ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.09.11 р.                                                                                 Справа № 2/120                               

         Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи      за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ, Донецька область    

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Светтан”, м.Сніжне, Донецька область   

про: визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне  акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ  (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Светтан”, м.Сніжне (далі – відповідач) про визнання недійсним договору від 01.08.2007р. №28/1087, як таким, що укладений з порушеннями діючого законодавства.

        Ухвалою від 13.05.2011р. судом (суддя Мартюхіна Н.О.) порушено провадження по справі, сторони зобов’язано надати документи та вчинити певні дії.

Розпорядженням голови господарського суду від 27.07.2011р. справа № 2/120 передана на розгляд судді Макарової Ю.В.

Заявою № 17/753 від 19.05.2011р., позивач, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, звернувся з заявою про зміну предмету позову, а саме, просив суд визнати недійсним договір № 28/820 від 24.04.2008р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що при укладені договору  підряду № 28/820 від 24.04.2008р. від імені замовника –ПАТ „Енергомашспецсталь” виступав генеральний директор Єфімов М.В., однак підписав даний договір та  додаткові угоди № 1 від 23.07.2008р., № 2 від 29.12.2008р. до нього заступник генерального директора ОСОБА_1, який не мав достатніх повноважень на підписання даного договору та додаткових угод до нього, у зв’язку із чим позивач просить визнати даний договір недійсним.

На підтвердження вищевикладеного позивачем надані засвідчені копії договору підряду № 28/820 від 24.04.2008р., розрахунок договірної ціни договору – кошторис № 145п/08 , додаткові угоди № 1 від 23.07.2008р., № 2 від 29.12.2008р., кошторис № 201п/08.

Супровідним листом № 17/858 від 07.06.2011р. позивач надав для залучення до матеріалів справи копію статуту.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, у наданому відзиві б/н від 29.05.2011р. зазначив, що господарський суд Донецької області неодноразово повертав зустрічні позовні вимоги позивача про визнання договору № 28/820 від 24.04.2008р. недійсним, про стягнення пені за прострочення виконання робіт.

Супровідними листами № 5/06 від 06.06.2011р. та № 8/07 від 06.07.2011р відповідач надав для залучення до матеріалів справи засвідчені копії платіжних доручень, що свідчать про оплату позивачем вартості зроблених відповідачем робіт, реєстри отриманих та виданих накладних, претензії про оплату вартості виконаних робіт, акт звірки взаєморозрахунків за 01.04.2008р. – 30.06.2011р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь відповідача становить 138366грн.00коп., акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.08.2011р., згідно з яким у сторін немає жодних зобов’язань.

У зв’язку з неповною явкою представників сторін, необхідністю надання додаткових документів, суд неодноразово відкладав розгляд справи, востаннє на 20.09.2011р.

В судове засідання 20.09.2011р. представники сторін не з’явилися, однак суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи викладене, суд розглядає вимоги позивача в редакції заяви № 17/753 від 19.05.2011р. про зміну предмету позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

24.04.2008р. між позивачем (замовником) та відповідачем (підрядником) був укладений договір підряду № 28/820, згідно з яким підрядник зобов’язується на свій ризик виконати визначену даним договором роботу по замовленню замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити її.

Відповідно п. 1.2 договору предмет підряду: ЦМО. Пристрій фундаменту під горизонтально – рас точний верстат „Шкода” W200.

Сторони погодили ціну договору у п. 1.4 договору.

Додатковою угодою № 1 від 23.07.2008р. до договору сторони змінили предмет договору та договірну ціну – кошторис.

Додатковою угодою № 2 від 29.1.2008р. сторони внесли зміни в п. 13.2 договору,           виклавши його в наступній редакції: договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2009р.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств без заперечень.

У позовній заяві позивач стверджує, що при укладенні договору від імені Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” виступав генеральний директор Ефимов Максим Вікторович, який діяв на підставі статуту, однак підписаний спірний договір виконавчим директором –першим заступником генерального директора ОСОБА_1, який не мав на це відповідних повноважень, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору № 28/820 від 24.04.2008р.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача не обґрунтовані та задоволенню  не підлягають з огляду на наступне.

У відповідності до п. 2 ст.20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Відповідач стверджує, що він не порушував право позивача.

Відповідно до приписів ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За умовами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює  наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.        

Судом  при винесенні рішення враховано, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення або невизнання відповідачем його права. У матеріалах справи відсутні належні докази звернення позивача  до відповідача  про те, що особа, яка підписала спірний договір від позивача, не мала достатніх повноважень на здійснення такого підписання.

Відповідно до  статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Зазначені пункти статті 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України права та обов’язки виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.         

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно зі ст. 204 ЦК України правочин (договір) є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.  Тобто, підставою для визнання правочину (угоди) недійсним є невідповідність  його вимогам закону.

Відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як вбачається з матеріалів справи договір № 28/820 від 24.04.2008р. укладено у формі єдиного документу, підписано сторонами та скріплено печатками підприємств.

Твердження позивача в обґрунтування своїх вимог, що договір та додаткові угоди до нього підписано заступником генерального директора ОСОБА_1 без достатніх на то повноважень судом не приймаються, оскільки як вбачається з преамбули договору його укладено ВАТ „Енергомашспецсталь” в особі генерального директора Єфімова М.В., який діє на підставі Статуту підприємства.

Відповідно до довідки АБ № 378206 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України керівником  ПАТ „Енергомашспецсталь” є Єфімов Максим Вікторович.

Суд ухвалами неодноразово зобов’язував позивача в обгрунтування його позиції представити належні докази того, що підпис на спірному договорі з боку товариства виконаний не генеральним директором Єфімовим, а виконавчим директором ОСОБА_1, проте вимоги суду залишені без відповіді та задоволення.

Тобто спірний договір підписано уповноваженою на це установчими документами  посадовою особою, а саме генеральним директором Єфімовим В.М., який не має обмежень стосовно повноважень та має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори.  

Відтак укладений договір відповідає умовам ст. 181 Господарського кодексу України, укладено у формі єдиного документу, підписано сторонами та скріплено печатками підприємств.

Позивачем не надано до матеріалів справи жодного доказу того, що договір № 28/820 від 24.04.2008р. та додаткові угоди до нього  підписано заступником генерального директора ОСОБА_1, який не має на то достатніх повноважень.

Крім того статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Відповідно п.п. 9.2 Роз’яснень № 02-5/111 від 12.03.1999р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” зазначено, що правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку представляють, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Позивач - ПАТ „Енергомашспецсталь” (покупець) після підписання спірного договору та додаткових угод до нього  вчинив дії, які свідчать про схвалення вчиненого правочину, а саме, позивач оплатив вартість виконаних відповідачем підрядних робіт, що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями.

Тобто, зазначене доводить, що позивач при укладанні договору та додаткових угод до нього, його виконанні – здійсненні оплати, діяв свідомо виконуючи умови договору тим самим вчиняв дії щодо його схвалення.

У суду відсутні сумніви щодо здійснення позивачем оплати вартості робіт саме за договором № 28/820 від 24.04.2008р., оскільки в якості призначення платежу позивач вказує саме цей договір.

Таким чином, судом встановлено, що позивач здійснив дії, які свідчать про схвалення ним спірного договору.

Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Наступне схвалення договору позивачем є підставою для відмови у позові про визнання договору недійсним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-38 ГПК України доказів того, що його права порушені з боку відповідача або інших осіб, що при укладенні договору  № 28/820 від 24.04.2008р. його було підписано посадовою особою без достатніх на то повноважень та невідповідності укладеного договору вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України для визнання судом його недійсним. Відтак вимоги позивача про визнання договору № 28/820 від 24.04.2008р. недійсним є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача  відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                      ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Светтан”, м.Сніжне  про визнання недійсним договору № 28/820 від 24.04.2008р. - відмовити.

У судовому засіданні 20.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.         

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

                                                              Повне рішення складено та підписане 23.09.2011 р

Суддя                                                               Макарова Ю.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >