УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/3746/11
Категорія 19
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,
при секретарі судового
засідання Ходаківській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу дочірнього підприємства „А.Е.Т. Джоніон АП!” на заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 05 липня 2011 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю „Карія Тур Юкрейн”(далі ТОВ „Карія Тур Юкрейн”, дочірнього підприємства „А.Е.Т. Джоніон АП!”(далі ДП „А.Е.Т. Джоніон АП!” про визнання договору недійсним та стягнення сплачених коштів і моральної шкоди ,–
в с т а н о в и л а :
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулася в порядку Закону України «Про захист прав споживачів» і ст. 15 Закону України «Про туризм» до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про надання туристичних послуг від 07 липня 2010 року, стягнення 18240 грн. сплачених коштів та 5000 грн. моральної шкоди.
В процесі розгляд у справи до участі у справі судом притягнуто співвідповідачами - ТОВ «Карія Тур Юкрейн» та ДП „А.Е.Т. Джоніон АП!”.
В обгрунтування своїх вимог позивачка посилалась на те , що 07 липня 2010 року між нею і туристичним агентом – ОСОБА_3, що діяла від імені туристичного оператора – ДП „А.Е.Т. Джоніон АП!”, був укладений договір від 07 липня 2010 року на туристичне обслуговування (організацію туристичної поїздки до Туреччини). За цим договором ОСОБА_2 перерахувала ОСОБА_3 18240 грн.. Виліт на відпочинок повинен бути відбутися 11 липня 2010 року, проте рейс був скасований.
Оскільки туристичні послуги вона не отримала, сплачених коштів їй ніхто не повернув, позивач просила стягнути з відповідачів на її користь 18240,00 грн., сплачених за надання туристичних послуг та 5000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 05 липня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір на туристичне обслуговування від 07 липня 2010, укладений між ДП„А.Е.Т. Джоніон АП!” та ОСОБА_2. Стягнуто з ДП„А.Е.Т. Джоніон АП!” на користь ОСОБА_2 18240 грн., 5000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати : 232,40 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У апеляційній скарзі ДП„А.Е.Т. Джоніон АП!” просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до нього. Апелянт вказує на те, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, він є неналежним відповідачем у справі.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалі справи та встановлено судом, 07 липня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ „Гламур-Тур” ОСОБА_3 –турагентом, що діяв від ТОВ„А.Е.Т. Джоніон АП!”, яке здійснювало туристичну діяльність як туристичний оператор (туроператор), було укладено договір на туристичне обслуговування, за умовами якого відповідач зобов’язувався за замовленням позивача забезпечити надання комплексу туристичних послуг по відвідуванню Туреччини з 11 липня 2010 року по 25 липня 2010 року (а.с.6-9).
На виконання умов договору позивач сплатила відповідачу ПП ОСОБА_3 кошти у розмірі 18240,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру та копією квитанції(а. с. 10).
Встановлено, що подорож не відбулася, кошти за поїздку позивачу не повернуті.
Вказані обставини визнанні сторонами.
Статтею 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов’язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовується загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов’язання.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо інше не суперечить суті зобов’язання.
За нормою ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Збитки, завдані туристу невиконанням або неналежним виконанням цього договору, підлягають відшкодування агентом, у разі наявності його вини.
Відповідно до ч. 9 ст. 20 Закону України «Про туризм» туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста.
Відповідно до вимог ст.277 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов’язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.
Визнаючи спірний договір недійсним, суд першої інстанції правильно виходив з того, що на момент його укладення ні ДП „А.Е.Т. Джоніон АП!” ні ОСОБА_3 не мали ліцензії на право займатися тур операторською або турагентською діяльністю в м.Малині. Цей висновок суду підтверджується листом Державної служби туризму і курортів за №Я-140 від 04.09.2010 року (а.с.39).
Виходячи з того, що ОСОБА_3 при укладенні спірного договору діяла від імені ДП „А.Е.Т. Джоніон АП!” та кошти перерахували на рахунок останнього, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що саме останній має повернути позивачу сплачені кошти в сумі 18240 грн. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі визначеному судом, а також сплатити судові витрати.
Про те, що ОСОБА_3 укладала спірний договір від імені ДП „А.Е.Т. Джоніон АП!” свідчить лист останнього (а.с.15), копія платіжного доручення №152 від 08 липня 2010 року (а.с.102) та інші платіжні документи (а.с.103-107).
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про задоволення позову про стягнення сплачених коштів ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, судом правильно визначено природу правовідносин, що виникли між сторонами, і закон, що їх регулює.
Доводи апелянта не спростовують наведеного та викладених у рішенні суду першої інстанції висновків, в зв’язку з чим підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства „А.Е.Т. Джоніон АП!” відхилити.
Заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 05 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: