Справа №  2-902/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

04 серпня 2011 року                                                                                  м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді  Порошиної О.О.

при ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Синельниківської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з квітня 2006 року по квітень 2010 року він проживав однією сім’єю , але не перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 ОСОБА_4 цей час вони мешкали у матері позивача ОСОБА_5 за адресою: Дніпропетровська область Синельниківський район с.Новий Посьолок вул..Калініна,38. Від спільного життя у них народився син –ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Починаючи з дня народження дитини і по квітень 2010 року відповідач належним чином не доглядала дитину, зловживала спиртними напоями, покидала дитину на позивача та його матір і була відсутня по декілька днів за місцем своєї реєстрації. Відповідач не має достатнього постійного доходу для матеріального забезпечення умов проживання та нормального розвитку ОСОБА_6, у неї відсутнє постійне житло, одяг дитини постійно видає неприємний запах цвілі, що вказує на невідповідність санітарно-гігієнічним умовам проживання та виховання дитини. Позивач проживає в будинку загальною площею 49,4 кв.м., житловою –25,2 кв.м., з ремонтом та обладнанням, де створені всі умови для проживання, виховання та утримання дитини. В цьому будинку також обладнана кімната для дитини, щоб син міг мати здоровий сон, навчатися, грати. Позивач має можливість забезпечити синові всі належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, чого відповідач забезпечити не в змозі. Разом з тим, він не буде чинити перешкод для спілкування відповідача з сином і готовий зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб дитина не була позбавлена піклування матері. Спиртними напоями позивач не зловживає, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, добре відноситься до сина, працює, має час займатися з сином вечорами, гуляти та піклуватися про нього, може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.  Вважає, що перебування дитини в сім’ї відповідача негативно впливає на його виховання та здоров’я та просить визначити місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ним, ОСОБА_2 за адресою: Синельниківський район с.Новий Посьолок вул..Калініна,38.

          Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7   в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просять їх задовольнити.      

          Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, але надіслала до суду заперечення проти позову , згідно яких позовні вимоги не визнала  та зазначила, що спільне життя з позивачем у неї не склалося та починаючи з листопада 2010 року вони стали проживати окремо. У зв’язку з тим, що ОСОБА_2 не виконує свого обов’язку щодо матеріального забезпечення дитини, вона вимушена була звернутися до Арцизького районного суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з нього аліментів на утримання дитини. Навіть після того, як ОСОБА_2 був сповіщений про існування такого позову, він до теперішнього часу ніякої матеріальної допомоги жодного разу не надав та лише погрожує тим, що забере в неї дитину. Всі доводи позивач про неналежне виконання нею своїх обов’язків щодо виховання дитини вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки за весь час її проживання разом з дітьми за місцем реєстрації в с.Новий Посьолок Синельниківського району Дніпропетровської області та за місцем теперішнього проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2 на неї жодного разу не надходило скарг до органів місцевої влади або правоохоронних органів про неналежне виконання батьківських обов’язків. Крім того, позивач стверджує, що вона не має постійного доходу та постійного житла, у зв’язку з чим не може забезпечити умов нормального розвитку  їх дитини , але сам позивач приховує той факт, що жодним чином не допомагає своїй дитині матеріально, а також сам не має свого житла і навіть його мати подала позов про визнання відповідача такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку. Позивач отримує заробітну плату в розмірі 941 грн, а дата його працевлаштування –01.02.2011 року, тобто з дня подачі нею позову до суду про стягнення з ОСОБА_2  аліментів, що свідчить про те, що з самого початку він намагався ухилитися від сплати достатніх аліментів шляхом надання доказів про свої офіційні малі доходи. Позивач ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, у її вихованні участі не приймає, жодним чином не цікавиться про стан її здоров’я та наявні потреби, не враховує малий вік дитини (неповних два роки), яка його зовсім не знає і з листопада 2010 року жодного разу не бачила.

          Представник третьої особи- органу опіки та піклування Синельниківської районної державної адміністрації ОСОБА_8  в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та підтримала висновок служби у справах дітей Синельниківської райдержадміністрації, згідно якого не вбачається  підстав відривати малолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, від матері ОСОБА_3   

          Заслухавши пояснення сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

           Відповідно до ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків , особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Ст. 161 Сімейного кодексу України передбачає правильне вирішення спорів між батьками про визначення місця проживання дитини, згідно якого спір про місце проживання неповнолітньої  дитини суд може розглядати лише тоді, коли дитина тримається біля себе одним з батьків за допомогою фізичного чи психічного насильства. У позовній заяві позивач має аргументувати свою вимогу про передання дитини на проживання разом з ним: грубим поводженням з дитиною другим з батьків, привиттям  їй поганих звичок, відсутністю нагляду за дитиною тощо.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 з 01.02.2011 року працює у підприємця ОСОБА_4 в с.Новий Посьолок Синельниківського району механізатором із заробітною платою 941 грн. , зареєстрований та фактично  проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3 разом зі своєю матір’ю –ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та сестрою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5. Згідно акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2 від 08.04.2011 року  будинок складається з двох кімнат: 15 кв.м. та 8 кв.м.,  санітарний стан будинку в нормі , приміщення за площею невелике для проживання такої кількості людей, але заперечень щодо можливості там проживати малолітній дитині немає.

Згідно довідки Миролюбівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 11.02.2011 року ОСОБА_3 з квітня 2010 року по даний час дійсно не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Згідно довідки виконкому Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області №624 від 18.05.2011 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, не зареєстрована, але проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 та має склад сім’ї: донька –ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_9, син –ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_10 їх мати ОСОБА_3 на достатньому рівні займається вихованням та доглядом за дітьми, діти виглядають охайними та доглянутими. Батько ОСОБА_11 матеріальної допомоги синові не надає, аліменти не сплачує. ОСОБА_3 не судима, веде моральний спосіб життя, з сусідами в доброзичливих відносинах, в сім’ї дружні, теплі відносини.   

Згідно висновку Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області №106 від 20.05.2011 року  встановлено, що діти мешкають разом з матір’ю –ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_7, орендують житловий будинок за адресою: с.Павлівка вул..Фрунзе,70 Арцизького району Одеської області. Будинок охайний, відремонтований, для малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_10 створені всі необхідні умови для повноцінного виховання та всебічного розвитку – місце для навчання, власні речі, окремі ліжка. ОСОБА_3 характеризується з позитивного боку, акуратна, веде тверезий спосіб життя. Батько ОСОБА_6 –ОСОБА_2 мешкав разом із сім’єю за даною адресою з травня 2010 року по листопад 2010 року. На даний час з сім’єю не мешкає , фінансової підтримки не надає, аліменти не сплачує. Вважають доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини разом з матір’ю –ОСОБА_3

Згідно висновку служби у справах дітей Синельниківської райдержадміністрації №182 від 23.05.2011 року вважають за недоцільне та не вбачають підстав відривати малолітню дитину ОСОБА_6, 15.06.2009 року від матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7.    

          Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідно в найкращих інтересах дитини.

          Вирішуючи спір між батьками, які проживають окремо, про те, з ким з них залишається дитина, суд виходить із рівності прав та обов’язків батька й матері щодо своєї дитини, враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік та прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

          Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.

          На рівні законодавства встановлений перелік обставин, при наявності яких малолітню дитину не можуть передати для проживання разом з матір’ю, якими зокрема є відсутність у матері самостійного доходу, зловживання матір’ю спиртними напоями або наркотичними речовинами, аморальна поведінка матері, яка може зашкодити розвиткові дитини.

          Судом не встановлено в діях матері –відповідача ОСОБА_3 вказаних обставин та ознак аморальної поведінки . Проте, крім наведеного вище переліку обставин, при наявності яких дитину не можуть передати для проживання разом з матір’ю , судом беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

          Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, , що  мати дитини –ОСОБА_3 належно ставиться до виконання своїх материнських обов’язків, виявляє більшу увагу до дитини та турботу про неї, на відміну від позивача ОСОБА_2, який за весь час, що проживає окремо від дитини, жодного разу не бачив сина , не цікавився його життям та не забезпечував матеріально.

          Таким чином , при наявності вказаних обставин , виходячи з принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року , суд вважає безпідставними вимоги позивача щодо визначення місця проживання малолітньої дитини –ОСОБА_6 разом з ним, а не з матір’ю ОСОБА_3 та вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, суд,    

В  И Р І Ш И В :

          В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Синельниківської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини –відмовити.

          Апеляційна  скарга  на  рішення  суду може бути подана  до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

            Суддя:


ОСОБА_12