28.10.2011
Справа № 2-1276
2011 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М `Я М У К Р А Ї Н И
18 жовтня 2011 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Васецької В.В., при секретарі Самбур І.М. розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, треті особи : Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, Приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод»про визнання права власності, про скасування рішення про реєстрацію прав та внесення змін до свідоцтва про право власності,
В С Т А Н О В И В :
У березня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, про визнання права власності, про скасування рішення про реєстрацію прав та внесення змін до свідоцтва про право власності. В обґрунтування позову зазначив, що протягом кількох років, починаючи з 1992 року позивач орендував майстерні, які належали державному підприємству «Запорізький електровозоремонтний завод»(далі ЗЕРЗ), про що свідчить реєстрація приватного підприємства фірми «Аліна»за адресою м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2 відповідно до розпорядження виконкому Жовтневої районної ОСОБА_2 народних депутатів від 20 квітня 1993 року за № 142р, а також договір оренди від 01 січня 1997 року нежитлового приміщення –пошив очної майстерні приватним підприємством фірмою «Аліна». Під час оренди з дозволу директора державного підприємства ЗЕРЗ(заява з візою директора від 12 травня 1993 року додано) до майстерень за власні кошти позивача було прибудовано приміщення площею 57,2 кв.м. –гараж. Майстерні знаходилися на земельній ділянці, що належало державному підприємству ЗЕРЗ на праві постійного користування, що засвідчено Державним актом на право постійного користування землею(рішення Запорізької міської ради від 23.04.1998 року № 246/7) і договором за № 2222/у від 30.04.1998 року про умови користування земельною ділянкою, наданою в постійне користування держаному підприємству ЗЕРЗ для функціонування готелю , а майстерні були додані до готелю як виробничо-побутові приміщення. Підтвердження понесених позивачем затрат на будівництво гаражу є документи про оплату будівельних робіт та матеріалів. Це новостворене приміщення використовувалось приватним підприємством «Аліна»як орендарем майстерень для зберігання матеріалів, оскільки приватним підприємством виконувалось роботи з пошиву спецвзуття. 29.11.2007 року між ВАТ «ЗЕРЗ»та РВ ФДМУ по Запорізькій області був укладений договір оренди № 953 у відповідності до якого в оренду ВАТ «ЗЕРЗ»передавалась до статутного фонду ВАТ «ЗЕРЗ». 29 грудня 2002 року між тими ж сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору оренди № 953 про передачу додатково в оренду виробничо-побутових приміщень загальною площею 89,4 кв.м. (літера А-Б, частина приміщення № 2-7, додаток № 3а до договору оренди). Пунктом 13 цієї додаткової угоди передбачався обов’язок орендаря «ввести в експлуатацію самовільно прибудовані до побутового блоку два приміщення, узаконити через БТІ як державне майно і постановити його на баланс ТОВ «ЗЕРЗ». Але протоколом розбіжностей від тієї ж дати цей пункт було виключено з додаткової угоди. Тим самим керівництво ВАТ «ЗЕРЗ»підкреслило, що спірне майно державним підприємством не будувалось і є власністю іншої особи. 12.10.2006 року додатковою угодою № 3 до договору оренди № 953 уточнюється склад майна, що передається в оренду: будівля готелю літера. А, приміщення № 1 по № 46, 431 кв.м. площі: будівля майстерні літ Б., приміщення з № 1 по № 8 включно, загальною площею 175 кв.м. Складений також Акт прийому-передачі вказаного майна, де також зазначена загальна площа майстерні –175 кв.м., тобто було вже включено прибудоване позивачем приміщення 57,2 кв.м. Потім на підставі заяви ВАТ «ЗЕРЗ»було видане розпорядження голови Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради від 12.12.2006 року № 2010р про зміну поштової адреси спірного нерухомого майна з № 2 на № 1-г по вул.. Залізничній в м. Запоріжжі. 24 лютого 2007 року було прийнято рішення виконкому Запорізької міської ради № 71/14 «Про оформлення державної власності на об’єкти нерухомості по вул. Залізничній, 1-г, у відповідності до якого виконком зобов’язував оформити право державної власності на об’єкти нерухомості по вул.. Залізничній 1-г у відповідності з додатком. В додатку вказані будівля майстерні літера Б площею 175 кв.м. і навіс літ Б. Вважає, що дане рішення порушує права власності позивача та є незаконним. На підставі вище викладеного, просить суд визнати за позивачем право власності на сомвіьно збудоване приміщення № 8 –будівлю гаражу –кімната № 1 літ. Б –площею 57,2 кв.м., розташовану по вул.. Залізничній,1-г та скасувати рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24 лютого 2007 року № 71/24 «Про оформлення права державної власності на нерухоме майно –кімнату №1 будівлі майстерні, літера Б, площею 57,2 кв.м., розташоване за адресою м. Запоріжжя, вул.. Залізнична, 1-г. Крім того, позивач просить суд зобов’язати виконком Запорізької міської ради внести зміни до Свідоцтва про право державної власності на нерухоме майно від 07.06.2007 року, змінивши загальну об’єкта нерхомотсі, що є державною власністю та розташоване за адресою м. Запоріжжя вул.. Залізнична 1-г, із «будівля майстерні», Б,175 кв.м. намет В» на «будівля майстерні, Б, 117 кв.м. намет В».
В судовому засіданні представник позивача підтримала свої позовні вимоги при обґрунтуваннях, зазначених в позові, просила позов задовольнити.
Представники Виконавчого комітету Запорізької міської ради та регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували просили в його задоволенні відмовити, оскільки він є недоведеним та не ґрунтується на законі.
Представник Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод»в судовому засіданні позовні вимоги не підтримав.
Представник третьої особи Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації в судове засіданні не з’явився від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з заяви ОСОБА_1 на ім’я директора ЗЕРЗ від 12 травня 1993 року, то він просив надати згоду на будівництво гаражу за власні кошти ЧПФ «Аліна»для збереження матеріалів та готової продукції у зв’язку з орендую частини приміщення на вул.. Залізничній, 2. Відповідно до резолюції директора, то йому було це дозволено 12.05.1993 року.
Судом встановлено, що згідно договору оренди нежитлового приміщення від 01 січня 1997 року, який укладено між ЗЕРЗ та ЧПФ «Аліна»в особі директора ОСОБА_2, вбачається, що ОСОБА_2 орендував нежитлове приміщення загальною площею 260 кв.м. в м. Запоріжжя по вул.. Залізничній, 2 в цілях пошивочної майстерні. Строк оренди складав з 01.01.97 року по 31.12.1997 року. В 5.3 зазначеного договору вказано, що договір оренди зупиняється в разі сплину строку на який був укладений договір та не одна із сторін не заявили бажання про згоду про продовження. Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, за умови використання земельної ділянки санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Правові наслідки самочинної забудови, здійснені власником на його земельній ділянці, встановлюються ст. 376 ЦК України.
Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або за істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
ОСОБА_1 не надано будь-яких документів щодо права власності або користування земельною ділянкою саме ним, на якій розташований спірний об’єкт нерухомості.
Земельна ділянка на якій зведена самовільна будова –гараж, площею 57,2 кв.м. по вул.. Залізничній, 2 в м. Запоріжжі надана у постійне користування ВАТ «ЗЕРЗ»на підставі державного акту на право постійно користування землею(рішення Запорізької міської ради № 246/7 від 23.04.1998 року).
Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради за № 71/14 від 24.02.2007 року прийнято про оформлення права державної власності на об’єкти нерухомості по вул.. Залізничній, 1-г , а саме на об’єкти будівлю майстерні літера Б загальною площею 175 кв.м та намет літера В.
13.08.2007 року право власності на дані будівлі було оформлено за державою, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. У відповідності до п.4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативними правовими актам, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам , що їх посвідчують . Об’єкти нерухомого майна мають особливий правовий режим, який полягає, зокрема, у тому, що дані об’єкти, а також права на них підлягають спеціальній державній реєстрації відповідними органами, що встановлено ст.182 ЦК та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Відповідно до ст.2 зазначеного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно –це офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, суд вважає, що позивачем в порушення вимог ст. 10,60 ЦПК України не надано будь-якого належного та допустимого доказу щодо порушення свого права та доведеності його позовних вимог.
Таким чином, на момент винесення рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради за № 71/14 від 24.02.2007 року «Про оформлення державної власності на об’єкти нерухомості по вул.. Залізничній, 1-г»позивач взагалі не мав та не має будь-якого законного відношення до спірного майна(ані договору оренди у нього на той час взагалі не було, ані правовстановлюючих документів щодо права власності на спірне майно).
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Не може розцінюватися як належний на праві власності об’єкт нерухомості, особі, яка вчинила самочинне будівництво, є власниками лише будівельних матеріалів в разі доведеності. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку , встановленим ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Виходячи з предмету позову та фактичних обставин справи позивач не довів, які саме його права, свободи чи інтереси порушені, невизнані, або оспорюються.
На підставі вище викладені суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки є недоведеними та не ґрунтуються на законі.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 212, 213, 214, 215, 218ЦПК України, ст.ст.16, 328, 331, 357, 376, 377, 392 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: В.В. Васецька