У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/766/25

№ 1-кп/183/1045/25

01 квітня 2025 року                                                                        м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді                                 ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судових засідань                         ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше, в силу ст. 89 КК України, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України,

за участю:

прокурора                                 ОСОБА_4

потерпілого                                 ОСОБА_5

обвинувачених                         ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3

захисників                                 ОСОБА_8 ,

                                                ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції)

встановив:

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2025 року застосовано щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 07 квітня 2025 року включно. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не залишати місце фактичного мешкання, а саме: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора чи суду, цілодобово, окрім випадків необхідності отримання ОСОБА_3 невідкладної медичної допомоги та в разі виникнення надзвичайних ситуацій, які б унеможливили безпечне для життя та здоров`я перебування у житлі; утримуватись від спілкування з потерпілим, свідками у цьому кримінальному провадженні; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вказавши, що є всі підстави для продовження домашнього арешту строком на два місяці, оскільки ризики, які були враховані судом при обрані йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, на сьогодні не змінилися.

Прокурор вказав, що у відповідності до ст. 177 КПК України, метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинувачуваним ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні: - умисного, середньої тяжкості злочину проти волі, честі та гідності: ч. 2 ст. 146 КК України, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років.; - умисного, особливо тяжкого злочину проти власності: ч. 4 ст. 187 КК України, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна; - умисного, особливо тяжкого злочину проти власності: ч. 4 ст. 189 КК України, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна; - умисного, тяжкого злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту: ч. 2 ст. 289 КК України, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Вважає, що невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- впливати на свідків які йому знайомі, експертів (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Зазначає, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

- вчинити інше (аналогічне) кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), що також підтверджується репутацію самого обвинуваченого ОСОБА_3 , який достовірно обізнаний про форми та методи викриття та документування злочинної діяльності, має навички ретельного маскування своєї злочинної діяльності, конспірації, розуміє, що на теперішній час документування способу його життя, злочинної діяльності органами досудового розслідування припинено.

Зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , дані про особу обвинуваченого, а саме, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, вважає необхідним продовжити йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, цілодобово.

Зазначає, що на теперішній час ризики не зменшилися, є наявними та продовжують існувати, а обрання іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 .

Захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні вказав, що не заперечує проти продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, але просив застосувати до обвинуваченого домашній арешт у певний час доби, а саме з 22 до 08 години, посилаючись на те, що ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітню дитину та дружину, з якою перебуває у цивільному шлюбі, яких йому потрібно утримувати.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника.

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , кожен окремо, підтримали позицію захисника ОСОБА_8 .

Потерпілий заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що, на його думку, що ОСОБА_3 може переховуватися від слідства.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи подане прокурором клопотання, дійшов такого висновку.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що прокурором доведено, що на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисних тяжкого та особливо тяжких злочинів за які, передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що йому загрожує, у разі визнання його винуватим, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Також суд вважає, що ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого, свідків та дослідження їх судом.

Суд погоджується з аргументами, прокурора висловленими на обґрунтування вищезазначених ризиків.

У той же час, суддя приходить до переконання, що в судовому засіданні не доведений ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд приходить до висновку, що такі ризики, як можливе переховування від органу досудового розслідування, незаконний вплив на свідків та потерпілого, можуть бути усунені шляхом покладення судом на обвинуваченого обов`язку прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду, утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками по справі, повідомляти про зміну свого місця проживання, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Враховуючи сукупність викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, для запобігання вищевказаного ризиків, суд дійшов висновку про доцільність продовження дії застосованого раніше до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Доводи захисника ОСОБА_8 щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 домашнього арешту у певний час доби, а саме з 22 до 08 години, у зв`язку з тим, що йому необхідно утримувати дочку та дружину, з якою він перебуває у цивільному шлюбі, суд оцінює критично, оскільки відповідно до обвинувального акту, а також пояснень, наданих обвинуваченим ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні, він офіційно не працює.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора.

Керуючись статтями 176-178, 181, 194, 199, 371, 372, 376 КПК України, суд,

постановив:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на дві місяці до 31 травня 2025 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не залишати місце фактичного мешкання, а саме: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора чи суду цілодобово, крім випадків необхідності отримання ОСОБА_3 невідкладної медичної допомоги та в разі виникнення надзвичайних ситуацій, які б унеможливили безпечне для життя та здоров`я перебування обвинуваченого у житлі;

- утримуватись від спілкування з потерпілим, свідками у цьому кримінальному провадженні;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзду з України і в`їзд в Україну.

Виконання ухвали покласти на відповідний ВП ГУНП в Дніпропетровській області за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_3 .

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст ухвали оголошено 02 квітня 2025 року о 13 годині 45 хвилин.

Суддя ОСОБА_1