Справа № 2-а-256/11                                                                                 ПОСТАНОВА                                                                                               ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ             

  20 жовтня 2011 року суддя Турківського районного суду Львівської області Федитник І.Д. розглянувши в порядку скороченого провадження  адміністративну справу за  позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації про визнання дій такими, що помилково здійснені відносно нарахування та виплати в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення неправомірними та  зобов’язання провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язання призначити щорічну допомогу на оздоровлення, -

                                                    ВСТАНОВИВ:

   Позивач 27.09.2011 року звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом 3-ї групи і відповідач, порушуючи закон, не виплатив щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат за період з 01.01.2009 року. Просить визнати дії відповідача такими, що помилково здійснені відносно нарахування та виплати в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, зобов’язати провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за період із 01.01.2009 року та зобов'язати призначити щорічну допомогу на оздоровлення.

    Позивач  в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є учасником ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЄС 1 категорії, інвалід  3-ої групи, у зв’язку з захворюванням, яке пов’язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Оскільки щорічна допомога на оздоровлення позивачу виплачується у меншому розмірі, ніж передбачено ст.48 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Просить застосувати практику Європейського Суду з прав людини та вийти за межі позовних вимог .

Ухвалою суду від  12. 10.2011 року при відкритті провадження у

зазначеній вище справі, позовні вимоги про здійснення нарахування та виплату соціальної виплати за період  з 01 січня 2009 року по 26 березня  2011 року включно були залишені без розгляду, оскільки позивач не надав суду письмових доказів поважності пропущеного строку звернення до суду.   

    Відповідач направив на адресу суду заперечення на позов, в яких просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі , оскільки  позивачу на підставі його заяви від 23.092011 року  буде  виплачено щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 90 грн відповідно до постанови КМУ від 12.07.2005 р. № 562 .

   Суд, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

   Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку, визначення категорій зон радіоактивного забруднення території визначені законом . У разі проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріпленні в Законі України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ".

  Судом встановлено, що позивач згідно посвідчення № 052941\ категорія 1 \ має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України ,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Встановлено, що згідно довідки МСЕК від  18.12.1996 року позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково, пов’язаної з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення  Турківської   районної  державної адміністрації  Львівської  області як інвалід 3-ої групи та має статус постраждалого внаслідок ЧАЕС І категорії. Згідно ст. 49 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Проте, встановлено, що п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. № 1 ,,Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", всупереч положень ст. 54 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

  Оскільки позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (категорія 1, та з  14.10.1996 року є інвалідом третьої групи довічно у зв’язку з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, останній має право на отримання державної пенсії  та щомісячно додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі встановленому вказаним Законом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

 Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.   

  Згідно ст.ст. 50, 54 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за основу розрахунку пенсій та щомісячної додаткової допомоги за шкоду, заподіяної здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком.

Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України ,,Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даного мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат,  пов’язаних  з мінімальною

пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

 Зважаючи на  позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії , суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України ,,Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується як розрахункова величина для розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії, передбаченої Законом України  ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України ,,Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

За таких підстав бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення  Турківської РДА, що полягає у відмові здійснити позивачу перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення та привести їх розмір у відповідність до Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - є протиправною.

 Згідно ст. 48 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", інваліду третьої групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Згідно до Закону України ,,Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 48 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

  Встановлено, що Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп2008 положення Закону України ,,Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в частині нової редакції ст. 48 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнані неконституційними.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2011 рік не виплачена позивачу ,

але призначена у меншому розмірі ніж передбачено ст. 48 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині визнання відмови відповідача перерахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення та зобов’язання перерахувати та виплатити  щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до вимог Закону України ,,Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи" в межах строку позовної давності з 27.09.2011 року по 31.12.2011 року.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 48, 49, 50, 54, 67 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100,102, 158-163 КАС України, суд,-

                                          ПОСТАНОВИВ:

           Адміністративний позов  задовольнити частково .

           Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Турківської РДА Львівської області  при нарахуванні та виплаті  щорічної допомоги на оздоровлення –неправомірними.

           Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Турківської РДА Львівської області провести  ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення згідно     ст. 48 Закону України ,,Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи" в розмірі 4-ох мінімальних заробітних плат за 2011 рік в межах позовної давності з 27.03.2011 року по 31.12.2011 року.

          В іншій частині позову відмовити.

          Постанова може бути оскаржена до Львівського  апеляційного адміністративного суду  протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.         

                     Суддя: