УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/5012/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Товянської О.В., Гансецької І.А.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації про стягнення коштів
за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації
на постанову Олевського районного суду від 16 грудня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
02 жовтня 2009 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача недоплачені їй та двом неповнолітнім дітям кошти за період з 01.07.2008 року по 01.07.2009 року, виплата яких передбачена статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також доплату до заробітної плати за період з 01.04.2002 року по 01.07.2009 року, передбачені ст.39 цього Закону. В обґрунтування позову зазначив, що є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи. Всупереч вимогам Закону, який пов’язує розмір цих виплат із мінімальною заробітною платою, соціальні виплати отримував в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836.
Постановою Олевського районного суду від 16 грудня 2009 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто за період з 01.07.2008 року по 01.07.2009 року 6783грн.90 коп. допомоги за ст.37 Закону; стягнуто за період з 01.04.2002 року по 01.06.2006 року, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 01.07.2009 року доплату до заробітної плати за ст.39 Закону 19745грн. 60 коп. Крім того, з відповідача на користь держави стягнуто державне мито.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову і ухвалити нову постанову про відмову в позові. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права. Зазначає, що бюджетами на відповідні роки не передбачалась виплата коштів у визначеному законом розмірі.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач є потерпілим від аварії на Чорнобильський АЕС, проживає з неповнолітніми дітьми в м.Олевськ, працює у м.Олевськ. Доплату за ст.37,39 Закону отримував в меншому розмірі, чим передбачено законом.
Частиною 1 с.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, зокрема у зоні посиленого радіологічного контролю – 30%. Частиною 1 ст.39 цього Закону передбачено, що громадянам, які працюють на радіоактивно забрудненій території проводиться доплата в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають саме статті 37, 39 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Частиною 1,2 ст.99 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду – в річний строк. Позивач не просив поновити строк звернення до суду. Відповідач просив застосувати строк позовної давності (а.с.19-20). Норми КЗпП України на спірні правовідносини не поширюються.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року) пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову.
Постанова в частині стягнення з відповідача коштів за період до 02.10.2008 року, ухвалена із порушенням норм процесуального права, а тому її належить скасувати і ухвалити нову постанову про відмову в позові в цій частині за пропуском строку звернення до суду.
Що стосується вимоги про стягнення коштів, за період з 02.10.2008 року по 01.07.2009 року, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають саме статті 37, 39 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Разом з тим, стягнувши вказані кошти суд помилився у визначенні способу захисту порушеного права. Оскільки вказані грошові суми не були нараховані позивачу, а суд не наділений компетенцію виконувати функцію органу, який уповноважений нараховувати кошти, позов в цій частині слід задовольнити частково, зобов’язавши відповідача нарахувати кошти та забезпечити їх виплату.
Отже, постанову належить частково скасувати і прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст. 195, 197-207, 212 КАС України, колегія суддів
постановила
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації задовольнити частково.
Скасувати постанову Олевського районного суду від 16 грудня 2009 року в частині задоволення позову і стягнення державного мита і ухвалити в цій частині нову постанову.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації нарахувати ОСОБА_1, неповнолітній ОСОБА_3, неповнолітній ОСОБА_4, які проживають у зоні посиленого радіологічного контролю, кошти, передбачені ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 02.10.2008 року по 01.07.2009 року, та забезпечити їх виплату.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації нарахувати ОСОБА_1 кошти, передбачені ст.39 цього Закону за період з 02.10.2008 року по 01.07.2009 року та забезпечити їх виплату.
Відмовити ОСОБА_1 в позові про стягнення коштів за період до 02.10.2008 року та визнання неправомірними дій за пропуском строку звернення до суду.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча:
Судді: