01.08.2011

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

               1 серпня 2011 року Єнакіївській міський суд Донецької області у складі                    

головуючого                      судді                           Куція Є.М.

                                           при секретарі             Здебської Т.М.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду м.Єнакієве справу за позовом  ОСОБА_1 до Єнакіївської міської ради про визнання  права власності,-

                                                              В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

               позивачка звернулася до суду з позовом до Єнакіївської міської ради про  визнання  права власності.

               В обгрунтування своїх позовних вимог вказала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, від 16 грудня 1994 року, виданого державним нотаріусом Першої Єнакіївської державної нотаріальної контори, реєстровий № 529, їй та її сестрі ОСОБА_2, належить право власності у рівних частках на одноповерховий житловий будинок (з господарськими та побутовими будівлями), розташований у м. Єнакієве, вул. 2-я Лесная, буд. 6 «а».

               Після оформлення спадкових документів на свою частину будинку, вона стала в ньому постійно проживати, причому фактично володіла й користувалася всім домобудівництвом, тому що її сестра, незважаючи на те, що вона була власником 1\2 частини будинку, не бажала в ньому проживати.

               15 грудня 1999 року нею був отриманий державний акт І-ДН № 125151 (реєстровий № 3372) про право приватної власності на земельну ділянку, на якої розташований указаний вище будинок.

               31 серпня 2010 року в м.Донецьку, у віці 52 років її сестра, ОСОБА_2 померла.

               Оскільки при житті сестрою заповіт складений не був, спадщина, яка залишилася після її смерті, була прийнята її чоловіком - ОСОБА_3, як спадкоємцем першої черги за законом, тому що відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України, він постійно проживав зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини й не подавав заяву про відмову від нього. Дітей у ОСОБА_2 не було.

              На даний час ОСОБА_3 зробив часткове оформлення спадкових прав на майно, яке залишилося після смерті його дружини, зокрема йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на садибу розташовану за адресою м.Єнакієве, вул. Забайкальська, буд. 7 і т.д.

               Однак, оформляти спадкові права на 1\2 частину садиби, розташованої за адресою м.Єнакієве, вул. 2-я Лесная, буд. 6 «а», він не бажає й не заперечує, щоб вона, як сестра померлої, а так само, як власник 1\2 частини цієї садиби, зробила оформлення права власності на дану частину садиби, тобто стала власником усього домобудівництва.

              Слід зазначити, що за період проживання в зазначеному будинку, нею самовільно, без узгодження з органами архітектури й містобудування м.Єнакієве. було зроблене внутрішнє перепланування в житловому будинку літ. «А-1», у результаті чого житлова площа будинку склала 35,8 м2, загальна 58,601 м2,  була збільшена в розмірах літня кухня літ. «Б», побудований гараж літ «В».

              Відповідно до паспорта узгодження розглянутому на засіданні містобудівної ради м.Єнакієве 11 квітня 2011 року, затвердженого начальником управлення архітектури й містобудування м. Єнакієве, а так само погодженого із проектною організацією, управлінням житлово-комунального господарства, управлінням МНС у м.Єнакієве, відділом земельних ресурсів у м.Єнакієве та ін., житловий будинок під літ. «А-1», у результаті самовільно зробленого внутрішнього перепланування, відповідає державним будівельним нормам, житлова площа будинку становить 35,80 м2, загальна 58,60 м2. Місце розташування збільшеної в розмірах літньої кухні під літ. «Б», відповідає державним будівельним нормам. Оформлення документів на самовільно побудований з порушенням норм забудови на відстані 0,83 м від межі гараж під літ. «В», можливо за умови згоди власників суміжної садиби.

              Відповідно до акту, складеному депутатом міської ради по окрузі № 8, від 07 квітня 2011 року, за адресою м.Єнакієве, вул. 2-я Лесная, буд. 8, після смерті хазяїна ніхто не проживає, будинок занедбаний, відповідно претензій від власників суміжної садиби із приводу побудованих поблизу межі побудов не має.

              Оскільки самочинні будівлі не порушують права третіх осіб і відповідають державним будівельним нормам, вона вимушена звернутися в суд із позовом про визнання права власності на вказані вище самовільні будивлі, а так само на 1\2 частину будинку, що належала померлої ОСОБА_2, оскільки вона, будучи власником 1\2 частини будинку, більш десяти років користувалася та володіла всім будинком, несла витрати по його втримуванню, провадила ремонти, оплачувала всі комунальні послуги та інше, тобто сумлінно заволоділа будинком і відкрито, безперестанно  володіє по теперішній час, тобто придбала на нього право власності по набувальній давністі в порядку ст. 344 ЦК України.

              Представник відповідача –Єнакіївської міської ради в судове засідання не з'явився, про день розгляду справи повідомлено належним чином, про причини неявки суд не повідомив, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ст.224 ЦПК України. Позивачка не заперечувала проти такого вирішення справи.  

              Третя особа –ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнав повністю, не заперечував проти визнання права власності на весь будинок за позивачкою.              

              Суд, заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи приходить до наступного  висновку.

              У судовому засіданні було встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, від 16 грудня 1994 року, виданого державним нотаріусом Першої Єнакіївської державної нотаріальної контори, реєстровий № 529, позивачці та її сестрі ОСОБА_2, належить право власності у рівних частках на одноповерховий житловий будинок (з господарськими та побутовими будівлями), розташований у м. Єнакієве, вул. 2-я Лесная, буд. 6 «а».

              15 грудня 1999 року позивачкою був отриманий державний акт І-ДН № 125151 (реєстровий № 3372) про право приватної власності на земельну ділянку, на якої розташований указаний вище будинок.

              31 серпня 2010 року в м.Донецьк ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

              У судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив, що при житті сестрою позивачки, а його дружиною заповіт складений не був, спадщина, яка залишилася після її смерті, була прийнята ним, як спадкоємцем першої черги за законом, дітей у них не було. На даний час він зробив часткове оформлення спадкових прав на майно, яке залишилося після смерті його дружини, зокрема йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на садибу розташовану за адресою м.Єнакієве, вул. Забайкальська, буд. 7 і т.д. Однак оформляти спадкові права на 1\2 частину садиби, розташованої за адресою м.Єнакієве, вул. 2-я Лесная, буд. 6 «а», він не бажає й не заперечує, щоб позивачка, як сестра померлої, а так само, як власник 1\2 частини цієї садиби, зробила оформлення права власності на дану частину садиби, тобто стала власником усього домобудівництва.

              Згідно ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність),  якщо  інше  не встановлено цим Кодексом.

              У п.8 заключних і перехідних положень до ЦК України вказано, що правила ст.334 ЦК України по набувальній давністі поширюються так само на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності діючого ЦК України.

              Відповідно до п.1 заключних та перехідних положень, ЦК України набув законної сили з 1 січня 2004 року.

              Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

              Згідно ст.392 ЦК України власник майна може  пред'явити  позов  про  визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,  а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

              Згідно ст.376 ЦК України самовільним будівництвом вважаються  житлові будинки, споруди, будівлі, інше нерухому майно, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці без належного дозволу або затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

              Згідно ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.

              При таких обставинах суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.

              Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 328, 375, 376, 392 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

         позов  ОСОБА_1 до Єнакіївської міської ради про визнання  права власності –задовольнити.

          Визнати за ОСОБА_1 право власності на самовільно зроблене внутрішнє перепланування в житловому будинку під літ. «А-1», у результаті чого житлова площа будинку склала 35,80 м2, загальна 58.601 м2, збільшену в розмірах літню кухню під літ. «Б», побудований гараж  під літ «В», розташовані за адресою м.Єнакієве, вул. 2-я Лесная,  6 «а».

          Визнати за ОСОБА_1 право власності по набувальній давністі на 1\2 частину будинку (з господарськими та побутовими будівлями), розташованого за адресою м.Єнакієве, вул. 2-я Лесная,  6 «а», який належав ОСОБА_2, померлої 31 серпня 2010 року.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області  через Єнакіївський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

                         Суддя