ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 квітня 2025 року                        м. Житомир                      справа № 240/16047/22

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

 судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області  про визнання протиправними дії,

встановив:

Рішенням суду від 02.01.2023, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 01.07.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам.

Позивач подав заяву (вх. від 18.04.2025) в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вчинені на виконання рішення суду від 02.01.2023 у справі 240/16047/22, а саме: щодо визначення при перерахунку підвищення до мені пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення з 01 січня 2025 року, розмір якого повинно становити 3200,00 гривень.

В обґрунтування заяви зазначає, що з 01.01.2025 відповідач припинив виконання рішення суду, а саме з 01.01.2025 відповідач не здійснює перерахунок та виплату вказаного підвищення до пенсії у розмірі 3200 грн.

Відповідач подав заперечення на клопотання, в яких просив відмовити в задоволенні заяви, оскільки у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України та ч.5 ст.383 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За приписами ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення (ч. 6 ст. 383 КАС України).

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Щодо не здійснення з 01.01.2025 перерахунку та виплат підвищення до пенсії у розмірі 3200 грн.

З 01.01.2025 підвищення до пенсії згідно статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, здійснюється з врахуванням положень статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059 (надалі Закон № 4059), постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 № 1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення» (далі ПКМУ № 1524).

Статтею 45 Закону № 4059 зокрема передбачено:

"Установити, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.

Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів."

В ПКМУ № 1524 зазначено:

1. Установити, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:

особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року."

Відповідно до паспорту позивача (а.с.5), він був зареєстрований в зоні добровільного гарантованого відселення з 25.12.1996. При цьому в період з 22.10.1992 по 27.08.1996 позивач проживала в Запоріжжі.

Вказане свідчить про те, що після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) позивач самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінив місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернувся на постійне місце проживання до цих зон, що виключає можливість встановити протиправність дій відповідача щодо не виплати позивачу з 01.01.2025 доплати в розмірі 2361 грн.

Таким чином суд вважає, що позивач не доказав, що позивач протиправно не здійснює йому з 01.01.2025 нарахування та виплату підвищення (доплати) до пенсії.

Враховуючи, що заявником не доведено, як то передбачено ч.1 ст. 77 КАС України, та обставина, що відповідачем протиправно станом на момент подачі заяви не виконується рішення суду, а судом за наслідками розгляду заяви не встановлено обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, заяву належить залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 383 КАС України, суд                                                        

                                                               ухвалив:

Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 383 КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її  підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя                                                                                             М.М. Семенюк