Судове рішення 15-9/219-04-7072А від 28.08.2007

Судове рішення #199610

15-9/219-04-7072А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2006 р.

Справа № 15-9/219-04-7072А

12 год. 10 хв. м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М .Д.

За участю представників сторін:

від позивача – Батилін О.М.;

від відповідачів:

1) Одеської міської ради –Ворсуляк А.М.;

2) Виконавчого комітету Одеської міської ради –Ворсуляк А.М.;

3) КП „Одеське МБТІ та РОН” –не з'явився;

від третьої особи (заявника) –Юхтенко Л.Р.;

від прокуратури –Рожкова Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про перегляд рішення господарського суду від 27.07.2005 р. за нововиявленими обставинами у порядку ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України по справі № 9/219-04-7072 за позовом Підприємства „СТК Центральне”, заснованого на власності об'єднання громадян Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України, до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” про визнання частково недійсним рішення та визнання недійсним свідоцтва про право власності за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів –Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та за участю Прокуратури Одеської області,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.07.2005 р. у справі № 9/219-04-7072 позов Підприємства „СТК Центральне”, заснованого на власності об'єднання громадян Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України, задоволено у повному обсязі, а саме: визнано недійсним п. 1.1 рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.05.2004 р. № 321 в частині включення до переліку будівлі, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Заславського, 9; визнано недійсним свідоцтво про право власності від 10.08.20004 р., видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради, та зобов’язано КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” скасувати реєстрацію права власності, здійснену на підставі свідоцтва про право власності від 10.08.2004 р.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 р. рішення господарського суду Одеської області від 27.07.2005 р. залишено без змін, апеляційні скарги Представництва по управлінню комунальною власністю, Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради –без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.08.2006 р. касаційні скарги Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та касаційне подання прокуратури Одеської області відхилені, а рішення господарського суду Одеської області від 27.07.2005 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 р. у справі № 9/219-04-7072 залишені без змін.

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про перегляд рішення господарського суду від 27.07.2005 р. у справі № 9/219-04-7072 за нововиявленими обставинами в порядку адміністративного судочинства у зв’язку з тим, що рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2004 р. по справі № 30/106-04-3443, яке стало підставою для прийняття рішення від 27.07.2005 р. у справі № 9/219-04-7072, скасовано.

У заяві про перегляд рішення заявник зазначає наступні підстави для звернення до суду з позовом та задоволення позову. Так, Підприємство „СТК Центральне” має право власності на спірне домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Заславського, 9, яке за ним було визнано рішенням господарського суду Одеської області від 06.08.2004 р. по справі № 30/106-04-3443. У зв'язку з цим рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.05.2004 р. № 321 в частині включення до переліку будівлі, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Заславського, 9, та свідоцтво про право власності від 10.08.20004 р., видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради, суттєво порушують право власності Підприємства „СТК Центральне”.

При прийнятті рішення у даній справі судом першої інстанції застосовано преюдицію і звільнено позивача від доказування тих фактів, які були встановлені рішенням суду по справі № 30/106-04-3443.

Оскільки Постановою Верховного суду України рішення суду у справі № 30/106-004-3443 скасовано, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради просить суд скасувати рішення суду від 27.07.2005 р. у справі № 9/219-04-7072 та в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача на заяву заперечує, посилаючись на пропущення заявником строку для звернення до суду з відповідною заявою, у зв’язку з чим просить заяву залишити без задоволення.

Представники відповідачів заяву підтримують та просять суд задовольнити заяву і скасувати рішення суду від 27.07.2005 р.

У зв’язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали заяви та справи, з’ясувавши всі фактичні обставили справи, господарський суд встановив наступне.

Позовна заява Підприємства „СТК Центральне”, заснованого на власності об'єднання громадян Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України, ґрунтувалась на тому, що нерухоме майно –будівлі та споруди колишнього Одеського виробничого комбінату Товариства сприяння обороні України, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Заславського, 9 є власністю позивача згідно статуту Підприємства „СТК Центральне”, проте позивач позбавлений володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому нерухомим майном Одеського виробничого комбінату у зв'язку з тим, що виконавчий комітет Одеської міської ради згідно свого рішення від 27.05.2004 р. № 321 видав свідоцтво про право комунальної власності на зазначене нерухоме майно за територіальною громадою в особі Одеської міської ради, зазначене свідоцтво зареєстровано КП „Одеське МБТІ та РОН”.

При винесенні рішення від 27.07.2005 р. у справі № 9/219-04-7072А суд виходив з того, що позивач є законним власником нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Заславського, 9; а також позивач набув право власності на нього у порядку правонаступництва. Крім того, судом в рішенні зазначено, що факти, встановлені при розгляді справи № 30/106-04-3443, є підставою звільнення від доказування, а також були вивчені, відображені у судовому рішенні, набули сили достовірності та непорушності, оскільки рішення суду з цієї справи набрало законної сили. Крім того, у зазначеному рішенні суд посилається на ст. 393 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв’язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, в основу рішення господарського суду від 27.07.2005 р. у справі № 9/219-04-7072А покладено той факт, що Підприємство „СТК Центральне” має право власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Заславського, 9, яке за ним було визнано рішенням господарського суду Одеської області від 06.08.2004 р. по справі № 30/106-04-3443.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що у встановленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

Приймаючи до уваги, що факт визнання позивача власником нерухомого майна, щодо якого Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято оскаржуване рішення, безпосередньо впливає та пов’язано з прийнятим господарським судом рішенням, господарський суд вважає, що вказані обставини можуть прийматися судом як нововиявлені обставини та бути підставою для перегляду рішення господарського суду.

Оскільки на теперішній час рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2004 р. по справі № 30/106-04-3443 скасовано Постановою Верховного суду України від 18.10.2005 р. за касаційним поданням Генерального прокурора України, а справу № 30/106-04-3443 передано на новий розгляд господарському суду Одеської області, в результаті якого господарським судом 10.02.2006 р. прийнято рішення про відмову у задоволенні позову Підприємства „СТК Центральне” про визнання права власності на об’єкти нерухомості, господарський суд вважає, що підстави, на яких ґрунтувалось рішення господарського суду від 27.07.2005 р. відпали.

За таких обставин, рішення господарського суду Одеської області від 27.07.2005 р. у справі № 9/219-04-7072 підлягає скасуванню, а справа –перегляду за нововиявленими обставинами.

Відповідно до рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області” 27 травня 2004 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення № 321 „Про реєстрацію об’єктів комунальної власності м. Одеси”, згідно п.1.1 якого Комунальному підприємству „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” необхідно провести технічну інвентаризацію об’єктів не житлового фонду комунальної власності, серед яких зазначені домоволодіння, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Заславського, 9.

На підставі зазначеного рішення 10 серпня 2004 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на домоволодіння, яке розташоване м. Одесі по вул. Заславського за № 9, що належить Територіальні громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності. У зв'язку з цим КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” здійснило реєстрацію вказаного домоволодіння за № 7003100, про що зроблено запис № 2579 в книзі 2ог-192, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.08.2004 р. № 4420270.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилається на те, що прийняте відповідачем –Виконкомом Одеської міської ради спірне рішення порушує права позивача як власника нерухомого майна та вважає, що з урахуванням положень Закону України „Про власність” та ст. 393 Цивільного кодексу України, прийняте рішення підлягає визнанню недійсним, виходячи з наступного.

Підприємство „СТК Центральне”, заснованого на власності об'єднання громадян Одеської обласної організації Товариства сприяння оборони України, згідно п.1.1. Статуту підприємства, перереєстрованого Центральною районною адміністрацією Одеського міськвиконкому 26.09.02 р., створено засновником внаслідок реорганізації „Одеського виробничого комбінату Товариства сприяння обороні України” шляхом перетворення у порядку правонаступництва відповідно Закону України „Про підприємства в Україні” на підставі Постанови бюро „Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України” з метою здійснення господарської діяльності, що не суперечить чинному законодавству України.

Засновником підприємства є Одеська обласна організація Товариства сприяння обороні України (п.2.1. статуту).

Згідно п. 2.4. статуту Підприємство „СТК Центральне” має статутний фонд майном у розмірі 9000 грн., що сформований засновником шляхом внесення до статутного фонду приміщень за адресою: вул. Заславського, 9 загальною площею 998,1 кв.м. (приміщення першого та другого поверхів). Також згідно п. 7.4 статуту підприємство є власником майна, переданого йому засновником у власність.

Проте, як встановлено судом, рішенням господарського суду Одеської області у справі № 25-30/106-04-3443 від 10.02.2006 р., що набрало законної чинності, відмовлено у задоволенні позову Підприємства „СТК Центральне” про визнання права власності на об’єкти на нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Заславського, 9, відмовлено. Зазначеним рішенням суду встановлено, що позивачем належним чином не доведено наявність у нього на праві власності приміщення за адресою вул. Заславського, 9 загальною площею 998,1 кв.м. (приміщення першого та другого поверхів), оскільки дані твердження Підприємства „СТК Цетральне” не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, відсутні докази прийняття Товариством сприяння обороні України рішення щодо відчуження приміщення за адресою вул. Заславського, 9. загальною площею 998,1 кв.м. (приміщення першого та другого поверхів), шляхом передачі до статутного фонду новоствореного підприємства „СТК Центральне”. Крім того, на думку суду, не є таким доказом відчуження майна незавірений належним чином акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного фонду Підприємства „СТК Центральне” від 27.09.02 р., щодо передачі Одеською обласною організацією Товариства сприяння обороні України до статутного фонду позивача приміщення за адресою вул. Заславського, 9. загальною площею 998,1 кв.м. (приміщення першого та другого поверхів).

Крім того, постановою Одеського апеляційного господарського суду України від 11.05.2006 р. у справі № 25-30/106-04-3443 встановлено, що ствердження позивача стосовно того, що доказами прийняття повноважним органом ТСОУ в особі Бюро ЦК ТСОУ рішення про відчуження спірного майна шляхом передачі до статутного фонду новоствореного Підприємства „СТК Центральне” являються постанова від 30.05.2002р. (протокол № 9) та акт прийому-передачі майна до статутного фонду підприємства від 27.09.2002р., а також твердження про правомірну передачу майна відповідно ч.1 ст. 5, ч. ч. 2, 4 ст. 10 Закону України „Про підприємства в Україні” від 27.03.1991р., ч. 4 ст.63, ч.2 ст. 66, ч.1 ст. 140 ГК України не враховують положень чинних Постанов Верховної Ради України № 2268-ХІІ від 10.04.1992р. „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України” та № 3943-ХІІ від 04.02.1994р. „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР”, згідно котрих до законодавчого визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передано тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об’єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, а майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташоване на території України, є загальнодержавною власністю. Причому з безпосереднього змісту Постанови Верховного Суду України від 18.10.2005р. по справі № 25-30/106-04-3443 вбачається, що вирішальною обставиною при розгляді даного спору являється з’ясування правового режиму майна ДТСААФ УРСР, т. я. позовні вимоги базуються на теорії багатосуб’єктності права власності громадських організацій. Однак п.7 Статуту ДТСААФ СРСР передбачав обов’язковість рішень вищих ланок органів ДТСААФ для нижчих, а кошти товариства витрачались згідно п. 58 Статуту по затвердженим в установленому порядку фінансовим планам (кошторисам). Таким чином, згідно положень Статуту суб’єктом права власності громадських організацій виступає сама громадська організація. При цьому ланки громадських організацій, які визнані юридичними особами і суб’єктами цивільно-правових відносин, володіють, користуються, розпоряджаються майном у межах, визначених статутом, але наявність вказаних правомочностей не свідчить про належність їм права власності на це майно, власником цього майна у цілому є громадська організація як система у складі всіх своїх підрозділів (концепція про єдність суб’єкта права власності громадських організацій).

Як вказано у постанові апеляційної інстанції, вищевикладене підтверджується і перейменуванням наказом ЦК ДТСААФ СРСР № 401 від 03.08.1979 р. Одеської виробничої майстерні ДТСААФ Українського промислового об’єднання ДТСААФ у Одеський промисловий комбінат ДТСААФ (без зазначення УРСР всупереч твердженням позивача) і не свідчить про перехід права власності на це майно від ДТСААФ СРСР до ДТСААФ УРСР, правонаступником якого являється ТСОУ. За таких умов правові підстави для прийняття ТСОУ в особі Бюро ЦК ТСОУ рішення про відчуження спірного майна шляхом передачі до статутного фонду новоствореного Підприємства „СТК Центральне”, а отже, в подальшому і складання ООО ТСОУ і Підприємством СТК „Центральне” акту прийому-передачі від 27.09.2002р. про передачу майна до статутного фонду позивача відсутні.

Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній справі або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що факт відсутності у позивача права власності на спірні об’єкти нерухомості доведений судом при вирішенні іншої справи та не підлягає доказуванню, у зв'язку з чим судом спростовуються твердження позивача щодо порушення його права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 21 Цивільного кодексу України передбачає, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши підстави прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та межи повноважень щодо прийняття такого рішення, суд дійшов висновку, що рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.05.2004 р. № 321 в частині включення до переліку будівлі, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Заславського, 9 є законним, виходячи з наступного.

Ч. 5 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачає, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом, є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав.

Отже, у зв'язку з викладеним КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” правомірно здійснило реєстрацію права комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Заславського, 9

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги цілком необґрунтовані та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 245-253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про перегляд рішення господарського суду від 27.07.2005 р. за нововиявленими обставинами у порядку ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України по справі № 9/219-04-7072 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 27.07.2005 р. у справі № 9/219-04-7072 скасувати.

3. У задоволенні позовних вимог Підприємства „СТК Центральне”, заснованого на власності об'єднання громадян Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України, до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” про визнання частково недійсним рішення та визнання недійсним свідоцтва про право власності за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів –Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та за участю Прокуратури Одеської області відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 20 жовтня 2006 р.

Суддя Петров В.С.

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація