УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/6568/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Товянської О.В., Гансецької І.А.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради, управління Пенсійного фонду України в м.Коростень про визнання неправомірними дій і стягнення коштів
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Коростень
на постанову Коростенського міськрайонного суду від 23 червня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2009 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідачів недоплачені кошти за 2008 рік, виплата яких передбачена ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та кошти за період з червня 2006 року по грудень 2008 року, виплата яких передбачена ст.39 Закону. В обґрунтування позову зазначив, що є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи. Всупереч вимогам Закону, який пов’язує розмір цих виплат із мінімальною заробітною платою, соціальні виплати отримував в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836.
Постановою Коростенського міськрайонного суду від 23 червня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м.Коростень нарахувати та виплатити позивачу за період з 01.01.2007 року по 01.01.2009 року кошти, передбачені ст.39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради нарахувати та виплатити позивачу за період з 01.01.2007 року по 01.01.2009 року кошти, передбачені ст.37. Дії щодо відмови у вчиненні таких дій визнані протиправними. В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Коростень просить скасувати постанову в частині задоволення вимог до пенсійного фонду. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що бюджетами на відповідні роки не передбачалась виплата коштів у визначеному законом розмірі
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 с.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати.
Частиною 2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на радіоактивно забрудненій території підвищуються у розмірах, визначених ч.1 ст.39 Закону.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України „Про пенсійне забезпечення” виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, проживає в м.Коростень. Доплату і допомогу за ст.ст.37,39 Закону отримував в меншому розмірі, чим передбачено законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають саме статті 37,39 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно зобов’язав відповідачів нарахувати позивачу кошти за період, коли дія ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була зупинена Законами України „Про державний бюджет”, а саме – за період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року. Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду щодо вимоги про стягнення коштів, передбачених ст.39 Закону за період з 09.07.2007 року по 31.01.2007 року.
Частиною 1,2 ст.99 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду – в річний строк. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року) пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову.
За таких обставин постанову належить частково скасувати і ухвалити нову постанову.
Керуючись ст.ст. 195, 197 - 207, 212 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Коростень задовольнити частково.
Скасувати постанову Коростенського міськрайонного суду від 23 червня 2010 року і ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Коростень нарахувати ОСОБА_1 за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року кошти, передбачені ст.39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та забезпечити їх виплату. Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради нарахувати ОСОБА_1 за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року кошти, передбачені ст.37 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та забезпечити їх виплату.
В решті вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча:
Судді: