Справа № 2-а-234/2011     

                                    ПОСТАНОВА

                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     29 вересня 2011 року суддя Турківського районного суду Львівської області Федитник І.Д., розглянувши в приміщенні Турківського районного суду Львівської області в м. Турка в порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Турківському районі про визнання бездіяльності щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії як дитині війни протиправною, зобов’язання зробити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни, -

                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивачка 13.09.2011 року звернулася з даним позовом, посилаючись на те, що являється дитиною війни і відповідач, порушуючи закон, в неповній мірі виплатив підвищення до пенсії як дитині війни. Просить визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії як дитині війни протиправною, зобов’язати зробити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни із врахуванням фактичних виплат за період із 01.01.2011 року по день втрати нею такого права. Обґрунтовує позов тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни" належить до соціальної групи “діти війни”, так як народилася 17.06.1937 року і на 02.09.1945 року, час закінчення Другої світової війни, їй не виповнилося 18 років. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що згідно ст. 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року. Однак їй таке підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни" не виплачувалось в повному розмірі.

      Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 16.09.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.01.2011 року по 12.03.2011 року залишено без розгляду, внаслідок застосування строку звернення до адміністративного суду, а в решті позовних вимог відкрито скорочене провадження.

      Наданими суду 28.09.2011 року письмовими запереченням на позовну заяву відповідач позов не визнав і зазначив, що законодавством України не визначено поняття мінімальної пенсії за віком, а тому вимоги позивачки є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві. Крім того, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни", не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким  чином обчислювати вказаний розмір. Крім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 року, який набрав чинності 19.06.2011 року, передбачено, що норми і положення ст.6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни'' застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання даного закону Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 року прийнято Постанову №745  ,,Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету'', пунктом 6 якої визначено, що дітям війни виплачується підвищення до пенсії в розмірі 49 грн. 80 коп. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає, що позивачкою було пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до   часткового задоволення з таких підстав.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України ,,Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року №2195-ІV з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2195).

В судовому засіданні встановлено, що позивачка відноситься до соціальної групи ,,діти війни" відповідно до вимог ст.1 Закону ,,Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується даними паспорта позивачки та пенсійним посвідченням №109551. Позивачка є пенсіонером за віком, пенсію отримує у відповідача. Цей статус позивачки відповідачем не заперечено, крім того статус ,,діти війни" визначається автоматично по даті народження пенсіонера в діапазоні від 03.09.1927 року по 02.09.1945 року.

Відповідно до ст. 6 Закону ,,Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Вказана норма діє з 01 січня 2006 року. А у відповідності до ст.7 вищезгаданого закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії здійснює управління, яке є відповідачем у даній справі.

Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Приймаючи рішення Конституційний Суд України виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону ,,Про державний бюджет України" включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами правове регулювання суспільних відносин.

Судом встановлено, що позивачці виплачується підвищення до пенсії як дитині війни з  01 січня 2008 року.

Розмір мінімальної пенсії за віком, згідно ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України ,,Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року      № 966 повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Частиною 3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.

На  даний час розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише                 ст. 28 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком для осіб пенсійного віку повинен дорівнювати прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

      Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.             

У відповідності до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, позивачка має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а відтак в порядку ч.2 ст.11 КАС України вважаю, що для повного захисту прав та інтересів позивачки слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці щомісячного підвищення до пенсії у розмірах, що передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зобов'язати відповідача зробити позивачці перерахунок та виплату  підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 13 березня  2011 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення , зміну чи припинення спірних правовідносин, відповідно до  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей  війни", з врахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та з врахуванням  фактично проведених виплат.   

Відповідно до ч.1  ст. 94 КАС України на користь позивачки підлягають стягненню 3 гривні 40 копійок судового збору.    

Керуючись ст.ст. 8, 22, 64, 95 Конституції України, Законом України ,,Про соціальний захист дітей війни", ст.28 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п.4 ,,Прикінцевих положень" закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", ст.ст.7-11, 86, 87, 94, 159, 160-163, 183-2, 256 ч.1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.  

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни” протиправною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період із 13.03.2011 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин з врахуванням              ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  та  фактично проведених виплат.   

Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

        Звернути до негайного виконання постанову у межах суми стягнення за один місяць.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського  апеляційного адміністративного суду через Турківський районний суд Львівської області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя: