Справа №2-130/2007 p.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 серпня 2007 року                                    Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді                         Кириченка В.І.

при секретарі                                 Марчук Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Стайківської сільської ради Кагарлицького району Київської області, 3-я особа без самостійних вимог: Ржищівська міська державна нотаріальна контора

про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки і державного акта на право приватної власності на землю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пояснила, що її чоловік відповідач ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0, 2501 га для обслуговування житлових будівель та господарських споруд, що розташована по АДРЕСА_1, про що було укладено договір купівлі - продажу від 17.05.2003 р. і який підписав представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4. Просила суд визнати недійсним вказаний договір та державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3 на підставі вказаного вище договору з тих підстав, що чоловік розпорядився земельною ділянкою, яка є спільною сумісною власністю подружжя, без її згоди, про що вона випадково дізналась 22.08.2006 р.

Відповідач ОСОБА_3 та її представники в поясненнях позов не визнали, пославшись на пропуск строку позовної давності позивачем ,якій не пізніше, ніж влітку 2003 року, було вже відомо про продаж будинку, так як ОСОБА_3 відкрито користувалась земельною ділянкою. Також вважають, що земельна ділянка належала тільки ОСОБА_2 у зв'язку з приватизацією і не була спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідач ОСОБА_2 пояснив, що продав земельну ділянку без згоди дружини ОСОБА_1 за 500 доларів США, які сховав і не говорив про це ОСОБА_1, так як вона не дала б згоди на продаж земельної ділянки. Земельна ділянка не оброблялась ним з дружиною з 2001 року.

Відповідно ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_2 надав йому довіреність на продаж спірної земельної ділянки і він продав її ОСОБА_3 Про продаж позивач знала від нього.

Представник Стайківської с/р пояснив, що сільська рада прав позивача не порушувала. На даний час мінімальна ціна 1 сотки землі в с. Стайки становить 1 тисяча доларів США.

Судом встановлено слідуюче.

23.09.1998 р. Стайківська с/р видала ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2501 га для будівництва, обслуговування житлових будівель та господарських споруд, що розташована по АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка передана у приватну власність на підставі рішення виконбкому Стайківської с/р від 21.08.1998 р. № 7 у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» № 15-92 від 26.12.1992 р.

Станом на 23.09.1998 р. позивач і відповідач ОСОБА_2 були подружжям і на підставі ст. 22 КпШС України, що діяла на той час, «вказана земельна ділянка стала їх спільною сумісною власністю подружжя, так як нажите подружжям за час шлюбу для сім'ї».

Вказане підтверджується записами в свідоцтві про одруження ОСОБА_1, в державному акті про право приватної власності на земельну ділянку, що видавався ОСОБА_2, письмовим повідомленням Стайківської с/р № 63 від 19.03.2007 р.

17.05.2003 р. ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 вказану вище земельну ділянку, про що було укладено договір купівлі-продажу від 17.05.2003 р. і який підписав ОСОБА_4, що діяв від імені ОСОБА_2 по довіреності, посвідченій виконкомом Стайківської с/р 7.05.2003 р. Вказана угода посвідчена державним нотаріусом Ржищівської держнотконтори. При укладенні вказаної угоди, що потребує обов'язкового нотаріального засвідчення згідно вимог ст. 132 ЗК України не

було згоди позивача як другого з подружжя, висловленої у письмовій формі відповідно до вимог ст. 23 ч.2 КпШС України. 29.10.2003 р. ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії KB № 058684, який виданий на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 не містять даних про день, коли позивач дізналася про порушення свого права.

Але суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем ОСОБА_3 відповідно до ст. 267 ч.4 ЦК України.

Суд вважає, що відповідно до ст. 261 ч.1 ЦК України позивач могла довідатись про порушення свого права 30.10.2003 p., тобто після отримання ОСОБА_3 державного акта на право приватної власності на землю при умові виконання обов'язків співвласника земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності подружжя, передбачених ст. 91 ЗК України. А саме - забезпечувати використання за цільовим призначенням, яка не використана позивачем для будівництва, обслуговування житлових будівель та господарських споруд з серпня місяця 1998 року. А також при виконанні обов'язку підвищувати родючість грунтів та зберігати інші корисні властивості землі, що позивач не виконувала, так як обґрунтовуючи початок перебігу строку позовної давності і вказує на те, що думала, що земля знаходиться в оренді у людей. Але суд вважає це пояснення непереконливим, так як відповідно до ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» орендодавець зобов'язаний знати орнендара, термін оренди, умови використання землі, визначити в договорі умови збереження об'єкта оренди. Позивач же звернулась з письмовою заявою до Стайківської с/р тільки 28.11.2006 р. з метою з'ясування, де знаходяться правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку і це викликано, суд вважає, значним ростом вартості землі по відношенню до 2001 року, коли позивач фактично припинила користуватись спірною земельною ділянкою.

А строк позовної давності відповідно до ст. 71 ЦК України ( 1963 р.), ст. 257 ЦК України, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України становить 3 роки. А позов подано до суду 22.01.2007 р. за перебігом строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 257, 261 ч. 1, 267 ч. 4 ЦК України, ст.ст. 93, 132 ЗК України, ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», ст. 23 ч. 2 КпШС України, ст. 71 ЦК України (1963р.), ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, а апеляційну скаргу на рішення суду протягом 20 днів після подачі вказаної заяви. Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 223 ЦПК України.