ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"01" вересня 2006 р. Справа № 19/108
За позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до відповідача Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"
про стягнення в сумі 7 429 715 грн. 89 коп.
Суддя Тимошенко О.М.
Представники:
Від позивача : представник Клименко Р.В.
Від відповідача : представник Янкевич Л.Д., Лихольот А.В.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача 7429715,89 грн.- суми основного боргу, штрафних санкцій, збитків від інфляції та 3% річних за поставлений природний газ по договору № 06/02-2141 від 28.12.2002 року. В судовому засіданні позовні вимоги, відповідно до права, наданого статтею 22 ГПК України, підтвердив.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог позивача заперечує, мотивуючи тим, що сума основного боргу погашена повністю відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711. Зазначає, що вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, збитків від інфляції та 3 % річних заявлені з порушенням норм матеріального права. Просить відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з "22" серпня 2006 р. по "01" вересня 2006 р. для подання додаткових доказів.
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Суд виходив з такого.
28 грудня 2002 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 06/02-2141 на постачання природного газу для потреб населення на протязі січня-грудня 2003 року. Згідно з умовами даного договору позивач передав, а відповідач зобов'язувався прийняти й оплатити природний газ загальним об'ємом 328777,580 тис.куб.м. на суму 35723120,38 грн. Факт передачі природного газу в указаному об'ємі підтверджується щомісячними актами прийому-передачі, підписаними сторонами.
Відповідач за вказаний газ розрахувався частково в сумі 30863270,42 грн. Відтак сума основного боргу складає 4859849,96 грн.
В процесі розгляду справи відповідачем повідомлено про сплату суми основного боргу, в підтвердження чого подано платіжні доручення № 52 від 12.07.2006 р. про сплату коштів в сумі 2827688,00 грн. та № 59 від 09.08.2006 р. про сплату коштів в сумі 12000000,00 грн., а також договір № 14/06-469 від 08.08.2006 р. про організацію проведення взаєморозрахунку, укладений між ВАТ "Рівнегаз" та ДК "Газ України". Для надання позивачем підтвердження факту сплати основної суми боргу в судовому засіданні 22.08.2006 р. оголошувалась перерва.
Представник позивача в засіданні 01.09.2006 р. підтвердив погашення основного боргу відповідачем.
За таких обставин провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача частково збитків від інфляції та трьох відсотків річних.
Поряд з цим суд вважає необхідним виключити із поданого розрахунку інфляційних втрат суми, нараховані за період: листопад - грудень 2003 року в розмірі 29602,91 грн. враховуючи таке.
Зазначена сума нарахована за період, що передував набранню чинності ЦК України. У цей період був чинним Цивільний кодекс УРСР, статтею 214 якого передбачена відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді обов'язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" від 08.10.1999 р. № 1136-ХІУ, яким зазначена стаття викладена в новій редакції, передбачено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.
Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.2003 року № 554-ІV передбачено, що заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергію, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. Статтею 5 цього закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
Предметом договору від 28.12.2002 р. № 06/02-2141, на якому грунтуються позовні вимоги, є постачання природного газу для потреб населення.
За таких обставин задоволенню підлягають вимоги в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 1040007,89 грн.
В частині заявлених позивачем вимог щодо стягнення 7% штрафу в сумі 340189,50 грн. та пені в сумі 888283,38 грн. слід відмовити враховуючи таке.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що відповідальність за порушення правил господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовується у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в п. 1 цього розділу строку, тобто до 01.01.2004 р.
Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.
Нарахований позивачем згідно ст. 231 ГК України штраф в розмірі 7% не пом'якшує відповідальності, яка існувала до 01.01.2004 р., а навпаки її обтяжує, оскільки договором № 06/02-2141 від 28.12.2002 р. була передбачена сплата лише пені за прострочку в оплаті.
Вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 888283,38 грн. заявлені з пропуском строку позовної давності, про що відповідачем зроблено відповідну заяву у поданому відзиві.
Згідно статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Пунктом 2 статті 258 ЦК України встановлено, що спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи, що згідно пункту 5.1 Договору передбачений розрахунок за використаний природний газ до 10 числа наступного за звітним місяця, то строк позовної давності по вимозі про стягнення пені за грудень 2003 року закінчився 10 січня 2005 року, а за попередні місяці 2003 року, ще раніше. Позивач звернувся з позовом до суду 28.11.2005 р.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з покладенням на відповідача витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України пропорційно сумі задоволених позовних вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених становить 83 %.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (вул. Білякова 4,Рівне,33027, код ЄДРПОУ 03366701, розрахунковий рахунок № 26038301586528, банк: ПІБ м. Рівне, МФО банку 333335) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка 1,Київ 116,04116, код ЄДРПОУ 31301827) - збитки від інфляції в сумі 1040007грн. 89коп., 3 % річних в сумі 271782грн. 25коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 21165грн. 00коп., витрат на оплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 97 грн 94 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до частини 3-4 статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4859849 грн. 96 коп.
4. В задоволенні решти вимог відмовити.
Суддя Тимошенко О.М.
Повний текст рішення суддею підписано "20" жовтня 2006 р.