ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.11.11 р.                                                                                 Справа № 13/138                               

         Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи      за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Югсталь”, м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донпромекспорт”, м. Маріуполь

про стягнення 23’730грн. 91коп.

за участю представників сторін:

від Позивача – ОСОБА_1 (свідоцтво № НОМЕР_1 від 29.09.2008р.) - адвокат

від Відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Югсталь”, м. Запоріжжя (далі – позивач) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донпромекспорт” , м. Маріуполь (далі – відповідач) про стягнення 23’730грн. 91коп., з яких 23045грн.85коп. - сума боргу, 685грн.06коп. – сума пені.

Ухвалою від 12.09.2011р. судом порушено провадження по справі, сторони зобов’язано надати документи та вчинити певні дії.

Ухвалою від 03.11.2011р. суд задовольнив клопотання позивача та продовжив строк розгляду справи на п’ятнадцять днів, до 24.11.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що здійснив передоплату продукції, однак відповідач свої зобов’язання щодо поставки на всю перераховану суму не виконав, товар поставив частково, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 23045грн.85коп.

Доповненнями до позовної заяви № 12/10-1 від 12.10.2011р., наданими через канцелярію суду 13.10.2011р., позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000грн.00коп.

Відповідач надав відзив на позовну заяву № 1163 від 11.10.2011р., яким проти позовних вимог заперечував, мотивуючи свою позицію тим, що належним чином виконав взяті на себе зобов’язання по поставці товару, а саме на суму здійсненої відповідачем попередньої оплати в розмірі 176588грн.12коп. був поставлений товар за видатковими накладними № РН – 0000014 від 18.05.2011р. та № РН- 0000015 від 18.05.2011р., внаслідок чого за позивачем значиться заборгованість у розмірі 184191грн.32коп. На підставі вищевикладеного, відповідач вважає безпідставним нарахування пені та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Просив суд звернути увагу на той факт, що заявник позову, юридична особа ТОВ „ВП „Югсталь”, у листопаді 2010р. ще не була зареєстрована як юридична особа, 18.11.2010р. договір поставки № 8/18.11.2010 був укладений саме з ТОВ  „Югсталь”.

Клопотанням б/н від 15.11.2011р. позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 686грн.06коп., наполягаючи на задоволенні решти позовних вимог.

Відповідач забезпечив участь свого представника тільки у судовому засіданні 13.10.2011р., хоча був належним чином повідомлений про час розгляду справи, про поважність відсутності представника в інших судових засіданнях суд не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу  України, суд ВСТАНОВИВ:

18.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Югсталь” (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донпромекспорт”, м. Маріуполь (постачальником) був укладений договір поставки № 8/18.11.2010, згідно з яким на умовах даного договору постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та своєчасно оплатити металопрокат, в подальшому – товар.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю „Югсталь” (ідентифік. код  35672902) змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Югсталь”. В матеріалах справи наявний витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого станом на 05.10.2011р. під ідентифік. кодом  35672902 значиться юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Югсталь”. Відповідно до Статуту ТОВ „Виробниче підприємство „Югсталь”, останне є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю „Югсталь” (код ЄДРПОУ 35672902).

Згідно п. 1.2 договору номенклатура, кількість та ціна товару, визначаються в Специфікації на товар, які є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно п. 1.5 договору загальна вартість товару, який продається на умовах даного договору, визначається сумою вартості товару по всім накладним та орієнтовно складає 1 200 000грн.00коп., в тому числі ПДВ – 200000,00грн.

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що товар поставляється покупцю партіями на підставі узгодженої специфікації до Договору, на умовах 100% передоплати за товар згідно рахункам постачальника (факсимільних або оригінальних) на умовах поставки: FCA – м. Маріуполь.

Відповідно п. 2.4 договору зобов'язання постачальника по поставці товару виникає після надходження авансової оплати вартості товару покупцем на банківський рахунок постачальника, згідно п. 3.1 даного договору, в кількості, обумовленій рахунком – фактурою.

Згідно п. 2.6 договору постачальник забезпечує відвантаження товару протягом 20 робочих днів з моменту надходження авансової оплати, згідно п. 3.1 даного договору, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначеному в рахунку – фактурі. По домовленості сторін строки поставки можуть бути змінені та обумовлені в специфікації.

На вимогу ухвал суду позивачем надана суду специфікація (листопад) до договору № 8/18.11.2010, у якій сторони домовились на поставку товару загальною вартістю 287400грн. та передбачили умови поставки – протягом 10-14 днів з моменту 100% предоплати.

Пункт 3.1 договору встановлює, що покупець здійснює авансову оплату за товар у розмірі 100% його вартості безготівковим платежем на банківський рахунок постачальника.

Відповідно п. 3.2 договору оплата товару здійснюється згідно умовам даного договору на підставі виставлених постачальником рахунків – фактур та узгоджених специфікацій, що є невід’ємною частиною договору.

Згідно п. 9.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010р., а в частині взаєморозрахунків до їх повного завершення.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору перераховано відповідачеві попередню оплату за товар на загальну суму 1’718’312грн.12коп., проте відповідач прийняті на себе згідно договору обов’язки з поставки товару на всю суму передоплати не виконав, товар поставив частково на суму 1’695’266грн.00коп.

Таким чином, за доводами позивача сума неповерненої попередньої оплати склала 23’045грн.85коп., яка і заявлена до стягнення.

Позивач стверджує, що станом на сьогоднішній день відповідач не зробив жодних дій, спрямованих на постачання товару або повернення перерахованої позивачем передоплати, у зв’язку з чим, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не поставив попередньо оплачений товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми передоплати за недопоставлений товар згідно договору № 8/18.11.2010 від 18.11.2010р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у обумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов договору № 8/18.11.2010 від 18.11.2010р. у позивача виникає обов’язок оплатити товар, а у відповідача – передати товар.

Відповідно п. 3.2 договору оплата товару здійснюється згідно умовам даного договору на підставі виставлених постачальником рахунків – фактур та узгоджених специфікацій, що є невід’ємною частиною договору.

Покупець здійснює авансову оплату за товар в розмірі 100% його вартості безготівковими платежами (п. 3.1. договору).

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що товар поставляється покупцю партіями на підставі узгодженої специфікації до Договору, на умовах 100% передоплати за товар згідно рахункам постачальника (факсимільних або оригінальних) на умовах поставки: FCA – м. Маріуполь.

Судом встановлено, що на підставі виставлених постачальником позивачем було здійснено попередню оплату продукції на загальну суму 1718312грн.12коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: № 81 від 18.11.2010р. на суму 212000грн.00коп., № 85 від 19.11.2010р. на суму 75400грн.00коп., № 194 від 13.12.2010р. на суму 147200грн.00коп., № 201 від 16.12.2010р. на суму 84168грн.00коп., № 209 від 17.12.2010р. на суму 162000грн.00коп., № 249 від 27.12.2010р. на суму 100000грн.00коп., № 259 від 30.12.2010р. на суму 199320грн.00коп., № 294 від 13.01.2011р. на суму 46500грн.00коп., № 1 від 13.01.2011р. на суму 287760грн.00коп., № 2 від 13.01.2011р. на суму 212187грн.00коп., № 295 від 14.01.2011р. на суму 15189грн.00коп., № 190 від 17.05.2011р. на суму 176588грн.12коп.

За наявними в матеріалах справи доказами вбачається, що відповідачем була здійснена поставка товару за видатковими накладними: № РН – 00085 від 30.11.2010р., № РН – 00089 від 15.12.2010р., № РН – 00080 від 25.11.2010р., № РН – 00101 від 30.12.2010р., № РН – 00099 від 29.12.2010р., № РН – 00093 від 22.12.2010р., № РН – 0000001 від 12.01.2011р., № РН – 0000002 від 13.01.2011р., № РН – 00091 від 17.12.2010р., № РН – 00092 від 17.12.2010р., № РН – 00097 від 24.12.2010р., № РН – 0000004 від 09.02.2011р., № РН – 0000005 від 10.02.2011р., № РН – 0000006 від 10.02.2011р., № РН – 0000007 від 22.02.2011р., № РН – 0000010 від 11.03.2011р., № РН – 0000014 від 18.05.2011р., № РН – 0000015 від 18.05.2011р., № РН – 0000012 від 01.04.2011р., № РН – 0000013 від 01.04.2011р., всього відповідачем був поставлений товар загальною вартістю 1’695’265грн.80коп.

        Відтак, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, поставка товару на кошти у розмірі 23046грн.30коп. не здійснена.

Однак, оскільки позивачем заявлена сума боргу в розмірі 23045грн.85коп., враховуючи, що відповідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд не має право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання заінтересованої сторони, а зазначеного клопотання від позивача не надходило, суд розглядає вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 23045грн.85коп.

Суд вважає, що позивачем зобов’язання по здійсненню авансової оплати за товар в розмірі 100% його вартості виконані, з огляду на те, що здійснена позивачем попередня оплата товару в розмірі 1’718’312грн.12коп. значно перевищує орієнтовну загальну вартість товару обумовлену у п. 1.5 договору та загальну вартість продукції за наявною в матеріалах справи специфікацією, при цьому у якості підстави перерахування коштів у визначеному розмірі позивач зазначає саме виставлені постачальником рахунки – фактури № 58 від 16.11.2010р., б/н від 13.12.2010р., № 69 від 15.12.2010р., б/н від 27.12.2010р., № 77 від 30.12.2010р., № 2 від 13.01.2011р., № СФ0000001 від 12.01.2011р., № СФ0000002 від 13.01.2011р., № 2 від 13.01.2011р., № СФ – 0000033 від 16.05.2011р.

Оскільки відповідач отримав зазначені грошові кошти в якості передоплати за товар без будь-яких заперечень та зауважень, в матеріалах справи відсутні будь–які докази звернення відповідача до позивача з приводу перерахування останнім авансової оплати за товар в меншому розмірі, ніж зазначено в виставленому рахунку-фактурі, більш того відповідач здійснював зустрічні дії - поставляв товар позивачу посилаючись на виставлені рахунки, то на підставі вищевикладеного можна дійти висновку про здійснення позивачем оплати вартості товару відповідно до умов п. 3.1 та п. 3.2 договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що зобов'язання постачальника по поставці товару виникає після надходження авансової оплати вартості товару покупцем на банківський рахунок постачальника, згідно п. 3.1 даного договору, при цьому строки відвантаження прямо встановлені сторонами у п. 2.6 договору - протягом 20 робочих днів з моменту надходження авансової оплати, згідно п. 3.1 даного договору, по домовленості сторін строки поставки можуть бути змінені та обумовлені в специфікації.

Так, в матеріалах справи наявна лише специфікація (листопад) до договору № 8/18.11.2010 на поставку товару загальною вартістю 287400грн., строк поставки - протягом 10-14 днів з моменту 100% передоплати.

Оскільки, як вже встановлено судом, свої зобов’язання позивач виконав належним чином, то з врахуванням строків, передбачених п. 2.6 договору, строк поставки товару на суму 23045грн.85коп. станом на день прийняття рішення судом наступив та почалося прострочення виконання зобов’язання з поставки продукції на всю суму передоплати.

Відповідно до ст. 693 ч. 2 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 670 ч. 1 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов’язки у відповідача.

Позивач не наполягає на передачі продукції, посилаючись на тривале користування відповідачем перерахованими позивачем коштами заявив про своє право повернути сплачені грошові кошти.

Відтак, відповідачем в свою чергу зобов’язання щодо поставки товару на суму 23045грн.85коп. не виконано, грошові кошти не повернуті.

Суду не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України щодо поставки продукції на всю суму попередньої оплати, перерахованої позивачем, доказів продовження сторонами договірних стосунків з поставки продукції на залишок грошових коштів, отриманих від позивача. Докази повідомлення позивача про здійснення поставки на вказану суму суду не представлені.

На підставі вищевикладеного, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 23045грн.85коп.

        Як вже зазначалося, під час розгляду справи позивач звернувся до суду з заявою про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 685грн.06коп. Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову.

        В судовому засіданні 15.11.2011р. суд роз’яснив позивачу наслідки прийняття судом заяви про відмову від позовних вимог в частині пені та керуючись ст. 78, п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження по справі в цій частині вимог.   

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000грн.00коп.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 підтверджуються письмовою угодою № 3/08 від 15.08.2011р. про надання юридичних послуг, відповідно до якого клієнт (позивач) доручає адвокату представляти свої інтереси в господарському суді Донецької області за позовом до ТОВ „Донпромекспорт” про стягнення заборгованості і штрафних санкцій за договором поставки № 8/18.11.2010 від 18.11.2010р.

Адвокат в рамках даного договору та в відповідності з діючим законодавством зобов’язаний: вивчати представлені клієнтом документи та проінформувати його про можливі варіанти вирішення проблеми; давати поради та консультації, складати процесуальні документи (в т.ч. позовну заяву); вести в суді справу, представляти інтереси в органах влади  та управління; приймати участь у судових засіданнях, з всіма правами, наданими діючим законодавством стороні в процесі, засвідчувати копії документів, які подаються в суд та інші органи.

Відповідно до п. 2 договору вартість послуг адвоката по складанню позовної заяви та участі в судових засіданнях складає 5000грн.00коп.

Сплата позивачем юридичних послуг за зазначеним договором на суму 5000грн.00коп. підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 6 від 15.08.2011р., згідно з якою позивач оплатив послуги адвокату за всі представленні ним юридичні послуги відносно захисту та представництва інтересів.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_1 від 29.02.2008р. на ім`я ОСОБА_1.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та вартість цих послуг.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

До факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Поясненнями на відзив № 1/0211 від 02.11.2011р. позивач надав для залучення до матеріалів справи додаток до угоди № 3/08 від 15.08.2011р. про надання адвокатських послуг, якою сторони визначили перелік та вартість робіт к зазначеній угоді, загальна вартість наданих адвокатом послуг складає 5000грн.00коп. Однак, сторони домовились, що даний перелік робіт є приблизним. Остаточний перелік робіт та їх вартість фіксується сторонами в акті виконаних робіт.

Так, із наданого суду акту виконаних робіт від 03.11.2011р. до угоди № 3/08 про надання юридичних послуг вбачається, що станом на 03.11.2011р. адвокатом виконані наступні роботи: складання позовної заяви, участь у судових засіданнях, в т.ч. транспортні витрати; складання пояснень на відзив; усні консультації по діючому законодавству, що стосуються судового спору між ТОВ „ВП „Югсталь” та ТОВ „Донпромекспорт”, загальна вартість виконаних робіт складає 3500грн.00коп.

        Адвокат ОСОБА_1 здійснював представництво інтересів в суді позивача, приймав участь у судових засіданнях по справі 13.10.2011р., 03.11.2011р., 15.11.2011р., надавав суду письмову позицію зі спірних правовідносин, відстоював позицію позивача по справі, однак враховуючи, що сторони остаточно визначили вартість наданих адвокатом послуг у розмірі 3500грн.00коп., а також беручи до уваги що транспортні витрати не відносяться до складу судових витрат у розумінні ст. 44 ГПК України, гіпотетичний час на підготовку матеріалів позовної заяви, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі № 13/138, суд робить висновок що вартість наданих послуг є завищеною, неспіврозмірною з розміром заявлених вимог.

        Доказів ступеня складності справи, вирішення нових правових питань та доказів в чому полягала складність справи, а також скільки часу він затратив на її підготовку суду не надано. Отже, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 2500грн.00коп.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525-526, 530, 538, 670, 693  Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Югсталь”, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донпромекспорт” , м. Маріуполь задовольнити в розмірі 23045грн.85коп.

        Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донпромекспорт” (юридична адреса: 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Заозерна, будинок 86-В, код ЄДРПОУ 36842542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Югсталь” (юридична адреса: 69005, Запорізька обл., м. Запоріжжя, проспект Леніна, будинок 160/162, код ЄДРПОУ 35672902) заборгованість в розмірі 23045грн.85коп., витрати на оплату державного мита в сумі 230грн.45коп., інформаційно–технічного забезпечення судового процесу в сумі 229грн. 18коп., витрати на оплату послуг адвоката 2500грн.00коп.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми пені в розмірі 685грн.06коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 15.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                       Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >