ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.11                                                                          Справа №  8/5009/3959/11-2/5009/3959/11

Суддя    Мойсеєнко   Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (69063, м. Запоріжжя,                        вул. Чекістів, 23)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Преміум Інжінірінг”(69000,                м. Запоріжжя, бул. Центральний, 19-Б, кв. 18)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод вентиляційного обладнання” (69000, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 25-А)

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Преміум Інжінірінг” (03067, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 16)

про стягнення з відповідачів солідарно 335151,60 швейцарських франків (еквівалентно 3107823 грн. 58 коп.) заборгованості за кредитором за договором № 11144859000 від 24.04.2007 р., 71575,46 швейцарських франків (еквівалентно 663711 грн. 30 коп.) заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 5111,45 швейцарських франків (еквівалентно 47397 грн. 91 коп.) пені, за несвоєчасне повернення кредиту, 4470,33 швейцарських франків (еквівалентно 41452 грн. 87 коп.) пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом,

за участю представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача-1: ОСОБА_1. (довіреність б/н від 28.03.2011р.); ОСОБА_2. (наказ  № 1 від 17.08.2006р., директор ТОВ “Преміум Інжінірінг”);

від відповідача-2: ОСОБА_1. (довіреність № 20-03/2011ЗМ від 20.03.2011р.);

від відповідача-3: ОСОБА_1. (довіреність № 11/2010 від 11.10.2010р.);

ВСТАНОВИВ:

          Розпорядженням господарського суду Запорізької області № П-295/11 від 21.09.2011р. про призначення повторного автоматичного розподілу справ, справа № 8/5009/3959/11 передана на розгляд судді Мойсеєнко Т.В. На виконання розпорядження справі присвоєно номер № 8/5009/3959/11-2/5009/3959/11.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.09.2011 р. справу                                    № 8/5009/3959/11-2/5009/3959/11 прийнято до розгляду суддею Мойсеєнко Т.В. та призначено судове засідання на 23.09.2011р.

Предметом позовних вимог, з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог від 03.08.2011 р., яка відповідає ст. 22 ГПК України та прийнята судом, є вимоги про стягнення 1) солідарно з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Преміум Інжінірінг” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод вентиляційного обладнання”, а також 2) солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Преміум Інжінірінг” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Преміум Інжінірінг” 416008,84 швейцарських франків, що в еквіваленті станом на 06.05.2011 р. за офіційним курсом НБУ становить 3860385,66 грн., у тому числі 335151,60 швейцарських франків, що еквівалентно 3107823,58 грн., заборгованості за кредитом, 71575,46 швейцарських франків, що еквівалентно 663711,30 грн., заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 5111,45 швейцарських франків, що еквівалентно 47397,91 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту, 4470,33 швейцарських франків, що еквівалентно 41452,87 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом на підставі кредитного договору від 24.04.2007 р. № 11144859000 та договорів поруки від 24.04.2007 р. № 11144859000/П-4, № 11144859000/П-5.

10.08.2011 р. відповідачами 1, 2, 3 надані відзиви на позовну заяву.

Відповідач-1 у своєму відзиві заперечив проти позовних вимог, оскільки на час розгляду справи відповідачем-1 ведуться перемовини з позивачем щодо реструктуризації заборгованості. Крім того, вважає, що заборгованість за простроченими процентами, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів розраховані невірно.

Відповідачі 2 та 3 у відзивах на позовну заяву заперечили проти позовних вимог, оскільки вважають що порука припинилася внаслідок збільшення відповідальності позичальника за додатковими угодами № № 2, 3 до кредитного договору, які укладені без згоди поручителів.

Ухвалою від 23.09.2011р. розгляд справи відкладено на 27.10.2011 р. за клопотанням позивача.

В судовому засіданні 27.10.2011 р. були присутніми представники усіх сторін. За їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні 27.10.2011 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Також надав письмові заперечення на відзиви на позовну заяву, в яких зауважив, що обсяг відповідальності поручителів не змінювався у зв’язку з укладанням додаткових угод до кредитного договору, оскільки розмір процентів за користування кредитом не змінювався, а зміна гранично допустимого залишку заборгованості та періоду його погашення не є зміною процентів. Оскільки обсяг відповідальності поручителів відповідає взятим на себе зобов’язанням за договорами поруки, то порука не припинилася.

Представник відповідачів 1, 2, 3 в судовому засіданні 27.10.2011 р. заперечив проти позовних вимог. Зауважив, що уклавши з боржником додаткові угоди № 2 від 21.03.2008 р. та № 3 від 25.12.2008 р. до кредитного договору № 11144859000 від 24.04.2007 р., якими було змінено графік погашення кредиту, позивач таким чином збільшив і суму відповідальності поручителя на суму відсотків за кредитом, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.

Для підтвердження того, що вказані додаткові угоди збільшили суму відповідальності поручителів,  представник відповідачів 1 та 3 подав клопотання про призначення судово-економічної (бухгалтерської експертизи) по кредитному договору № 11144859000 від 24.04.2007 р.

Суд, розглянувши клопотання про призначення судово-економічної (бухгалтерської експертизи), відмовив у їх задоволенні, оскільки поставлені на вирішення експертизи питання не потребують спеціальних знань та можуть бути вирішені судом самостійно при розгляді справи. Крім того, питання щодо правильності нарахування відсотків, пені та визначення заборгованості позичальника є правовими, оцінка яким має бути надана саме судом, виходячи з умов кредитного договору та обставин справи, тому вони не можуть бути поставлені на вирішення експерта.

Ухвалою від 27.10.2011р. у зв’язку з невиконанням сторонами вимог суду у повному обсязі, розгляд справи відкладено на 15.11.2011р.

За клопотанням представника відповідача-1 суд ухвалою від 15.11.2011р. продовжив строк розгляду спору на 15 днів до 08.12.2011 р. та відклав розгляд справи на 28.11.2011 р.

28.11.2011 р. відповідач-1 надав суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, оскільки вважає, що річний строк позовної давності для вимог про стягнення пені сплив 01.06.2010 р. (через рік після настання строку повернення кредиту згідно з вимогою банку № 133-432/1180 від 25.05.2009 р. про дострокове повернення кредиту та процентів).

28.11.2011 р. відповідачі 2 та 3 надали додаткові обґрунтування та уточнення до відзиву на позовну заяву, в яких зауважили, що застосування банком збільшеної ставки по прострочених процентах у розмірі 17,98% є неправомірним, оскільки кредитним договором така ставка не передбачена, а процентна ставка, яка визначена кредитним договором,  не змінювалась у встановленому порядку. Також зауважують, що передбачений договором метод нарахування процентів «факт/360»в договорі не визначений, а тому не може застосовуватися для нарахування відсотків. Крім того, відзначили, що згідно з ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Вважають, що пункт 3.1 договорів поруки про те, що договір поруки діє до повного припинення своїх зобов’язань боржника за основним договором, не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки він не визначений роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, як цього вимагає стаття 252 Цивільного кодексу України. Тому вважають, що термін пред’явлення вимог до поручителів минув 01.12.2009 р., оскільки позивач не надіслав поручителям вимог протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання (який на думку відповідачів настав 01.06.2009 р.).

Представник позивача в судовому засіданні 28.11.2011 р. надав письмові пояснення щодо нарахування процентів за користування та пені.

В судовому засіданні 28.11.2011 р. оголошувалася перерва до 08.12.2011 р.

В судовому засіданні 08.12.2011р. були присутні представники відповідачів. За їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представники відповідачів заперечили проти позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача-1 також надав суду письмові пояснення від 08.12.2011 р. про те, що листа позивача № 207506 від 22.02.2008 р. про застосування підвищеної процентної ставки для нарахування відсотків він не отримував. Крім того, умовою пункту 9.2 кредитного договору не передбачено такої підстави для збільшення процентної ставки як порушення кредитної дисципліни, про що вказується у цьому листі.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В попередніх судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті спору, і враховуючи те, що строк розгляду справи спливає 08.12.2011 р., оголосив у судовому засіданні 08.12.2011 р. вступну та резолютивну частини рішення.  

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

24.04.2007 р. Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(далі –банк) в особі начальника відділення № 695 АКІБ «УкрСиббанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум інжиніринг»(далі –позичальник) укладено кредитний договір № 11144859000, за яким банк зобов’язується надавати позичальнику, а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 395000,00 швейцарських франків 00 сантимів у порядку та на умовах, визначених цим договором. Вказана загальна сума кредиту дорівнює еквіваленту 1646643,61 грн. за курсом Національного банку України на день укладення цього договору.

Згідно з п. 1.2.1 кредитного договору надання кредиту здійснюється у термін, зазначений в заяві позичальника (наданій банку за формою згідно додатку № 1 до договору), але в будь-якому випадку не раніше 24 квітня 2007 року.

Відповідно до умов п. 1.2.2 кредитного договору позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 2 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 23 квітня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п. п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 договору.

При цьому, якщо термін повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку терміном повернення кредиту вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

Позичальник зобов’язується повернути суму кредиту та сплатити плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафи та інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок № 3739711144859 в АКІБ «УкрСиббанк», код банку (МФО) 351005.

Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок банку.

Згідно з п. п. 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 8,99% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору. За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк (зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення кредиту, у разі наявності такого графіку) процентна ставка встановлюється у розмірі 13% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.

Сторони домовились у п. 1.3.3 кредитного договору, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених підпунктом «а»та/або «б»п. 9.2 договору.

Пунктом 1.3.4 кредитного договору визначено, що нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360»відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства України.

Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами пп. 1.3.2, 1.3.3, 9.2 договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному –з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місця.

При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п. 1.3.2 та/або пп.1.3.3, 9.2 договору.

Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.

Позичальник у п. 1.3.5 кредитного договору зобов’язується сплачувати проценти у строк –з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.

Цільове призначення (мета) кредиту: поповнення обігових коштів (п. 1.4 договору).

Згідно з п. п. 4.1, 4.6 кредитного договору позичальник зобов’язується використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі та здійснювати повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та інших платежів у порядку та терміни, встановлені договором. Достроково повернути в повному розмірі кредит та плату за кредит у випадках застосування банком будь-якого з пп. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 цього договору в порядку, визначеному розділом 11 договору.

Сторони погодили у п. 5.10 кредитного договору, що у випадку невиконання або прострочення виконання грошових зобов’язань, передбачених цим договором, а також будь-якими іншими угодами, що укладені або укладені в майбутньому між банком та позичальником, банк може змінити термін повернення кредиту в повному обсязі та плати за кредит в сторону зменшення в порядку, визначеному розділом 11 договору.

Пунктом 11.1 розділу 11 кредитного договору передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст. ст. 525, 611 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з пп. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п. 1.2.2 цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит –обов’язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов’язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін в повному обсязі.

В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

У додатку № 2 до кредитного договору сторони погодили графік погашення кредиту.

24.12.2007 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою збільшили ліміт кредитування до 468930,00 швейцарських франків, що еквівалентно 2049917,18 грн. за курсом НБУ на день укладення цього договору, та виклали в новій редакції графік погашення кредиту.

Додатковими угодами № 2  від 21.03.2008 р. та № 3 від 25.12.2008 р. до кредитного договору сторони виклали графік погашення кредиту в новій редакції.

В забезпечення зобов’язань за кредитним договором Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(далі –банк) укладено договори поруки від 24.04.2007р. - № 11144859000/П-4 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод вентиляційного обладнання” та № 11144859000/П-5 - з Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Преміум Інжінірінг” (далі –поручителі).

Відповідно до умов пунктів 1.1 договорів поруки поручителі зобов’язались перед кредитором відповідати за невиконання позичальником (ТОВ «Преміум Інжиніринг») усіх його зобов’язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 11144859000 від 24.04.2007 р. (далі –основний договір), укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

За умовами пунктів 2.1 договорів поруки у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань за основним договором кредитор має право пред’явити свої вимоги до поручителя, які є обов’язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом). Поручитель зобов’язаний виконати свої зобов’язання за договором на користь кредитора в термін, визначений п. 2.2 договору, шляхом переказу/перерахування коштів у сумі заборгованості боржника за основним договором на рахунки, вказані кредитором.

У пунктах 3.1 договорів поруки визначено, що договір поруки набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов’язань боржника за кредитним договором.

Додатковими угодами № 1 від 24.12.2007 р. до договорів поруки засвідчено факт повідомлення поручителів про збільшення ліміту кредитування до 468930,00 швейцарських франків.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору, банк надав позичальнику (відповідачу-1) кредит на загальну суму 468930,00 швейцарських франків, що підтверджується виписками банку по рахунку за 24.04.2007 р. (на суму 395000,00 швейцарських франків) та 24.12.2007 р. (на суму 73930,00 швейцарських франків).

Позичальник (відповідач-1) погасив кредит на загальну суму 133778,40 швейцарських франків, що підтверджується платіжними дорученнями відповідача-1 на перерахування коштів в іноземній валюті, які надані до матеріалів справи, та не заперечується самим відповідачем-1.

Залишок непогашеного кредиту складає 335151,60 швейцарських франків.

Як свідчить довідка-розрахунок позивача про заборгованість за кредитом станом на 06.05.2011 р. та надана відповідачем-1 інформація про погашення заборгованості станом на 06.05.2011 р., погашення кредиту здійснювалось відповідачем-1 в період з 07.05.2007 р. по 24.12.2008 р., з яких платежі в період з 07.05.2007 р. по 24.12.2008 р. сплачувались  згідно погодженого графіку платежів. Платежі 28.11.2008 р. та 24.12.2008р. сплачувались в сумах, визначених графіком, але з порушенням встановленого строку. Після 24.12.2008 р. суми в погашення кредиту не сплачувались.

У зв’язку з наявністю у відповідача-1 простроченої заборгованості по кредиту та процентах, банк звернувся до відповідча-1 з вимогою № 133-432/1180 від 25.05.2009 р. про сплату заборгованості та керуючись розділом 11 кредитного договору попередив, що у разі непогашення заборгованості протягом 14 календарних днів з дати одержання вимоги термін погашення кредиту в повному обсязі буде визнано таким, що настав з дати отримання відпвідачем-1 цієї вимоги.

Вимогу отримано відповідачем-1 01.06.2009 р., про що свідчить відповідна відмітка на вимозі. Однак суму заборгованості відповідач-1 у повному обсязі не сплатив.

Тому, з урахуванням положень пункту 11.1 розділу 11 кредитного договору термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит –обов’язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку, тобто з 01.06.2009 р.

В цьому випадку позичальник зобов’язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін в повному обсязі. В даному випадку -  01.06.2009р.

На час розгляду справи в суді відповідач-1 суму заборгованості по кредиту не сплатив.

Згідно з п. п. 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору за використання кредитних коштів позивачем нараховані проценти за період з 24.04.2007 р. по 11.04.2011 р. в загальній сумі 136069,18 швейцарських франків.

Проценти нараховані за методом «факт/360», що за змістом договору передбачає нарахування процентів на фактичну суму заборгованості за кредитом з розрахунку 360 днів у році.

Як вбачається з розрахунку позивача, для нарахування процентів використовувались ставки 8,99% (для непрострочених процентів) та 13% і 17,98% (для прострочених процентів).

Суд визнав неправомірним застосування позивачем ставки 17,98% для прострочених процентів з огляду на наступне.

Згідно з п. п. 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 8,99% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк (зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення кредиту, у разі наявності такого графіку) процентна ставка встановлюється у розмірі 13% річних.

Ставка 17,98% для нарахування процентів кредитним договором не передбачена.

Сторони домовились у п. 1.3.3 кредитного договору, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених підпунктом «а»та/або «б»п. 9.2 договору.

Згідно з п. 9.2.1 договору банк не пізніше ніж за 14 календарних днів до дати збільшення процентної ставки повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа (далі за текстом договору –повідомлення-1) за адресою позичальника, що вказана у розділі 12 цього договору, або за іншою адресою, яку позичальник письмово повідомляє банку при зміні адреси. Такий новий розмір процентної ставки за цим договором банк починає застосовувати з дати, що буде вказана у повідомленні-1 до позичальника, до всієї строкової суми основного боргу позичальника без укладання сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього договору.

На підтвердження зміни процентної ставки банк надав лист № 207506 від 22.02.2008 р. на адресу позичальника (відповідача-1), в якому повідомляється про застосування з 12.03.2008 р. у разі порушення кредитної дисципліни збільшеної вдвічі процентної ставки для нарахування процентів на прострочену суму боргу.

Разом із цим, в даному листі відсутнє посилання на передбачені пп. «а»та/або «б»                п. 9.2 договору підстави для зміни процентної ставки, а вказується лише про запровадження нової системи нарахування відсотків у випадку прострочення платежу за кредитним договором, що не передбачено умовами кредитного договору у якості підстави для зміни процентної ставки. Також не вказано, в якому конкретно розмірі встановлюється нова процентна ставка.

Крім того, банк не надав доказів отримання позичальником даного повідомлення. Згідно пояснень позивача такі докази відсутні.

Позичальник (відповідач-1) вказує, що не отримував такого повідомлення.

За таких обставин суд визнав неправомірним застосування банком ставки 17,98% для прострочених процентів.

Щодо сплачених сум процентів та строків сплати у сторін розбіжностей немає, в тому числі щодо віднесених на прострочення процентів.

За розрахунком відповідача-1, який суд визнав вірним, проценти за користування кредитом за період з 24.04.2007 р. по 11.04.2011 р.  із застосуванням ставок, передбачених договором (8,99% та 13%) складають 129208,64 швейцарських франків. При цьому суд зауважує, що відповідачем-1 включено до розрахунку проценти, нараховані на кінець квітня 30.04.2011 р., внаслідок чого сума процентів у відповідача-1 склала 131972,59 швейцарських франків, однак з розрахунку позивача вбачається, що проценти на кінець квітня не розраховувались. Проценти позивачем нараховувались за період з 24.04.2007 р. по 11.04.2011р. , а вже розрахунок боргу виконано станом на 06.05.2011 р.

За спірний період позичальником (відповідачем-1) сплачено процентів у розмірі  64493,72 швейцарських франків, що підтверджується розрахунками позивача та відповідача-1.

Таким чином, залишок боргу по процентах складає 64714,92 швейцарських франків.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час розгляду справи в суді відповідач-1 суму заборгованості по процентах не сплатив.

Згідно позовної заяви позивач нараховує заборгованість по кредиту та відсотках у швейцарських франках станом на 06.05.2011 р.

Станом на 06.05.2011 р. за офіційним курсом НБУ 1 швейцарський франк дорівнює 9,272889 грн.

Враховуючи викладене, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 335151,60 швейцарських франків заборгованості по кредиту, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 06.05.2011 р. складає 3107823,58 грн., та 64714,92 швейцарських франків заборгованості процентах, що в еквіваленті складає 600094,27 грн.

У стягненні  прострочених процентів в розмірі 6860,54 швейцарських франків, що в еквіваленті складає 63617,03 грн., у позові до відповідача-1 слід відмовити.

Посилання відповідачів на невизначеність методу розрахунку процентів у кредитному договорі суд визнав необґрунтованими, оскільки зміст п. 1.3.4 кредитного договору щодо порядку нарахування процентів на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку, а також зміст пункту 7.1 кредитного договору щодо порядку нарахування пені за аналогічним методом, дозволяють визначити, що проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та умовно 360 календарних днів у році.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або цього частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, Банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті.

Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом «факт/360»(метод «факт/360»передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Позичальник повинен сплатити пеню за цим договором за першою вимогою банку.

На суму заборгованості по кредиту позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 07.11.2010 р. по 06.05.2011 р. в сумі 5111,45 швейцарських франків, що в еквіваленті складає 47397,91 грн. з розрахунку 360 днів у році.

На суму заборгованості по процентах позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 07.11.2010 р. по 06.05.2011 р. в сумі 4470,33 швейцарських франків, що в еквіваленті складає 41452,87 грн. з розрахунку 360 днів у році.

Відповідачем-1 заявлено про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені.

Суд визнав дані вимоги необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В договорі період нарахування пені не обмежено, оскільки закріплено, що пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

Тобто позивач вправі нараховувати пеню за весь період існування простроченої заборгованості до дня її погашення в повному обсязі.

Однак для кожного дня нарахованої пені термін позовної давності спливає через рік після нарахування пені за цей день. Тому обґрунтованим можна визнати пред’явлення до стягнення пені, яка нарахована в межах одного року перед зверненням позивача до суду з позовом.

Позивачем нараховано пеню за 6 місяців до дня звернення до суду з позовом, тобто в межах річного терміну спеціальної позовної давності, встановленої частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України для вимог про стягнення пені.  

Отже, строк позовної даності для вимог про стягнення пені позивачем не пропущено.

Однак суд дійшов висновку, що нарахування пені, виходячи з 360 днів у році у році, суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових  коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Облікова ставка НБУ є річною ставкою, а отже вона обраховується з фактичної кількості днів у році.

Тому правомірним є нарахування пені з розрахунку фактичної кількості днів у році.

Для розрахунку пені за прострочення сплати кредиту суд визнав обґрунтованим розрахунок відповідача-1, який виконаний з розрахунку 365 днів у році, згідно якого пеня за період з 07.11.2010 р. по 06.05.2011 р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми заборгованості за офіційним курсом НБУ станом на 06.05.2011р. становить 46748,66 грн.  

У стягненні пені за прострочення сплати кредиту в сумі 649,25 грн. суд відмовляє.

Для розрахунку пені за прострочення сплати процентів суд застосовує розрахунок заборгованості по процентах відповідача-1, який визнаний судом обґрунтованим, оскільки прострочені проценти були нараховані позивачем невірно (з використанням ставки 17,98%). При цьому суд враховує проценти, нараховані за період з 24.04.2007 р. по 11.04.2011 р. (згідно позову).

За період з 07.11.2010 р. по 06.05.2011 р. (за який позивач розраховує пеню) залишки заборгованості по процентах (згідно розрахунку відповідача-1) становили:

з 07.11.2010 р. по 10.11.2010 р. –48176,60 швейцарських франків, що в еквіваленті станом на 06.05.2011 р. становить 446736,26 грн., звідси пеня за 4 дні прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з розрахунку 365 днів у році складає 758,84 грн.,

з 11.11.2010 р. по 10.12.2010 р. –50969,11 швейцарських франків, що в еквіваленті станом на 06.05.2011 р. становить 472630,90 грн., звідси пеня за 30 днів прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з розрахунку 365 днів у році складає 6021,19 грн.,

з 11.12.2010 р. по 10.01.2011 р. –53682,03 швейцарських франків, що в еквіваленті станом на 06.05.2011 р. становить 497787,51 грн., звідси пеня за 31 день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з розрахунку 365 днів у році складає 6553,07 грн. (дорівнює 706,69 швейцарських франків),

з 11.01.2011 р. по 10.02.2011 р. –56496,11 швейцарських франків, що в еквіваленті станом на 06.05.2011 р. становить 523882,16 грн., звідси пеня за 31 день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з розрахунку 365 днів у році складає 6896,59 грн.,

з 11.02.2011 р. по 10.03.2011 р. –59320,80 швейцарських франків, що в еквіваленті станом на 06.05.2011 р. становить 550075,19 грн., звідси пеня за 28 днів прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з розрахунку 365 днів у році складає 6540,62 грн.,

з 11.03.2011р. по 11.04.2011 р. –61881,40 швейцарських франків, що в еквіваленті станом на 06.05.2011 р. становить 573819,35 грн., звідси пеня за 32 дні прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з розрахунку 365 днів у році складає 7797,65 грн.,

12.04.2011 р. по 06.05.2011 р. –64727,33 швейцарських франків, що в еквіваленті станом на 06.05.2011 р. становить 600209,35 грн., звідси пеня за 25 днів прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з розрахунку 365 днів у році складає 6372,09 грн.

Таким чином, з відповідача-1 на користь позивача за період з 07.11.2010 р. по 06.05.2011 р. підлягає стягненню пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми заборгованості за офіційним курсом НБУ станом на 06.05.2011р. в сумі 40940,05 грн.  

У стягненні пені за прострочення сплати процентів в сумі 512,82 грн. суд відмовляє.

При цьому суд зауважує, що облікова ставка НБУ згідно чинного законодавства та умов пункту 7.1 кредитного договору застосовується лише до гривневого еквіваленту суми заборгованості, тому присуджені суми пені підлягають стягненню у гривнях.

Таким чином, позовні вимоги до відповідача-1 підлягають задоволенню частково.

У позові до поручителів суд відмовляє з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг  його відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, додаткові угоди № 2 від 21.03.2008 р. та № 3 від 25.12.2008 р. до кредитного договору з поручителями не погоджувалися. Даними угодами змінено основне зобов’язання за кредитним договором шляхом викладення нового графіку погашення кредиту. Згідно нових графіків збільшено місячні періоди погашення кредиту та місячні ліміти кредиту, що привело до збільшення суми нарахованих відсотків, а відповідно - збільшення обсягу відповідальності поручителів.

Крім того, банком в односторонньому порядку застосовано збільшену процентну ставку для нарахування процентів (17,98%), що призвело до збільшення відповідальності поручителів.

Таким чином, порука припинилася в силу вимог ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідачів 2, 3 на припинення поруки згідно з ч. 4 ст. ст. 559 Цивільного кодексу України у зв’язку з тим, що в договорах поруки не встановлено строку дії договорів поруки згідно вимог ст. 252 Цивільного кодексу України, а позивач не пред’явив вимогу до поручителів протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, суд визнав необґрунтованими, оскільки строк дії договорів поруки визначено вказівкою на подію –до повного припинення всіх зобов’язань боржника за основним договором (п. 3.1 договорів поруки), що не суперечить  ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Преміум Інжінірінг”(69000,                м. Запоріжжя, бул. Центральний, 19-Б, кв. 18, код ЄДРПОУ 34564149, ІПН 345641408292, р/р 260091162099 в АКІБ «УкрСиббанк»у м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 26250800) на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (61050, м. Харків,                        пр. Московський, 60, МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750, р/р 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) 335151,60 швейцарських франків (триста тридцять п’ять тисяч сто п’ятдесят один швейцарський франк 60 сантимів) заборгованості по кредиту, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 06.05.2011 р. складає 3107823,58 грн. (три мільйони сто сім тисяч вісімсот двадцять три грн. 58 коп.),  64714,92 швейцарських франків (шістдесят чотири тисячі сімсот чотирнадцять швейцарських франків 92 сантима) заборгованості процентах, що в еквіваленті складає 600094,27 грн. (шістсот тисяч дев’яносто чотири грн. 27 коп.), 46748,66 грн. (сорок шість тисяч сімсот сорок вісім грн. 66 коп.) пені за прострочення сплати кредиту, 40940,05 грн.  (сорок тисяч дев’ятсот сорок грн. 05 коп.) пені за несвоєчасну сплату процентів, 24990,00 грн. (двадцять чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто грн. 00 коп.) витрат зі сплати державного мита, 231,28 грн. (двісті тридцять одна грн. 28 коп.) витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову до Товариства з обмеженою відповідальністю “Преміум Інжінірінг”, м. Запоріжжя, відмовити.

У позові до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод вентиляційного обладнання”, м. Запоріжжя, та Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Преміум Інжінірінг”, м. Київ, відмовити.

Суддя                                                            Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України  26.12.2011 р.

26.12.2011