УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/3542/11
Категорія
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,
при секретарі судового
засідання Ходаківській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2011 року
по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто”(далі ПАТ „УСК „Гарант-Авто”) в особі Житомирської філії ВАТ „УСК„Гарант-Авто” до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу ,–
в с т а н о в и л а :
В травні 2011 року ВАТ «УСК«Дженералі Гарант» в особі її Житомирської філії звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування, сплаченого за матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В процесі розгляду справи позивач змінив назву юридичної особи на Публічне акціонерне товариство „Українська страхова компанія „Гарант-Авто”(далі ПАТ „УСК „Гарант-Авто”) в особі Житомирської філії.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Житомирської філії Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто” суму страхового відшкодування, сплачену за матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 3175грн. 36 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 00 коп..
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 рішення суду просить скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апелянт вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності у три роки, передбачений ст.256 ЦК України для звернення до нього з вимогою про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 04.12.2007 року водій автомобіля „КАМАЗ”, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2, при зміні напрямку руху не надав переваги в русі автомобілю „Опель Астра”, державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_3 та вчинив ДТП. Причиною цього ДТП стало порушення водієм ОСОБА_2 пунктів 10.1,10,3 Правил Дорожнього руху, що підтверджується довідкою ВДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України м.Києва №10/6012 від 01.04.2008 року (а.с.9).
Виконуючи умови договору страхування транспортного засобу від 18.07.2007 року, укладеного між Житомирською філією ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» і ОСОБА_3, позивач сплатив страхове відшкодування на відновлення автомобілю „Опель Астра”, державний номер НОМЕР_2 у розмірі 3092 грн.36 коп. та відшкодовано витрати на оплату довідки ВДАІ на суму 83,00 грн., а всього сплачено 3175,36 грн.(а.с.11).
Задовольняючи позовні вимоги і стягуючи з ОСОБА_2 на користь страхової компанії матеріальну шкоду у розмірі 3175,36 грн., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, а заподіяна з його вини шкода відшкодована страховою компанією. Тому відповідно до ст. 1191 ЦК України ОСОБА_2 зобов’язаний відшкодувати матеріальну шкоду в межах сум, виплачених позивачем страхувальнику (потерпілому).
Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з наявними в матеріалах справи доказами та чинним законодавством.
Відповідно до ст. ч.2 ст.1187, ст. 1191 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, тобто відповідач у справі.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач зобов’язаний відшкодувати страховій компанії заподіяні з його вини шкоду.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач пропустив трирічний строк звернення до суду з регресним позовом є безпідставним, так як вбачається з матеріалів справи, а саме, з штемпеля поштового відділення на конверті , позивач до суду звернувся у встановлений законодавством строк, а саме 06.05. 2008 року (а.с.23).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313- 315,317 ЦПК України, колегія суддів,
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: