Справа №2-250

                                                                                                            2008 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

3 квітня 2008 року                    

                                                     Свердловський міський суд Луганської області у складі:

головуючого: судді Маркової Т.Г.,

при секретарі: Іващенко Л.В.,

з участю позивача: ОСОБА_1,

її представника: ОСОБА_2,

відповідача: ОСОБА_3,

представника третьої особи: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Свердловську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3про визначення місця проживання дитини та надання дозволу на виїзд дитини за кордон,-

В с т а н о в и в :

  Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в обгрунтування якого зазначає, що вона з відповідачем ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 4 вересня 1993 року, який за рішенням суду було розірвано в січні 1998 року. Свідоцтво про розірвання шлюбу їй було видано відділом РАЦС 15 червня 2004 року. Від шлюбу вони з відповідачем мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу з відповідачем, дитина залишилася проживати з нею, а відповідач за рішенням суду зобов'язаний  був сплачувати аліменти на її утримання. Однак, потім дитина певний час проживала з її матір'ю  та матір'ю  відповідача, оскільки вона не мала роботи у с. Володарське та була вимушена працювати у м. Свердловську, у м. Луганську та у м. Києві. Протягом 2003-2005 р., коли вона працевлаштувалася у м. Києві, дитина проживала з нею.

  Позивачка зазначає, що у 2005 році вона виїхала до США, де вийшла заміж та уклала шлюб. Дитина в цей час проживала з її матір'ю та сестрою, а вона надавала матеріальну допомогу на її утримання. Відповідач вихованням та матеріальним утриманням дитини не займався, інтересу до розвитку дитини не проявляв. Зараз вона бажає забрати дитину до себе на проживання, але відповідач згоди на це не дає.

  Позивачка вказує, що для вирішення цього спору вона звернулася до органу опіки та піклування Володарської селищної ради, але спір залишився не вирішеним у зв'язку  із запереченнями відповідача ОСОБА_3 та їй було запропоновано звернутися до суду.

  Позивачка вважає, що відповідач відмовляє дати згоду на виїзд дитини за кордон необгрунтовано, оскільки він після розірвання шлюбу з дочкою не проживав та нею не піклувався, у нього є своя сім'я  та дитина бажає проживати разом з нею. Крім того, позивачка зазначає, що з 1998 року дитина перебуває на обліку у психіатра з діагнозом: епілепсія та потребує постійного лікування антиконвульсантами, яке не може отримати, проживаючи у м. Свердловську. Теперішній її чоловік згоден на переїзд дитини до США та згоден утримувати її дочку.

  Виходячи з викладеного, відповідно до ст.ст.2, 4 ЗУ „Про порядок виїзду з України і в”їзду в Україну громадян України ” та на підставі ст.ст.160,161 СК України, позивачка просить суд визнати місцем проживання її сумісної з відповідачем малолітньої дитини, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею, та надати дозвіл на виїзд з України за кордон до США дочки без згоди батька, ОСОБА_3

  У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 зазначені у позові обставини та позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягають на їх задоволенні. Додатково позивачка зазначила, що вона з чоловіком мають матеріальну можливість утримувати та лікувати доньку, надати їй необхідні умови для нормального розвитку. Чоловік має у власності житловий будинок, вони працюють, та отримують заробітну плату. Вважає, що відповідач принципово не надає згоди на виїзд доньки, оскільки сам не займався, не займається та не має наміру займатися вихованням дитини, переклавши цей обов'язок на плечі своєї матері та бабусі доньки. Він не відвідує школу, не цікавиться успіхами дочки.

  Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечує та не згоден на виїзд дитини за кордон, оскільки вважає що у відповідачки можуть змінитися життєві обставини, та вона не зможе утворити донці необхідні умови для життя та виховання, а він цього може не знати. Крім того, він буде позбавлений можливості спілкуватися з дочкою через віддаленість її знаходження. Під час відсутності позивачки, донька з ним не проживала, оскільки у нього немає умов для цього, бо він проживає разом з співмешканкою та її сином у двокімнатній квартирі, тому вони не мають можливості виділити доньці ізольовану кімнату. Він також не має можливості займатися вихованням дитини, бо працює дільничим інспектором в міліції, та вимушений багато часу перебувати на роботі. З цієї ж причини він не відвідував школу, та не цікавився її успіхами. Був випадок, коли дочка посварилася з бабусею, та прийшла до нього, щоб проживати, але через 2-3 дні він знову відвів її до бабусі.  Бажає, щоб донька проживала з його матір'ю, а він буде періодично відвідувати її та надавати матеріальну допомогу.    Однак, при цьому також погодився щоб дитина залишилася проживати і з самою позивачкою, але на території Україні. Разом з тим, він погоджується також надати дозвіл і на виїзд дитини за кордон разом з позивачкою, але лише при умові, що остання попросить пробачення у нього та його матері.

  Представник третьої особи, органу опіки та піклування, позов ОСОБА_1 підтримала та вважає, що неповнолітня  ОСОБА_5 повинна проживати з матір'ю , ОСОБА_1, позивачкою по справі, та отримати дозвіл на виїзд з  за межи України без згоди батька, оскільки батько не займається вихованням дитини, дівчина бажає проживати разом з матір'ю. Рада вирішала дати таку згоду і вважає, що це буде в інтересах дитини.

  Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

  Згідно положень ст.ст.3,11 та 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

  Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

  Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

  Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 23 січня 1998 року згідно свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.8), та є батьками неповнолітньої дитини,ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.9). Після розлучення сторони проживають окремо, а дитина періодично проживала або з матір”ю, або з бабусями. На підставі рішення Свердловського міського суду від  2 вересня 1996 року з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дитини (а.с.40-41). У теперішній час дитина не має постійного проживання з батьками, тому між сторонами виникло спірне питання щодо визначення місця проживання дитини та можливості її виїзду на постійне місце проживання за кордон разом з матір»ю.

  Відповідно до положень частини другої та третьої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

  Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

  Згідно ч.1 ст.161 цього Кодексу, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

  Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання ними своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

  Як свідчать обставини поданої заяви, пояснення сторін та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9, після розлучення батьків у 1998 році неповнолітня ОСОБА_5 певний час виховувалась своїми бабусями, а протягом 2003-2005 років з матір'ю, позивачкою по справі ОСОБА_1, яка в той час мешкала і працювала у м. Києві. Батько дитини, відповідач по справі ОСОБА_3, особливої уваги щодо виховання та матеріального утримання дитині не надавав, оскільки має іншу сім'ю. Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, а саме: характеристикою з місця навчання дитини з Володарської ЗОШ (а.с.37), довідкою Володарської селищної ради від 3.04.2007 р. (а.с.38) та актом обстеження житлово-побутових умов (а.с.39).

Допитана судом у якості свідка сама неповнолітня ОСОБА_5 пояснила, що бажає проживати з матір»ю, оскільки з батьком вона не спілкується, бо він каже, що постійно зайнятий, а з мамою завжди були добрі відносини.

 Мати дитини, позивачка по справі ОСОБА_1, у теперішній час має шлюб з громадянином Сполучених Штатів Америки, проживає за межами України (а.с.11) та бажає забрати дитину на постійне проживання до себе, проти чого не заперечує її новий чоловік, який має відповідний доход та надав письмові зобов»язання  піклуватися і утримувати їх обох весь час їхнього проживання в США (а.с.17-19).

  Крім того, згідно довідки Свердловської міської лікарні від 26.03.2007 р. (а.с.36), неповнолітня ОСОБА_5 перебуває на диспансерному обліку у дитячого психіатра з 1998 року з діагнозом: епілепсія та потребує постійного лікування антиконвульсантами, що підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 та проти чого не заперечував відповідач ОСОБА_3 При цьому свідок пояснив, що лікуванням дитини займалися бабусі, а батька він не пам'ятає. Лікувальна база в Америці більш потужна, ніж в Україні.

  Згідно наданого суду висновку відділу у справах дітей Свердловської міської ради від 25.09.2007 р. (а.с.43) орган опіки і піклування, виходячи з інтересів малолітньої дитини, вважає доцільним визначити місце проживання малолітньоїОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матірью ОСОБА_1 та дозволити виїзд малолітній ОСОБА_5за кордон. Цей же висновок підтвердили в судовому засіданні представник третьої особи та головний спеціаліст по справам дітей Свердловської міської Ради - Бабяк Т.В., підтвердивши, що батько не займається вихованням дитини.

  Таким чином суд вважає, що оскільки батьки дитини проживають окремо та у судовому засіданні дійшли згоди щодо місця проживання дитини з позивачкою, цього бажає сама дитина і на цьому наполягає орган опіки та піклування, то місцем проживання неповнолітньої ОСОБА_5 повинно бути визначено місце проживання її матері, ОСОБА_1, позивачки по справі.

  Вирішуючи питання стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо можливості надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, суд керується положеннями ЗУ „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” від 21 січня 1994 року N3857-XII, з наступними змінами та доповненнями.

  Відповідно до ст.2 цього Закону документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон та проїзний документ дитини.

Положеннями частини другої статті 4 Закону передбачено, що оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років).

За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги в цій частині, позивачка ОСОБА_1 посилається на необхідність лікування дитини від психічного захворювання: епілепсія, що потребує постійного лікування антиконвульсантами. Зазначене захворювання встановлено судом на підставі письмових доказів і свідчень свідків, та проти цього не заперечує сам відповідач.

У свою чергу відповідач ОСОБА_3, заперечуючи проти позову у зазначеній частині, не надав суду належних обгрунтувань, які б свідчили проти неможливості виїзду дитини за кордон, де у теперішній час проживає її мати, ОСОБА_1, позивачка по справі.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка та її теперішній чоловік мають можливість та бажання виховувати та утримувати дитину. Теперішній чоловік позивачки запросив її дитину на постійне місце проживання у США, та зобов'язується надавати позивачці та її дитині за весь час їх перебування у цій країні їжу, одяг та місце проживання \а.с. 15-19\, має постійну роботу, є громадянином США, отримує заробітну плату, має  добре здоров'я,  Відповідач же в судовому засіданні не спростував докази, надані позивачкою по справі. Більш того, підтвердив, що не має наміру забрати доньку на проживання до себе, пояснюючи це відсутністю належних житлових умов та зайнятістю на службі.

Таким чином, суд вважає доводи позивачки про можливість та необхідність виїзду малолітньої дитини за межі України для проживання та отримання належного лікування, більш переконливими, та виходячи з інтересів дитини, вважає доцільним дозволити виїзд малолітній ОСОБА_5за кордон, без згоди батька, ОСОБА_3, разом з її матір'ю,  ОСОБА_1, оскільки це в інтересах дитини.

Відповідно до положень ст.ст.79, 81 та 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачаки ОСОБА_1 повинно бути стягнуто понесені нею при зверненні до суду судові витрати в розмірі - 16 грн.

              На підставі ст.ст.160 та 161 СК України, ст.2 та ст.4 ЗУ „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України ”, керуючись ст.ст.10-11, 60, 209 та ст.ст.212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

  Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3про визначення місця проживання дитини та надання дозволу на виїзд дитини за кордон - задовольнити.

  Визначити місце проживання малолітньоїОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю , ОСОБА_1.

Дозволити виїзд малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон, без згоди батька, ОСОБА_3, разом з матір'ю , ОСОБА_1.

  Стягнути з ОСОБА_3на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі - 16 грн.

               Заява про оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд протягом 10 днів з дня його оголошення. Рішення набирає чинності, якщо протягом вказаного часу не надійде заява про його оскарження.

                                           Суддя                                           Т.Г. Маркова.