Справа № 2-а-5045/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 "25" листопада 2011 р.                                                                                                    м. Маріуполь

Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області в особі судді  Мальцевої Є.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до Управління Праці та соціального захисту населення  Іллічівського району Маріупольської міської ради  про   визнання дій неправомірними та  зобов’язання нарахувати та сплатити щорічну разову грошову допомогу за 2011 рік, -

В С Т А Н О В И В:

         27 жовтня 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулася  до суду з адміністративним позовом до Управління Праці та соціального захисту населення  Іллічівського району Маріупольської міської ради про   визнання дій неправомірними та  зобов’язання нарахувати та сплатити щорічну разову грошову допомогу за 2011 рік. В обґрунтування позову зазначила, що вона      відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має статус учасника війни. Перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя, та в Управління Праці та соціального захисту населення  Іллічівського району Маріупольської міської ради як учасник війни, що підтверджується посвідченням з відміткою «учасник війни», посвідченням ветерани війни - учасника війни. Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», встановлено, що щорічно до 05 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни – у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Відповідач зазначену разову грошову допомогу виплачує позивачці у меншому обсязі, у зв’язку з чим, позивачка звернулася до суду, оскільки вважає дії відповідача щодо не донарахування вказаної допомоги неправомірними, і просить зобов’язати Управління Праці та соціального захисту населення  Іллічівського району Маріупольської міської ради нарахувати та  виплати їй  як учаснику війни щорічну разову грошову допомогу відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком за  2011 рік, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням  фактично сплачених сум.

         У судове засідання  позивачка не з'явилася,  до суду надала заяву про розгляд  справи за її відсутності, позов підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача  до судового засіданні також не з’явився,  надав суду  заперечення проти позову, в яких зазначив, що  ОСОБА_1 має статус жертви нацистських переслідувань та знаходиться на обліку Управління Праці та соціального захисту населення  Іллічівського району Маріупольської міської ради. Відповідно до ст. 6-1 Закону України  від 23.03.2000 р № 1584-ІІІ  «Про жертви нацистських переслідувань», має право на пільги встановлені  цім Законом, у тому числі на  отримання  щорічної разової грошової допомоги, яка сплачується до 5 травня у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних нарахувань, встановлених законом «Про Державний бюджет України». Редакцією Закону до 01.01.2008 року статтею 6-1 Закону була встановлена щорічна разова допомога до 5 травня жертвам нацистських переслідувань в розмірі п’яти мінімальних пенсія за віком. Доводи позивачки, про те що щорічна грошова допомога до 05 травня за  2011рр. повинна виплачуватися їй, виходячи  з розмірів мінімальної пенсії за віком,  за вказані роки, суперечить  діючому законодавству. Так, мінімальний розмір пенсії за віком, який визначається у відповідності до ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у розмірі  прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом( при наявності у  чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу), в цьому випадку застосовуватись не може, оскільки застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  У відповідності до ст.. 6  Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», фінансування витрат, пов’язаних із введенням в дію  цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Таким чином, розміри щорічної разової допомоги  відповідній  категорії громадян, на яких розповсюджується  дія Закону  України «Про жертви нацистських переслідувань» встановлюються Законом про  державний бюджет на відповідний рік.  При визначенні  розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня  у 2011 році,  управління керувалося  ст.. 6-1 «Про жертви нацистських переслідувань» у новій редакції, законом про державний бюджет на відповідний рік, Постановою КМУ від 04.04.2011 року № 341 «Про розміри разової грошової допомоги, яка виплачується у 2011 році у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх  соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», якими разова грошова допомога до 5 травня для жертв нацистських переслідувань, визначених  ст.. 6-1, визначена в розмірі 630 грн.  Просив відмовити в задоволенні позовних вимог та розглянути справу у його відсутності. Також наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України, відповідно якої встановлено шестимісячний строк звернення до суду.

        На підставі ст.ст.122, 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та представника відповідача.

        Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

          Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  має статус жертви нацистських переслідувань та знаходиться на обліку Управлінні праці та соціального населення в Іллічівському районі м. Маріуполя,  що підтверджується  пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст. 6-1 Закону України  від 23.03.2000 р № 1584-ІІІ  «Про жертви нацистських переслідувань», позивачка має право на пільги встановлені  цім Законом, у тому числі на  отримання  щорічної разової грошової допомоги, яка сплачується до 5 травня у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних нарахувань, встановлених законом «Про Державний бюджет України».  

Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України  при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих  прав та свобод.   

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.   

У відповідності до ст.. 6  Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», фінансування витрат, пов’язаних із введенням в дію  цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Таким чином, розміри щорічної разової допомоги  відповідній  категорії громадян, на яких розповсюджується  дія Закону  України «Про жертви нацистських переслідувань» встановлюються Законом про  державний бюджет на відповідний рік.   

Статтею статті 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом про Державний бюджет України встановлюються будь-які витрати держави на потреби всього суспільства, розмір та цільове призначення цих витрат.   

Що стосується вимог позивача про стягнення недоотриманої грошової допомоги до 5 травня за  2011р рік, то судом  встановлено, що позивач  отримав  цю допомогу до 5 травня  2011 р  в розмірі та порядку, визначеному законодавством.

Так,  підпунктом 2 п. 20 розділу ІІ  Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , було внесено зміни до ст. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань». Згідно з цими змінами щорічно до 5 травня жертвам нацистських переслідувань, визначеним ст. 6-1, виплачується щорічна разова грошова допомога в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у межах бюджетних призначень, встановлених законом про державний бюджет України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 р. «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» визначена грошова допомога для жертв нацистських переслідувань в розмірі 630 грн.

Таким чином, судом встановлено, що у  2011р. виплати позивачці проводились  у відповідності до норм діючого законодавства.

Суд, проаналізувавши обставини справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1    не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому  у задоволенні позову слід відмовити.   

Оскільки судом відмовлено в позові про стягнення недоотриманої допомоги до 5 травня за  2011рр, немає підстав для задоволення позову в частині визнання дій відповідача неправомірними за вказаний період.   

       Керуючись ст..11,17, 18,19,69, 99, 100, 122, 128, 159, 160,163, 167 КАС України, суд  -  

                                                                     П О С Т А Н О В И В :

       У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до Управління Праці та соціального захисту населення  Іллічівського району Маріупольської міської ради про   визнання дій неправомірними та  зобов’язання нарахувати та сплатити щорічну разову грошову допомогу за 2011 рік  – відмовити.

        Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

       Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

       Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя:                                                            Є. Є.  Мальцева