УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/6613/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Товянської О.В., Гансецької І.А.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Олевському районі про визнання неправомірними дій і стягнення коштів
за апеляційними скаргами управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Олевському районі
на постанову Олевського районного суду від 09 червня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
01 лютого 2010 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідачів кошти за період з 01.12.2008 року по 30.11.2009 року, виплата яких передбачена статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також доплату до пенсії за період з 01.12.2006 року по 30.11.2009 року, передбачені ст.39 цього Закону. В обґрунтування позову зазначив, що є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи. Всупереч вимогам Закону, який пов’язує розмір цих виплат із мінімальною заробітною платою, соціальні виплати отримував в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836.
Постановою Олевського районного суду від 09 червня 2010 року позов задоволено частково. З управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації на користь позивача стягнуто за період з 01.12.2008 року по 30.12.2009 року 3230грн.30 коп. допомоги за ст.37 Закону. З управління Пенсійного фонду України в Олевському районі на користь позивача стягнуто за період з 01.12.2008 року по 30.11.2009 року доплату до пенсії за ст.39 Закону 67579грн. 00 коп., а на користь держави державне мито. Дії відповідача визнані неправомірними. В решті вимог відмовлено
В апеляційних скаргах відповідачі просять скасувати постанову і ухвалити нову постанову про відмову в позові. Апелянти посилаються на порушення судом норм матеріального права. Зазначають, що бюджетами на відповідні роки не передбачалась виплата коштів у визначеному законом розмірі.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач є пенсіонером, потерпілим від аварії на Чорнобильський АЕС, проживає в зоні гарантованого добровільного відселення. Доплату за ст.37,39 Закону отримував у меншому розмірі, чим передбачено законом.
Частиною 1 с.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати.
Частиною 2 ст.39 цього Закону передбачено, що пенсіонерам, які проживають на цих територіях проводиться доплата до пенсії.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають саме статті 37, 39 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Частиною 1,2 ст.99 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду – в річний строк. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року) пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідачі просили застосувати строк (а.с.20-22).
За таких обставин позовні вимоги за період до 01.02.2009 року не підлягають задоволенню.
Крім того, стягнувши вказані кошти суд помилився у визначенні способу захисту порушеного права. Оскільки вказані грошові суми не були нараховані позивачу, а суд не наділений компетенцію виконувати функцію органу, який уповноважений нараховувати кошти, позов в цій частині слід задовольнити частково, зобов’язавши відповідача нарахувати кошти та забезпечити їх виплату.
Отже, постанову належить скасувати і прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст. 195, 197-207, 212 КАС України, колегія суддів
постановила
Апеляційні скарги управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Олевському районі задовольнити частково.
Скасувати постанову Олевського районного суду від 09 червня 2010 року і ухвалити нову постанову.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації нарахувати ОСОБА_1 кошти, передбачені ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.02.2009 року по 30.11.2009 року, та забезпечити їх виплату. Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Олевському районі нарахувати ОСОБА_1 кошти, передбачені ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.02.2009 року по 30.11.2009 року, та забезпечити їх виплату. Дії відповідачів визнати неправомірними.
В решті вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча:
Судді: