклуватися про свою малолітню дитину ОСОБА_2, яка позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство та хворобу, поставила останню в небезпечний для життя стан та завідомо залишила її без допомоги при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1, являючись матір'ю своєї малолітньої дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, достовірно знаючи про те, що дитина хворіє на дитячий церебральний параліч та важку розумову відсталість, у порушення вимог ст. 150 Сімейного кодексу України злісно не виконуючи встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, з 2005 року не піклується про здоров'я дитини, її фізичний розвиток, не вживає ніяких заходів для встановлення інвалідності у дитини відповідно до Порядку видачі медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.12.2001 N 482, у зв'язку з чим малолітня ОСОБА_2 не отримує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», у зв'язку з відсутністю індивідуальної програми реабілітації інваліда, передбаченої Положенням про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 757 від 23.05.2007 р., тривалий час не отримує потрібного комплексу оптимальних видів та форм реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених функцій організму, не забезпечена відповідно до ст.38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» послугами з соціально-побутового і медичного обслуговування, технічними та іншими засоби реабілітації, виробами медичного призначення.

Крім того, ОСОБА_1, являючись матір'ю своєї малолітньої дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, у порушення вимог ст.150 Сімейного кодексу України злісно не виконуючи встановлених законом обов'язків по догляду за, дитиною, не піклується про духовний та моральний розвиток дитини, у порушення ст.ст. 6, 29 Закону України «Про загальну середню освіту» з 2010 року не вживає заходів щодо отримання ОСОБА_2 повної загальної середньої освіти, яка згідно ст.53 Конституції України є обов'язковою і відповідно до ст.21 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» її здобуття гарантується державою інвалідам на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям.

Крім того, ОСОБА_1, являючись матір'ю своєї малолітньої дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, у порушення вимог ст.150 Сімейного кодексу України злісно не виконуючи встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, достовірно знаючи про безпорадний стан малолітньої ОСОБА_2, яка хворіє на дитячий церебральний параліч та важку розумову відсталість і потребує постійного стороннього догляду, 08.06.2011 р. близько 18.00 год., проявляючи неповагу до дитини та принижуючи її людську гідність, залишила останню у непридатному для перебування людей сараї, розташованому на території покинутого домоволодіння за адресою с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, вул. Вокзальна, 194, позбавивши дитину на тривалий час належного догляду, харчування, безпечних та нормальних умов для існування. 09.06.2011 р. приблизно о 20.00 год. малолітня дитина ОСОБА_2 була знайдена місцевими жителями у вищевказаному сараї та передана працівникам міліції Петропавлівського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, які доставили малолітню дитину до комунального закладу «Петропавлівська центральна районна лікарня».

У результаті злісного невиконання ОСОБА_1 встановлених законом обов'язків по догляду за своєю малолітньою дитиною ОСОБА_2 спричинено тяжкі наслідки у вигляді грубого тривалого порушення конституційного права малолітньої ОСОБА_2 на соціальний захист, передбаченого ст. 46 Конституції України; конституційного права на охорону здоровья та медичну допомогу, передбаченого ст.49 Конституції України; конституційного права на освіту, передбаченого ст.53 Конституції України; конституційного права на на достатній життєвий рівень для себе, що включає достатнє харчування, одяг, житло, передбаченого ст.48 Конституції України.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1  свою вину у пред’явлених обвинуваченнях визнала повністю, щиро покаялась та розповіла , що вона дійсно  не оформила інвалідність на хвору дитину через те, що в неї не було коштів.  Підсудна не заперечувала того, що дійсно вона неодноразово залишала дітей без нагляду, закривала їх у будинку.  Малолітню хвору доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , 08.06.2011 року вона залишила саму у сараї  покинутого домоволодіння через те, що до її співмешканця приїхала його мати, яка не погоджувалась з тим щоб дитина проживала з ними разом. Хвора дитина залишилась без допомоги та в небезпечних для життя умовах, без харчування та стороннього догляди в якому вона нуждається постійно.

Представник  малолітньої потерпілої ОСОБА_3 в судовому засіданні  пояснила, що дитина  вилучена у підсудної і знаходиться на лікуванні. Документи про позбавлення підсудної батьківських прав відносно  всіх трьох дітей готуються для передачі до суду. Служба у справа дітей також розполохає даними про те, що підсудна ухиляється від виконання батьківських обов’язків щодо малолітніх дітей.

Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_4  підтвердив факт невиконання, з боку підсудної, своїх материнських обов’язків. З цього приводу ця родина перебуває на обліку у органі опіки та піклування Миколаївської сільської ради  головою якої він є.

Свідоки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні  підтвердили те, що малолітня ОСОБА_2 перебувала ввечері 08.06.2011 року у сараї , двері якого були закриті  з вулиці. Вони , почувши плач дитини,  прийшли  на допомогу, нагодували дитину   та викликали міліцію.  Підтвердили, що підсудна не займається дітьми, залишає їх без догляду , закриває самих у будинку без догляду і їжі.

Свідок ОСОБА_7 яка працює районним педіатром в судовому засіданні пояснила, що дитина дійсно хвора на важку розумову відсталість і потребує постійного догляду та медичного  втручання.  Сама мати протягом всіх років  не прикладала необхідних  зусиль для того щоб дитину лікували та не оформила належним чином інвалідність.  

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що він  разом з працівниками Петропавлівського РВ УМВС  України у Дніпропетровській області за викликом, прибув на місто де знайшли дитину. Підтвердив, що  підсудна в  ніч на 09.06.2011 року залишила хвору доньку у сараї покинутого будинку . Дитину вони передали до дитячого відділення Петропавлівської ЦРЛ.  При допиті підсудної в ту ніч вона не заперечувала, що дійсно вона скоїла цій злочин, давала пояснення.

Вина підсудної ОСОБА_1   повністю підтверджується матеріалами справи, а саме:

·          Протоколом огляду міста події від  10.06.2011 року  ( а.с.15-19)  згідно якого було оглянуто сарай на території домоволодіння № 194 по вул.. Вокзальній в с. Миколаївка, Петропавлівського району, Дніпропетроської області;   

·          Рішенням  виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Петропавлівського району № 62 від 14.06.2011 року про відібрання у підсудної неповнолітньої ОСОБА_2В ( а.с. 24);

·          Актом від  10.06.2011 року  вилучення малолітньої ОСОБА_2  ІНФОРМАЦІЯ_5 , з сім’ї у зв’язку з загрозою життя дитини (а.с.25);

·           Витягом з протоколу діогнастичного обстеження від 15.06.2011 року ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно якої останній встановлено діагноз: важка розумова відсталість, рекомендовано перебувати в будинку інтернаті другого профілю (а.с.37);

·          Свідоцтвом про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно якого матір’ю дитини є підсудна ОСОБА_1І.( а.с. 38);

·           Характеристикою з міста проживання підсудної ОСОБА_1 де вказано, що підсудна веде  бродячий спосіб життя , вихованням дітей не займається, неодноразово попереджувалась про порушення обов’язків матері з питання догляду та виховання дітей, але належних висновків не зробила ( а.с. 90);

·          Довідкою Петропавлівської ЦРЛ про те, що 10.06.2011 року госпіталізовано до дитячого відділення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5, з діагнозом : дитячій церебральний параліч, тяжка розумова відсталість, Потребує лікування в спеціалізованому відділенні ( а.с. 71);

Вислухавши підсудну, представника малолітньої потерпілої, свідків , вивчивши матеріали справи  суд вважає, що вина підсудної ОСОБА_1   повністю доведена,  а кваліфікація дій  за  166  КК України –  злісне невиконання батьками встановлених законом обов’язків по догляду, за дитиною, що спричинило тяжки наслідки та ч. 1 ст. 135 КК України -  завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство та хворобу, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов’язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, .    визначена вірно.

Обираючи  вид та міру покарання суд  враховує, що підсудна вчинила  злочин  середньої  тяжкості, обставиною, що пом’якшуючою  покарання є щире каяття, підсудна на облику у нарколога і психиатра не перебуває. Обставин, що  обтяжують покарання  немає. Підсудна  має негативні характеристики і тому суд вважає за необхідне призначити покарання у вигляді  позбавлення волі з застосуванням ч.1 ст. 70 КК України. Але, врахувавши наведені обставини,  суд також прийшов до висновку про те, що  виправлення підсудної можливо без ізолювання її від суспільства і тому призначене покарання слід відстрочити на підставі ст. 75 КК України та застосувати до підсудної вимоги ст. 76 КК України.   

Цивільний позов по справі не заявлений.

Судових витрат по справі немає

Речовий  докази  не вилучались.

Запобіжний захід  ОСОБА_1 скасувати після набрання вироком чинності.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 323,324 КПК України

                                                          ПРИСУДИВ:

   ОСОБА_1  визнати винною за ч.1 ст. 135  та ст. 166 КК України та   призначити покарання:

За ч.1 ст. 135 КК України  у вигляді  двох років позбавлення волі;

За ст. 166 КК України у вигляді  трьох років позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання ОСОБА_1 у вигляді трьох років позбавлення волі.  

          На підставі ст.. 75 КК України звільнити    ОСОБА_1 від відбування покарання з  іспитовим строком   два  роки поклавши на неї обов’язки передбачені п.п.2,34 ст. 76 КК України зобов’язати періодично з’являтися та   повідомляти органи кримінально – виконавчої інспекції  за місцем  проживання   про зміну місця проживання , роботи або навчання та не віджати за межі України без дозволу  кримінально виконавчої інспекції.

Запобіжний захід  ОСОБА_1  скасувати після набрання вироком чинності.

На вирок суду  може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області  протягом 15 діб з дня його проголошення, а засудженому в той же строк після отримання копії вироку.  

Суддя    ОСОБА_9