28.10.2011
Справа № 2-1606
2011 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М `Я М У К Р А Ї Н И
(ЗАОЧНЕ)
18 жовтня 2011 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Васецької В.В., при секретарі Самбур І.М. розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, третя особа орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради, приватний нотаріус міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування,
В С Т А Н О В И В :
В квітні 2011 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування. В обґрунтування позову зазначила, що 5 червня 1998 року позивач подарувала своїй доньці - відповідачці по справі належну квартиру АДРЕСА_1. Договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 за р№ 702. Пізніше договір зареєстровано в ОП ЗМБТІ.. Іншого житла в власності позивача немає Вважає, що даний договір є недійсним з моменту укладення у зв’язку з тим, що його вчинено під виливом обману з боку відповідача. Позивач дарувала квартиру відповідачу саме з наміром у подальшому забезпечити житлом саме онуків, яким на той момент виповнилося один рік. Саме під умовою забезпечення дітей житлом - квартирою № 12 цього ж будинку укладався договір. Якщо б позивач могла передбачити, що відповідач насправді не має такого наміру (бо вона замовчала цю обставину), договору ніколи б не було. В вересні 1989 року позивачу та відповідачу надали житло - квартиру АДРЕСА_2, де і зареєстровані. Квартиру АДРЕСА_3 позивач придбала в липні 1996 року, та зареєструвала право власності на себе. Після цього, в 1997 році народилися онуки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5. В 1998 році позивач подарувала квартиру №2 відповідачу з тією умовою, щоб цим житлом користувалися і онуки. Фактично дар відповідач не прийняла, як проживала в квартирі № 12, так і зараз проживає. Проте, вона відмовляється приватизувати квартиру № 12, що автоматично перешкоджає і онукам отримати право власності на частку цієї квартири. Оскільки вона формально є власником квартири № 2 цього ж будинку, де проживає позивач з онуками (без реєстрації), позивач позбавлена можливості постійно зареєструвати там онуків, оскільки на це потрібна її згода, яку вона не дає. Фактично багато років ми взагалі не спілкуємось, не спілкується відповідач і з дітьми. Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13 червня 2003 року у справі № 2-1410/2003 відповідачку позбавлено батьківських прав щодо обох дітей, а позивача призначено опікуном. Діти без реєстрації проживають з позивачем в квартирі АДРЕСА_3. За вищевикладених умов позивач позбавлена можливості забезпечити дітей правами на житло та можливістю реалізації у подальшому наявних прав. На підставі вище викладеного просить суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_4, укладений між мною та відповідачкою 05.06.1998 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 за р№ 702 та зобов'язати ОП ЗМБТІ поновити попередню реєстрацію її права власності на квартиру АДРЕСА_5.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали свої позовні вимоги при обґрунтуваннях, зазначених в позові, просили позов задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представник орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації в судове засідання не з’явився від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності проти позови заперечував. Представник третьої особи органу опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував просив його задовольнити. Приватний нотаріус міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
У зв’язку з цим суд вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного. Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини. Згідно свідоцтва про народження серія 1-ЖС № 130193 від 12 серпня 2003 року ОСОБА_4 народилася 23 лютого 1997 року в графі мати зазначено ОСОБА_2, про що мається актовий запис № 106 від 01 квітня 1997 року.
Згідно свідоцтва про народження серія 1-ЖС № 130192 від 12 серпня 2003 року ОСОБА_5 народився 23 лютого 1997 року в графі мати зазначено ОСОБА_2, про що мається актовий запис № 105 від 01 квітня 1997 року. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2003 року ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав щодо дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Згідно розпорядження Голови Жовтневої районної адміністрації від 31.07.2003 року за № 807-р ОСОБА_1 призначена опікуном над неповнолітніми онуками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В п. 2 цього рішення вказано зберегти за неповнолітніми ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, частину житла за адресою АДРЕСА_6. ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар квартиру 2 житловою площею 27,72 кв.м., що знаходиться у будинку 43 по вул.. Українській в м. Запоріжжі, що підтверджено договором дарування від 05 червня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 Згідно довідки за № 1892 від 19 жовтня 2010 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою у квартирі 2 будинку43 по вул.. Українській в м. Запоріжжі з нею без реєстрації проживають онуки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. Суд вважає, що оскільки на момент укладення договору діяв ЦК УРСР 1963 року, до цих відносин необхідно застосовувати положення саме цього нормативного акту.
Ст. 57 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) встановлювала, що угода, укладена внаслідок обману, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого.
Згідно п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»за № 3 від 28.04.1978 року із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92, N 15 від 25.05.98, яка діяла на той час, при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст.57 ЦК суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах. Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається. Збігом тяжких обставин слід вважати такий майновий або особистий стан громадянина чи його близьких (крайня нужденність,
хвороба і т.ін.), які примусили укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах.
Згідно вимог до ч.І ст. 230 ЦК України, зазначено, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки вони не є допустимими та належними доказами по справі. Крім того, дані свідки підтвердили лише той факт, що ОСОБА_1 виховує дітей ОСОБА_2, а щодо умов укладання спірного договору їм взагалі нічого не відомо. За змістом ст. 10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини. На які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою третьою, п’ятою, та шостою ст. 203 ЦПК України, частиною третьою цієї статті встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_4 від 05 червня 1998 року не підлягають задоволенню, оскільки позивачем достовірно не доведено, що він вчинений під впливом омани. А відповідно і не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання ОП ЗМБТІ поновити попередню реєстрацію її права власності на квартиру АДРЕСА_5, оскільки є недоведеними та не ґрунтуються на законі.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 212, 213, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України, ст. 57 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст. 16, 203, 204 ЦК України, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: В.В. Васецька